Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра українського прикладного мовознавства,
вул. Університетська, 1, ауд. 233, 79602 Львів, Україна,
тел.: (80 32) 2394355
У результаті багатовікової традиції перекладання давньогебрейські біблієантропоніми
пройшли різнорівневі процеси трансформаційно-адаптаційних перетворень. Потрапивши у
давньогрецький оригінал святописемного тексту, а згодом й у перекладні тексти, пропріатеми
стали фактом культури певної мови-реципієнта. У координатах грекомовного оригіналу
Нового Завіту та новочасних перекладах гебрейські імена виявили неоднорідну адаптивну
поведінку.
Ключові слова: фонологічна адаптація, автентична вимова, графічний еквівалент,
фонетична субституція, відповідник, ентропія.
Перехід пропріальної лексики із одного мовного коду в інший супроводжується
численними адаптивними перетвореннями. Андрій Білецький вважає, що одним із аспектів
освоєння чужомовного слова є ”фонологічна адаптація, яка будується на відповідностях
(паралелізмах) між фонологічними системами мов, що одна з них дає матеріал, а інша його
засвоює і видозмінює, пристосовує до своєї системи, тобто адаптує” [2, с 18].
Біблійна пропріальна лексика належить до царини давно запозичених і адаптованих в
україномовному середовищі, однак досі бракує досліджень, які б змогли подати цілісну
модель її трансформаційно-адаптивних перетворень, зокрема на фонологічному рівні. В
українському мовознавстві цій проблемі присвятив низку статей із біблійної ономастики
Іван Огієнко [7-9]. Частково її торкалися у своїх дослідженнях мовознавці
Олекса Горбач [3] та Василь Німчук [5-6].
Східна традиція
1
транскодування біблієантропонімів (у нашій роботі – гебрейських)
відтворена в старослов’янському перекладі святописемного тексту, у цілому зорієнтована
на грекомовні варіанти гебрейських імен. Гелленізовані
2
форми гебрейських
біблієантропонімів використовували на теренах Східної та Західної Європи.
1
Східна (грецька) традиція ґрунтується на так званій Рейхліновій вимові. Назва „рейхлінова (новогрецька) вимова”
пов’язана з іменем німецького гуманіста, філолога Йоганеса Рейхліна (1455 – 1522), який у 1475 році написав працю
”Vocabularius breviloquussynopsis grammaticae graecae” („Короткий виклад грецької граматики”).
2
Вважаємо, що придих у грецьких словах варто субститувати в українській мові через г-: гелленомовний, а не
елленомовний; гелліни, а не елліни.Фонологічна адаптація давньогебрейського іменника новозавітного тексту…
_______________________________________________________________________________________
429
Домінування гелленомовної традиції в перекладній святописемній практиці перенесло
чимало елементів ентропії
3
у відтворенні гебрейських імен у новочасних українських
перекладах Святого Письма. Грецька мова, виконуючи роль посередника, не завжди могла
адекватно відтворити графічну форму гебрейського імені. У такому варіанті імена були
трансформовані у старослов’янський переклад святописемного тексту. Як зазначає
Василь Німчук, ”біблійні імена прийшли до нас у старослов’янській звуковій формі” [5,
с. 29].
Автори новочасних перекладів під час вибору графічного еквіваленту гебрейського
імені зважали на його усталену форму в україномовному середовищі, яка відображає,
здебільшого, грекомовний варіант оніма. Вони спорадично апелювали до автентичної
вимови імені.
Для того, щоб з’ясувати особливості фонетичної субституції гебрейських імен Святого
Письма засобами української мови у новочасних українських перекладах, окрім
гелленізованого, беремо до уваги ще й автентичний варіант імені.
Неоднаковість фонологічних систем грецької і гебрейської мов вплинула на графічний
варіант гебрейського імені в оригінальному святописемному тексті та у новочасних
українських перекладах Святого Письма. Відомо, що „грецька мова не мала багатьох звуків
єврейської мови: s (ш), b –v (б-в), j (й), p – f (п-ф), h (г) – ch (х) і ін., а тому знаціоналізувала
гебрейську вимову” [8, с. 341]. Трансформувавшись у чужомовний грекомовний вимір
новозавітного тексту, гебрейські імена адаптувалися відповідно до вимог мови-реципієнта.
Окремого розгляду потребує аналіз особливостей відтворення гебрейських
біблієантропонімів із й- на початку слова у гелленомовному тексті Нового Завіту, а згодом
– у новочасних українських перекладах. Цій проблемі присвятив розвідку Іван Огієнко
„Вимова біблійних імен з й напочатку” [7], у якій розкрив механізми неоднакової адаптації
цих біблієантропонімів в україномовному середовищі.
У гебрейському антропоніміконі новозавітного тексту значна частина імен
розпочинається з й- (маємо на увазі автентичну вимову). Це є специфічною рисою
гебрейського іменника, адже, як зазначає Іван Огієнко, ”давньоєврейська мова кохалася в
таких складених іменах, що на їх початку були Jehovah, Господь … з бігом часу
скоротилося на Jeho-, а пізніше на Je- або на Jo-” [7, с. 1].
Відомо, що в грецькій мові нема фонеми й [j]. У своєму арсеналі мова має ”тільки [i],
і вживає цього зовсім вільно навіть перед голосними; сполучення іа-, іе-, іо-, іu- (іу-),
зовсім неможливі в українській мові, мова грецька вільно вживає навіть на початку слова”.
Тому ”грецькі перекладачі Біблії ще десь у III віці до Христа, перекладаючи власні біблійні
імена, всі їх погрецизували” [7, с. 2]. У гелленізованій формі гебрейські імена, як уже
зазначалося, потрапили в старослов’янський переклад, який значно вплинув на наступний
процес перекладання святописемного тексту слов’янськими мовами, у тому числі й
українською. Гелленізована вимова початкових йотованих у гебрейських іменах, за
словами Івана Огієнка, ”тримається тепер ще тільки у російській мові” [7, с. 4].
Окрім гелленізованої вимови гебрейських біблійних імен, була й інша вимова, типова
для західноєвропейських мов: ”Ієронім …, родом слов’янин, переклав усю Біблію на
латинську мову головно з давньоєврейського оригіналу, а в вимові біблійних імен пішов
так само головно за вимовою оригіналу. … Усі европейські мови так само пішли за цією …
3
Термін ”ентропія” ([”грец. en і trope – поворот, зміна, перетворення]” [11, с. 424]) використовує у своїй розвідці
Андрій Білецький [2]. Явище ентропії виникає у результаті неадекватного відтворення фонологічної системи мови-
джерела мовою-реципієнтом (приймачем).Галина Тимошик
__________________________________________________________________________________
430
вимовою, і всі вони у нашому випадку дають Ja-, Je-, Jo-, Ju- на початку власних імен, цебто
заховують давньоєврейську вимову” [7, с. 3 – 4].
