Інститут народознавства НАН України,
проспект Свободи, 15, 79000 Львів, Україна
тел. (0038 032) 272 70 12, e-mail: inst@ethnolog.lviv.ua
Досліджуються факти особистих і ділових зв’язків українських учених,
зокрема Івана Франка, Михайла Грушевського, Олександра Колесси, Володимира
Шухевича, Олександра Барвінського, Володимира Гнатюка, Філарета Колесси,
Осипа Роздольського, із заснованим у Львові в 1895 році польським Народознав-
чим товариством (“Towarzystwem Ludoznawczym”). В додатку подано тексти не-
опублікованого листування секретаря Товариства, професора Львівського універ-
ситету Адама Фішера з Володимиром Гнатюком.
Ключові слова: народознавство, співробітництво, інформація, публікації.
Ці зв’язки були закладені вже на організаційному етапі польського Народознавчого
товариства. Воно почало діяти у Львові в 1895 р., але підготовка до його заснування
велася раніше. На з’їзді польських письменників і журналістів, що відбувся в межах
Краєвої виставки у Львові влітку 1894 р., був створений комітет для організації Народо-
знавчого товариства, до складу якого було запрошено Івана Франка. Комітет уклав ста-
тут, в якому наголошувалося, що основним завданням Товариства є системна праця над
вивченням традиційно-побутової культури народу, збирання, фіксація, опис, публікація і
дослідження народознавчих матеріалів. У програмних і настановчих документах Това-
риства зазначалося, що об’єктом вивчення повинен бути не тільки польський, а й інші
сусідні народи, зокрема український.
В умовах все більшого нагнітання польсько-українського політичного протистояння
в Галичині, що особливо посилилося у зв’язку із зловживаннями в 90-х роках під час
виборів до галицького сейму і віденського парламенту та інших дискримінаційних щодо
українців адміністративних акцій, така позиція Товариства була привабливою і перспек-
тивною. Тим більше, що вона визначалася не тільки словами, а й конкретними практич-
ними ділами.
Вже на установчих зборах Товариства 9 лютого 1895 р. до складу його правління
був обраний І. Франко. Віце-головою на пропозицію І. Франка збори обрали відомого
українського громадсько-культурного діяча Владислава Федоровича. Відозви з запро-
шенням вступити до Товариства друкували польською і українською мовами. На пер-
ших наукових зборах членів Товариства, що відбулися 28 лютого 1895 р., після вступ-
ного слова його голови, професора Львівського університету Антонія Каліни, виступив
І. Франко з доповіддю “Najnowsze prądy w ludoznawstwie”. В ній дав визначення змісту
поняття “народознавство”, аналітично розглянув різні підходи і методи в народознавчих
дослідженнях, характеризував два основні напрями в новочасному народознавстві, пов’я-
зані з його історично-міграційною й антропологічною школами.318 Роман КИРЧІВ
Своїми аналітичними підходами, положеннями і висновками доповідь Франка була
зорієнтована не тільки на інформування аудиторії про стан розвитку європейського на-
родознавства, а й, головно, на утвердження його кращих науково-методологічних осяг-
нень у діяльності новоствореного “Towarzystwa Ludoznawczego”. Принципове значення
мали застереження від абсолютизації, монополізації якогось одного методу в різних
предметних сферах народознавства і положення про вміле користування різними мето-
дами, їхнім комбінуванням для ефективного наукового пізнання.
Текст доповіді був надрукований на перших сторінках першого номера органу На-
родознавчого товариства у Львові – журналі “Lud” [1: 4–16]. Цікаві, проникливі думки і
положення цієї праці й сьогодні не втратили свого наукового інтересу й актуальності
1
.
Як видно з опублікованої в “Ludzie” інформації, І. Франко брав активну участь у
діяльності Товариства, систематично був присутній на засіданнях його правління і що-
місячних наукових зборах, часто виступав. Був обраний керівником соціологічної секції
Товариства. Широко пропагував діяльність і наукові наміри товариства в пресі і в своїх
листах. Ще в серпні 1894 року писав М. Драгоманову, що за ініціативою Яна Карловича
у Львові засновується народознавче Товариство під проводом професора Каліни [1: 505].
