Харківський національний автомобільно-дорожній університет,
кафедра українознавства,
вул. Петровського, 25, ауд. 509,
м. Харків, 61002, Україна,
(057 )707 37 51
У статті осмислено доцільність формування дисципліни «Українська мова (за
професійним спрямуванням)» з огляду на досягнення сучасного українського
термінознавства. Викладання мови у вищих технічних навчальних закладах повинно
бути зорієнтоване на фахове мовлення і синтезувати знання лінгвістичні зі знаннями
за технічними галузями.
Ключові слова: лінгводидактика, мовно-професійні знання, термінографія,
термінознавство, термінологічна компетенція фахівця, транспортна термінологія.
Доцільність використання здобутків української термінології в навчальному процесі на
сьогодні не є освітньою інновацією, однак і досі ця проблема неодноразово постає як
актуальна в лінгводидактиці через невідповідне науково-методичне та дидактичне
забезпечення. Окрім того, що національна термінологія є важливою складовою соціального
адаптування молодого фахівця, вона ще й має беззаперечний вплив на загальномовну
освіченість студента як громадянина України, є вагомою часткою необхідної інформації
користувача мови, згодом (через навчальний процес) стає для студента основою його
професійних навичок на рівні фахової комунікації, що дає змогу організовувати
висловлювання, яке оптимально розв’язує комунікативне завдання в межах спеціалізації.
Тому, як на нашу думку, у сучасній лінгводидактиці з методичною наполегливістю все
частіше обговорюється питання про надання не просто професійних знань студентам
технічних ВНЗ, а саме мовно-професійних, тобто йдеться про мовну компетенцію в
обраній молодою людиною професії.
Метою наукової статті є репрезентація й можливі варіанти вирішення сучасних
проблем мовної освіти, зокрема доцільність формування дисципліни «Українська мова (за
професійним спрямуванням)» з огляду на досягнення сучасного українського
термінознавства, тому що викладання мови у вищих технічних навчальних закладах
повинно бути зорієнтоване перш за все на фахове мовлення і синтезувати знання
лінгвістичні зі знаннями за технічними галузями.
Викладання гуманітарних дисциплін, зокрема й української мови (за професійним
спрямуванням), у вищих технічних навчальних закладах останніми роками за об’єктивних
чинників відбувається в умовах годинного дефіциту – всього 36 аудиторних годин і 18
годин самостійної роботи. Це не могло не відбитися на загальному рівневі освіченості Неля Нікуліна
_________________________________________________________________________________
сучасного випускника вищої школи України: змішування російської та української мов у
висловлюванні, калькування, невміння добирати відповідні терміни з фаху для грамотного
укладання професійних ділових паперів, труднощі логічного й послідовного викладу
власної точки зору у межах професії. І це далеко не весь перелік мовленнєвих проблем, що
спричинений «недонавчанням» студента з української мови за відведений для цієї мети
навчальний час, бо частішають випадки повної безграмотності, коли навіть елементарні
орфографічні правила не дотримуються через відверте їх незнання, відчувається брак
достатнього словникового запасу, а мовні норми взагалі іґноруються.
Часто недосконале володіння українською мовою породжує чималу кількість типових
помилок, хибних висловів, слів-покручів і знижує рівень культури мовлення в
загальнонаціональному вимірі. У цьому сенсі варто говорити про необхідність
розмежування викладання української мови як у часі, так і в змістовому наповненні. Якщо
серед студентської молоді є ті, хто має надто низький рівень грамотності, а причини для
цього можуть бути досить-таки різними, то навчальний заклад задля дієвості подальшого
опанування професійних знань такими студентами має запровадити курс «Сучасної
української мови», щоб студент надолужив пропущені у шкільному курсі основні
орфограми і пунктограми, і лише потім пропонувати вивчення дисципліни «Українська
мова (за професійним спрямуванням)». Отже, дві дисципліни «Сучасна українська мова» і
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» повинні взаємодоповнювати одна одну
і бути розведені у часі: перша передувати другій.
