Лариса КАНЕВСЬКА,
кандидат філологічних наук, науковий співробітник
відділу видань літературно-наукової спадщини
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
ІВАН ФРАНКО НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ
„SLAVIA ORIENTALIS” (1952–2007)
1
У статті здійснено спробу простежити динаміку
інтересу до постаті І. Франка в польському квартальнику
„Slavia Orientalis” за понад 55-річну історію його існування.
Стверджується потреба створення синтетичної бібліографії
польського франкознавства. До статті додано бібліографічний
покажчик франкознавчих публікацій у часопису.
Ключові слова: бібліографія, рецепція, польська
франкіана, українсько-польські літературні взаємини.
Постать і творчий доробок Івана Франка доволі широко
представлені в польському літературознавстві ХХ століття.
Цьому фактові посприяло чимало обставин. Зокрема, активна
творча присутність самого Франка в польському літературному
процесі останніх десятиліть ХІХ ст.: його ініціативна співпраця
з польською пресою („Atheneum”, „Głos”, „Kraj”, „Kurjer
Lwowski”, „Praca”, „Prawda”, „Przegląd Społeczny” тощо)
2
;

1
Стаття підготовлена завдяки гранту, отриманому від Каси ім. Йозефа
М’яновського (Kasa im. Józefa Mianowskiego) й можливості наукового
стажування при кафедрі україністики Варшавського університету, за
що автор статті висловлює щиру подяку цим інституціям.
2
Аспект співпраці Франка з польською періодикою досить докладно
висвітлено у працях як українських, так і польських учених. Див.,
зокрема, розвідки: Возняк М. С. Співробітництво Франка в „Prawdzie”
Свєнтоховського // Возняк М. С. З життя і творчості Івана Франка. –
К.: Вид-во АН УРСР, 1955. – С. 96–110; Вервес Г. Д. Іван Франко в
період співробітництва в газеті „Praca” // Вервес Г. Д. Іван Франко і
питання українсько-польських літературно-громадських взаємин 70–
90-х років ХІХ ст. – К.: Вид-во АН УРСР, 1957. – С. 35–71;
60 продуктивна діяльність як літературного критика та
інтерпретатора художнього доробку провідних польських
письменників (Адама Міцкевича, Марії Конопницької, Юліуша
Словацького, Болеслава Пруса та ін.)
1
; зрештою, особисті
(творчо-ділові й товариські) контакти з чільними постатями
польської словесності (Елізою Ожешко, Яном Каспровичем,

Вервес Г. Д. Участь Івана Франка у польській пресі 80–90-х років
ХІХ ст. // Там само. – С. 103–168; Мороз М. О. До питання атрибуції
творів І. Франка в газеті „Kurjer Lwowski” // Питання текстології. Іван
Франко. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 188–216. Першою
узагальнюючою польською працею на цю тему була кандидатська
дисертація Ґражини Паздро „Kultura i literatura ukraińska w publicystyce
Iwana Franki na łamach czasopism polskich”, захищена 1975 р. у
Варшавському університеті під керівництвом Флоріана Неуважного
(зберігається в бібліотеці факультету прикладної лінгвістики
Варшавського університету (Biblioteka Wydziału Lingwistyki
Stosowanej UW)). Дослідниця опублікувала в польській пресі й низку
статей за проблематикою дисертаційного дослідження. Див.: Паздро Г.
Іван Франко і варшавська преса // Український календар (Варшава). –
1976. – C. 109–113; Pazdro G. Motywy i cele współpracy I. Franki z
„Kurierem Lwowskim” // Studia z Filologii Rosyjskiej i Słowiańskiej. –
Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 1979. – T. 4:
Literaturoznawstwo. – S. 115–121; Pazdro G. Współpraca Iwana Franki z
petersburskim „Krajem” // Studia Polono-Slavica-Orientalia. Acta litteraria.
– 1980. – [T.] VI. – S. 185–209; Pazdro G. Iwan Franko krytyk i historyk
teatru ukraińskiego w Galicji (na materiałach opublikowanych w prasie
polskiej) // Studia z Filologii Rosyjskiej i Słowiańskiej. – Warszawa:
Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 1982. – T. 9: W kręgu
tradycji i współczesności literatur słowiańskich. – S. 93–103.
1
На цю тему в українському літературознавстві написано десятки
розвідок (див., зокрема: Іван Франко: Бібліографічний покажчик.