А в листі відомому українському вченому-етнографові й антропологу Федору Вовкові
від 12 листопада 1894 р. І. Франко повідомляв: “У нас тут зав’язується фольклорне това-
риство (“Towarzystwo Ludoznawcze”). Статути вже затверджені та першого збору ще не
було. Я вишлю Вам екземпляр статуту, а пізніше буду подавати в “Ж[итю] i Сл[ові]”
справоздання з його діяльності. На чолі стоїть професор тутешнього університету сла-
віст Каліна” [1: 527].
У першій і третій книжках редагованого І. Франком журналу “Житє і cлово” за
1895 р. були надруковані докладні інформації про відкриття і перші кроки “Towarzystwа
Ludoznawczego”, його програму, статут, структуру, керівництво та про появу друковано-
го органу цієї наукової організації журналу “Lud”
2
. Уже на третій день після установчих
зборів Товариства І. Франко подав присвячену цій події статтю в газеті “Kurjer Lwowski”
[3: 1]. У цьому часописі він систематично інформував широку читацьку громадськість
про діяльність Товариства і зміст журналу “Lud”, що спочатку видавався як щомісяч-
ник, а з 1896 р. поквартально
3
.
В усіх цих виступах, публікаціях І. Франка в “Ludzie”
4
, активній участі в роботі
правління Товариства примітні передусім щира прихильність до його діяльності і жива
заінтересованість у тому, щоб привернути до неї широку увагу і залучити до співпраці
українських учених.
І слід сказати, що така позиція одного з найвизначніших і найавторитетніших україн-
ських учених того часу і науково-діловий, об’єктивний і толерантний щодо українства
характер діяльності Товариства мали значення і вплив. Уже впродовж першого 1895 р.
членами Товариства стає низка відомих українських учених, які працювали в сфері на-
родознавства, цікавилися певними його предметними ділянками. Між ними бачимо імена
Михайла Грушевського, Олександра Колесси, Ісидора Шараневича, Михайла Павлика,
Володимира Шухевича, Олександра Барвінського
5
. Зі самого початку членом Товарист-
ва була дружина І. Франка – Ольга. Тоді ж до нього вступили, ще будучи студентами
_______________________
1
Повинен зазначити, що першодрук цієї праці і сьогодні залишається основним джерелом для наукового
користування, оскільки її пізніший український переклад у збірних виданнях творів І. Франка грішить низкою
неточностей.
2 Житє і слово. Львів, 1895. Т. III, Кн. 1. С. 158–159; Т. III, Кн. 3. С. 480.
3
Kurjer Lwowski. 1895. № 61, 2.03. S. 1; № 122, 3.05. S. 1; 1896. № 142, 22.05. S. 6; 1897. № 33. 2.02. S. 3–4.
4
У “Ludzie” за 1895 р. (Zesz. 4–5) була видрукована також народознавча розвідка І. Франка “Psia krew i
psia wiara”.
5
Див.: Lud. 1895. Zesz. 1. S. 32; Zesz. 2. S. 62.Зв’язки українських учених з “Towarzystwem Ludoznawczym” 319
Львівського університету, майбутні визначні українські народознавці-фольклористи й
етнографи Володимир Гнатюк, Філарет Колесса і Осип Роздольський
6
.
У третьому Зошиті “Ludu” було надруковано квестіонар відомого українського етно-
графа й антрополога Федора Волкова (Хведора Вовка) для збору відомостей про звичай
і способи в українців і поляків “робити щось” новонародженим або маленьким дітям,
щоб у них була округла голова [10: 96].
