Оксана ПУТІЛІНА,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри
української мови та прикладної лінгвістики
Донецького національного університету, член НТШ
ФУНКЦІЯ МІСЦЕВОГО ВІДМІНКА
ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТА ОБ’ЄКТНОГО ЗНАЧЕННЯ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
(У ЗІСТАВЛЕННІ З АНГЛІЙСЬКОЮ)
Стаття продовжує цикл публікацій, присвячених
простеженню специфіки взаємодії глибинного і поверхневого
рівнів речення з позицій відмінкової граматики, зокрема
встановленню закономірностей репрезентації глибинної
об’єктної семантики на поверхневому рівні засобами місцевого
(морфологічного) відмінка в сучасному українському реченні у
зіставленні з англійським.
Ключові слова: відмінок, відмінкова граматика, об’єкт,
прийменник.
У сучасній українській мові, як і в англійській, глибинна
об’єктна семантика може бути репрезентована за допомогою
широкого спектру формально-граматичних засобів на рівні
формотворчої, словотвірної, морфологічної та синтаксичної
організації в межах простого (формально і семантично
елементарного), простого ускладненого (формально і
семантично) й складного речення з різними типами
синтаксичного зв’язку. Але у кожній мові виробляються свої
засоби вираження універсальних глибинних значень, тому
важливим й актуальним є врахування власне-граматичних
(морфологічних) характеристик вияву цих категорій у певній
мові і особливостей семантичної сполучуваності з іншими
компонентами речення. Унаслідок цього потреба у
послідовному аналізі спільних і диференційних (притаманних
155тільки українській чи англійській мові) мовних засобів для
найповнішої характеристики глибинної структури речення
постає очевидною. Усе це зумовлює основне завдання
пропонованої статті, зокрема встановлення співвідношення
поверхневих форм місцевого відмінка в українській мові з
прийменниковими конструкціями англійської мови.
У граматичній системі сучасної української мови
додатковим засобом репрезентації глибинної об’єктної
семантики по праву може вважатися місцевий відмінок, який
відрізняється від усіх інших відмінкових форм тим, що не
вживається без прийменника. При цьому прийменники в (у), по,
на, при, зрідка о (об) із флексією утворюють складну форму
(“складну морфему” [Вихованець, Городенська 2004: 78]) з
функціонально-семантичним навантаженням відповідного
прийменника і відмінкової флексії.
Важливим є те, що не всі вживання місцевого відмінка
стосуються власне-відмінкового функціонування і здатні
виступати репрезентантами семантики об’єкта [Ледней 2003:
14]. До власне-відмінкових функцій місцевого відмінка слід
зарахувати тільки ті семантико-синтаксичні функції, які
зумовлені семантико-синтаксичною валентністю предиката і
пов’язані з категорією субстанційності, тобто значення
предметності, в її варіаціях статичної і динамічної локативності,
інструментальності, об’єктності й суб’єктності. Саме місцевий
відмінок уможливлює реалізацію такої ролі прийменника –
конкретнішої функціональної специфікації відмінка [Ледней
2003: 80].
Функціонування місцевого відмінка вказує на те, що
прийменниково-відмінкові форми, насамперед місцевий
відмінок, що без прийменників не вживається, пов’язані із
семантико-синтаксичною валентністю предиката, становлять
особливу підсистему, котра розташована між відмінковою
системою іменників і прийменниковою системою, яка
семантично і функціонально тяжіє до сфери прислівникового
вживання [Вихованець, Городенська 2004: 74; Вихованець 1992:
124; Качалова К.Н., Израилевич 2000: 18-19, 311-352; Дубенец
2003: 63; Krylova, Gordon 1999: 390]. Останнє зумовлює значну
156 кількість перехідних явищ у межах цієї підсистеми, що
перебувають між функцією статичної локалізації й об’єктною
функцією як протилежними точками вияву семантики місцевого
відмінка, що засвідчують семантичну нейтралізацію
прийменників.
Крім того, обов’язковою умовою власне-відмінкового
функціонування форми місцевого відмінка є її знаходження в
межах семантико-синтаксичної і формально-синтаксичної
валентностей предиката, де відповідна відмінкова форма
відбиває характер категорії субстанційності – охоплює всі вияви
значення власне-предметності, предметності реальної
[Вихованець, Городенська 2004: 80; Бондарко 1992: 63; Яцкевич
1984: 79]. На нашу думку, варто погодитися з І.Р.Вихованцем
щодо функцій місцевого відмінка і говорити про те, що залежно
від поєднання з різними семантичними типами предикатів,
їхньою семантико-синтаксичною валентністю вирізняються
пов’язані з іменниковістю семантико-синтаксичні функції
місцевого відмінка в їхньому ієрархічному вияві: функції
статичної валентної локалізації, динамічної валентної
локалізації, інструментальності, об’єктності та суб’єктності
[Вихованець, Городенська 2004: 80], з-поміж яких
найголовнішою є функція статичної валентної локалізації, а
крайню периферію презентує суб’єктна функція.