1956–1984 / Упор. М. О. Мороз. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 315–
319). Польською мовою було видано окрему монографію
(Kuplowski M. Iwan Franko jako krytyk literatury polskiej. – Rzeszów:
Wyższa Szkoła Pedagogiczna w Rzeszowie, 1974. – 191 s.), а також
упорядковано тематичну хрестоматію (Franko I. O literaturze polskiej /
Wyboru dokonał i opracował M. Kuplowski. – Kraków: Wydawnictwo
Literackie, 1979. – 302, [1] s., portr. – (Biblioteka Studiów Literackich /
Pod red. H. Markiewicza).).
61Болеславом Вислоухом та ін.)
1
. Поряд із об’єктивною
зацікавленістю доробком Франка в Польщі, розробці
франкознавчої тематики значно прислужилася й наявність серед
польських учених таких дослідників-ентузіастів української
літератури, як Мар’ян Якубець, Миколай Купльовський,
Флоріан Неуважний, Ярослав Грицков’ян, Стефан Козак,
Ґражина Паздро й ін.
Протягом усього минулого століття на сторінках
численних (й нерідко малодоступних нині) польських
періодичних видань з’являлися переклади Франкової поезії та
окремі статті, присвячені його життю й творчості. Проте
зорієнтуватися в цьому масиві розпорошених франкознавчих
праць доволі складно, насамперед – через відсутність як в
українському, так і в польському літературознавствах
синтетичних бібліографічних опрацювань польської франкіани
2
.

1
Cеред останніх публікацій на цю тему див.: Weretiuk O. Iwan Franko o
Janie Kasprowiczu; tł. z ukr. Magdalena Hornung // Przegląd Wschodni. –
1994. – T. III, z. 3 (11). – S. 561–566; Корнійчук В. Перехресні стежки
Івана Франка і Яна Каспровича // Porównanie jako dowód. Polskoukraińskie relacje kulturalne, literackie, historyczne 1890–1999 / Red. nauk.
Bogusław Bakuła; Uniwersytet im. A. Mickiewicza. – Poznań:
Wydawnictwo Naukowe UAM, 2001. – S. 136–140. – (Seria:
Literaturoznawstwo porównawcze; nr 2).
2
Щоправда, деякі вітчизняні бібліографічні покажчики включали
окремі опубліковані в Польщі франкознавчі розвідки, однак доробок
польського франкознавства вони відбивають лише частково. Так,
приміром, уже згадана бібліографічна праця М. Мороза за 1956–1984
рр. (Київ, 1987) охоплює близько 60-ти польських джерел; її
хронологічне продовження (Іван Франко. Бібліографічний покажчик
творів і критичної літератури. 1986–1988 / Упор. М. О. Мороз //
Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозіуму
ЮНЕСКО (Львів, 11–15 вересня 1986 р.): У 3-х кн. – К.: Наук. думка,
1990. – Кн. 3. – С. 55–89) – тільки 8 позицій; а найновіший
франкознавчий бібліографічний покажчик (Луцишин О., Мороз М.
Сучасне франкознавство (1988–2005): Бібліографічний покажчик
видань творів Івана Франка і літератури про нього. – Львів, 2007) –
лише близько 20-ти покликань. На жаль, не рятують справи (проте
заслуговують на окрему відзнаку) й бібліографічні напрацювання
польських учених. Так, іще на початку 1950-х років бібліографи
варшавської Національної бібліотеки підготували покажчик польських
62 А отже, розмаїта польська рецепція одного з найвидатніших
українських майстрів слова й донині залишається для
вітчизняних дослідників значною мірою невідомою, принаймні
вичерпно осягнутою її вважати однозначно не можна
1
. Та й

перекладів, польськомовних творів і критичної літератури про Франка
в Польщі – від прижиттєвих видань і до 1953 р. – загалом 1296 позицій
(машинопис зберігається в інформаційному відділі Національної
бібліотеки у Варшаві). Праця, більшість позицій якої була почерпнута
з попередніх бібліографій і не перевірена de visu, на жаль, багато в
чому повторювала наявні на той час покажчики українського
франкознавства. Але вона по-своєму цікава як перша спроба
узагальнити польськомовний доробок Франка та рецепцію
письменника в Польщі. 57 франкознавчих позицій містить „Bibliografia
przekładów i polskiej ukrainistyki literackiej za lata 1945–1985”, що її
уклав Ярослав Грицков’ян (Див.: Studia Polono-Slavica-Orientalia. Acta
litteraria. – 1990. – [T.] ХІI. – S. 161–231). На жаль, цінна з погляду
франкознавчого бібліографування праця також побудована переважно
на підставі вторинних (вочевидь, не завжди перевірених з автопсії)
джерел, а тому містить деякі неточності. Найґрунтовніший на сьогодні
огляд рецепції Франка в польському літературознавстві, – починаючи
від перших прижиттєвих відгуків і завершуючи сучасними
інтерпретаціями, – здійснив Флоріан Неуважний у своїй передмові до
видання вибраної лірики поета (Iwan Franko. Wybór poezji / Oprac.