Виступи в “Ludzie” належать і до перших публікацій молодого В. Гнатюка як на-
родознавця-початківця. Це, зокрема, його відповідь на запропоновану в цьому журналі
анкету для етнографічного опису плуга. Матеріал для цього він зібрав у селі свого ди-
тинства Пужниках колишнього Бучацького повіту на Тернопільщині [8: 142–143]. У
цьому ж виданні він опублікував низку інших своїх записів у Пужниках та в суміжних
селах. Зокрема цікаву віршовану “приповість” про шукання правди між різними народа-
ми з етнографічним коментарем про її мову і побутування серед дрібної пужниківської
шляхти [5: 64–65], та народні перекази про скалу з печерами в селі Рукомиш і камені,
що постали з людей внаслідок закляття [9: 53–55]. В журналі “Lud” В. Гнатюк надру-
кував оригінальне етнографічне повідомлення про так звану “фрицовку” – звичай при-
йому молодого косаря до досвідченого косарського гурту, зафіксований ним у Пужниках
[6: 70–71], і записи з цієї місцевості трьох рекрутських пісень та опис звичаю проводів
сільських хлопців до війська [7: 73–75].
Говорячи про ці публікації, І. Франко з похвалою відгукнувся про їхнього молодого
автора, назвавши його (мабуть, уперше в друці) “талановитим українським етнографом”
[4: 3–4].
З 1896 р. В. Гнатюк систематично рецензує в Записках Наукового товариства ім.
Шевченка (ЗНТШ) та в деяких інших українських виданнях журнал “Lud” і окремі його
публікації, зокрема ті, що стосувалися України. Це більше 20 рецензій, розгляд яких міг
би стати предметом окремого дослідження, оскільки кожна з них містить не тільки ем-
піричну інформацію про зміст публікацій, а й фаховий аналіз та оцінку їхньої наукової
вартості, достовірності, зауваження, фактологічні додатки й дослідницькі інтерпретацій-
ні судження. Особливо багаті такими аналітичними моментами рецензії В. Гнатюка на
друковані в “Ludzie” праці польських авторів з української етнографії і фольклористики.
Ось один приклад. Інформуючи про третій річник (за 1897) “Ludu”, В. Гнатюк вказує
на вміщені в ньому матеріали, дотичні до української етнографії, звертає увагу на пуб-
лікації, які могли б бути корисними і цікавими для українських народознавців, і доклад-
ніше зупиняється на етнографічному нарисі “З-над Бугу”, що присвячений описові по-
буту і традиційної культури українців з Грубешівського повіту. Рецензент звертає увагу
на поверховий характер і суперечності цієї публікації, незнання і нерозуміння її автором
властивої етнічної сутності характеризованих явищ і їхнього культурно-побутового кон-
тексту, вказує на численні неточності і помилки в записах народних пісень тощо
7
.
Завдяки зусиллям головно І. Франка, В. Гнатюка і з польської сторони професора
А. Каліни встановилися добрі наукові стосунки “Towarzystwa Ludoznawczego” з Науковим
товариством ім. Шевченка у Львові, обмін і взаємне рецензування їхніх видань. Ці зв’язки
мали істотне значення для обох сторін і для народознавчої науки в цілому. Окрім
систематичного обміну науковою інформацією та виданнями, вони сприяли активні-
шому введенню цієї інформації в обіг польських і українських досліджень. Власне, вони
мали безпосередній вплив на оце живе зацікавлення українською народознавчою тема-
тикою, що особливо прикметне для досліджень і матеріалів польського Народознавчого
товариства. Це зацікавлення простежується не тільки в поважній кількості публікованих
_______________________
6
Див.: Lud. 1895. Zesz. 2. S. 62; Zesz. 4–5. S. 144.
7
Записки Наукового товариства ім. Шевченка. 1898. С. 28–30 (Наукова хроніка).320 Роман КИРЧІВ
в “Ludzie” досліджень і матеріалів, присвячених цій темі, а й у помітно збагаченого
українськими джерелами і літературою наукового апарату польських дослідників.
У працях польських авторів, що друкувалися в “Ludzie”, бачимо часте звертання до
досліджень і матеріалів українських учених, зокрема І. Франка, М. Драгоманова, П. Чу-
бинського, В. Шухевича, цитування їхніх спостережень, думок, положень, погодження з
ними чи оспорювання в діловій творчій дискусії. Українські дослідники також широко
використовували результати народознавчих студій своїх польських колег, зокрема і
публікації “Ludu”. Все це сприяло створенню доброго ґрунту для плідної співпраці
польських і українських учених.