На сьогодні в наукових колах точиться дискусія не тільки щодо необхідності
посилення знань з української мови на всіх щаблях державних структур, йдеться про
необхідність перш за все переформатувати курс «Українська мова (за професійним
спрямуванням)» для освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, бакалавра,
спеціаліста, а також увести зазначений навчальний курс до переліку основних дисциплін
для аспірантів ВНЗ. Адже до управління державою потрапляють не просто громадяни
України, вони починають свій професійний шлях зі студентської лави. Тому від МОН
України висувається основна вимога, що полягає у розробленні принципово нового
програмного забезпечення для викладання цієї дисципліни з огляду на досягнення
галузевих термінологічних студій, що відповідають інноваціям, якісно новим досягненням
науковців у різних галузях людської діяльності і рухаються разом з галузевою наукою до
впровадження нових технологій.
Долучаємося до цього й ми, викладачі технічних навчальних закладів, тому
пропонуємо власні міркування у формі тез щодо модернізації системи освіти відповідно до
новітніх досягнень педагогічної науки і лінгводидактики.
Перша теза. Науково-педагогічні працівники, методисти різного рівня настійливо
рекомендують під час вивчення української мови відійти від усталеної традиції колишньої
дисципліни, що мала назву «Ділова українська мова», вивчати різні види ділових
документів. Якщо раніше навчання провадилося переважно задля набуття студентами
навичок укладання ділових паперів, засвоєння етикету ділової кореспонденції, тобто тільки
на вивчення справочинства була зорієнтована програма з курсу, що критикувалося і
спонукало до переформатування курсу, то останнім часом усе наполегливіше лунають
пропозиції взагалі не розглядати ділові папери на заняттях, адже в кожній організації
існують типові зразки документів, що ними послуговуються. Але, як на нашу думку, в
оновленому курсі «Українська мова (за професійним спрямуванням)» не варто повністю
відмовлятися від вивчення справочинства, слід у структурі дисципліни передбачити Транспортне термінознавство як основа мовно-професійних знань…
_______________________________________________________________________________________
вивчення тих документів, що перш за все є дотичними до майбутньої професійної
діяльності. Наприклад, для студентів факультету транспортних систем спеціальності
«Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» або ж на факультеті
управління та бізнесу на спеціальності «Менеджмент організацій на автомобільному
транспорті» тексти документів про виникнення та реалізацію правовідносин щодо
перевезення і транспортного експедирування, а саме «Договір на організацію перевезення
пасажирів» чи «Заява на укладення страхового сертифіката для страхування транспортного
засобу» прислужаться одразу у двох виявах:
1) як практичні навички документування управлінських дій майбутніми
працівниками підприємств єдиної транспортної системи України;
2) як процес засвоєння транспортних термінів (їх правопис, логіко-поняттєві
зв’язки між термінами в контексті, склад і структура термінів документа). Це
допомагає студентам в умовах перенавантаження навчальних програм скористатися
одним із найефективніших засобів опанування лексичного матеріалу з обраної
спеціальності.
Пропонуємо кілька різновидів завдань за текстами зазначених договірних документів:
а) визначте ключові слова в документі, поясніть їхнє значення;
б) доберіть з тексту термінологічні одиниці, згрупуйте їх за приналежністю
(транспортна терміносистема, економічна терміносистема, документознавство);
в) схарактеризуйте 5 лексем за основними рисами (ознаками) термінів, визначте рівень
їхньої термінологічності;
г) побудуйте родо-видову класифікацію основних понять в документі;
д) здійсніть вибірку чужомовних запозичень для найменування основних понять
транспорту та інші.
Друга теза. Метою викладання дисципліни має стати формування у студентів цілісної
системи мовно-професійних знань, що передбачає вироблення навичок комунікативного
професійного мовлення, оволодіння мовними засобами різних рівнів (з акцентуванням на
науковому) для забезпечення фахової досконалості мови; точності та ясності викладу і
їхнього необхідного складника – мовної унормованості; вербальна поведінка мовної
особистості у різних комунікативних сферах на робочому місці, з урахуванням
комунікативних рис колеги-співрозмовника; варіювання мовної поведінки відповідно до
типу життєвої ситуації, що склалася в колективі. Тому слід урізноманітнити основні
завдання на навчальних заняттях, сконцентрувавши увагу на двох основних мовних
проблемах студентства: правописних нормах і усному фаховому мовленні.
