Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра слов’янської філології,
вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна
тел. (0038 032) 239 47 70, e-mail: foxglovebryl@yahoo.com
У статті розглянуто особливості питомо чеського літературного напряму –
поетизму. Прослідковано віхи його зародження, головні тезиси теоретиків напря-
му та ранню творчість найяскравіших представників поетизму – Вітєзслава Незвала
та Ярослава Сейферта.
Ключові слова: поетизм, літературний напрям, “Devětsil”, пролетарське мис-
тецтво, дадаїзм, “нове епікурейство”.
Про таке явище, як чеський поетизм, не можливо сказати, що виникло воно осто-
ронь від інших напрямів модернізму у Європі. Водночас не можливо заперечувати і той
факт, що поетизм має дуже індивідуальні риси. Передусім, ми можемо доволі точно
вказати дату його виникнення: 5 жовтня 1920 року молодий чеський письменник і лікар
Владіслав Ванчура заснував у Празі мистецьке об’єднання “Devětsil”. Поміж засновни-
ків цього угруповання були поет Ярослав Сейферт, чудовий живописець Франтішек Му-
зіка та літературознавець і критик Карел Тейґе. За декілька років до групи приєднались
письменники Константін Бібл та Вітєзслав Незвал. Одночасно приєднується до “Devětsilu” як до організації революційно спрямованих молодих митців Їржі Волькер. Його
лекція на тему “Пролетарське мистецтво” власне і стала одним із маніфестів поетизму,
укладеним разом із іншими представниками напряму – К. Тейґе, Я. Сейфертом, В. Не-
звалом. Саме Незвал у 1923 році вперше дав визначення терміна “поетизм” і сформу-
лював художні вимоги його засновників, як-от: поезія повинна повернутись до звичай-
них читачів, привернути увагу мас; попереднє творче покоління перетворило поезію у
заняття для обраних, а прибічники поетизму вирішили знову зацікавити читача за допо-
могою гумору, фантазії, здатності дивитися на світ очима дитини.
Ще в збірнику “Devětsil” (1922) було зроблено програмний вступ за допомогою не-
підписаного, укладеного Тейґе і Сейфертом есе “Nové proletařské umění”. Тут поетизм
протиставлений кубістсько-футуристському індивідуалізму. Ознакою нового мистецтва
є колективність і “народність, яка вимагає зрозумілості і цікавості”. Але в іншій статті
збірника “Devětsil” – “Umění dnes a zítra” – Карел Тейґе сформулював погляди, котрі
сповістили про початок розрізнення між поетизмом та програмою пролетарського
мистецтва. І вже 1924 року Тейґе публікує в часописі “Host” статтю “Poetismus”, у якій
відкрито відмежовується від пролетарського мистецтва і формулює нову програму. Тут
поетизм постає як “нове епікурейство”, що є мистецтвом життя і вміння насолоджу-
ватись життям. Тейґе стверджує, що у мистецтві не може більше бути професіоналізму. 178 Надія БРИЛИНСЬКА
Мистецтво є “дар або гра без обов’язків і наслідків”, воно має “перетворити життя у
прекрасну веселу фабрику”, має на меті пробудити чуттєвість глядача за допомогою
споглядання сучасного світу. Новий курс не втратив революційного звучання, але він
більше нагадував не образ дійсного стану речей у мистецтві, а образ стану речей у
майбутньому. Поетизм мав на меті будувати людське щастя, навчити людину радіти
світові, звільнити її творчі здібності, пробудити її чутливість. Народність у новому розу-
мінні К. Тейґе ототожнюється з народною цікавістю, яка знаходить свою радість в цир-
ку, концертних залах, у спорті, в кіно. Новаторство мистецтва бачилось в експерименті,
що руйнує старі форми і створює нові.
Поряд із теоретичною програмою К. Тейґе справжньою подією у поетизмі була
творча практика В. Незвала. Його поема “Podivuhodný kouzelník” вже в 1922 році (також
у збірнику “Devětsil”) була маніфестом поетичної індивідуальності, яка своєю уявою,
фантазією, методом довільного зв’язку уявлень з підсвідомими виявами та фантастич-
ними елементами, а також радісним епікурейським сприйняттям життя збіглася з про-
грамою молодого авангардного напряму і стала його найвиразнішим представником.
Внесок своєї творчої роботи, без якої поетизм фактично і не існував би, Незвал під-
кріплює і теоретичними працями, такими як “Papoušek na motocyklu” і “Kapka ikoustu”.