У новозавітному тексті виявлено імена, що починаються на ja-, які трансформувалися у
новочасні українські переклади: а) або у гелленізованій формі через а-: -y`[йа] - [а-] а-:
/yk!y`
4
(ч.) Ахим (1а)
6
, Ахим (1б, 4), Ахім (2), а Ахима (3) [Мт 1: 14]
7
; б) або у
автентичній – через я-: -y~ [я] - [а-] я-: bqu) &y^ (ч.) (Зн. в.) Якова (1а, 1б, 2, 3,
4) [Дії 7: 14].
Згідно з ”A Greek-English Lexicon of the New Testament and other Early Christian
Literature” онім dr\y\-/B# існує у святописемній традиції у двох варіантах [15, с. 465]. У
грекомовному тексті ми натрапили на це ім’я із - на початку, яке трансформували в
українські переклади, відтворивши автентичну вимову: dr\y\-/B#(dr\y) ` (ч.)
(присв. прикм.) Яредів, (1а), Яредів, (1б), сина Яретового, (2), сина Ярета, (3), сина
Ярета, (4) [Лк 3: 37].
Дещо більше у святописемному тексті імен із je-, які, зазнали впливу грекомовної
стихії. У новочасних перекладах Нового Завіту імена із je- відтворили автентичну вимову: y+
[є] - [іе] є-: Why*nk+ *y+ (/yk!yohy * ) + (ч.) Єхония (1а), Єхонїя (1б), Єхонія (2), в Єхонії
(3), Єхонія (4) [Мт 1: 12].
Три біблієантропоніми з je- на початку слова (оригінальна вимова) потрапили в
українську мову крізь грецьке фонетичне сито, де відбулася компресія початкового
звукового комплексу слова (ініціалі): -Why+ [єгу] - [іу] ю-: hd*Why+ (ч.)
(присв. прикм.) З роду Юдиного (1а), З роду Юдиного (1б), з племени
Юдиного (2), Із коліна Юди (3), З племені Юди (4) [Ап 7: 5]; -ohy+ [єго] - [іо] іо- / йо-:
<r`ohy+ (ч.) Іорам (1а), Йорам (1б, 3, 4), Йорам (2) [Мт 1: 8].
Окремого розгляду заслуговує адаптація ініціалі (початку) імені Ісус, який у грецькому
тексті існує у двох варіантах (номінує двох осіб). У новочасних перекладах під впливом
грекомовної традиції трансформації гебрейських онімів гелленомовні варіанти імені мають
різне відтворення: u^Wvy} (ч.) Исус (1а), Ісус (2), Ісус (1б, 3, 4) [Мт 1: 16]; u^Wvy}
4
h?djh tyrbh. Новый Завет по-еврейски и по-русски. The Society for distributing Hebrew Scriptures. England, 1996.
519 с.
5
The Greek New Testament. Fourth Revised edited by Barbara Aland, Kurt Aland, Metthew Black, Carlo M. Martini, Bruce
M. Metzger, and Allen Wikgren. Fourht revised edition, 2nd print. Deutsche Bibelgesellschaft, D-Stuttgart, 1994. – 918 p.
6
Для розрізнення новочасних україномовних перекладів Святого Письма Новозавітного Канону ми вводимо
нумерацію, яка ґрунтується на хронологічному принципі, відповідно до часу виконання перекладу: (1а) – Святе
письмо Нового Завіту мовою русько-украіньскою переклали вкупі П. А. Куліш и Д-р И. Пулюй, Відень, 1871. –
Печатано у Львові в друкарні Товариства имени Шевченка, 1880; (1б) – Святе письмо Старого і Нового Завіту
мовою русько-українською / Репринтне видання Ню Йорк, Лондон, 1930. Переклад П.О.Куліша, І.С. Левицького і
д-ра І. Пулюя. – Союз библійних товариств, USA, Sweden, 1991 (у статті аналізуємо обидві редакції Кулішевого
перекладу, оскільки вони відрізняються одна від одної); (2) – Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового
Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську наново перекладена / Переклав І. Огієнко. – Druckhaus
Gummersbach, West-Germany, 1988; (3) – Святе Письмо Старого та Нового Завіту / Перекл. з давньогрецької
І. Хоменко-Плюта. – United Bible Societies, 1990; (4) – Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа: З 4-го повного
перекладу Біблії / Пер. з давньогрецької о. Рафаїл Турконяк. – К, 2000.
7
Ап – Апокаліпсис Івана Богослова; відтопон. прикм. – відтопонімний прикметник; Гал – Послання апостола Павла
до галатів; Дії – Дії святих апостолів; Євр – Послання апостола Павла до євреїв; ж. – жіноче ім’я; Зн. в. – знахідний
відмінок; Ів – Євангеліє від Івана; Лк – Євангеліє від Луки; Мк – Євангеліє від Марка; мн – множина; Мт– Євангеліє
від Матвія; 1 П – Перше послання Апостола Петра; 2 П – Друге послання Апостола Петра; присв. прикм. –
присвійний прикметник; Р. в. – родовий відмінок; Рим – Послання апостола Павла до римлян; 1 Тим – Перше
послання апостола Павла до Тимотея; 2 Тим – Друге послання апостола Павла до Тимотея; ч. – чоловіче ім’я; Юд –
Послання апостола Юди; Як – Послання апостола Якова.Фонологічна адаптація давньогебрейського іменника новозавітного тексту…
_______________________________________________________________________________________
431
(присв. прикм.) Іосиів, (1а), Йосиїв, (1б), сина Ісуєвого, (2), сина Ісуса, (3), сина
Ісуса, (4) [Лк 3: 29].
Щодо першого найменування Іван Огієнко зазначає, що в грецький текст Нового
Завіту потрапила арамейська форма гебрейського імені Jehosua – Jesua [8, с. 341], а ”греки
взяли цю народню форму і змінили її на ” [7, с. 5], зокрема трансформували y} [є]
через - [іе], -v- [ш] – через [с] і додали типову для грецької мови фіналь [с]. У
старослов’янському перекладі ім’я передали ”через Iиcqc – Iиcuc, в якому два і на
початку нічим не оправдані. Але написи Иcucъ з одним і чи и надзвичайно часті в
українських пам’ятниках, зачинаючи з найдавнішого часу. За два і … на початку імені
Христа в Москві довгі роки точили криваву боротьбу, що навіть покінчилася розколом
Церкви. Для українців, людей західної культури, така боротьба і дивна, і незрозуміла, чому
в Україні завжди писали і тепер пишуть Ісус, а форма Іисус – це форма російська” [7, с. 5].