Виступ І. Франка з не зовсім “щасливою” статтею про А. Міцкевича у віденському
тижневику “Die Zeit” за 9 травня 1897 р. і обурення польської громадськості з цього
приводу негативно позначилися і на польсько-українських взаєминах в “Towarzystwie
Ludoznawczym”. У зв’язку з цим Франко змушений був подати заяву про вихід його і
дружини з членів Товариства, а отже, і з правління та редакційного комітету “Ludu”. Ця
заява була оголошена і прийнята до уваги на засіданні правління вже 19 травня 1987 р.
8
І хоча на цьому ж засіданні до правління Товариства з української сторони було кооп-
товано професора Олександра Колессу, все ж тріщина залишилася.
Не стало тієї суттєвої ланки у зв’язках українських учених з польським Народознав-
чим товариством, яким була велика, високоавторитетна і творчо активна особистість
І. Франка. Це відчулося відразу. Справді, проф. Каліна як голова Товариства і головний
редактор “Ludu” докладав певні зусилля для того, щоб підтримувати ділові контакти з
українськими народознавцями і в наступні роки. Між обидвома сторонами продов-
жувався обмін виданнями, велося їхнє рецензування. На сторінках “Ludu” і далі помітне
місце займали матеріали і дослідження з української етнографії і фольклористики. Але в
журналі майже зовсім не стало публікацій українських авторів. У списках нових членів
Товариства не бачимо імен українських науковців.
Після першого десятиліття, пов’язаного з керівництвом А. Каліни, в історії Това-
риства і його журналу “Lud” були періоди упадку і піднесення, змін певних аспектів і
напрямів праці. Згодом воно набуло статусу наукового. Але щодо зв’язків з україн-
ськими вченими воно ніколи більше не стало вже таким відкритим і змістовним, як у
перші роки першого його періоду.
Деякі поліпшення з цього погляду намічаються у 20–30-х роках, коли одним з лідерів
Товариства (науковим секретарем) і редактором “Ludu” був відомий вчений-етнограф і
керівник Етнологічного закладу Львівського університету, професор Адам Фішер. В
архівах збереглися чотири листи ділового листування А. Фішера з В. Гнатюком щодо
співробітництва і заповнення прогалин у взаємообміні виданнями “Towarzystwa Ludoznawczego” й Наукового товариства ім. Шевченка. Тоді на сторінках “Ludu” з’являють-
ся праці і деяких молодих українських дослідників з числа учнів – А. Фішера, зокрема
Романа Гарасимчука і Калістрата Добрянського.
Після Другої світової війни у люблінський і наступний вроцлавський періоди реальні
зв’язки тепер Польського народознавчого товариства з українськими науковими інсти-
туціями і вченими зводяться до дуже нерегулярного обміну своїми працями, їхнього
спорадичного рецензування, участі в деяких наукових конференціях, окремих особистих
контактів. І це, здається, все. Сьогодні у львівських бібліотеках, в тому числі і найбіль-
ших – Національній академії наук України і Науковій університету – немає комплек-
тів серійних видань Товариства “Pracе i Materialy etnograficzne” i “Prace etnologiczne”, з
1987 р. після 71-го тому не надходить “Lud”, немає повних річників “Literatury Ludowej”.
Не говорю про брак численних авторських монографій, які видаються Товариством.
_______________________
8
Див.: Sprawy Towarzystwa // Lud. 1897. Rocz. 3. S. 286.Зв’язки українських учених з “Towarzystwem Ludoznawczym” 321
То, може, вже тепер, у наш час спроможемося налагодити тісніші продуктивні ділові
зв’язки, зокрема між Польським народознавчим товариством, Інститутом народознавст-
ва Національної академії наук України у Львові та Секцією етнографії і фольклористики
Наукового товариства ім. Шевченка. Очевидно, що при добрій волі з обох сторін і
активній організаційній ініціативі знайшлося б у нас чимало наукового простору для
потрібної і корисної співпраці. Але це тема окремої розмови.
Реальність такої співпраці маємо в кращих сторінках історії польського Товариства,
зокрема його початкового періоду сто років тому. Хай буде вона добрим прикладом. І
дай нам, Господи, таких світлих промоторів її, як Антоній Каліна й Іван Франко.
