Софійський університет ім. Св. Климента Охридського,
факультет слов’янських філологій
бульвар Цар Освободітел, 15, 1504 Софія, Болгарія
тел. (0035 929) 30 83 71, e-mail: rkamberova@abv.bg
Cтаттю присвячено дослідженню лексико-семантичних полів колоративів у пое-
тичному мовленні Г. Чупринки, Б. Лепкого, О. Олеся, М. Рильського, В. Пачовсь-
кого, П. Карманського, М. Вороного. Зокрема, йдеться про особливості поетики
ліричної творчості у контексті їхніх драматичних творів та на фоні розвитку раннього
модернізму в Україні. Простежено еволюцію творчості поетів, досліджено фольк-
лоризм як стилістичну домінанту їхньої ранньої лірики, а також мариністику, симво-
лічні, міфологічні та поетичні особливості, історіософські та національно-патріотичні
мотиви ліричної творчості. Розглянуто також асиміляцію та інтерпретацію поетами
фольклору, легенд, міфології та Біблії, а також найкращих зразків символізму ук-
раїнської та західноєвропейської літератури. Проаналізовано залежність відтінків
кольору та семантики назв кольору відповідно до психологічного типу поета та
його належності до певної літературної тенденції. Досліджено особливості функ-
ціонування слів на позначення кольору, розширення їхньої лексичної валентності
та семантики, що відображено у зміні денотативних та конотативних сем у струк-
турі значення.
Ключові слова: семантика лексем, колоративи, поетична мова, найменування
кольорів, семантика, психологічні типи, семи, значення.
Дослідження словникового складу української літературної мови, особливо періоду
кінця XIX століття – початку XX століття, і зараз є одним з найважливіших питань су-
часного мовознавства. Наша робота має за мету виявити результати аналізу специфічної
лексичної частини української мови періоду, що характеризується багатьма подіями на
світовому рівні, а також в українській історії, житті, культурі. Молоді письменники, мо-
лоде покоління, члени літературних угруповань “Молода муза”, “Українська хата” та інші
швидко набирають обертів, намагаючись наздогнати і передати нові світові тенденції у
мистецтві. Павло Тичина, Григорій Чупринка, Василь Пачовський, Максим Рильський,
Микола Вороний, Олександр Олесь та багато інших збагачують мову, удосконалюють
словниковий склад новими значеннями і розширюють семантику різних груп лексем.
Таким чином їхні твори стилістично і семантично доповнюють і допомагають норму-
ванню літературної мови.
Це період інтенсивних змін у лексичному складі, і самі зміни спрямовані на зба-
гачення одиниць, що виражають абстрактні поняття, а також тимчасово доповнюють
семантично-знакову систему української самосвідомості. Характер і вид цих процесів
зумовлений зовнішніми чинниками, які є основними рушійними силами розвитку мови Семантика лексем зі значенням кольору в українських поетів-символістів 301
і, як правильно визначає Д. Шмельов [1: 185], сам факт, що розвиток лексики пере-
важно зумовлений внутрішніми чинниками, пов’язаними із системним характером
мови, підкреслює, наскільки парадоксальніший і глибший, ніж нам здавалося на пер-
ший погляд, є вплив лексики на зовнішні чинники. Щоб поєднати окремі частини мов-
ного механізму, необхідний зовнішній поштовх, але характер руху визначають особли-
вості механізму.
Активні процеси, які простежуємо у цьому періоді, – це поява не тільки необхідності
нових номінацій, а й тенденцій збагачення багатозначності, прагнення мовної одиниці
до симетрії. Швидка асиміляція чужих слів у лексичному складі здійснюється за допомо-
гою інших близьких, сусідніх слов’янських мов – польської і російської, перекладацької
роботи, яка значно розширила основу словотвірних процесів і таким чином призвела до
семантичних змін. Але найважливішу роль у появі змін відіграє власне література.
У поезії, яку можемо назвати, ґрунтуючись на дослідженнях літературознавців, сим-
волістичною, спостерігаємо збільшення кількості нових семантичних понять і символів.
Можемо відокремити групи лексем за основними видами зв’язків і ускладненням орга-
нізації семантичної системи. Але разом з тим маємо зазначити, що водночас відбувається
ще один процес – зміна вже наявної семантики символів, яку читач знав і міг впізнати.