Таким чином, як морфологічний варіант поверхневої
відмінкової форми знахідного відмінка з об’єктним значенням
місцевий відмінок у сучасній українській мові вживається у
вторинній об’єктній семантико-синтаксичній функції і виконує
роль вторинного семантико-синтаксичного придієслівного
сильнокерованого другорядного члена речення. Видається
доцільним тут конкретизувати роль цієї відмінкової форми щодо
інших членів речення, оскільки якщо для місцевого у первинній
семантико-синтаксичній локативній ролі природною є роль
обставини: (1) Півмісяць – а саме такою буде форма нового
витвору – розташується на водній гладіні Перської затоки на
кордоні Дубаю з еміратом Абу-Дабі (Сидоренко 2007: 29), то у
разі вживання цієї форми з об’єктним значенням насамперед
напрошується питання непрямого додатка, а увага
157зосереджується на об’єкті як такому, а не на певному
локалізованому просторі загалом: (2) Єдине, у чому можна
сумніватися, так це у вірогідності наведеної інформації
(Нестеренко 2005: 8).
Типовими для місцевого відмінка з семантикою об’єкта є
прийменники в (у), на, по, о (об), які виступають у позиції
нейтралізації прийменникових значень після незначної кількості
дієслів у ролі своєрідних дієслівних постфіксів, зрісшись з
опорним дієсловом і внаслідок цього втративши у цій позиції
семантичне навантаження, тоді як відмінкове закінчення стає
функціонально навантаженим [Вихованець 1992: 124].
Опорними для цієї відмінкової форми найчастіше є дієслова
1) впевнюватися, заплутатися, звинувачуватися, змагатися
(у чому-небудь), змінитися (у поведінці, в манерах, зовні),
зневірюватися, кохатися, переконуватися, підозрюватися,
помилятися, сумніватися з прийменником-постфіксом в (у);
2) відображатися, ґрунтуватися, економити (на чомусь),
знатися, зосереджуватися, наживатися, наполягати,
позначатися, розумітися, сконцентровуватися,
спеціалізуватися з прийменником на; 3) плакати, сумувати,
тужити з постфіксом по; 4) рідко – говорити, думати з
прийменником о (об), але в переважній більшості випадків ці
дієслова передбачають форму знахідного відмінка з
прийменником про: (3) – Звуть: Катранник Мирон, злісний
підкуркульник, підозрюється в приховуванні предметів церкви,
коли підлягають конфіскації і здачі державі (Барка 2001: 146)
(п. 1); (4) Це відобразилося на суспільній моралі, яка все-таки
прагне викоренити існуюче зло (Ільїн 2007: 5) (п. 2); (5) Українці
здавна розумілися на догляді за домашніми тваринами і знали
способи їх лікування (Горленко, Наулко 1993: 241) (п. 2); (6) У
доповіді Global Information Technology Report 2006-2007
враховані дані по 122 країнах (Світ ІТ-ринку 2007: 3) (п. 3);
(7) Розказую вам об тім, що було, і легше мені стає (Барка
2001: 167) (п. 4). При цьому дослідження синтаксичних функцій
місцевого відмінка підтверджує думку багатьох мовознавців про
те, що синтаксичні конструкції з прийменниками на і в (у)
належать до найтиповіших, а з прийменником о (об) – до
158 непоширених, майже не вживаних [Русская 1980: 29-30;
Топоров 1961: 94, 98; Вихованець, Городенська 2004: 80].
Прийменники в (у) і на утворюють центральну ланку власне-
відмінкового функціонування місцевого відмінка, зокрема
об’єктного, й усі ці вживання регульовані семантико-
синтаксичною валентністю відповідних предикатів, з якими
поєднується форма місцевого відмінка.
Враховуючи майже повну нейтралізацію значення
прийменників і тяжіння їх до дієслова, з яким вони
сприймаються як одне ціле, слід говорити тут про місцевий
відмінок як лексико-комбінаторний варіант знахідного відмінка
з об’єктною семантикою. Слід згадати також і про випадки
поєднання в одній відмінковій формі різних значень, зокрема
об’єктного і локативного (подібне явище спостерігається й у
конструкціях з орудним відмінком [Путіліна 2008: 134]), напр.:
(8) У двері гримали прикладами автоматів і кулаками (Кохан
1984: 95), де водночас є вказівка на локалізований простір, але
який постає у вигляді конкретного об’єкта.