Додаток
Ілюстрацією до сказаного слугуватимуть тексти трьох листів Адама Фішера до Во-
лодимира Гнатюка, які зберігаються у Відділі рукописів Наукової бібліотеки ім. В. Сте-
фаника у Львові (Фонд № 34. – Спр. № 579), і одного листа-відповіді В. Гнатюка, вияв-
леного у фондах архіву “Towarzystwa Ludoznawczego” у Вроцлаві, ксерокопію якого
ласкаво надіслав мені, на жаль, тепер уже покійний польський учений-етнограф і щирий
континуатор польсько-українського наукового співробітництва, професор Едвард Пет-
рашек (1928–2004). Тексти листів, написані польською мовою, їхнє крайнє датування
1917–1923 рр. Подано в українському перекладі і з потрібними примітками.
I. А. Фішер (1) до В. Гнатюка
Вельможний Пане!
Дякую якнайприязніше за ласкаво надіслані книжки і посилаю останні наші видан-
ня. У наступному зошиті “Ludu” (2) постараюся докладніше розглянути опрацьований
Паном том байок (3).
З висловом щирого вітання,
Адам Фішер
20/IV. 1917.
Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.
Ф. 34 (В. Гнатюка). Спр. 579. Арк. 1. Автограф
(1) Адам Фішер (1889–1943) – польський етнолог і фольклорист, професор і керівник Етнологічного
закладу Львівського університету, довголітній член і секретар польського народознавчого товариства у
Львові (Towarzystwo Ludoznawcze), головний редактор його наукового видання “Lud”, автор низки
публікацій з фольклористики і багатьох досліджень з етнології. Ініціатор серійного наукового видання (з
1934 р.) “Prace etnograficzne”, підтримував ділові зв’язки з українськими вченими і науковими установами,
зокрема з НТШ. Прихильно ставився до молодих українських етнологів у Львівському університеті,
сприяв їхній фаховій підготовці.
(2) “Lud” – орган польського Народознавчого товариства у Львові, видавався з 1895 р. У 1912–
1939 рр. його редагував А. Фішер. Після Другої світової війни це видання поновилося і продовжується
до нашого часу.
(3) Йдеться про видання “Українські народні байки (звіриний епос). Зібрав Володимир Гнатюк. –
Львів: Накладом Наукового товариства ім. Шевченка. 1916. – Т. I–II. – LVI. – 559 c. – (Етнографічний
збірник. Т. 37–38). Обіцяна рецензія А. Фішера не з’явилася ні в наступному XX томі “Ludu”, ні в
пізніших випусках цього видання. Тільки в 26 томі за 1927 р. А. Фішер опублікував некролог на смерть
В. Гнатюка, в якому, назвавши основні його праці й охарактеризувавши головні предметні аспекти
діяльності українського вченого, високо оцінив його заслуги на полі української і загальнослов’янської
науки (Fischer A. Włodzimierz Hnatiuk // Lud. 1927. Rocz. 26. S. 117–119).322 Роман КИРЧІВ
II. А. Фішер до В. Гнатюка Львів, дня 8/I 1923
Вельможний Пане!
Книгарня географічна “Orbis” у Кракові попросила мене підібрати авторів для праці
над виданням “Polska, ziemia i człowiek” (1). Один із томиків має бути присвячений “Ру-
синам у Польщі”. Фірмі залежить на тому, щоб цей томик був підготовлений русином, а
не поляком, щоб таким способом уникнути всяких можливих тенденційних висвітлень.
Кожний томик повинен бути відповідно побудований і забезпечений списком найваж-
нішої літератури, в тексті мають бути найпотрібніші малюнки, ілюстрації і мапка. Обсяг
7–8 аркушів друку 16-ки, сторінка по 33 рядки. Підготовка рукопису упродовж 1923 року.
Гонорар – 10% ціни реалізації. З виданням наступного накладу додається 20 авторських
примірників.
На моє переконання, було б найвідповідніше, коли б Пан погодився написати таку
книжку, тому й звертаюсь до Пана з цією пропозицією. У разі можливої відмови прошу
вказівки, хто з руських учених зміг би виконати це завдання.