О. Муромцева в дослідженні “Розвиток лексики украïнськоï літературної мови в
другій половині XIX – на початку XX століття” висловлює думку, що однією з основних
проблем є відсутність достатньої кількості досліджень цього періоду і тому притаманні
йому явища помилково відносять до наступного періоду – радянського [6]. Ця обстави-
на зумовлює необхідність нашої роботи, яка, своєю чергою, є частиною більшого до-
слідження, спрямованого на обмеження появи окремих символів, зміну в семантиці слів,
уточнення їхнього розвитку.
Реалізована аналізаторська робота відбувалася в декілька етапів – вибір представни-
ків символізму з різних літературних груп, з огляду на думки дослідників українського
модернізму, збирання та класифікація слів за граматичними і семантичними категорія-
ми, дослідження нових семантичних значень. За семантичною ознакою лексику поділе-
но на дві групи – з номінативним значенням та реляційним, лексеми, пов’язані непрямо
і які тільки асоціюються з певним колом значення (цей термін створений якраз для по-
треб цього дослідження). Виявилося, що було легко відділити, окреслити цю першу гру-
пу, бо слова прямо називали предмети, явища, стан (бачити, зазирати, доглядати, по-
дивитися, взір, погляд, очі, небачений та ін.). Інша група, класифікована за реляційною
ознакою, пов’язаною з людським зором, має значно ширше семантичне поле. Так, була
відокремлена група лексем зі значенням кольору як універсалії зорового сприйняття. В
усіх культурах, як стверджує А. Вежбицька [2], особливо важливим є сприйняття через
очі, а також описання того, що ми бачимо, тому поняття “кольору” можемо розглядати
в багатьох мовах як самодостатнє семантичне поле.
Розглянемо семантичні моделі кольорів, які функціонують в мовній картині україн-
ських поетів досліджуваного періоду, спираючись на праці дослідників, які займаються
вивченням мовної картини світу і певних лексико-семантичних груп.
Символіка кольорів відіграє значну роль у міфології, народних обрядах, алхімії,
мистецтві та ін. і змінюється залежно від означуваних предметів, регіональних особ-
ливостей, традицій тощо. Взагалі можемо відокремити сім основних груп кольорів:
червоний, жовтий, зелений, синій, чорний, сивий, білий. Навколо цього ядра не-
обхідно звернути увагу на деривати, які належать до різних частин мови (фіолет,
білити, пожовклий, чорно), а також на складні слова, в яких одна основа пов’язана
з кольорами, а інша – з певними ознаками, предметами, станом людини (чорноза-
лізний, замріяно-жовтий). Периферійною зоною цього лексико-семантичного поля є 302 Райна КАМБЕРОВА
колоративи, що характеризують інтензитет – рожевий, блакитний, срібний, багряний,
бордовий, небесно-блакитний, фіолетовий, золотий, оранжевий та ін. За ступенем
відносності можемо поділити її на три групи:
– максимально широку асоціативну зону (білий, жовтий, синій, чорний, червоний);
– середню асоціативну зону (блакитний, рожевий, фіолетовий, оранжевий);
– мінімальну асоціативну зону (авторські неологізми – срібнолентний, срібнопухий,
бiлокорий, сизокрилий, жовтогарячий).
Сакральний для усіх культур білий колір і в поезії символістів має традиційну се-
мантику – символ невинності, чистоти, непорочності, божественного. Письменники не
змінюють його семантики, а додають нові значення (О. Олесь: “Стану я в своїй крові,/
Наче голуб білий, стану,/ І розкрию свою рану/ В рани – рани світові” – у цьому ви-
падку колоратив має значення “чистий, безгрішний”). Поетичні білі руки, біле чоло, бі-
лолиций парубок (дівчина) мають статус фольклорних елементів (“Пара білих рук – Як
пара білих крил…” (Б. Лепкий); “Вели його маленькі, як пігмеї/ Із казки, велетня орла,/
З чолом, білішим від лілеї…” (О. Олесь).
Часто білий колір поєднують з його антиподом – чорним. Він асоціюється зі смер-
тю, яка передається метафоричними образами, як-от: “Ліс мовчав у смутку, в чорному
акордi…” (П. Тичина), “На склонi гiр, де чорний бiр…” (Б. Лепкий). У творах трап-
ляються і прямі відгуки української літературної та фольклорної традиції (чорний ворон,
чорний пугач, чорний крук), які мають негативне значення і є передвісниками нещастя,
але є також випадки, коли вирази з прикметником чорний позитивно характеризують
людську зовнішність: чорні брови, чорна кісонька тощо. В поезії О. Олеся стилізовані
фольклорні поетизми побудовані на основі асоціації: чорна кров, чорний піт, чорні
уста, вони реалізують широкий спектр негативних конотативних значень – такий, який
з’являється після важкої роботи, як-от “змучений, втомлений”. Творче новаторство у на-
роднопісенній образності наявне у Григорія Чупринки, який передає абстрактні поняття,
персоніфікує їх і створює яскравий образ-символ (В чорній масі Морок чорний,/ Морок
сонний,/ Під чорною тугою).