Зовсім інша ситуація спостерігається в сучасній
англійській мові, оскільки коли йшлося про відповідники форм
українських знахідного, родового, давального чи орудного
відмінків, то конструкції англійської мови дозволяли говорити
про певні відмінності у формальній репрезентації цих форм
(наявність / відсутність приийменників, перехідність /
неперехідність дієслів тощо), але водночас характеризувалися
системністю і регулярністю використання носіями мови, що, у
свою чергу, давало можливість здійснювати послідовне
зіставлення цих форм в обох мовах. Натомість місцевий
відмінок загалом і з об’єктним значенням зокрема не має
спеціалізованих засобів репрезентації в англійській мові, щоразу
зумовлюючись безпосереднім контекстом і семантикою
відповідного предиката, а також значною мірою специфікою
прийменника, вживаного разом із формою загального відмінка
іменника або об’єктного відмінка займенника. Тому, на наш
погляд, варто перерахувати і стисло охарактеризувати
найуживаніші конструкції англійської мови, що можуть
сприйматися як відповідники українських сполук з місцевим
159відмінком, але з урахуванням того, що основний акцент тут
ставиться не стільки на дієслівній чи іменній формі, скільки на
відповідному прийменнику.
З-поміж таких англійських прийменників, здатних
оформлювати конструкції з об’єктною семантикою, виділяємо:
1) for (укр. по з місцевим відмінком), який вживається у
такий функції з дієсловами to grieve (for) – горювати, to mourn
(for) – сумувати, to long (for), to yearn (for), to pine (for) –
тужити, напр.: to mourn (for) one`s husband – плакати по
чоловіку, to be in mourning for someone – носити траур по кому-
небудь (The Oxford 1999: 355);
2) of (укр. в (у)): a difference of two kopecks – різниця у двох
копійках (The Oxford 1999: 38), (9) He made certain of his feeling,
realized that he never loved Ruth (London 1986: 326) – Він
переконався у своїх почуттях, усвідомив, що ніколи не любив
Руфь;
3) on (укр. на, по): this engine runs on oil – цей двигун
працює на нафті, to walk on the grass – йти по траві (The Oxford
1999: 247, 355);
4) down (+on) (укр. униз по): to come down on a rope –
спуститися по мотузці (The Oxford 1999: 355);
5) up (укр. вгору по): He walked up the stairs – Він
піднявся по сходах, The steamer sailed up the river – Пароплав
йшов (угору) по річці (приклад з [Качалова, Израилевич 2000:
347]).
Можливі навіть випадки безприйменникового вживання
таких конструкцій, напр.: to play the piano – грати на роялі (The
Oxford 1999: 247).
Інші прийменники, насамперед, at, in – укр. в (у) з
дієловами можуть утворювати конструкції, що є відповідниками
українських сполук з місцевим відмінком, але власне-об’єктне
значення такі утворення втрачають і презентують локативну
семантику: I`ll see him at the theatre tonight – Я його побачу
сьогодні ввечері в театрі, We live in London – Ми живемо у
Лондоні (приклад з [Качалова, Израилевич 2000: 320, 331]).
Отже, місцевий відмінок у сучасній українській мові,
незважаючи на те, що його первинною функцією є функція
160 статичної валентної локалізації, є одним із регулярних засобів
репрезентації глибинної об’єктної семантики на поверхневому
рівні речення. Його особливість полягає у функціонуванні форм
виключно з прийменниками в (у), на, по, о (об), які виконують
роль своєрідних дієслівних постфіксів (післяйменників) і
регулюються семантико-синтаксичною валентністю предикатів,
які разом із формою місцевого відмінка утворюють конструкції
з об’єктним значенням. Натомість у сучасній англійській мові
форми-відповідники українському місцевому відмінку
характеризуються нерегулярністю вживання, що, у свою чергу,
не дозволяє говорити про системність у його презентації
формальними засобами, за винятком незначної кількості
прийменників, зокрема for, of, on, down (+on), up, а також
поодиноких випадків безприйменникового його вживання.
Отримані результати репрезентують особливості реалізації
глибинних об’єктних відмінків на поверхневому рівні, а також
специфіку організації конструкцій поверхневого рівня сучасного
українського речення у зіставлені з англійським, зокрема
конструкцій з місцевим відмінком, і можуть бути використані
для подальшого зіставного аналізу взаємодії глибинних і
поверхневих структур на матеріалі обох мов.
ЛІТЕРАТУРА
Бондарко 1992: Бондарко, А.В. Субъектно-предикатно-
объектные ситуации [Текст] / А. В. Бондарко // Теория
функциональной грамматики: Субъектность. Объектность.
Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность /
неопределенность. – СПб. : Наука, 1992. – 276 с.
Вихованець 1992: Вихованець, І.Р. Нариси з функціонального
синтаксису української мови [Текст] / І. Р. Вихованець. – К. : Наукова
думка, 1992. – 224 с.