У новочасних перекладах ця традиція повністю збережена. У перекладі (1а) П. Куліша та
І. Пулюя замість і- на початку імені використовується и-.
Транскодування біблієантропоніма , як зазначає Сергій Аверинцев, відбувалося
відповідно за: а) ”ітацистською” (Ісус) та б) ”етацистською” (”дає латинський варіант Jesus,
звідки передача імені у західних мовах”) транслітераціями [1, с. 107].
Інша група гебрейських імен у своєму автентичному звучанні розпочинається ji-. За
словами Івана Огієнка, ”єврейська мова добре й часто знає склад ji, що зо всіх слов’янських
мов найдокладніше вміє віддати українська мова своїм ї… Цього ji не знає ні мова грецька,
ні латинська, а тому опускають j і пишуть саме і” [8, с. 343]. Біблієантропоніми із ji- під
впливом грекомовної традиції святописемного тексту по-різному відтворено у новочасних
українських перекладах: -y] [йі] - [іе] є- / е-: jTp* =y] (ч.) … про
… Єая, (1а), про … Єтая, (1б), про … Ефтая, (2), про Єфту, (3), про … Єфтая, (4) [Євр 11: 32];
-y] [йі] - [і] і-: qj*x+y] (ч.) по Исаку (1а), по Ісааку (1б), за Ісаком!
(2), як Ісаак (3, 4) [Гал 4: 28].
Найбільш проблемними в процесі трансформаційно-адаптивних перетворень є імена з
jo- на початку слова (у святописемному тексті виявлено 14 онімів із таким початком). У
новочасних перекладах ці біблієоніми передано або, згідно з грекомовною традицією, через
іо- (використовують П. Куліш та І. Пулюй у перекладі 1а), або відтворено автентичну
вимову і відтворено через йо-. <t*oy (ч.) Іоаам (1а), Йоатам (1б, 3, 4), Йоатам
(2) [Мт 1: 9]; /n`j*oy-rB^ () (ч.) син Іони (1а), син Йони
(1б), син Йонин (2), син Йони (3), син [Йони] (4). [Ів 1: 42].
Також у новочасних перекладах натрапляємо на інші способи передачі
буквосполучення йо- на початку слова: а) через о-, йо-: dboy@ (ч.) Овид (1а), Овид
(1б, 4), Йовід (2), Йовед (3) [Мт 1: 5]; б) через ю-, йо-: hd`oy-/B# (ч.)
(присв. прикм.) Юдин (1а, 1б), сина Йодаєвого (2), сина Йода (3), сина Йоди (4) [Лк 3: 26].
Два біблієантропоніми у перекладі І. Огієнка (2) та Р. Турконяка (4) передано
(відповідно до україномовної живомовної традиції) через ів-: hn`j*oy (ж.) Іоанна
(1а), Йоанна (1б, 3), Іванна (2, 4) [Лк 24: 10]; /n`j*oy (ч.) Іоан (1а),
Йоан (1б, 3), Іван (2, 4) [Лк 1: 13].
Окремого розгляду потребують імена, які мають особливі механізми адаптації у
святописемному тексті. Початок імені boYa! у грекомовному оригіналі зазнає компресії: -oYa!
[ійо] [12, с. 369] - [іо-] йо- boYa! (ч.) (присв. прикм.)
(Зн. в.) Про терпіннє Іовове (1а), Про терпіннє Йовове (1б), про Йовове терпіння (2), про
страждання Йова (3), про терпіння Йова (4) [Як 5: 11]. В іменах ub^v#yla! , $ uv*yl!a$з’являється
початкова йотація у новочасних перекладах, хоча її немає ні в оригінальній вимові, ні в Галина Тимошик
__________________________________________________________________________________
432
грецькому тексті: -a$ [е] [е] є-: (ж.) Єлизавета (1а), Єлизавета (1б, 3, 4),
Єлисавета (2) [Лк 1: 5]; (ч.) за Єлисея пророка (1а, 2), за
Єлисея пророка (1 б), за пророка Єлисея (3, 4) [Лк 4: 27]. Спорадично з’являється йотація в
іменах: <yq!yl* a= # (ч.) Єлиаким (1а), Єліаким (1б), Еліаким (2), в Еліакима (3),
Еліяким (4) [Мт 1: 13]; dWhyl!a& (ч.) Єлиюд (1а), Єліюд (1б), Еліюд (2), в Еліюда
(3), Еліюд (4) [Мт 1: 15].
У гебрейському біблієантропонімі hvm# ) (Моше [12, с. 360]) під впливом грекомовного
варіанту імені в новочасних перекладах виник інтервокальний [j]: hvm# ) (ч.)
Мойсей (1а, 2), Мойсей (1б, 3, 4) [Євр 11: 24].
На інтервокальний j, що виник на місці зіяння (гіатусу), часто натрапляємо у
біблієантропонімах новочасних українських перекладів.
Як зазначає А. Толкачов, ”найраніше виник інтервокальний j в кінцевих групах: Марі –
а > Марі – j – а” [13, с. 259]: <y*r+m! () (ж.) з Мариєю (1а), з Мариєю (1б),
з Марією (2, 3, 4) [Мт 2: 11]; WhY`q]z+j! (ч.) Єзекия (1а), Єзекія (1б, 3, 4) Єзекія (2)
[Мт 1: 10]; la@yl!mG= ~ (ч.) Гамалиіл, (1а) Гамалиїл, (1б, 3, 4), Гамаліїл (2)
[Дії 5: 34].
У давньогебрейській мові є літера v ”шин”, яка передає фонему [ш]. В українській мові
ця фонема має фонологічно коректний відповідник та адекватне графічне відтворення.
”Греки й римляни ш цілком не знали, – зазначає Іван Огієнко, – а тому передали евр. s
через s, а цим зовсім і сильно змінили правдиву вимову оригіналу. Переклад
старослов’янський пішов по-рабському за ними, хоч мав своє ш” [8, с. 341]. У новочасних
перекладах у всіх іменах, за поодиноким випадком (у біблієантропонімі vyq]] (у перекладі
І. Хоменка (3)) ми натрапляємо на автентичну вимову імені: (ч.) (присв.
прикм.) (Зн. в.) сина Кис ового (1а), сина Кисового (1б), сина Кісового (2), сина Кіша (3),
сина Киса (4), [Дії 13: 21].), v [ш] передано відповідно до східної (грецької) традиції через
[с]: rva@ * (ч.) (присв. прикм.) из роду А сирового (1а), з роду
Асирового (1б), з племени Асирового (2), з покоління А сера (3), з роду Асира (4) [Лк 2: 36];
vg\r`-ynb} = (ч., мн.) Воанергес , (1а, 2), Воанергес (1б, 3, 4) [Мк 3: 17] та ін.