Florian Nieuważny. – Wrocław; Warszawa; Kraków: Zakład Narodowy
imienia Ossolińskich, 2008. – CXCIV, 298 s. – (Biblioteka Narodowa.
Nr 257. Seria II).). Польський дослідник не ставив за мету вичерпність
бібліографічних згадок (що пояснюється науково-популярним
характером видання), а тому в огляді враховано лише вибрані
франкознавчі публікації – переважно до 1980-х років). Тож,
сприйняття постаті Франка в Польщі за останні десятиліття
залишається найуразливішим місцем сучасної бібліографії польського
франкознавства.
1
Прикре свідчення того – низький індекс покликань на польські праці
в розвідках багатьох українських франкознавців. Показово, що навіть у
деяких найсучасніших статтях, які порушують проблематику
польських контекстів Франкової творчості, наявні покликання
виключно на монографії понад тридцятилітньої (!) та понад
п’ятдесятилітньої (!!!) давності: М. Якубця „Iwan Franko” (Варшава,
1958) та М. Купльовського „Iwan Franko jako krytyk literatury polskiej”
(Жешув, 1974).
63польські україністи – усе через ту ж недостатню бібліографічну
забезпеченість – не набагато краще від своїх українських колег
поінформовані про розвиток франкознавства на власних
теренах, схильні оцінювати його стан радше скептично, аніж
оптимістично.
Тому завдання укласти підсумкову бібліографію
польської (та й загалом української та зарубіжної) франкіани
задля дальшого поступу франкознавчої науки видається одним
із першочергових. Бо не враховуючи доробок наших зарубіжних
колег, вітчизняне франкознавство буде приречене тупцювати на
місці й вдиратися часом в уже давно відчинені двері. Адже ні
для кого не є секретом, що літературна бібліографія, яку сучасні
підручники з теорії літератури скромно трактують як допоміжну
галузь літературознавства, це – без перебільшення – своєрідні
альфа й омега формування нового наукового знання; це –
початок і, водночас, підсумок будь-якого наукового
дослідження. Наскільки його висновки будуть повними,
вірогідними й своєчасними, значною мірою залежить саме від
бібліографії. Звичайно, зарубіжні публікації – навіть узяті у
своїй сукупності – навряд чи кількісно перевершать те, що
виходило й виходить про Франка в Україні. Та все ж вони
обіцяють істотно розширити джерельну базу франкознавства й
збагатити наші уявлення про деякі малодосліджені в Україні
аспекти творчості митця. Пропонована стаття має наблизити
бодай на крок до цієї мети.
Квартальникові „Slavia Orientalis” (у 1952–1956 рр.
виходив під назвою „Kwartalnik Instytutu Polsko-Radzieckiego”)
справедливо належить одне із чільних місць у презентації
Франкової творчості в Польщі. Часопис, вік якого налічує понад
55 років, є одним із найдавніших і найавторитетніших у світі
славістичних періодичних видань. Серед уміщених у ньому
матеріалів – статті, літературно-критичні рецензії й огляди,
бібліографічні опрацювання, зосереджені довкола проблем
східнослов’янських лінгвістики, літературознавства й
фольклористики. Невипадково один з авторів і секретарів
журналу – Зиґмунт Збировський – назвав його „візитівк[ою]
східнослов’янських досліджень у Польщі” [5; 3]. Точніше було б
назвати квартальник „візитівкою польської русистики”, адже
саме їй належали панівні позиції як на сторінках часопису, так і
64 загалом у польському слов’янознавстві, що цілком закономірно
з огляду на тривалі заохочення розвитку дисципліни за часів
ПНР і – за інерцією – пізніше. Проте не останню роль відіграв
польський журнал і для піднесення на вищий щабель
літературознавчої україністики. Зокрема, за кількістю
опублікованих на його сторінках франкознавчих матеріалів
протягом усієї історії існування журналу його сміливо можна
назвати лідером серед інших славістичних видань й поставити в
один ряд із такими суто українознавчими (щоправда, значно
„молодшими”) польськими часописами, як „Biuletyn
Ukrainoznawczy”, „Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze” тощо.