Правописні проблеми частково можна вирішити, якщо в кінці кожного заняття давати
короткий словниковий диктант на певне правило орфограми. Наприклад, на
автомобільному факультеті доречно використовувати словникові диктанти на кшталт:
1. Орфограма „м’який знак”: сальник, зливальний трубопровід, корпус
розподільника, рульова сошка, зворотний кульковий клапан, поршень-рейка, маятниковий
важіль, піввісь, фланець, шліцьова втулка, подільник передач, зубчастий вінець, педаль,
всмоктувальний патрубок, оливовіддільник, роздавальна коробка, нагнітальний насос
обмивників вітрового скла, поплавець, заглушувальний резистор, тягарець, шпилька
кріплення генератора, регулювальний ніпель, дросельна заслінка, диференціальний клапан,
гільза розподільника, емульсійний колодязь, мастильний фільтр.
2. Орфограма „апостроф”: п’єзометри, комп’ютерна діагностика, об’єм двигуна,
стрем’янка, полум’ягасник, роз’єднувальний кран, підп’ятник штовхача, черв’ячна Неля Нікуліна
_________________________________________________________________________________
шестірня, глобоїдний черв’як, від’ємний кут розвалу задніх коліс, п’ята відтисних важелів,
синхронізатор четвертої та п’ятої передач, з’єднувальна муфта привода, кар’єрний
малюнок протектора, п’ятиступінчаста коробка передач, в’язкість мастила, звуковий
бар’єр, від’ємний момент.
3. Орфограма „подвоєння і подовження приголосних на письмі»: двигун
внутрішнього згоряння, піддон картера, корінна і шатунна шийки, чавунне сідло, корпус
привода розподільника запалювання, отвір для зливання оливи, механізм обертання
клапана, перекриття клапанів, система охолодження, вигоряння мастила, виплавляння
вкладишів підшипників, кран відбирання рідини в опалювач, прогрівання холодного двигуна,
система мащення, кран умикання гідромуфти, гайка кріплення ковпака, система
живлення, педаль керування дросельною заслінкою, канал балансування поплавцевої
камери, частота обертання колінчастого вала, ванна для оливи, автоматична муфта
випередження впорскування палива, всмоктування палива, картонний фільтрувальний
елемент, патрубок відсмоктування пилу, газотурбінне наддування, газобалонний
автомобіль.
Третя теза. Реформування процесу навчання української мови у вищих технічних
навчальних закладах України повинно ґрунтуватися на тому, щоб змінити позицію
студента до одержання мовних знань, перетворити його із пасивного спостерігача за
діяльністю і намаганнями викладача у доступній формі подати навчальний матеріал, в
активного учасника навчальної роботи. Тому першорядне значення на заняттях оновленої
дисципліни, наприклад на факультеті транспортних систем, треба надавати теоретико-
пошуковій діяльності студентів, зокрема використовувати на заняттях загальнотеоретичні
й практичнізавдання з галузевого термінознавства.
Самостійно опрацювавши рекомендовану викладачем літературу, студенти
конструюють повідомлення на тему «Формування транспортної термінологічної системи в
українській мові», при цьому зосереджують увагу на таких позиціях:
 Виокремлення з галузевої термінології сукупності власне транспортних
термінів з метою засвоєння їх у подальшому на навчальних дисциплінах;
 Вивчення структурних особливостей транспортної термінології
українською і російською мовами, навички науково-технічного перекладу;
 Визначення основних моделей термінотворення, їхня продуктивність у
межах галузевої терміносистеми;
 Діахронія розвитку номінацій у царині транспорту на національній
основі, дослідження народної транспортної термінології;
 Дослідження явищ термінологізації, детермінологізації та
ретермінологізації на прикладі транспортної термінологічної мегасистеми.