Вихованець, Городенська 2004: Вихованець, І., Городенська, К.
Теоретична морфологія української мови: Акад. граматика укр. мови
[Текст] / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська / За ред. І. Вихованця. –
К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – 400 с.
161Дубенец 2003: Дубенец, Э.М. Лингвистические изменения в
современном английском языке [Текст] / Э. М. Дубенец. – М. :
“Глосса-Пресс”, 2003. – 256 с.
Качалова, Израилевич 2000: Качалова, К.Н., Израилевич, Е.Е.
Практическая грамматика английского языка с упражнениями и
ключами [Текст] / К. Н. Качалова, Е. Е. Израилевич. – М. : ЮНВЕС
ЛИСТ, 2000. – 717 с.
Ледней 2003: Ледней, О.Ф. Об’єктні синтаксеми в структурі
простого речення [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук. – Одеса,
2003. – 19 с.
Путіліна 2008: Путіліна, О.Л. Орудний відмінок з об’єктним
значенням на поверхневому рівні сучасного українського речення у
зіставленні з англійським [Текст] / О. Л. Путіліна // Лінгвістичні студії :
Зб. наук. праць. Вип. 16. – Донецьк : ДонНУ, 2008. – С. 132-140.
Русская 1980: Русская грамматика. Т.ІІ. Синтаксис [Текст]. –
М. : Наука, 1980. – 710 с.
Топоров 1961: Топоров, В.Н. Локатив в славянских языках
[Текст] / В. Н. Топоров. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 379 с.
Яцкевич 1984: Яцкевич, Л.Г. Средства выражения предметности
в русском языке [Текст] / Л. Г. Яцкевич // Вопросы языкознания. –
1984. – № 1. – С. 77-83.
Krylova, Gordon 1999: Krylova, I.P., Gordon, E.M. A Grammar of
Present-day English: Practical Course [Text] / I. P. Krylova, E. M. Gordon. –
М. : Книжный дом «Университет», 1999. – 448 с. – [На англ. яз.].
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ:
Барка 2001: Барка, В. Поезія. Повість “Жовтий князь” [Текст] /
В. Барка. – К. : Наук. думка, 2001. – 304 с.
Горленко, Наулко 1993: Горленко, В.Ф., Наулко, В.І. Народні
знання, світоглядні уявлення, вірування, мораль [Текст] /
В. Ф. Горленко, В. І. Наулко // Культура і побут населення України. –
К. : Либідь, 1993. – С. 233-244.
Ільїн 2007: Ільїн, В. Хабар і корупція [Текст] / В. Ільїн // Слово
Просвіти. – № 16 (393), від 19-25 квітня 2007 р. – С. 5.
Кохан 1984: Кохан, В. Незвичайний злочин [Текст] / В. Кохан :
[повісті]. – Ужгород : Карпати, 1984. – 400 с.
Нестеренко 2005: Нестеренко, В. Съвість [Текст] /
В. Нестеренко. – Донецьк : “Норд-Пресс”, 2005. – 356 с.
162 Світ ІТ-ринку 2007: Світ ІТ-ринку України не радує [Текст] //
Правовий тиждень. – № 17 (38), 24 квітня 2007 р. – С. 3.
Сидоренко 2007: Сидоренко, В. Дубай. Майбутнє на піску
[Текст] / В. Сидоренко // Міжнародний туризм. – № 2 (74), квітень –
травень 2007 р. – С. 22-36.
London 1986: London J. Martin Eden [Text] / J. London. – Oxford,
1986. – 389 p.
The Oxford 1999: The Oxford Russian Dictionary [Text] / Ed. by
P. Falla. – Oxford – Moscow, 1999. – 605 p.
Оксана Путилина
Функция предложного падежа как репрезентанта объектного
значения в современном украинском языке (в сопоставлении с
английским)
Статья продолжает цикл публикаций, посвященных
прослеживанию специфики взаимодействия глубинного и
поверхностного уровней предложения с позиций падежной
грамматики, в частности, установлению закономерностей
репрезентации глубинной объектной семантики на поверхностном
уровне с помощью предложного (морфологического) падежа в
современном украинском предложении в сопоставлении с английским.
Ключевые слова: падеж, падежная грамматика, объект,
предлог.
Oksana Putilina
The Secondary Objective Function of the Prepositional Case in
Present-day Ukrainian in Comparison with English
The article continues the cycle of publications devoted to the
observations of the specifies of interaction between deep and surface levels
of sentence in the opinion of the theory of case grammar, in particular
regularities of representation of deep Objective meanings with means of the
prepositional (morphological) case in present-day Ukrainian sentence in
comparison with English one are settled.
Keywords: case, case grammar, object, preposition.