У новочасних українських перекладах маємо приклад, коли грецька ”сигма” [с], що
субститувала гебрейський ”шин” v [ш], відповідно до західної традиції, передана через з:
ubv^ #yl!a$ (ж.) Єлизавета (1а), Єлизавета (1б, 3, 4), Єлисавета (2) [Лк 1: 5].
У білієантропонімі rk*?C*y у грекомовній версії, а згодом і в новочасних перекладах не
відтворене друге с (автентична вимова – Йиссасхар [12, с. 399]): rk*?C*y! (ч.)
(присв. прикм.) з роду Исахарового (1а), з роду Іссахарового (1 б), з
племени Іссахарового (2), із коліна Іссахара (3), з племені Іссахара (4) [Ап 7: 7, 8].
Грецька фонологічна система не мала фонеми [ц], що була типовою для гебрейської
мови. Іван Огієнко зазначає, що ”греки й римляни передавали євр. x через s, а це зовсім не
віддає давньоєврейської вимови, але наше ц зовсім добре передає її” [8, с. 342]. У
новочасних перекладах гебрейське x [ц], відповідно до східної (грецької) традиції,
передано через -с: x [ц] [ц] с: Joma*-/B# (ч.) (присв. прикм.) Амос ів (1а),
Амосів (1б), сина Амосова (2), сина Амоса (3, 4) [Лк 3: 25]; /orx=j# (ч.) Єсром
(1а), Єсром (1б), Есром (2), Е сром (3, 4) [Мт 1: 3]; qjx* +y] (ч.) по
Исаку (1а), по Ісааку (1б), за Ісаком (2), як Ісаак (3, 4) [Гал 4: 28].
Відомо, що ”Єврейська мова з найдавнішого часу розрізняла B б і b в, хоч вони були
тут і близькі. Грецька мова знала для цих двох звуків тільки один, а саме , що вимовою
наближався ближче до нашого в… Римляне кожне грецьке передавали через b… Ось так і Фонологічна адаптація давньогебрейського іменника новозавітного тексту…
_______________________________________________________________________________________
433
настала в нас повна плутанина єврейських б та в, тоді як наша мова може це досконало
передати” [8, с. 342].
Відповідно до широко вживаної східної традиції у новочасних перекладах ”бет” B [б] і
”вет” b [в] у гебрейських іменах новочасних українських перекладів відтворено, як
правило, через в: <ul** =B! (ч.) науки Валама (1а), науки
Валаама (1б), науки Валаама (2), учення Валаама (3), вчення Валаама [Ап 2: 14]; /ym!y`nB+ [15,
с. 174] (yn]ym!y+ vya)! () (ч.) (присв. прикм.) з роду
Веняминового (1а), з роду Веняминового (1б), з Веніяминового племени (2), з покоління
Веніямина (3), з племені Веніямина (4), [Дії 13: 21] та ін.
Два біблієантропоніми мають оригінальне прочитання в новочасних перекладах, а
саме: qlB* *(І. Огієнко (2), І. Хоменко (3)): qlB* * (ч.) навчив
Валака (1а), навчив Валака (1б, 4), навчив був Балака (2), навчив Балака (3) [Ап 2: 14]; rouB=-
/B# (І. Огієнко (2) та І. Хоменко (3)): rouB=-/B# () (ч.)
Валама, си на Восорового (1а), Валаама, сина Восорового (1б), за Валаамом Беоровим (2) за
Валаамом, сином Беора (3), за Валаамом з Восора (4) [2 П 2: 15]
У гебрейські мові ”розрізняли P [п] і p [ф] і ніколи не плутали їх” [8, с. 342]. У
новочасних перекладах (відповідно до грекомовної традиції, яка не диференціювала їх)
”пей” P [п] і ”фей” p [ф] передано через ф: dvk^ P= ^ra+ ^-/B# (ч.)
(присв. прикм.) Арфаксадів (1а), Ар факсадів (1б), сина Арфаксадового (2), сина Арфаксада
(3), сина Арфаксада (4) [Лк 3: 36]; fp*v*ohy+ (ч.) Іосафат (1а), Йосафат (1б, 3, 4),
Йосафат (2) [Мт 1: 8]. Автори перекладу (1а) пропустили фонему [ф] в імені: jTp* =y]
(ч.) … про … Єая (1а), про … Єтая (1б), про … Ефтая (2), про Єфту
(3), про … Єфтая (4) [Євр 11: 32].
Через фонологічний дисонанс гебрейської та грецької мов у гелленізованій формі
новозавітних гебрейських імен часто зникає приголосний ”хет” j [х]. Як зазначає
Іван Огієнко, ”єврейського звука хет j х грецька і латинська мова звичайно не передають,
тоді як українська мова може легко його передати своїм х” [8, с. 344]. Адаптуючись до
грецької мови, гебрейські імена новозавітного тексту втрачали j [х] і у такому вигляді
входили в новочасні переклади.
Якщо ж ”хет” j [х] був на початку імені, то у грецькому тексті Нового Завіту його
субститовано ”густим” придихом, який не відтворено у новочасних перекладах: -j& [ха]
- [га] а-: hy`n+nj~ & (ч.) Анания (1а), Ананїя (1б), Ананій (2), Один чоловік, на
ім’я Ананія (3), Ананій [Дії 5: 1]; /n`j* (ж.) Анна (1а), Анна (1б, 2, 3, 4) [Лк 2: 36];
hy*n+nj~ & (ч.) Анна (1а, 1б, 2, 3, 4) [Дії 4: 6]. В інших іменах – спорадично йотована
ініціаль (початок слова): -j! [хі] [ге] є-: WhY`q]z+j!! (ч.) Єзекия (1а), Єзекія (1б,
3, 4) Єзекія (2) [Мт 1: 10]; -j&[ха] [ге] є-: Eonj& (ч.) Енох (1а), Енох (1б, 3),
Енох (2), Єнох (4) [Юд 14]; Єнох (1а), Єнох (1б), Енох (2), Енох (3, 4) [Євр 11: 5]; -j# [хе]
[ге] є-: /orx=j# (ч.) Єсром (1а), Єсром (1б), Есром (2), Есром (3, 4) [Мт 1: 3].
У середині та наприкінці оніма ”хет” j [х] пропускали. Через це виникав збіг голосних,
який у поодиноких випадках елімінувався інтервокальним j: -j-* [ха] -- [а] -а-: /nj` *oy
(ч.) (присв. прикм.) Іоананів (1а), Йоананів (1б), сина Йоананового
(2), сина Йоаннана (3), сина Йоанана (4) [Лк 3: 27]; tjm^ ^-/B# (ч.)