Остання стаття вийшла разом із “Manifestem poetismu” Тейґе в 1928 році у 9-му номері
“ReD” як “Manifesty poetismu”. Тут Тейґе в період, коли поетизм звершив своє почат-
кове завдання, відтворює процес післявоєнного розвитку мистецтва і вносить поетизм у
його контекст. Теоретик зазначає спорідненість поетизму з “проклятими поетами”,
тобто з “чистою поезією” – нетенденційною, недидактичною, точно відмежованою від
філософії, побожності, моралі, політики й історіографії; він вказує на бодлерівський
взаємозв’язок між чуттями, нагадує про експеримент зі словом Малларме, його зву-
чанням та звуковим складом, про “звільнені слова” футуризму Марінетті, про дадаїзм,
про Аполінерову “відкриту систему” вірша.
Через маніфест Тейґе і Незвала поетизм визначено як реакцію на односторонність
пролетарської поезії, зокрема на її агітаційні функції, на її раціоналізм та неіндивідуаль-
ність. Поетизм навпаки підкреслює чуттєву, емоційну, креативну сторони людської на-
тури і мистецтва, намагається розвинути ті риси, які оминуло пролетарське мистецтво.
Разом з тим, з поезії необхідно було вилучити всі ідеологічні елементи, поетизм мав
очистити її від ідеології і відкинути всі позаестетичні значення, мав знехтувати раціо-
нальними елементами та абсолютизувати ірраціональні й чуттєві. Поетизм протиставив
моралізаторській дійсності “нове епікурейство”, що відображалось у сенсуалістичному
ставленні до життя, легковажній грі з уявленнями і словами, безупинній радості.
У цій програмі було розкрито не лише теоретичний пошук нових шляхів чи реа-
лізацію індивідуальних творчих виявів, але і нюанси тогочасного літературного процесу
взагалі. Безперечно, поетисти мали рацію, вважаючи, що поезія, бажаючи розкрити лю-
дину сповна, повинна відображати не лише її соціальний розвиток, а головно наголо-
шувати на емоціональній, чуттєвій сфері, на фантазії. Таке відмежування поетизму від
суспільної проблематики, зосередженість на ділянці чистої поезії викликали критику з
боку С. К. Неймана, А. М. Піші, а згодом і Б. Вацлавка. Ф. Кс. Шальда у своєму есе “O
poetismu” дає цілком схвальну оцінку новітнього мистецького напряму, але чітко вказує
на недоліки концепції. Він пише: “Поетизм, який відкидає у поезії чуття і розум, апелює
до творчої уяви, образності: стверджує всі її права, але тут же вимагає від неї віддачі,
значно більшої за звичайну, якою були задоволені давнішні теорії. У цьому я бачу його
плюс: креативності поетичній і виключно поетичній він сприяв значно більше, аніж всі
попередні теорії. Я кажу “теорія”, хоча і знаю, що поетизм не хоче бути напрямом, ані
естетичним методом, однак – “modus vivendi”, “духовною та моральною гігієною”, Чеський поетизм у контексті літературного процесу в Чехословаччині… 179
“подразником життя” і, врешті, життям. У тому – єдина помилка пана Тейґе. Це при-
рівнювання життя до мистецтва, це заперечення поезії як мистецтва – майже справжні-
сінький романтизм, той романтизм, який пан Тейґе так наполегливо ганить (“Романтич-
ні митці – дефектні індивіди”). Життя ніколи не може бути критерієм, а тому і не може
бути стандартом, адже воно є суто аморфним, цілком індивідуальним досвідом, а тому у
свої сутності – незбагненним. Через це жодна поезія, і та, що свої вимоги найбільше
спростила і зменшила, не зможе обійтись без методу. Та той, хто сказав “метод” – ска-
зав це свідомо. Життя завжди буде лишень матеріалом для творчості і поезії, творчість і
поезія ніколи не будуть без стилю; як завгодно, та навіть той, хто проголошує як вимогу
цілковиту відсутність стилю, вже цим мимохіть стилізує… Тому поетизм став проти волі
Тейґе напрямом і естетичним методом, а в нижчих сферах – навіть девізом” (пер. – Н.Б.)
[6: 197]. Літературознавець наголошує, що “порвати” з традицією неможливо і немож-
ливо створити мистецтво, яке було б над іншими напрямами мистецтва і само не було
напрямом. Водночас Шальда стає на захист поетизму, він вважає його цілком повно-
кровним і життєздатним виявом модернізму в чеському мистецтві і наголошує на тому,
що розпізнати вартісність поетизму можливо лише через твори митців, які перебували
під його прямим чи непрямим впливом.
Справді, чимало чеських митців, які невдовзі стали найбільш помітними постатями
чеської поезії ХХ століття, “вийшли” із поетизму. Такі поети, як В. Незвал, К. Бібл,
Ф. Галас, В. Голан, Я. Сейферт, В. Завада – усі вони відчули на собі сильний чи трохи
слабший вплив “нового епікурейства”. Ф. Кс. Шальда влучно підкреслює те, що пое-
тизм дав поштовх багатьом митцям за допомогою особливого конкретизованого методу.