У різний час головними редакторами квартальника були:
Самуель Фішман, Мар’ян Якубець, Антоніна Обрембська-
Яблонська, Базилі Бялокозович та Луціан Суханек. До 1992 р.
часопис виходив у Варшаві, од 1993 р. видавався у Кракові, а од
2008 р. – знов у Варшаві, стало залишаючись виданням
Комітету слов’янознавства Польської академії наук. Серед
численних публікацій „Slavii Orientalis” допомагають
зорієнтуватися бібліографічні покажчики до нього, укладені
його співробітниками й уміщені на сторінках самого
квартальника. Перший із них – за 1952–1986 роки – уклав
Зиґмунт Збировський [2] упорядником другого, що охоплює
наступні 8 років (1987–1994), виступив Анджей Дудек [3].
Значно полегшуючи пошук статей на різні теми, покажчики, на
жаль, через брак анотацій не надають вичерпного уявлення про
всі вміщені в ньому франкознавчі матеріали. Таке уявлення
може дати лише наскрізне опрацювання квартальника – від
номера до номера.
Уперше ім’я Івана Франка на сторінках часопису „Slavia
Orientalis” з’явилося 1953 року й відтоді раз у раз зринало у
зв’язку з розглядом найрізноманітніших проблем та постатей
українського літературного процесу останньої третини ХІХ –
початку ХХ ст.
Першою ґрунтовною статтею на франкознавчу тематику в
журналі, який тоді ще мав назву „Kwartalnik Instytutu PolskoRadzieckiego”, була розвідка Я. Козловського „Іван Франко й
польський робітничий рух у Галичині 1870–1880-х років” (див.
поз. № 2 додатку). Проблематиці зв’язків Франка з польськими
65робітничими колами та співпраці зі львівською пресою ХІХ ст.
(зокрема, „Przeglądem Społecznym”, „Kurjerem Lwowskim”,
„Ruchem Literackim”, „Przyjacielem Ludu”) було присвячено й
дві статті К. Дуніна-Вонсовича: „Публіцистика Івана Франка в
народницькій пресі Галичини” (відповідно поз. № 3) та „Участь
Івана Франка в польському народному русі в Галичині” (поз.
№ 6).
Справді знаковою для польського франкознавства подією
став вихід 1-го номеру часопису за 1958 р. У ньому було зібрано
матеріали присвяченої Іванові Франкові ювілейної сесії у
Варшаві, що її у квітні 1957 р. організували Комітет
слов’янознавства ПАН спільно з Польсько-радянським
інститутом. За словами польського україніста Флоріана
Неуважного, саме ця сесія дала початок польському
франкознавству [4; CLXXIV]. Окрім того, вона вперше показала
велике розмаїття підходів до Франкової спадщини, про що
свідчить тематика опублікованих у „Slavii Orientalis” статей:
„Іван Франко як перекладач Міцкевича” Е. Анчевської (поз.
№ 5); „Роль і значення Івана Франка в історії польсько-
українських літературних взаємин” Г. Вервеса (поз. № 11);
„Внесок Івана Франка в польську етнографію” Е. Карвота (поз.
№ 8); „Значення Івана Франка для слов’янських літератур”
Є. Кирилюка (поз. № 9); „З неопублікованого листування Івана
Франка з Адамом Вісліцьким” С. Маковського та Т. Шишка
(поз. № 10); „Про програму досліджень творчості Івана Франка”
М. Якубця (поз. № 7).
Через брак місця не зупинятимемося на кожній із цих
статей, хоч вони на те заслуговують. Відзначимо лише, що для
подальшого розвитку франкознавчої науки в Польщі,
найціннішою серед них, напевне, була остання. Її автор –
визначний польський славіст М. Якубець, за словами
Ф. Неуважного, відіграв „…ключову роль у засадничому
обґрунтуванні наших обов’язків щодо Франка”, „…представив
багато дослідницьких тем, що стосуються зв’язків великого
Українця з польською літературою і культурою” [4; CLXXIV].