(присв. прикм.) Мааів (1а), Маатів (1б), сина Маатового (2), сина Маата (3), сина Маата,
(4) [Лк 3: 26]; -j-@ [хе] -- [е] -е-, -є-, -і-, -ї-: <j@n~m= (ч.) Манаєн (1а), Манаіл
(1б), Манаїл (2), Манаен (3), Манаїл (4) [Дії 13: 1]; -Wj- [ху] -- [у] -у-: <Wjn~-/B#
(ч.) (присв. прикм.) Наумів (1а), На умів (1б), сина Наумового (2), сина
Наума (3), сина Наума (4) [Лк 3: 25]; <ub* j= ^r+ (ч.) Ровоам (1а, 2), Ровоам (1б, 3, 4) Галина Тимошик
__________________________________________________________________________________
434
[Мт 1: 7] – в онімі зник склад -j-^ [ха] – автентичне звучання – Рехавам [12, с. 1]; j^ [ах] –
[а] -а: jr^z\ (ч.) породив … За ру (1а), породив … Зару (1б,
4), породив … Зару (2), був батьком … Зари (3) [Мт 1: 3]; jR^T-#/B# (ч.)
(присв. прикм.) арин (1а), Тарин (1б), сина Тариного (2), сина Тари (3), сина Тари (4)
[Лк 3: 34]; j* [ах] - [ае] -ай, -а: jT*p=y] (ч.) … про … Єая
(1а), про … Єтая (1б), про … Ефтая (2), про Єфту (3), про … Єфтая (4) [Євр 11: 32]; j* [ах]
- [е] -ей: jr^q) (ч.) А и погибли в бунті
карою (1а), і погибли в бунтї як Корей (1б), і загинули в бунті Корея (2), й у бунті Корея
загинули (3), і загинули в бунті Корея (4) [Юд 1: 11];
Збіг голосних, що виникав на місці втраченого -j- у грецькому оригіналі у новочасних
перекладах відповідно до української живомовної традиції здебільшого не відтворювався:
qjx* +y] (ч.) по Исаку (1а), по Ісааку (1б), за Ісаком! (2), як Ісаак (3, 4)
[Гал 4: 28]. Лише у поодиноких новозавітних іменах адекватно субститовано ”хет”: -j- [х]
- [х] -х: zja* * (ч.) Ахаз (1а, 2), А хаз (1б, 3, 4) [Мт 1: 9]; rojn`-/B# (ч.)
(присв. прикм.) Нахорів (1а), На хорів (1б), сина Нахорового (2), сина
Нахора (3), сина Нахора (4) [Лк 3: 34]; ім’я bj*r` (ж.) Раава (1а), Раава (1б), Рахав
(2), Рахав (3, 4) [Євр 11: 31] зберегло автентичну вимову лише в перекладах (2, 3, 4); в
іншому контексті – відтворене повністю: bj*r` (ж.) (Р. в.) від
Рахави (1а), від Рахави (1б), від Рахави (2), від Рахави (3), від Рахави (4) [Мт 1: 5]; lj@r`
(ж.) Рахиля (1а), Рахиля (1б), Рахиль (2, 3, 4) [Мт 2: 18] В імені romj&автентична
вимова відтворена лише в перекладі І. Хоменка: romj& (ч.)
в синів Ємора ( 1а), в синів Ємора (1б), від синів Еммора (2), в синів Хамора (3), в синів
Емора (4) [Дії 7: 16].
Особливо проблематичною в процесі транскодування є адаптація гебрейського
приголосного ”гей” h [г]. Варто зазначити, що ”Буква h використовувалася як mater
lections
8
тільки для голосних е, е, а, о” [4, с. 33]. Іван Огієнко зазначає, що ”великий клопіт
мала грецька мова з єврейським звуком he h г. Такого звука грецька мова не має, а тому на
початку слова зазначала його густим придихом, а в середині – пропускала” [8, с. 344]. У
новочасних перекладах не збережено аспірації у імені lbh# # (ч.) Авель (1а, 1б, 2, 3,
4) [Євр 11: 4].
Звук h [г] у середині та наприкінці оніма зникає і спричиняє у багатьох випадках збіг
голосних, який іноді в новочасних перекладах оминають, пропускаючи один голосний: -h&a
[ага] [аа] аа-, а-: /w)rha& (ч.) говорячи Аронові (1а),
говорячи Ааронові (1б), промовивши до Аарона (2), кажучи Аронові (3), сказавши Аронові
(4) [Дії 7: 40]; <h*rb* =a^ (ч.) Авраам (1а, 2), Авр аам (1б, 3, 4) [Мт 1: 2].
У інших іменах новочасних українських перекладів ”гей” h [г] неадекватно
субститовано через [j]: Wh [гу] [у] -ю- [йу]: dWhyba! & (ч.) Авиюд (1а), Авіюд
(1б, 4), Авіюд (2), (Р. в.) в Авіюда (3) [Мт 1: 13]; dWhyl!a& (ч.) Єлиюд (1а), Єлі юд
(1б), Еліюд (2), в Еліюда (3), Еліюд (4) [Мт 1: 15]. Сюди належать імена, що мають
компресовану ініціаль: -Why+ [єгу] [іу] -ю- йу]: hdWhy * + (ч.)
(присв. прикм.) З роду Юдиного (1а), З роду Юдиного (1б), з племени Юдиного (2), Із
коліна Юди (3), З племені Юди (4) [Ап 7: 5]; -ohy+ [єхо] [іо] іо- / йо-: <r`ohy+
8
”Букви y, w, h … отримали у середньовічних єврейських учених назву ha*yr]Q=h^ toMa!; у європейських граматиках
зазвичай використовується дослівний переклад цього терміна латинською мовою – matres lectionis (в одн. mater
lectionis” [4, с. 29].Фонологічна адаптація давньогебрейського іменника новозавітного тексту…
_______________________________________________________________________________________
435
(ч.) Іорам (1а), Йорам (1б, 3, 4), Йорам (2) [М т 1: 8]; fp*v*ohy+ (ч.) Іосафат (1а),
Йосафат (1б, 3, 4), Йосафат (2) [Мт 1: 8].
Наприкінці біблієантропоніма ”гей” h [г] є ”німим”
9
. У грецькому тексті новозавітного
оригіналу і у новочасних перекладах його не відтворюють: hn`j*oy (ж.) та Іоанна
(1а), Йоанна (1б, 3), Іванна (2, 4) [Лк 24: 10]; hd`oy-/B# (ч.) (присв.
прикм.) Юдин (1а, 1б), сина Йодаєвого (2), сина Йода (3), сина Йоди (4) [Лк 3: 26]. Інші
імена в грекомовному оригіналі утинають h наприкінці і змінюють фіналь, додавши -
(зникає в новочасних українських перекладах): hy`n+nj~ & (ч.) Анания (1а), Ананїя
(1б), Ананій (2), Ананія (3), Ананій (4) [Дії 5: 1]; hy*r+kz^+ (ч.) Захар ия (1а),
Захарія (1б, 3, 4), Захарій (2) [Лк 1:18]; h#- [е] [ес] -ия / -ія: hV#nm~ = (ч.)