Четверта теза. Під час обговорення наукових і виробничих проблем стає
актуальним оволодіння навичками усного спілкування. Проблема фахової комунікації на
часі, тому що молодь не вміє вести наукову дискусію (а це показник сформованості
комунікативних умінь майбутнього спеціаліста), з кожним роком усе складніше
співпрацює у колективі. Для розвитку необхідних для роботи у колективі властивостей,
слід навчати студентів таким умінням, як:
– спілкуватися із співрозмовником, беручи до уваги соціальний статус, особисті
заслуги, вік, стать, ступінь знайомства з ним;
– доречно вибирати етикетні формули;
– коректно приєднатися до обговорення проблеми;Транспортне термінознавство як основа мовно-професійних знань…
_______________________________________________________________________________________
– встановити контакт із співрозмовником, підтримувати його увагу;
– швидко реагувати на репліки, виявляти ініціативу під час комунікації;
– розпізнати перешкоди, що виникають на рівні особистих стосунків у момент їх
зародження, перехоплювати і знешкоджувати відповідні сигнали, перебудовувати розмову
з урахуванням цих сигналів;
– висловити прохання, згоду, незгоду;
– відмовитися від розмови у ввічливій формі;
– без образи співрозмовника висловити незадоволення, заборону;
– змінювати такт проведення бесіди з огляду на обстановку спілкування та інші.
Отже, техніка і мистецтво усного спілкування повинно бути складовою курсу
«Українська мова (за професійним спрямуванням)», а подана вище система завдань
допоможе студентам подолати труднощі фахової комунікації.
П’ята теза. Визначаємо п’ять основних груп методів навчання українській мові, що
вважаємо оптимальними для вищої технічної школи в умовах навчання за Болонським
процесом:
– метод усного викладення знань викладачем і активізація пізнавальної діяльності
студентів: розповідь, пояснення, бесіда, метод ілюстрації (презентація);
– методи закріплення навчального матеріалу: бесіда, робота з підручником,
термінографічним виданням, науково-популярною літературою;
– методи самостійної роботи, спрямовані на осмислення й засвоєння нового
матеріалу: робота з науковою літературою, написання реферативних робіт, виконання
індивідуальних завдань;
– методи навчальної роботи з використання знань на практиці й вироблення умінь і
навичок: вправи, письмові завдання на створення повідомлення, укладання коротких
термінологічних словників, науково-технічний переклад;
– методи перевірки й оцінки знань, умінь, навичок: усне опитування, контрольні
роботи, модульний тестовий контроль, перевірка домашніх завдань тощо.
Зазначені вище тези не вичерпують повністю проблематики застосування
інтеграційної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів
вищих навчальних закладів і потребують подальшого поглиблення технології і змісту
мовної освіти. Через зазначене вище першочерговим завданням має стати створювання
банку навчальної літератури для дисципліни, що сприятиме формуванню професійно
значущих умінь і є необхідною передумовою успішної навчальної діяльності.
У сучасній лінгвадидактиці наявність словників як певного результату термінологічної
діяльності та підручників як практичного втілення цілісної системи знань про термінологію
є необхідною умовою розбудови національної освіти, розвитку українського
термінознавства й термінографії, їх застосування у навчальному процесі. Науковці кінця
ХІХ – початку ХХ століття (А.Вовк, В. Дубровський, В. Жуковський, К. Кузьмін, Т. Секунда,
К. Туркало, В. Фаворський, І.Шелудько), які стояли біля витоків функціональної розбудови
наукової мови і розуміли творення національних терміносистем не як штучне надбання
окремих індивідів, а як продовження мовного процесу, а також сучасні термінографи
(О. Войналович, В. Карачун, І. Кочан, Л. Мацько, В. Моргунюк, В. Підлипенський,
Л. Симоненко, І. Фецович та інші) прагнуть до світового розвитку термінологічної науки в
Україні. Тому у своїх наукових дослідженнях синтезували термінотворчість з оглядом як
на національні джерела, так і на міжнародний рівень науково-технічного прогресу. Названі
процеси сприяли появі чи відновленню питомих термінів, нормалізації запозичених, Неля Нікуліна
_________________________________________________________________________________
відбитих у значній кількості словників, у тому числі технічних, де представлена й
термінологія транспортної терміносистеми. У ході навчання термінологічній компетенції
необхідно долучати студентську молодь до опрацювання словникових статей зі своєї галузі
знань, формувати навчальний процес із залученням термінографічних видань, щоб
студенти свідомо й цілеспрямовано, з оглядом на існуючі наукові засади термінотворення,
створювали власний термінологічний фонд фахового мовлення.