При цій нагоді ласкаво прошу від імені Товариства народознавчого у Львові про
налагодження обмінних стосунків з Товариством ім. Шевченка. Від 1914 р. не одержує-
мо жодних Ваших видань. Очевидно, розходиться нам тільки про “Етнографічний збір-
ник” (2) і “Матеріали до української етнології” (3). Правдоподібно, що можуть бути
подібні нестачі і нашого “Ludu” у Вас.
Всі прогалини ми готові в кожну хвилю поповнити в обмін на наші недостачі.
Прошу о ласкаву відповідь. Остаюся зі щирою повагою
Др. Адам Фішер,
Ред “Ludu”. Львів. Оссолінеум
Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.
Ф. 34. Спр. 579. Арк. 2–3. Автограф на бланку “Towarzystwo ludoznawcze we Lwowie”.
(1) “Polska, ziemia i człowiek” (“Польща, земля і людина”) – серія видань географічно-етнографіч-
ного змісту. Видавалася в Кракові у 1920-х роках.
(2) “Етнографічний збірник” – серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка, виходило у
Львові з 1895 р., останній 39–40 том вийшов у 1928 р. Містив матеріали фольклору й етнографії, збірки
текстів і дослідницьких студій. Головними авторами і співробітниками були І. Франко та В. Гнатюк.
(3) “Матеріали до української етнології” – назва з 1909 р. серійного видання Етнографічної комісії
Наукового товариства ім. Шевченка “Матеріали до українсько-руської етнології” (виходило у Львові з
1899 р.). Містило матеріали і дослідження з етнології і фольклористики. Редагував визначний україн-
ський етнолог Хведір Вовк. Вийшло 20 книг, останній спарений (21–22) том вийшов у 1929 р.
III. В. Гнатюк до А. Фішера. Львів. Дня 11. I. 1923
Вельможний Пане!
Дуже дякую за пропозицію, зроблену мені в листі з дня 8.I. ц[ього] р[оку]. Одначе
не можу її прийняти, оскільки від 1913 р. я є хронічно важко хворий – так, що від ве-
ресня до червня кожного року зовсім не виходжу з помешкання, а в літні місяці можу
тільки вийти перед дім і годину-дві посидіти на сонці. Через це час, призначений для
праці, в мене дуже обмежений і мушу віддавати його обов’язкам моєї посади.
Прошу при цьому звернути увагу фірми, що повинна вживати у проектованій книжці
термінів “українці”, “українські”, а не “русини”, “руські”. Ці терміни загальноприйняті
не тільки в нас, але і в Росії – навіть урядовій. До того, до революції урядова Росія знала Зв’язки українських учених з “Towarzystwem Ludoznawczym” 323
тільки “малоросів” – німецьких, італійських, Франції і Англії. Думаю, що й польські
учені не повинні в цій справі йти за плебсом, а радше плебс повинен йти за ними.
Щодо обмінних стосунків з Товариством народознавчим, то тут ніщо не стоїть на
перешкоді, якщо Наукове Товариство ім. Шевченка зможе продовжити видання “Етно-
гр[афічного] збірника” і “Матеріалів до етнології”, перерване через важкі теперішні
обставини. Останній том “Етно[графічного] збірн[ика] є 37–38, а “Матер[іалів] – 20.
Якщо якогось з тих томів бракує в Товаристві народознавчому, прошу повідомити мене,
а я постараюся, щоб вони були вислані. Щодо “Ludu”, то з XX т. ми маємо зошит 1–2
(чи був 3–4?), з XXI т. зошит 1 (Попередні томи I–XIX маємо в комплекті). Якщо вийшло
більше, просимо доповнити нам.
Перед кількома днями бібліотекар Наук[ового] Тов[ариства] ім. Шевченка вислав
листа до Оссолінеум (1) з проханням прислати нам його новіші видання (Наук[ове] То-
в[ариство] завжди висилало Оссолінеум усе, що видавало). Прошу зі свого боку впли-
нути, щоб було вислано нам усі новинки.
Недавно довідався я, що Пан видав книжку про похоронні звичаї. Чи можу просити
про один примірник для мене особисто? Взамін можу вислати Панові дві свої праці: 1) “Піс-
ня про покритку, що втопила дитину” (2), “Пісня про неплідну матір і ненароджені діти”.