Численні публікації післяювілейного періоду справді
викликали інтерес до постаті Франка-письменника й ученого,
66 стимулювали розвиток польського франкознавства в наступні
десятиліття. Зокрема, й на сторінках „Slaviі Orientalis”, де, як
можемо переконатися, домінує окреслена проблематика. Проте
не тільки українсько-польські культурні та літературні зв’язки
були предметом розгляду авторів видання. Уже наступна
публікація самого М. Якубця „Іван Франко і Ватрослав Ягич”
(поз. № 13) стосувалася творчих взаємин двох видатних
славістів. Питання українсько-німецьких літературних зв’язків
порушив також у своїй публікації „Оригінальна німецька
літературна творчість Івана Франка” М. Цєсля (поз. № 20).
У 1960-х рр. з франкознавчими публікаціями в „Slaviі
Orientalis” настало певне затишшя. Але вже в наступне
десятиліття на сторінках квартальника починають з’являтися
статті польського франкознавця М. Купльовського, в яких знову
переважає польсько-українська проблематика та рецепційно-
оцінкові аспекти. Назви говорять самі за себе: „Франко і
Каспрович” (поз. № 19); „Іван Франко про творчість Марії
Конопницької” (поз. № 21). Наприкінці 1980-х рр. з’явилася ще
одна його франкознавча публікація – „Слов’янські древності в
інтерпретації Івана Франка” (поз. № 26).
На жаль, тривалий час на підходах до творчого доробку
Франка позначалася ідеологічна упередженість квартальника,
зумовлена, вочевидь, його підпорядкуванням Комітету
слов’янознавства ПАН. Так, показовим видається, зокрема,
висновок І. Денисюка, зроблений, щоправда, на підставі аналізу
монографії М. Купльовського 1974 р., окремі розділи якої
публікувалися й на сторінках „Slaviі Orientalis”: „…його (тобто,
М. Купльовського. – Л. К.) концепція Франка-критика та
кардинальних проблем українсько-польських відносин суттєво
не відрізняється від положень радянського літературознавства”
[1; 107].
До початку 1980-х років відносяться ще дві розвідки
дослідників польсько-українських взаємин – Теоктиста
Пачовського [„Мар’ян Якубець – дослідник життя і творчості
Івана Франка” (поз. № 24)], присвячена доробку польського
україніста, що його монографія „Іван Франко” (Варшава, 1958)
була першою виданою в ПНР популярною монографічною
67франкознавчою працею. А також стаття українського полоніста
Г. Вервеса – „Слов’янські літератури й Захід у революційно-
демократичній концепції Т. Шевченка й І. Франка (До
постановки питання)” (поз. № 23).
Помітно поменшало франкознавчих публікацій на
сторінках „Slavii Orientalis” у 1990-х рр. Серед спеціально
присвячених Франкові тут, власне, знаходимо тільки рецензію
Володимира Вільчинського на перше видання (Київ, 1993)
книжки О. С. Забужко „Філософія української ідеї та
європейський контекст: Франківський період” (поз. № 29).
Натомість у ці роки з’являються статті, в яких
франкознавчі питання не становлять головного предмету
досліджень, а порушуються принагідно. Так, Франковій
рецепції творчості С. Пшибишевського присвячено декілька
сторінок в огляді Надії Гергало „З історії російсько-українських
зв’язків Станіслава Пшибишевського” (поз. № 31). Про оцінку
Франком праць М. Возняка та вплив Франка на його історико-
літературну діяльність йдеться в розвідці Любомира Пушака
„До проблеми пошуків наукового синтезу історії української
літератури (Михайло Возняк)” (поз. № 30). А Володимир
Вільчинський у статті „Часопис „Літературно-науковий вістник”
у 1898–1906 роках і українська національна ідея” (поз. № 28)
висвітлює принагідно деякі аспекти редакторської діяльності
Франка у згаданому журналі.
Другою половиною 2007 р. датується одна з
найостанніших натепер публікацій на сторінках часопису –
розвідка Ярослави Конєвої „Концепт жіночої долі у
фольклористичній теорії Івана Франка” (поз. № 32).
Окремо варто згадати про вміщені на сторінках
квартальника рецензії на праці, присвячені творчості й
суспільно-політичній діяльності І. Франка. Найпершою з них
була рецензія М. Якубця під назвою „Іван Франко – український
поет і революціонер” на однойменну монографію словацького
україніста Мікулаша Неврлого, що вийшла 1952 р. у Празі (поз.
№ 1).
Працю Ельжбети Горнової „Український поступовий
табір і його співпраця з польськими лівими силами в Галичині.