Манасия (1а), Манассія (1б), Манасія (2), Манасія (3, 4) [Мт 1: 10]; hy`=[я] [іас] -ів;
-іїв; -ія; -ій: hyt* T= m! ^-/B# (ч.) (присв. прикм.) Мата ів (1а),
Мататіїв (1б), сина Маттатієвого (2), сина Маттатії (3), сина Маттатія (4) [Лк 3: 25]; hv#m)
(ч.) Мойсей (1а, 2), Мойсей (1б, 3, 4) [Євр 11: 24]; h -) [о] [он] -он: hmlv)… =
(ч.) Саломон (1а), Соломон (2), Соломон (1б, 3, 4) [Мт 1: 7].
Гебрейські ”каф” K [к] і ”хаф” k [х] у грекомовній традиції не диференціюються. У
гелленізованих гебрейських іменах новозавітного тексту їх передано через ”хі” [х], і
відтворено в новочасних українських перекладах Святого Письма так: -k-[х] -- [х] -х-:
hy`k=rB\ # (ч.) (присв. прикм.) сина Варахиіного (1а), сина
Варахіїного (1б), Варахіїного (2), сина Варахії (3), Варахіїного (4) [Мт 23: 35]; Why*nk+ *y+ (/yk!y*ohy) +
(ч.) Єхония (1а), Єхонїя (1б), Єхонія (2), в Єхонії (3), Єхонія (4) [Мт 1: 12]; -K-
[к] -- [х] -х-: yK!l=m^-/B# (ч.) (присв. прикм.) Мелхиін (1а),
Мелхиїн (1б), сина Мелхіїного (2), сина Мелхі (3), сина Мелхії (4) [Лк 3: 24].
Лише щоправда в одному імені на місці ”хаф” k [х] трапляється некоректний
графічний відповідник. Це виникло через те, що в грецьму оригіналі звукомплекс -vk-= [хш]
було передано через ”ксі” [кс], а в новочасних українських перекладах відтворено через –
кс-: dvk^ =Pr^ +a^-/B# (ч.) (присв. прикм.) Арфаксадів (1а),
Арфаксадів (1б), сина Арфаксадового (2), сина Арфаксада (3), сина Арфаксада (4)
[Лк 3: 36].
Гебрейський приголосний ”гімел” g [ґ] в оригінальному новозавітному тексті
здебільшого транскодовано грецькою ”гаммою” [ґ], а в новочасних перекладах
святописемного тексту передано здебільшого через г: sobg`a& (ч.) Агав (1а, 2),
Агав (1б, 3, 4) [Дії 11: 28]; layl@ m! =G~ (ч.) Гамалиіл (1а) Гамалиїл (1б, 3, 4),
Гамаліїл (2) [Дії 5: 34]; і спорадично – через ґ (у перекладах (2), (3), (4)): rgh* * (ж.)
Агара (1а), А гара (1б), Аґар (2), А гар (3, 4) [Гал 4: 24].
У двох випадках, дублюючи гелленомовну традицію, автори українських новочасних
перекладів g- [ґ] передали через - [х]: gWrc=-/B# (ч.) (присв. прикм.)
Сарухів (1а), Сарухів (1б), сина Серухового (2), сина Серуха (3), сина Сируха (4) [Лк 3: 35];
та через - [к]: glP# # (ч.) (присв. прикм.) Фалеків (1а), Фалеків (1б),
сина Фалекового (2), сина Фалека (3), сина Фалека (4) [Лк 3: 35].
Окремого розгляду потребує питання подвоєння приголосних у гебрейських іменах.
Як зазначає Т. Ламбдін, ”для єврейської мови типовим є використання подвоєних
приголосних (bb, dd, yy і т. д.). Ніколи не подвоювалися гортанні приголосні, щілинні b, g,
9
У науковому обігу широко використовують термін ”німий” для позначення голосних чи приголосних, які не
вимовляються.Галина Тимошик
__________________________________________________________________________________
436
d, k, p, t і приголосний r. Подвоєння приголосних позначалося однією буквою, всередині
якої стоїть крапка – так званий сильний дагеш” [4, с. 28-29], тобто ”дагеш хазак”.
Грецька мова дуже неоднозначно підійшла до трансформації подвоєння. За словами
Івана Огієнка, ”подвоєння єврейських приголосних грецька мова часом зазначала, часом ні
… часом маємо подвоєння там, де його в оригіналі нема” [9, с. 388]. У оригінальному
новозавітному тексті літери, що мали дагеш (”каль” – слабкий, чи ”хазак” – сильний) могли
або подвоюватися, або не подвоювалися (на відтворення дагешу впливала гелленізована
форма гебрейського імені), наприклад: -D- [д] -- -д-, -дд-: (наслідують у новочасних
перекладах І. Огієнко, І. Хоменко, Р. Турконяк): yD]a^-/B# (ч.) (присв.
прикм.) Адиів (1а), Адиїв (1б), сина Аддієвого (2), сина Адді (3), сина Аддія (4) [Лк 3: 28]; –
M- [мм] -- -м-, -мм-: la@WnMu* ! (ч.) Ємануіл (1а), Емануіл (1б), Еммануїл
(2), Еммануїл (3, 4) [Мт 1: 23]; bd*n*yMu! ^ (ч.) Аминадав (1а), Аминадав (1б),
Амінадав (2), А мінадав (3, 4) [Мт 1: 4]; -Z- [зз] -- -з-:rWZu^ (ч.) Азор (1а, 2),
Азор (1б, 3), в Азора (4) [Мт 1: 14]; -N- [н] -- -нн-: hN`j^ (ж.) Анна (1а),
Анна (1б, 2, 3, 4) [Лк 2: 36]; yN~y~-/B# (ч.) (присв. прикм.) Янаів (1а),
Янаїв (1б), сина Яннаєвого (2), сина Янная (3), сина Янная (4) [Лк 3: 24]; -G- [ґ] -- –
нг-, -гг-: yG`n~-/B# (ч.) (присв. прикм.) Нангеів (1а), На ггеїв (1б), сина
Наггеєвого (2), сина Наггая (3), сина Нангея (4) [Лк 3: 25]. Автори перекладів (1а) та (4)
відтворили -- через -нг- відповідно до вимог грецької вимови [10, с. 17]; -C- [с] -- –
с-, -сс-: rk*?C*y! (ч.) (присв. прикм.) з роду Исахарового (1а),
з роду Іссахарового (1б), з племени Іссахарового (2), із коліна І ссахара (3), з племені
Іссахара (4) [Ап 7: 7, 8]; -V- [шш] -- -с-, -сс-: hV#nm~ = (ч.) Манасия (1а),
Манассія (1б), Манасія (2), Манасія (3, 4) [Мт 1: 10];-T- [т] --, -- -т-, -тт-: tTm* -^/B#
() (ч.) (присв. прикм.) Мататів (1а), Маттатів (1б), сина
Маттатового (2), сина Маттатта (3), сина Маттата (4) [Лк 3: 24]; Мататів Ма ттатів (1б),
сина Маттієвого сина Маттатта (3), сина Маттата (4) [Лк 3: 29]. Згідно з автентичною
вимовою, в іменах: Why`t=T!m^ () (ч.) Маей (1а), Матей
(1б, 3), Матвій (2, 4) [Дії 1: 13]; ylT! p* =n~ (ч.) (присв. прикм.)