З поважанням
Вол. Гнатюк.
вул. Чарнецького, 24
Архів Товариства людознавчого у Вроцлаві (Польща). Докладніших архівних рек-
візитів немає. Автограф на бланку Наукового товариства ім. Шевченка.
Лист є відповіддю В. Гнатюка на пропозицію А. Фішера щодо написання книжки
про українців і налагодження обміну новими виданнями між Товариством людо-
знавчим і Науковим товариством ім. Шевченка.
Етнографічний нарис про українців написав сам А. Фішер і видав у 1928 р.: Fischer A. Rusini. Zarys etnografii Rusi z 3 tablicami i 33 ilustracjami. Wyd-wo Zakładu
Narodowego im. Ossolińskich. Lwów–Warszawa–Kraków, 1928. 190 s.
(1) Оссолінеум – скорочена назва польського наукового осередку у Львові – “Zakład Narodowy
im. Ossolińskich” – з бібліотекою, музеєм і друкарнею, заснованого 1817 р. Юзефом Максиміліяном
Оссолінським. Після Другої світової війни продовжив свою діяльність у Вроцлаві (Польща).
IV. А. Фішер до В. Гнатюка Львів. 15/I. 1923
Вельможний Пане!
Дуже шкодую, що здоров’я не дає змогу В. Панові опрацювати згадану книжку. Як
бачу, з конечності буде мусіти це зробити хтось з поляків, чого видавництво хотіло
уникнути. Щодо терміна “русини”, то в цьому випадку й сам я є прихильником наразі
давнього терміна, а навіть приймаю термін “малорусини” тому, що вживають його ви-
значніші слов’янські знавці – як Л. Нідерле (1), М. Мурко (2), К. Нітш (3) й ін. У поль-
ській мові назва “русини” має свою традицію багатолітнього вживання. А такі моменти,
як відомо, зобов’язують. Маємо приклад цьому в назві Турції. Турки самі уважають цю
назву тепер як ущербну для себе, але Європа її прийняла і надалі вживати буде. Щодо
питання “руський” чи “український”, то я з приємністю послухав би його наукове опра-
цювання. Так, згадував мені свого часу Др. Щурат (4), що має в рукописі цілий матеріал
з цієї проблеми.324 Роман КИРЧІВ
Наразі, не зі злої волі, а через відсутність достатньої аргументації мусимо користу-
ватися старими вживаними поляками термінами.
Для Тов[ариства] Шевченка додаю Т. XIX, з[ошит] 2, а незабаром пришлю T. XX,
з[ошит] 3–4 і Т. XXI, з[ошит] 3–4 “Ludu”. Для В. Пана відбиток моєї праці “Похорон-
ними звичаями”, на жаль, не можу зараз служити, оскільки вже не маю примірника. У
найближчі тижні вийде моя праця п[ід] н[азвою] “Święto umarłych” (5), не забарюся її
прислати В. Панові. Товариству людознавчому бракує “Матеріалів” (6) т. 18–20, а “Збір-
ника” (7) – т. 33, 35–37. Стосовно усунення недостач нових видань Оссолінеум, то від
імені Товариства людознавчого прошу наполегливіше звертатися до Оссолінеум. Впли-
нути на вирішення цієї справи не маю можливості.
Із зичливістю і щирою повагою,
Адам Фішер
Відділ рукописів наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Ф. 34.
Спр. 579. Арк. 4–5. Автограф на бланку “Towarzystwo ludoznawcze we Lwowie”.
Відповідь на лист В. Гнатюка від 11 січня 1923 р. Реакція на пропозицію В. Гна-
тюка щодо вживання польськими вченими термінів “українці”, “український”
замість колишніх “русини”, “руський”.
(1) Нідерле (Niderle) Любор (1865–1944) – видатний чеський археолог і етнограф, дослідник слов’ян-
ської старовини, професор університету у Празі, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка.
(2) Мурко (Murko) Матія (1861–1952) – відомий словенський учений-славіст, професор слов’ян-
ської філології у європейських університетах, з 1920 р. – південнослов’янських мов і літератур у Празь-
кому університеті.