68 1876–1895” (Вроцлав, 1968) відзначив у своєму відгуку
К. Дунін-Вонсович. Рецензент, зокрема, наголосив на окремих
моментах політичної та публіцистичної діяльності Франка на
ниві українсько-польської співпраці, висвітлених у згаданій
монографії (поз. № 18).
За три роки по виході ґрунтовної праці М. Купльовського
„Іван Франко як критик польської літератури” (Жешув, 1974) у
розділі рецензій з’явився польський відгук на неї, який належав
перу Ельжбети Вишневської (поз. № 22). Цікаво, що українська
рецензія на це ж видання, автором якої був І. Денисюк, була
опублікована майже одночасно з польською – того ж 1977 р.
[Див.: 1].
Осібну групу рецензій журналу „Slavia Orientalis”
становлять відгуки на видання, які з’являлися в УРСР. Зокрема,
увагу польських рецензентів (М. Якубця, С. Козака,
Е. Вишневську, А. Середницького) привернули такі монографії і
збірники (у хронологічному порядку): Іван Франко. Статті і
матеріали. – Зб. восьмий. – Львів, 1960 (поз. № 14);
І. Журавська. Іван Франко і зарубіжні літератури. – Київ, 1961
(поз. № 16); Іван Франко. Бібліографія творів 1874–1964 / Склав
М. Мороз. – Київ, 1966 (поз. № 17); І. І. Басс, А. А. Каспрук.
Іван Франко. Життєвий і творчий шлях. – Київ, 1983 (поз. № 25);
Г. Вервес. Польська література і Україна. Літературно-критичні
нариси. – Київ, 1985 (поз. № 27). Автор останньої –
А. Середницький – прорецензував, зокрема, вміщені у книзі
українського вченого нариси про Франка („Іван Франко: Спроба
синтезу”, „Франкова Беатріче”).
До цих же матеріалів можна долучити й інформаційну
замітку М. Якубця „Загальна сесія Академії наук УРСР,
присвячена сотій річниці з дня народження Івана Франка (1856–
1956)” (поз. № 4). Автор ставить до відома польську
громадськість про заходи з ушанування пам’яті письменника,
які відбулися з нагоди 100-річчя з дня його народження в Києві
та Львові. На сторінках „Slaviі Orientalis” є багато інших,
дрібніших згадок про постать і творчість автора „Мойсея”.
Найчастіше зринали вони у зв’язку з обговоренням уміщених в
69рецензованих українських працях франкознавчих матеріалів або
покликаннями на багатий науковий доробок Франка-вченого.
З огляду на сказане напрошується висновок про вагомий
внесок часопису „Slavia Orientalis” у наукове вивчення й
популяризацію спадщини Івана Франка в Польщі. На його
сторінках з’явилося понад 30 публікацій, що прямо чи
опосередковано стосуються особи й творчості українського
письменника. Більшість із них опубліковано польською мовою й
належить перу польських дослідників-україністів (М. Якубця,
К. Дуніна-Вонсовича, М. Купльовського, Е. Вишневської,
С. Козака та ін.). Певне пожвавлення внесла в нього й участь
українських дослідників (Г. Вервеса, Є. Кирилюка,
Т. Пачовського та ін.), що засвідчило тісну співпрацю польських
і українських науковців.
Порушена у статті проблема є частиною ширшої,
багатограннішої теми – проблеми сприйняття творчості
І. Франка в Польщі загалом. Не вичерпають її цілком і
мандрівки сторінками інших польських славістичних або
україністичних часописів („Biuletyn Ukrainoznawczy”, „Studia
Polono-Slavica-Orientalia”, „Warszawskie Zeszyty
Ukrainoznawcze”, українськомовних видань „Наше слово”,
„Наша культура”, „Український календар”). Проте такі екскурси
обіцяють збагатити наше уявлення про обшир франкознавчих
зацікавлень зарубіжних науковців, а також служитимуть
путівником по джерелах сучасного зарубіжного франкознавства,
підґрунтям для подальших досліджень багатої спадщини
Франка.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Денисюк І. Ґрунтовне дослідження про Франка-критика
польської літератури [Kuplowski M. Iwan Franko jako krytyk literatury
polskiej. Rzeszów, 1974] [Рецензія] // Укр. літературознавство. – 1977. –
Вип. 28. – С. 106–111.