Для навчальних потреб вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним
спрямуванням)» студентами вищих технічних навчальних закладів напрямку
«Автомобільний транспорт», «Машинобудування», «Транспортні технології» ми
підготували такі навчально-методичні та термінографічні видання:
1. Російсько-український перекладний словник наукових і технічних термінів галузі
автомобілебудування та ремонту транспортних засобів / Укладач Н.В.Нікуліна. Харків:
ХНАДУ, 2003. 157 с.;
2. Словник скорочень основних термінів автомобілебудування та ремонту
транспортних засобів / Укладач Н. В. Нікуліна. Харків: ХНАДУ, 2003. 35 с.;
3. Англійсько-українсько-російський словник абревіатур автомобілебудування /
Укладач Н. В. Нікуліна. Харків: ХНАДУ, 2005. 36 с.;
4. Нікуліна Н. В. Термінознавство: лінгвістичний опис української термінологічної
системи автомобілебудування: Навчальний посібник / Нікуліна Н. В. – Харків: ХНАДУ,
2006. 144 с.;
5. Короткий російсько-українсько-англійський транспортний словник (основні
поняття організації перевезень на транспорті) / Укладач Н. В. Нікуліна. Харків:
ХНАДУ, 2008. 50 с.
Отже, кожний викладач української мови вищого технічного навчального закладу
повинен дбати про навчально-методичне забезпечення курсу «Українська мова (за
професійним спрямуванням)», самому долучатися до дослідження у царині
термінознавства провідної для навчального закладу спеціалізації або ж добирати для
продукування галузевої мови ті видання, що висвітлюють лінгвістичний опис і основні
аспекти термінотворення.
З огляду на отриманий вищими школами з МОН України лист № 5-3/0/248-09 від
27.08.2009 та відповідно до рекомендованого проекту постанови Кабінету Міністрів
України «Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 01
березня 1999 року №309 «Про затвердження Положення про підготовку науково-
педагогічних і наукових кадрів (Зі змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 960
(960-2000п) від 14.06.2000 р. та № 1124 від 27 серпня 2004 р.)» ми опрацювали зазначені
документи та виробили певні пропозиції щодо змісту і сутності дисципліни «Українська
мова (за професійним спрямуванням)» в аспірантурах України:
1. Необхідно розмежувати програмне забезпечення вступних іспитів до аспірантури і
кандидатського екзамену з української мови (за професійним спрямуванням). Вступний
іспит до аспірантури повинен охоплювати курс сучасної української мови, основні його
розділи, причому вступники до аспірантури вже повинні володіти навичками грамотного
письма, знати основні норми літературної мови, а це, як на нашу думку, вказує на
недоцільність вступного іспиту для громадян України, тому що суперечить освітній
доктрині, однак не нівелює введення кандидатського. Кандидатський іспит з української
мови (за професійним спрямуванням) має на меті ознайомити студентів з історією
термінознавчої діяльності в Україні, засадами термінотворення, сучасним станом й Транспортне термінознавство як основа мовно-професійних знань…
_______________________________________________________________________________________
проблемами української наукової термінології, перспективами її подальшого розвитку.
Окремої уваги потребують питання синонімії термінів, міжмовних і міжгалузевих
омонімів, а також запозичування й адаптування чужомовної лексики на національному
мовному ґрунті. Аспірантів навчатимуть складати й виголошувати наукові доповіді,
володіти культурою мовлення під час публічного захисту дисертації.