І справді, результати методики поетизму були добрі: вірші, написані поетистами – легкі
і красиві, досконалої форми.
Найпослідовніший поетист, В. Незвал видав дивовижну збірку – “Pantomima”(1924),
до якої увійшла поема “Podivuhodný kouzelník”. Ця збірка стала найвидатнішим виявом
поетизму у його найбільш довершеній формі. У 1934 році В. Незвал стає одним із
послідовників сюрреалізму. Що ж до Я. Сейферта, який був одним із засновників пое-
тизму, його дебютна збірка “Město v slzách” (1921) доволі далека від поетистичної манери.
То був ліричний початок поета, який, будучи людиною природи, опиняється у великому
місті. Він боїться цивілізації і всього, що з нею пов’язане. Ця і наступна збірка – “Samá
láska” (1923) – більше переважують на сторону пролетарської поезії, хоча в останній вже
помітне прихильніше ставлення до міста і новітніх винаходів. І переходячи до третьої збір-
ки поезій – “Na vlnách T.S.F.” (1925), – ми побачимо очевидне перетворення митця. Тут
постає Сейферт-поетист. Сама назва збірки говорить про значні зміни в його світо-
сприйнятті. Перед нами художник, який прагне далеких подорожей, нових відкриттів,
він спраглий екзотики світу, якого він ще не бачив. Поет по-новому бачить речі, які зда-
вались такими простими і зрозумілими під його наївним світосприйняттям у попередніх
збірках. Він немов створює для речей іншу дійсність, де вони здаються більш реаль-
ними. Тут власне і з’являється експеримент, тут з’являється повнота життя, притаманна
поетизму, гра з формою і контекстом, образні асоціації. “Ну ж бо, нова поезія може
виникнути тільки тоді, коли поет створює новий часопростір, що наче неймовірний вир
сил, до якого автор вміщує свій переплавлений світ – як вищу дійсність. Творити новий
часопростір тим, що заповнюєш його щонайбільш вибуховим життям – ось це і є т. зв.
автономне завдання поезії” (пер. – Н. Б.) – так говорить про поезію Я. Сейферта з
третьої збірки Ф. Кс. Шальда [6: 152]. Також критик порівнює дійсність, створену
поетом, із кінофільмом, з калейдоскопом, який демонструє читачеві поезію світу, але
поезію у всіх повсякденних речах. В цьому і є справжня поетична цінність таких віршів, 180 Надія БРИЛИНСЬКА
як “Marseille”, “Moře”, “Má Itálie”, “Odjezd lodi”. Поет бавиться із довільними асоціаціями,
і ця гра робить його поезію легкою і красивою – саме такою, як бачили її поетисти:
Nasadil jsem si krásné brýle,
které mne moudrým nečiní.
Jíte rád mandle? Tyto chvíle
jsou hořkou mandlí loučení.
Sbohem ty lodi, krásná lodi,
vlny jak strmé stráně jsou,
a lodivodi mořem tě vodí
jak pastýř ovečku s rolničkou.
Ztratil jsem knoflíček od svého límce,
nemohu dneska odjeti,
řekněte laskavě mé krasotince,
ať už mi nechodí naproti.
Безперечно, збірка “Na vlnách T.S.F.” стала справжнім творчим дебютом для Я. Сей-
ферта – яскравим і достойним. Вона розкрила перед читачем надзвичайного поета, за
творчим розвитком якого варто було спостерігати. Адже вже у 1926 році виходить
четверта збірка поета за назвою “Slavík zpívá špatně”, де настрої митця змінюються: ме-
дитативна поезія, сповнена світлого песимізму, домінує над поетистичною манерою. У
поезії цієї збірки чимало екзотичних образів, але звучить вона вже не так життєра-
дісно:
S kým osamět, s kým zůstat sám
a civět nad propastí?
A plakat? Zaplakal jednou starý Abraham
a anděl vzlétl v hermelínovém plášti.
Já nevím, kde je sever, kompas lže
a všecky dívky lžou.
Běž na rozcestí, sloup ti ukáže
tři cesty najednou.
Z účesu židovek vlá silný pach,
to léčí komety.
Mé oči krouží v samých elipsách,
jež nejsou viděti.
Zapomněli jsme na musy,
ty křídel nemají.
Mít za milenky medusy, ach medusy,
jež žhavě líbají.
Z korálů berli a pak jít,
kde vládnou sepie,
velrybí mléko okusit,
až ti je někdo nalije.
Adieu, adieu, adieu!