2. Bibliografia „Slavii Orientalis” za lata 1952–1986 / Oprac. Zygmunt
Zbyrowski // Slavia Orientalis. – 1987. – R. XXXVI. – № 1–2. – S. 63–189.
70 3. Bibliografia zawartości kwartalnika „Slavia orientalis” w latach
1987–1994 w układzie alfabetyczno-działowym / Oprac. Andrzej Dudek //
Slavia Orientalis. – 1994. – R. XLIII. – № 4. – S. 581–613.
4. Franko I. Wybór poezji / Oprac. Florian Nieuważny. – Wrocław;
Warszawa; Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 2008. –
CXCIV, 298 s. – (Biblioteka Narodowa. Nr 257. Seria II).
5. Zbyrowski Z. Wizytówka badań wschodniosłowiańskich w Polsce //
Slavia Orientalis. – 1987. – R. XXXVI. – № 1–2. – S. 3–62.
ДОДАТОК
Матеріали до бібліографії публікацій про Івана Франка,
уміщених у квартальнику „Slavia Orientalis” (1952–2007)
1953
1. Jakóbiec, Marian. Iwan Franko – ukraiński poeta i rewolucjonista
(M. Nevrlý, Ivan Franko, ukrajinský básník revolucionař. K 35 vyroci jeho
umrti 1916–1951. Života dílo, Praha 1952) [Rec.] // Kwartalnik Instytutu
Polsko-Radzieckiego. – 1953. – Nr 4. – S. 160–164.
1954
2. Kozłowski, J. Iwan Franko a polski ruch robotniczy w Galicji w latach
70–80-ch wieku XIX // Kwartalnik Instytutu Polsko-Radzieckiego. – 1954.
– Nr 1. – S. 93–108. [з фотогр.]
1955
3. Dunin-Wąsowicz, Krzysztof. Publicystyka Iwana Franki w prasie ruchu
ludowego w Galicji // Kwartalnik Instytutu Polsko-Radzieckiego. – 1955. –
Nr 1–2. – S. 232–257.
1956
4. Jakóbiec, Marian. Sesja ogólna Akademii Nauk USRR poświęcona
setnej rocznicy urodzin Iwana Franki (1856–1956) // Kwartalnik Instytutu
Polsko-Radzieckiego. – 1956. – Nr 3–4. – S. 360–361.
1958
5. Anczewska, Elżbieta. Iwan Franko jako tłumacz Mickiewicza // Slavia
Оrientalis. – 1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 85–109.
6. Dunin-Wąsowicz, Krzysztof. Udział Iwana Franki w polskim ruchu
ludowym w Galicji // Slavia Orientalis. – 1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 70–
84.
7. Jakóbiec, Marian. O programie badań twórczości Iwana Franki // Slavia
Orientalis. – 1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 3–22.
8. Karwot, Edward. Wkład Iwana Franki do etnografii polskiej // Slavia
Orientalis. – 1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 110–120.
719. Kyryluk, Jewhen. Znaczenie Iwana Franki dla literatur słowiańskich //
Slavia Orientalis. – 1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 23–40.
10. Makowski, Stanisław. Szyszko, Tadeusz. Z nie opublikowanej
korespondencji Iwana Franki z Adamem Wiślickim // Slavia Orientalis. –
1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 121–129. [із текстами листів од 1884 р.:
с. 124–128]
11. Werwes, Hryhorij. Rola i znaczenie Iwana Franki w dziejach polskoukraińskich stosunków literackich // Slavia Orientalis. – 1958. – R. VII. –
Nr 1. – S. 41–61.
12. Zwoliński, Przemysław. Iwan Franko jako językoznawca // Slavia
Orientalis. – 1958. – R. VII. – Nr 1. – S. 62–69.
1959
13. Jakóbiec, Marian. Iwan Franko i Vatroslav Jagić // Slavia Orientalis. –
1959. – R. VIII. – Nr 2–3. – S. 67–90. [вміщено 11 листів І. Франка до
В. Ягіча з 1900–1915 рр.]
1961
14. J[akóbiec], M[arian]. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник
восьмий, Львів 1960 [Rec.] // Slavia Orientalis. – 1961. – R. X. – Nr 2. –
S. 277.
15. J[akóbiec], M[arian]. О. І. Дей. Українська революційно-
демократична журналістика. Проблема виникнення і становлення,
Київ 1959 [Rec.] // Slavia Orientalis. – 1961. – R. X. – Nr 2. – S. 276.