2. Як допуск до кандидатського іспиту з української мови (за професійним
спрямуванням) слід увести укладання аспірантом короткого російсько-українського
(можна додати у реєстр іноземну мову, що вивчає аспірант) термінологічного словника за
темою свого наукового дослідження.
3. Задля більшої дієвості визначити час складання кандидатського іспиту з української
мови (за професійним спрямуванням) перед іспитом зі спеціальності дисертанта. Зазначене
обумовлено тим, що на заняттях з аспірантами можна опрацювати україномовний варіант
фахової термінології з теми дисертаційного дослідження, виробити навички наукового
публічного виступу й оформлення списку літератури відповідно до вимог ВАК України.
4. З метою зменшення розбіжностей у програмному забезпеченні узгоджувати на рівні
Міністерства освіти і науки України комплект нормативних документів, зокрема навчальні
робочі плани, білетні програми, реферативну базу для проведення іспитів.
5. Ініціювати спільну роботу викладачів-філологів кафедр, де читається дисципліна, з
викладачами спеціальних технічних кафедр для укладання навчально-методичної
літератури, зокрема коротких орфографічних словників відповідно до обраної аспірантами
наукової спеціальності.
Отже, сучасний період розвитку суспільства в нашій державі відкриває широкі
можливості для оновлення змісту освіти, що дає змогу формувати духовно багате й
професійно підготовлене покоління. Реформа вищої школи, її цілеспрямованість на
гуманізацію та гуманітаризацію освіти уможливлює формування соціального замовлення
суспільства щодо надання мовної свідомості студентам – майбутнім фахівцям із різних
галузей народного господарства, оскільки уміння спілкуватися мовою професії підвищує
ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а й у
безпосередніх ділових контактах із колегами. Саме мовно-професійна, термінознавча
орієнтація в курсі «Українська мова (за професійним спрямуванням)» виведе на якісно
новий рівень підготовку фахівців транспортної галузі. І, чесно кажучи, уможливить
змінення думки багатьох науковців від техніки про беззаперечну необхідність і доцільність
мовної підготовки у вищому навчальному технічному закладі.
TRANSPORT TERMINOLOGY STUDIES AS THE BASIS OF THE
LANGUAGE-PROFESSIONAL KNOWLEDGE OF THE COURSE “THE
UKRAINIAN LANGUAGE (PROFESSIONALLY APPLIED)”
Nelya Nykulina
Kharkov national auto-road university,
Chair Ukrainian history and languague
Street Petrovsky, 25, ауд. 509, Kharkov, 61002, Ukraine,
(057 )707 37 51Неля Нікуліна
_________________________________________________________________________________
The scientific paper deals with the expediency of the formation of the discipline “The
Ukrainian language (professionally applied)” with a view to the achievements of the contemporary
Ukrainian terminology studies. Language teaching at the higher technical educational
establishments should be oriented towards the professionally applied language and the synthesis of
the language command and the command of the technical field.
Key words: linguodidactics, language-professional knowledge, terminography, terminology
studies, professional terminological competence, transport terminology.
ТРАНСПОРТНОЕ ТЕРМИНОВЕДЕНИЕ КАК ОСНОВА
ЯЗЫКОВО-ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ ЗНАНИЙ КУРСА
“УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК (ЗА ПРОФЕССИОНАЛЬНЫМ НАПРАВЛЕНИЕМ)”
Неля Никулина
Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет,
кафедра украиноведения,
ул. Петровского, 25, ауд. 509,г. Харьков, 61002, Украина,
(057 )707 37 51
В научной статье речь идет о целесообразности формирования дисциплины
“Украинский язык (за профессиональным направлением)» с учѐтом достижений
современного украинского терминоведения. Преподавание языка в высших технических
учебных заведениях должно быть ориентировано на профессиональную речь и
синтезировать знания лингвистические со знаниями в области технических наук.
Ключевые слова: лингводидактика, языково-профессиональные знания,
терминография, терминоведение, терминологическая компетенция специалиста,
транспортная терминология.
Стаття надійшла до редколегії 9.11. 2009
Прийнята до друку 20. 01. 2010