Поетизм зіграв важливу роль у творенні літературного процесу в Чехословаччині
першої половини ХХ ст. Цей мистецький напрям був надзвичайно привабливий для
молодих митців. Він пропонував нові рішення, він пропонував нове мистецтво – новий
спосіб життя. Головною заслугою поетизму було те, що концепція цього напряму сти-
мулювала зацікавлених художників до творчого розвитку. Дуже влучно ці особливості Чеський поетизм у контексті літературного процесу в Чехословаччині… 181
поетизму охарактеризував теоретик літератури Бердржіх Вацлавек: “Поетизм був, з
одного боку, довершенням поезії і мистецтва, а з іншого – виходив далеко за межі сфери
мистецтва та проголошував відхід від мистецтва взагалі. Всередині мистецтва він був
революцією духу, а головно – творчості. Він виконав і функції дадаїзму, який у нас не
прийнявся, на противагу дадаїстичній релятивності він натомість поставив сферу поезії,
звертаючись у житті до принципів конструктивізму. З дадаїстичного вивільнення і від-
сутності дисципліни поетизм переродився врешті в елементарну поетичну творчість”
(пер. – Н. Б.) [9: 273].
Участь Ярослава Сейферта у творенні концепції поетизму дала йому необхідний
поштовх на шляху творчої еволюції. “Поетистичний” період для поета тривав не довго,
як і для інших молодих митців, що опинилися під впливом “нового епікурейства”.
Згодом Я. Сейферт у своїй творчості схилився до екзистенційних мотивів, і більш ніко-
ли не був прибічником якогось літературного напряму. Що ж до В. Незвала, у першій
половині тридцятих років цей обдарований поет став зачинателем сюрреалістичної ма-
нери у чеській літературі. Його збірки “Žena v množném čísle” (1936), “Absolutní hrobař”
(1937), “Praha s prsty deště” (1936) і досі – серед найкращих зразків сюрреалістичної
поезії. Однак це – лише невелика частка того, що вдалося написати Незвалові протягом
життя, адже поет був вічним експериментатором, і, на відміну від Я. Сейферта, зали-
шився справжнім поетистом – як у творчості, так і у житті.
______________________
1. Baluch J. Poetyzm. Propozycja czeskiej awangardy lat dwudziestych. Wrocław, 1969.
2. Dějiny české literatury / Red. J. Mukařovský. Praha, 1959.
3. Hrabak J. Studie o českém verší. Praha׃ Stát. Ped. Nakl., 1959.
4. Nezval V. Moderní básnické směry. Praha׃ Československý spisovatel, 1984.
5. Nezval V. Papoušek na motocyklu čili o řemesle básnickém // Host III, červenec 1924. S. 200–223.
6. Šalda F. X. O nejmladší poesii české // Studie z české literatury. Praha, 1985.
7. Šalda F. X. O poetismu // Studie z české literatury. Praha, 1985.
8. Teige K. Poetismus // Host III, červenec 1924. S. 197–204.
9. Václavek B. Slovo o poetismu // Literární studie a podobizny. Praha: Československý spisovatel,
1962.
CZECH POETISM IN THE CONTEXT OF LITERARY PROCESS
IN CZECHOSLOVAKIA IN THE FIRST HALF OF THE 20
TH
CENTURY
Nadiya BRYLYNS’KA
The Ivan Franko National University in Lviv,
The Department of Slavic Philology,
Universytetska st., 1, 79000 Lviv, Ukraine
tel. (0038 032) 239 47 70, e-mail: foxflovebryl@yahoo.com
The article highlights the main features of specific Czech literary school – Poetism. We
retrace here stakes of it’s originating, the main theses of school’s theorists and early creative
work of the most vivid representatives of Poetism – Vítězslav Nezval and Jaroslav Seifert.
Key words: Poetism, literary school, “Devětsil”, proletarian art, Dadaism, “new epicurean”.182 Надія БРИЛИНСЬКА
ЧЕШСКИЙ ПОЭТИЗМ В КОНТЕКСТЕ
ЛИТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕССА В ЧЕХОСЛОВАКИИ
В ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЕ ХХ ВЕКА
Надия БРЫЛЫНСЬКА
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
Кафедра славянской филологии,
ул. Университетская, 1, 79000 Львов, Украина
тел. (0038 032) 239 47 70, e-mail: foxglovebryl@yahoo.com
В статье рассматриваются особенности исконно чешского литературного на-
правления – поэтизма. Отслежены вехи его зарождения, главные тезисы теоре-
тиков направления и раннее творчество самых ярких представителей поэтизма –
Витезслава Нэзвала и Ярослава Сейферта.
Ключевые слова: поэтизм, литературное направление, “Devětsil”, пролетарское
искусство, дадаизм, “новое эпикурейство”.
Стаття надійшла до редколегії: 25.11.2008
Прийнята до друку: 25.12.2008