Сірий колір в дослідженому матеріалі передає одну особливість свого традиційного
функціонування – найчастіше позитивну оцінку (Із сивої-сивої Давнини причалюють
(П. Тичина). “Сивий”, який традиційно характеризує людське волосся чи шерсть, в пое-
тичній мові розширює свою валентність і може передавати різні реалії: снiг паде/ І в
сивiй грязi тає (Б. Лепкий). Відповідно прикметник допомагає актуалізації негативних
сем: “темний”, “сумний”, “похмурий”, які відображають психічний стан чи соціальний:
Тут сиве небо й сиві очі у затурбованих людей …. Трапляється і синонімічне вживання
зі словом безбарвний.
Зелений колір має найбільше асоціативне поле, тому що є основним кольором
у природній картині. Але в поезії аналізованих поетів він займає чи не останнє міс-
це. У принципі, зелений має позитивне значення, пов’язується з рослинністю, жит-
тям, молодістю, плодовитістю, красою і радістю (…пий до дна Вино, надією зелене
(О. Олесь).
При аналізі жовтого колоративу увага концентрується на найактивніших його ко-
льорах – жовтому і золотому. Лексеми жовтого кольору вживаються головно з нейт-
ральним значенням або з негативно-емоційним – “вмираючий, старий, давній” (жовта
трава, пожовклий ліс, пожовклі книги). Золотий, своєю чергою, має позитивну семан-
тику: золоті коси, золоте вино, золотопере сонце, золотоустий місяць.
Золотий – символ сонця, світла, багатства, у християнстві – чистого світла, духовного
багатства і разом з тим ідолопоклонства та зла. Ще з біблейських часів символізує силу
та багатство, передаючи реальну владу цього дорогоцінного металу. В українському Семантика лексем зі значенням кольору в українських поетів-символістів 303
фольклорі золотий – символ не тільки багатства (і не завжди у позитивному значенні),
але й символ жіночої краси, жита, хліба. У творах символістів можемо знайти й нетра-
диційну семантику слова:
“І на деревах листя зробилось не те,
Не зелене, а ніби якесь золоте,
Та що з золота?
Глянь – воно чахне!” (Б. Лепкий).
Лексема золотий разом із займенником якесь виявляє зневажливе ставлення, це
враження підтримується дієсловом чахнути. У цьому випадку значення прикметника
“золотий” інтегрувалося зі значенням прикметника “жовтий” за допомогою семи “вми-
раючи”. Автор свідомо наполягає на двозначності слова: золотий позначає колір, проти-
ставлений зеленому, життю, і називає дорогоцінний метал, але мертвий.
У ранній творчості Лепкого червоний продовжує традиційне значення родини,
(намалюй менi грiб, а на гробi / бiлий хрест i червону калину) та ідентичним способом
розвивається надалі, стає синонімом революції, зміни, комунізму (Змовкли хори чер-
воні).
Експресивність і яскравість передають синтаксичні синоніми червоніти: горіти,
як жар; маковіти; палати коралями; паленіти; цвісти маком. Найчастіше ці фольк-
лорні слова вживають Богдан Лепкий і Олександр Олесь: “рожа паленіє”, “коралями
запалає дозрілий овоч” (Б. Лепкий); “кров квітне маком”, “троянда горить, як жар”
(О. Олесь).
Естетика блакитного в поезії найкраще відображає символістські тенденції. Він
давно вже сприймається як символ неба, безмежного, мрій, надій. Можемо знайти йо-
го в ліриці Тичини, де образ душі – блакитний і білий, що означає “чистий, безгріш-
ний”.
За українською літературною традицією у творах символістів найчастіше знаходи-
мо національні символи, трансформовані уявою митця, що відображають навколишній
світ різними способами. Саме символ об’єднує поняття про реальність і є умовним зна-
ком певних явищ. Семантика символу поєднує літературні твори окремої течії з істо-
рією, традицією. Кожному літературному напряму притаманні власні символи, які пере-
дають певні враження, почуття, ідеї, пов’язані з історичними подіями.
______________________
1. Бондарко А. Лингвистика текста в системе функциональной грамматики // Текст.
Структура и семантика. М., 2001.
