Валерій РОМАНЬКО,
кандидат педагогічних наук, доцент Слов’янського
державного педагогічного університету
ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ШКІЛЬНОГО КУРСУ
«ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ»
Природне бажання кожної людини сьогодні – знати своє
родове коріння, історію села чи міста, де вона народилася і де
пролягли її життєві шляхи. А донецький край, кожен його
населений пункт і навіть чимало курганів та заповідників,
монастирів, озер, рік та криниць овіяні тисячолітніми легендами
й думами чи оспівані у художньому слові майстрами красного
письменства.
Всебічне пізнання рідного краю, назване ще „краєзнавчою
роботою», набуло в Україні широкого і масового розвитку,
стало справою державною. Підтвердженням цьому є Указ
Президента України від 23 січня 2001 р. „Про заходи щодо174
підтримки краєзнавчого руху в Україні». У зв’язку з названим
Указом Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 10
червня 2002 р. „Про затвердження Програми розвитку
краєзнавства на період до 2010 року». Згідно розпоряджень
голів облдержадміністрацій подібні заходи щодо виконання
постанови затверджені у всіх областях, містах Севастополі та
Києві, деталізовані заходами міських та районних
адміністрацій.
У цій статті звернемося до питання літературно-
краєзнавчої роботи в середніх загальноосвітніх школах. Цій
важливій проблемі часу присвятили праці чимало українських
літературознавців та методистів: Є.А. Пасічник, М.Ф.
Гетманець, Т.Ф. Посадськова, В.П. Крутивус та ін. У
донецькому краї вагоме слово у літературному краєзнавстві
сказали Є.М. Волошко, М.П. Диченсков, Т.Л. Никода, В.П.
Замковий, О.І. Неживий, О.В. Аверченкова-Землянська, І.М.
Овчаренко, В.В. Оліфіренко, А.В. Шевченко, В.І. Романько, В.Т.
Терещенко. І все ж вкрай слабо розкриті питання методики
використання літературно-краєзнавчого матеріалу в роботі
вчителя-словесника, і майже немає праць щодо проблеми
шкільного курсу літератури рідного краю (за винятком, хіба що
деяких праць В.В.Оліфіренка [2]), в тому числі висвітленню
таких питань, як вимоги до навчальної програми, вибір творів,
вимоги до уроків літератури рідного краю тощо.
Основним документом, яким керується у своїй роботі
вчительство, є навчальна програма, затверджена Міністерством
освіти та науки України. Навчальна програма з літератури, як і
всі інші програми, укладена на основі вимог „Національної
Доктрини розвитку освіти» (2002) та „Державних стандартів
базової і повної середньої освіти» (2003).
У плані використання краєзнавчого матеріалу у шкільній
практиці (якщо брати до уваги роки незалежної України)
підвалини у навчальних програмах були закладені ще у 2001 та
2002 роках. Візьмемо для прикладу програму з літератури,
розроблену провідними спеціалістами науково-дослідного
Інституту педагогіки НАН України Н.Й.Волошиною та
О.М.Бандурою [4]. Значне місце укладачі програми відводили
питанням вивчення регіональної літератури. Так, у175
«Пояснювальній записці» зазначено: „З метою ознайомлення
учнів з творчістю письменників, що жили або живуть в області
(районі), місті (селі), де розміщена школа, та посилення
патріотичного виховання до програм уведена рубрика
«Література рідного краю». Скільки буде цих уроків, коли вони
проводитимуться, словесник визначає самостійно».
Інший варіант програми з рідної літератури був
підготовлений Інститутом літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН
України, керівник авторського колективу – М.Г.Жулинський [5].
Слід сказати, що в «Пояснювальній записці» не акцентувалося
на особливостях залучення місцевого матеріалу в процесі
вивчення української літератури. Але при уточненні
навчального навантаження пропонувалося у кожному з 5 по 10
клас включно відводити по 2 години на рік для вивчення
літератури рідного краю, в 11 класі – 1 година.
З 2005 р. вчителі української літератури перейшли на нові
програми, які передбачають дванадцятирічну освіту. Укладачі
програми для дванадцітирічної освіти, наприклад, для 5 класу, у
„Змісті» на уроки „Література рідного краю» пропонують 2
години: ознайомлення з доступними пятикласникам творами
письменників-земляків. [6,38].
У „Пояснювальній записці» відзначається, що „кожен клас
старшої школи закінчується уроками „література рідного краю»,
„новинки сучасного літературного життя», „урок-підсумок», які
дають широкий простір для вибору як учителеві, так і учням»
[6,32].
Таким чином, упорядники навчальних програм з
літератури врахували життєву потребу школярів – бажання
детально ознайомитися з історією та культурою рідного краю за
допомогою художнього слова. У програмах закладені вимоги
обов’язкового використання краєзнавчого матеріалу на уроках
літератури.