З роду Нефталимового (1а), З роду Нефталимового (1б), з племени Нефталимового (2), із
коліна Нафталі (3), з племені Нефталима (4) [Ап 7:6] не зафіксовано подвоєння.
Цікавим є приклад гебрейського імені hr`c, що виникло в процесі перейменування *
біблійного персонажа. Як зазначає Дмитро Щедровицький, ”попереднє її ім’я було yr?
”Сарай”… Тепер стало hr? ”Cарра” [14, с. 146]. Грецька мова не могла адекватно
транскодувати первісний варіант імені, тому відтворила, вірогідно, обидва варіанти імені,
подвоївши приголосний [р] у новому імені. Така традиція подання імені перейшла й у
практику перекладання святописемного тексту новими мовами. Автори новочасних
перекладів не завжди відтворюють це подвоєння: hr`c* (ж.) Сар а (1а),
Сарра (1б, 4), Сара (2, 3) [1 П 3: 6].
Маємо приклади недоречного подвоєння в гебрейських іменах, що виникли у
грецькому тексті Святого Письма: безпричинно воно відбулося у гелленізованій версії
поодиноких гебрейських імен. Автори новочасних перекладів або спорадично відтворили
це подвоєння: -v) – [ш] -- [с:] -с-, -сс-: yv^y! (ч.) Єсей (1а), Єссей (1б, 3,4),
Єссей (2) [Мт 1: 6]; /ovj=n~ (ч.) Насон (1а), Насон (1б), Наассон (2), Наасон (3),
Наассон (4) [Мт 1: 4], або не відтворили: -m- [м] -- [м], -- [м:] м: /wma) *
(, [15, с. 56] (ч.) Амон (1а), Амон (1б), Амос (2), Амос (3, 4) [Мт 1: 10]; romj&
(ч.) . в синів Ємора (1а), в синів Є мора (1б), від синів
Еммора (2), в синів Хамора (3), в синів Емора (4) [Дії 7: 16]. Подвоєння могло з’явитися Фонологічна адаптація давньогебрейського іменника новозавітного тексту…
_______________________________________________________________________________________
437
через неточне відтворення оніма і у новочасних перекладах -yl-! [лі] -- [лі] -лл- / -ли-:
WhYl* a! @ (ч.) Илля (1а), Ілия (1б), Ілля (2), Ілля (3, 4) [Як 5: 17].
Гебрейський ”ламед” l [л’] у вимові відрізнявся від грецької ”лямбди” [л], хоча, як
зазначає Іван Огієнко, ”lamed не було цілком звуком м’яким, тому латинська передача його
завжди через l правді не відповідає. Греки зазначали цього звука через , що в них не було
звуком цілком м’яким” [9, с. 385]. У новочасних перекладах в фіналі слова l [л’] може бути
м’яким: а) у всіх перекладах: lbh# # (ч.) Авель (1а, 1б, 2, 3, 4) [Євр 11: 4]; lj@r`
(ж.) Рахиля (1а), Рахиля (1б), Рахиль (2, 3, 4) [Мт 2: 18]; б) у перекладі (2): la@yT!l=av^ =
(ч.) Салатиіл (1а), Салатиїл (1б, 4), Салатіїль (2), Салатіїл (3) [Мт 1: 12]; в) у
всіх перекладах, крім (3): lbB# *r%z+ (ч.) Зоровавель (1а, 2), Зоровавель (1б, 4), у
Зоровавела (3) [Мт 1: 13]; г) у перекладах (2), (3), (4) м’якість l [л’] у середині слова
спорадично відтворена: yl!Tp* =n~ (ч.) (присв. прикм.) З роду
Нефталимового (1а), З роду Нефталимового (1б), з племени Нефталимового (2), із коліна
Нафталі (3), з племені Нефталима (4) [Ап 7: 6]; rzu# #yla! $-/B# (ч.)
(присв. прикм.) Єлиєзерів (1а), Єлиєзерів (1б), сина Е ліезерового (2), сина Елієзера (3), сина
Еліезера (4) [Лк 3: 29].
У багатьох гебрейських іменах м’якість l [л’] наприкінці слова не передано: la@WnMu* !
(ч.) Ємануіл (1а), Емануіл (1б), Еммануїл (2), Еммануїл (3, 4) [Мт 1: 23]; lan@+tn^+
(ч.) Наанаіл (1а), Натанаїл (1б, 2, 3, 4), [Ів 1: 48].
Не завжди була збережена автентична вимова l [л’] у середині слова з ”німим” шва
=
10
, яке, зважаючи на традицію транслітерування біблійних імен, у грецькій мові було
відтворене через [е] та [і], а у новочасних перекладах – через -е-, -и-, -і-: rz`u*l=a#
(ч.) Єлиазар (1а), Єл еазар (1б), Елеазар (2), в Єл еазара (3), Елеазар (4) [Мт 1: 15];
<yq!yl* a= # (ч.) Єлиаким (1а), Єл іаким (1б), Еліаким (2), в Еліакима (3), Еліяким (4)
[Мт 1: 13].
У перекладі П. Куліша та І. Пулюя (1а) натрапляємо на фіналь -рь в імені rzu` *l=a, що #
суперечить оригінальній вимові, а відображає орфографічні преференції авторів перекладу
(1а): rzu` *l=a# (ч.) Лазарь, (1а), Лазар, (1б, 2, 3, 4) [Лк 16: 20].
Фонема -z- [з] -- [з], у новочасних перекладах, як правило, відтворюється через -з-, а
в одному випадку ще й через -дз- (Андрій Білецький зазначає, що давньогрецька ”дзета”
має відтворюватися лише через з і ”ніколи ДЗ [дз – Т. Г.], хоч на такому вимовлянні
наполягає гімнастична [гімназіальна – Т. Г.] традиція” [16, с. 20]): az`WK (ч.)