(3) Нітш (Nitsch) Казімєж (1874–1958) – визначний польський мовознавець, професор Краківсько-
го університету, при якому заснував у 1924 р. Студіум Слов’янське з кафедрами української мови і
літератури. Дійсний член НТШ (з 1937 р.).
(4) Др. Щурат – Щурат Василь (1871–1948) – український літературознавець, фольклорист і поет,
дійсний член НТШ, академік АН УРСР (з 1929 р.).
(5) Fischer A. Święto umarłych. – Lwów: Nakładem Museum im. Dzieduszyckich, 1923.– 75 s. (“Свято
померлих”).
6) Йдеться про видання “Матеріали до української етнології”.
7) Йдеться про видання “Етнографічний збірник”.
Переклад з польської і примітки Романа Кирчіва
______________________
1. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. К., 1986. Т. 49.
2. Franko I. Najnowsze prądy v ludoznawstwie. Odczyt miany na pierwszym Zgromadzeniu
miesięcznem Towarzystwa Ludoznawczego dnia 29 lutego b.r. // Lud. Lwów, 1895. Zesz. 1.
3. Franko I. Towarzystwo Ludoznawcze // Kurjer Lwowski. 1895. № 43.
4. Franko I. Towarzystwo Ludoznawcze // Kurjer Lwowski. 1897. № 33.2.02.
5. Hnatiuk W. Czy je prawda na świti (Pryrowisti) // Lud. 1896. Zesz. 1.
6. Hnatiuk W. Frycowka // Lud 1897. Zesz. 1.
7. Hnatiuk W. Pieśni rekruckie // Lud. 1987. Zesz. 1.
8. Hnatiuk W. Pług // Lud. 1895. Zesz. 4–5.
9. Hnatiuk W. Podanie o skale // Lud. 1896. Zesz. 1
10. Wołkow T. Nowonarodzone dzieci // Lud. 1895. Zesz. 3.Зв’язки українських учених з “Towarzystwem Ludoznawczym” 325
THE CONTACTS BETWEEN UKRAINIAN SCHOLARS
AND “TOWARZYSTWO LUDOZNAWCZE”
Roman KYRCHIV
Institute of Ethnology NAS of Ukraine,
Svobody prospect, 15, 79000 Lviv, Ukraine
tel. (0038 032) 272 70 12, e-mail: inst@ethnolog.lviv.ua
The facts of personal and business contacts of Ukrainian scholars such as Ivan
Franko, Mychailo Hrushevskij, Olexandr Kolessa, Volodymyr Shuchevych, Olexandr
Barvinskij, Volodymyr Hnatiuk, Filaret Kolessa, Osyp Rozdolskij with the Ethnological
Association (TOWARZYSTWO LUDOZNAWCZE) that was founded in Lviv in 1895
are studied in this article. The texts of unpublished Association secretary’s (prof. Adam
Fisher) correspondence with Volodymyr Hnatiuk are given in the addition.
Key words: ethnology, collaboration, information, publications.
СВЯЗИ УКРАИНСКИХ УЧЕНЫХ
С “TOWARZYSTWEM LUDOZNAWCZYM”
Роман КЫРЧИВ
Институт народоведения НАН Украины,
проспект Свободы, 15, 79000 Львов, Украина
тел. (0038 032) 272 70 12, e-mail: inst@ethnolog.lviv.ua
Исследуются факты личных и деловых связей украинских ученых, в частности
Ивана Франко, Михаила Грушевского, Александра Колессы, Владимира Шухе-
вича, Александра Барвинского, Владимира Гнатюка, Филарета Колессы, Осипа
Роздольского, с основанным во Львове в 1895 году польским народоведческим
обществом (“Towarzystwem Ludoznawczym”). В приложении представлены тексты
неопубликованной переписки секретаря Общества, профессора Львовского уни-
верситета Адама Фишера с Владимиром Гнатюком. Ключевые слова: народоведе-
ние, сотрудничество, информация, публикации.
Стаття надійшла до редколегії: 11.10.2008
Прийнята до друку: 25.12.2008