2. Вежбицкая А. Обозначения цвета и универсалии зрительного восприятия // Вежбицкая А.
Язык. Культура. Познание. М., 1996. C. 231–291.
3. Дзивак О. Лексика на обозначение цветов в современном украинском литературном языке:
Автореф. дис. … канд. філол. наук. К., 1975.
4. Космеда Т. Очерки по функциональной лексикологии. Львов, 1997.
5. Лисиченко Л.А. Структура мовної картини світу // Мовознавство. 2004. № 5–6. С. 36–41.
6. Муромцева О. Розвиток лексики украïнськоï лiтературноi мови в другiй половинi XIX – на
початку XX столiття. Харків, 1985.
7. Ткаченко О. Структура і розвиток назв кольорів в українській мові. К., 1967.
8. Шмелев Д. Русский язык и советское общество. Лексика современного русского
литературного языка. М., 1968.304 Райна КАМБЕРОВА
LEXICO-SEMANTIC FIELDS
OF THE COLORATIVES IN THE POETIC SPEECH
OF UKRAINIAN POETS-SYMBOLISTICS
Rayna KAMBEROVA
Sofia University St. Kliment Ohridski,
Faculty of Slavic Studies,
Tsar Osvoboditel blvd., 15, 1504 Sofia, Bulgaria
tel. (0035 929) 30 83 71, e-mail: rkamberova@abv.bg
Lexico-semantic fields of the coloratives in the poetic speech of G. Chuprynka,
B. Lepkiy, О. Oles, M. Rylskyj, V. Pachovskyj, P. Karmanskyj, M. Voronyj are
examined in this thesis. The investigation is focused on the poetics of these poet’s
lyric literary activities in the context of their dramatic works and on the background of
early Ukrainian modernism development. While analyzing the poets collected works,
the author traces the artist’s creative evolution, considers folklorism as a stylistic
dominant in the poet’s early lyric, investigates his marinistics, distinguishes the symbolistic, mythological and poetic features, the historiosophic and national-patriotic
motives of their lyric creative work. The level of poets assimilation and interpretation
of folklore, legend and mythology as well as Bible material and best as Ukrainian
literature and West European symbolism achievements have been determined.The
dependence of colour shades and colour nomination semantics is analysed according
to psychological type of the poet and his belonging to certain literary tendency. The
peculiarities of functioning of words for denoting colours, extending of their lexical
valency and stylistic renewing semantics, which are reflected in breaking of denotative and connotative semes in colorative meaning structure.
Key words: lexico-semantic fields, colorative, poetic speech, colour nomination,
semantics, psychological type, lexical valency, seme, meaning.
СЕМАНТИКА ЛЕКСЕМ
СО ЗНАЧЕНИЕМ ЦВЕТА В ТВОРЧЕСТВЕ
УКРАИНСКИХ ПОЭТОВ-СИМВОЛИСТОВ
Райна КАМБЕРОВА
Софийский университет им. Св. Климента Охридского,
факультет славянских филологий,
бульвар Цар Освободител, 15, 1504 София, Болгария
тел. (0035 929) 30 83 71, e-mail: rkamberova@abv.bg
Статья посвящена исследованию лексико-семантических полей колоративов в
поэтическом языке Г. Чупринки, Б. Лепкого, А. Олеся, М. Рыльского, В. Пачовс-
кого, П. Карманского, Н.Вороного. В частности, речь идет об особенностях поэти-
ки лирического творчества в контексте их драматических произведений и на фоне
развития раннего модернизма в Украине. Прослеживается эволюция творчества Семантика лексем зі значенням кольору в українських поетів-символістів 305
поэтов, исследуется фольклоризм как стилистическая доминанта их ранней лири-
ки, а также маринистика, символические, мифологические и поэтические особен-
ности, историософские и национально-патриотические мотивы лирического твор-
чества. Рассматривается также ассимиляция и интерпретация поэтами фольклора,
легенд, мифологии и Библии, а также лучших образцов символизма украинской и
западноевропейской литературы. Произведен анализ зависимости цветовых оттенков
и семантики названий цвета от психологического типа поэта и его принадлежности к
определенной литературной тенденции. Исследованы особенности функционирова-
ния слов для обозначения цвета, расширение их лексической валентности и семан-
тики, которое отображено в изменении денотативных и конотативных сем в струк-
туре значения.
Ключевые слова: семантика лексем, колоративы, поэтический язык, названия
цвета, семантика, психологические типы, семы, значение.
Стаття надійшла до редколегії: 01.12.2008
Прийнята до друку: 26.12.2008