жінка Хузана (1а), жінка Хузана (1б), дружина Худз и (2), жінка Хузи, (3, 4)
[Лк 8: 3].
У новочасних перекладах натрапляємо на неоднакові відтворення багатьох
давньогебрейських біблієантропонімів. Балансуючи між традицією відтворення імені
та власним баченням процесу адаптації оніма перекладачі перебували у процесі
постійного вибору. Давньогебрейські імена внаслідок гелленізації у грекомовному
оригінальному тексті Святого Письма зазнали численних фонологічних змін. У
модифікованому вигляді вони потрапили в переклади святописемної літератури, а
згодом поповнили іменники тих народів, що прийняли нове віровчення.
____________________________________________________
10
Відомо, що давньогебрейська мова належить до консонантного типу, в якому голосні розташовані під
приголосними. Для того, щоб представити у роботі голосний, використовуємо спеціальну позначку , яка
символізує приголосний, під яким знаходиться відповідний голосний.Галина Тимошик
__________________________________________________________________________________
438
1. Аверинцев С. Софія – Логос. Словник. 2-е видання / Сергій Аверинцев / [упор. та
передм. К. Сігов]. К. : Дух і Літера, 2004. 640с.
2. Білецький А. О. Адаптація давньогрецького ономастикону в східнослов’янських
мовах. Частина І. / А. О. Білецький // Іноземна філологія. Питання класичної філології.
1971. № 9. 1971. Вип. 24. С.17-23
3. Горбач О. Мовостиль новітніх перекладів Св. Письма на українську народню мову
19-20 вв. / Олекса Гобач // Зібрані статті. Т. ІІ. Мюнхен : Monachii, 1993. – С. 29 – 97. –
(Статті до 1000-ліття християнізації Руси-України).
4. Ламбдин Т. О. Учебник древнееврейского языка / Т. О. Ламбдин ; [пер. с англ.
Я. Эйделькинда, под ред. М. Селезнева]. [3-е изд.]. М. : Российское Библейское Общество.
2000. 508с.
5. Німчук В. Українська мова – священна мова / Василь Німчук // Людина і світ. 1993.
№8-9. С. 20-24.
6. Німчук В. Українська мова – священна мова / Василь Німчук // Людина і світ. № 10-
12, 1993 (398-399), жовтень-грудень. С. 26-31.
7. Огієнко І. Вимова біблійних імен з й напочатку / Іван Огієнко // Рідна мова. Жовква.
січень, 1939. число 1 (73). С.1-6.
8. Огієнко І. Вимова біблійних імен / Іван Огієнко // Рідна мова. Жовква. 1938. Ч. 7-8.
С. 337-346.
9. Огієнко І. Вимова давньоєврейських біблійних імен (Докінчення) / Іван Огієнко //
Рідна мова. Жовква. 1938. Ч. 9. С. 385-392.
10. Светнам Дж. Вступ до грецької мови Нового Завіту : морфологія / Джеймс
Светнам. перекл. з англ. і ред. У. Головач. Львів : Видавництво ЛБА, 1995. 400 с.
11. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень. – [авт.-
уклад. Л. О. Пустовіт, О. І. Скопенко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк]. за ред. Л. Пустовіт К. :
Довіра УНВЦ „Рідна мова”, 2000. 1018 с. (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і діловодство).
12. Стерн Д. Еврейский Новый Завет. / Пер. с англ. В. В. Долбина, А. В. Долбин. М.:
НП „Силоам”, 2004.
13. Толкачев А. И. Основные факторы фонетических изменений в заимствованных
Греко-христианских именах в древнерусском языке / Толкачев А. И. // Славянское
языкознание. VII Международный съезд славистов. Варшава, август 1973г. М. : Наука,
1973. С. 252-271.
14. Щедровицкий Д. В. Введение в Ветхий Завет. Пятикнижие Моисеево / Д. В.
Щедровицкий : Т. I. Книга Бытия. [изд. 2-е, испр. и доп.]; Т. II. Книга Исход. [изд. 2-е, испр.
и доп.];. Т. III. Книги Левит, Чисел и Второзакония. [изд. 2-е, испр. и доп.]. М.: Теревинф,
2001. 1088 с.
15. A Greek-English Lexicon of the New Testament and other Early Christian Literature.
Third edition / revised and edited by F.W. Danker. Chicago and London, 2000. 1796 p.Фонологічна адаптація давньогебрейського іменника новозавітного тексту…
_______________________________________________________________________________________
439
FONOLOGICAL ADAPTATION OF OLD-HEBREW NOUN OF THE NEW
TESTAMENT TEXT (ON MATERIALS OF THE MODERN DAY TRANSLATIONS
OF THE HOLY SCRIPTURE)
Halyna Tymoshyk
Ivan Franko National University of Lviv
The Applied Linguistic department,
1/233, Universitets’ka Str., 79602, Lviv, Ukraine,
phone: (80 322) 296 43 55
As a result of the centuries-old tradition of translation old-Hebrew biblical anthroponyms
underwent different level processes of transformational and adaptation modifications. Having
found itself in the old-Greek original of the Holy Writ text and afterwards in translation text,
propriatemes became a fact of culture of the certain language-recipient. In coordinates of Greek
language original of the New Testament and modern translations Hebrew names demonstrated
nonuniform adaptive behavior.
Key words: phonological adaptation, authentic pronunciation, graphic equivalent, phonetic
substance, equivalent, enthropy
ФОНОЛОГИЧЕСКАЯ АДАПТАЦИЯ ДРЕВНЕЕВРЕЙСКОГО ИМЕНИКА
НОВОЗАВЕТНОГО ТЕКСТА (НА МАТЕРИАЛЕ СОВРЕМЕННЫХ
УКРАИНСКИХ ПЕРЕВОДОВ СВЯЩЕННОГО ПИСАНИЯ)
Тимошик Галина
Львовский национальній универстет имени Ивана Франко,
кафедра украинского прикладного языкознания
ул. Университетская, 1 / 233, 79062, Львов, Украина
тел.: (80 322) 296 43 55
В результате многовековой традиции перевода древнееврейские библиеантропонимы
прошли разноуровневые процессы трансформативно-адаптивных преобразований. Попав в
древнегреческий оригинал Священного Писания, а затем и в переводные тексты,
библийные проприатемы стали фактом культуры определенного языка-реципиента. В
координатах грекоязычного оригинала Нового Завета и современных переводах еврейские
имена продемонстрировали неоднородное адаптивное поведение.
Ключевые слова: фонологическая адаптація, автентическое произношение,
графический эквивалент, фонетическая субституція, соответствие, энтропия.
Стаття надійшла до редколегії 23. 11. 2009
Прийнята до друку 20. 01. 2010