[Переважно про роль Франка у становленні української журналістики].
1963
16. Jak[óbiec], M[arian]. І. Журавська, Іван Франко і зарубіжні
літератури, Київ 1961 [Rec.] // Slavia Orientalis. – 1963. – R. XII. – Nr 1.
– S. 116–117.
1970
17. Kozak, Stefan. Іван Франко. Бібліографія творів 1874–1964. Склав
Мирослав Мороз, Київ 1966 [Rec.] // Slavia Orientalis. – 1970. – R. XIX.
– Nr 4. – S. 418–420.
1971
18. Dunin-Wąsowicz, Krzysztof. Hornowa Elżbieta. Ukraiński obóz
postępowy i jego współpraca z polską lewicą spoleczną w Galicji 1876–
1895, Wrocław 1968 [Rec.] // Slavia Orientalis. – 1971. – R. XX. – Nr 2. –
S. 194-196.
1974
19. Kuplowski, Mikołaj. Franko i Kasprowicz // Slavia Orientalis. – 1974.
– R. XXIII. – Nr 2. – S. 189–201.
72 1976
20. Cieśla, Michał. Niemiecka oryginalna twórczość literacka Iwana Franki
// Slavia Orientalis. – 1976. – R. XXV. – Nr 3. – S. 333–342.
21. Kuplowski, Mikołaj. Iwan Franko o twórczości Marii Konopnickiej //
Slavia Orientalis. – 1976. – R. XXV. – Nr 4. – S. 473–481.
1977
22. Wiśniewska, Elżbieta. Mikołaj Kuplowski, Iwan Franko jako krytyk
literatury polskiej, Rzeszów 1974 [Rec.] // Slavia Orientalis. – 1977. –
R. XXVI.– Nr 4. – S. 494–496.
1980
23. Вервес, Григорий. Славянские культуры и Запад в революционно-
демократической концепции Т. Шевченко и И. Франко (К постановке
вопроса) // Slavia Orientalis. – 1980. – R. XXIX. – Nr 4. – S. 511–514.
24. Пачовський, Теоктист. Мар’ян Якубець – дослідник життя і
творчості Івана Франка // Slavia Orientalis. – 1980. – R. XXIX. – Nr 3. –
S. 311–317.
1986
25. Wiśniewska, Elżbieta. І. І. Басс, А. А. Каспрук, Іван Франко,
Життєвий і творчий шлях. „Наукова думка”, Київ, 1983 [Rec.] // Slavia
Orientalis. – 1986. – R. XXXV. – Nr 3. – S. 483–486.
1987
26. Kuplowski, Mikołaj. Starożytności słowiańskie w interpretacji Iwana
Franki // Slavia Orientalis. – 1987. – R. XXXVI. – № 3–4. – S. 269–284.
1988
27. Serednicki, Antoni. Г. Вервес. Польська література і Україна.
Літературно-критичні нариси, Київ 1985 [Rec.] // Slavia Orientalis. –
1988. – R. XXXVII. – № 4. – С. 621–623.
1993
28. Wilczyński, Włodzimierz. Czasopismo „Літературно-науковий
вістник” w latach 1898–1906 a ukraińska idea narodowa // Slavia
Orientalis. – 1993. – R. XLII. – Nr 4. – S. 547–558. (Резюме рос. м.:
с. 558).
1994
29. Wilczyński, Włodzimierz. О. С. Забужко. Філософія української ідеї
та європейський контекст: Франківський період, Київ 1993 [Rec.] //
Slavia Orientalis. – 1994. – R. XLІІІ. – № 1. – S. 123–124.
1996
30. Puszak, Lubomir. До проблеми пошуків наукового синтезу історії
української літератури (Михайло Возняк) // Slavia Orientalis. – 1996. –
R. XLV. – Nr 1. – S. 75–87. (Резюме пол. м.: с. 87). [Про оцінку
731998
31. Гергало Надежда. Из истории русско-украинских связей
Станислава Пшибышевского // Slavia Orientalis. – 1998. – R. XLVII. –
№ 2. – С. 217–229. (Резюме пол. м.: с. 229). [Про Франкову рецепцію
творчості С. Пшибишевського, зокрема, на с. 223–225].
2007
32. Koniewa, Jarosława. Концепт жіночої долі у фольклористичній
теорії Івана Франка // Slavia Orientalis. – 2007. – R. LVI. – Nr 3. –
S. 399–404. (Резюме англ. м.: с. 404).