Навчальна програма, затверджена у Києві, не може
деталізувати тематику ні уроків літератури рідного краю, ні
позакласних заходів літературно-краєзнавчого характеру, адже
для кожної області України вони різні. Це завдання
покладається на вищі педагогічні заклади, інститути
післядипломної освіти конкретного регіону України. Саме176
методисти цих установ разом із досвідченими вчителями шкіл,
знаючи історико-літературні особливості свого краю, спроможні
розробити науково-методичні рекомендації щодо використання
літературно-краєзнавчого матеріалу в роботі вчителя-
словесника.
Розроблена нами програма з літератури рідного краю [3],
укладена на основі Державного стандарту базової і повної
середньої освіти, враховує основні положення навчальної
програми з української літератури для 5-12 класів, затвердженої
Міністерством освіти і науки України.
Уроки літератури рідного краю, доповнюючи основний
курс, сприяють досягненню мети шкільного курсу вивчення
літератури: підвищення загальної освіченості громадянина
України; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню,
активному становленню й самореалізації особистості в
сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина
України; формування й утвердження гуманістичного світогляду
особистості, національних і загальнолюдських цінностей.
Висловлюючи свою думку про важливість та необхідність
уроків літератури, побудованих на місцевому матеріалі,
Р.Мовчан підкреслює: „Вважаю, що ця тема… може дати не
лише знання про своїх письменників-земляків, а й учитиме
шанобливо ставитися до таланту, радіти чужим успіхам,
прищеплюватиме впевненість у собі, віру у власні сили і
можливість власних успіхів. А без цього неможливо повноцінно
реалізувати себе в житті» [1,43].
Практика показує, що вчителі Донеччини впродовж року в
кожному класі проводять 4 уроки літератури рідного краю.
Згадувана нами „Програма…» на уроки літератури рідного краю
виділяє тільки 2 години на рік у кожному класі. Ми не вбачаємо
тут великих розбіжностей і проблем. Адже укладачі програми
дають відповідну свободу вибору в межах виділених 70 годин.
„Для кожного класу окремо вказується загальна кількість годин
(однакова для всіх) і резервний час. <…> Резервний час учитель
використає для підсумкових уроків (в основній школі), уроків
розвитку мовлення, тематичного оцінювання, різних видів
творчих та інших робіт (екскурсій, диспутів, семінарів тощо) –
на вибір» [6, 32]. Тому вчитель має повне право взяти ще дві177
години з резерву для уроків літератури рідного краю і додати до
тих двох годин, які вказані у „Змісті». Виходячи з цього, ми й
пропонуємо запланувати по 4 уроки „Література рідного краю»
на рік у кожному з 5 по 12 клас включно, як це свого часу
рекомендували укладачі програми 2001 року Н.Й.Волошина та
О.М.Бандура.
Пропонований нами цикл уроків „Література рідного
краю» складається з двох частин: для основної школи (5-9 кл.)
та для старшої – (10-12 кл.), що втілилося у доборі й
структуруванні програмового матеріалу за двома відповідними
блоками.
Відповідно до Державного стандарту вивчення літератури
в основній школі уроки літератури рідного краю сприятимуть
загальній освіченості учнів 5-9 класів, їхньої естетико-
літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних
орієнтирів, спроможності вчитися далі. Передбачається
засвоєння певного кола усвідомлення літературних знань
(змісту творів авторів-земляків та тих письменників, які,
побувавши у донецькому краї, писали про цей регіон; окремих
фактів біографії місцевих авторів та відомостей про зв’язки
відомих письменників з Донеччиною тощо), початкових
уявлень, умінь і навичок оперувати ними у процесі читання
творів та їхнього аналізу.
Курс української літератури в 5-8 класах цілеспрямовано
структурований за загальними тематичними блоками,
наприклад: „Усна народна творчість», „Історичне минуле
нашого народу», „Гумористичні твори», „Про далекі минулі
часи», „Ми – українці» та ряд інших. У зв’язку з цим
підбиралися і теми уроків „Література рідного краю».
Порівняймо деякі з таких тем, які розкривають особливості
шахтарського краю і пропонуються нами: „Фольклор
Донеччини. Козацькі часи в усній народній творчості. Образи
захисників рідної землі», „Гумор і сатира у творах поета-
земляка Гриця Бойка» (5 кл.), „Фольклор Донеччини. Савур-
Могила як символ козацької звитяги та свободи. Образ Сави-
Савура у народній творчості» (6 кл.), „Про соляників-торяників,
які солі господарськії варять…»: К.Зиновіїв та П.Байдебура про
солеваріння в Донеччині», „Мова – це душа народу»: Тема178
української мови у творах письменників-земляків» (7 кл.),
„Слово о полку Ігоревім» і донецький край» (9 кл.) і т.п.
Українська література у старшій школі (10-12 кл.)
розглядається у хронологічній послідовності. Однак, по
можливості, загальний курс поділяється на окремі жанрові
розділи. Наприклад, розділ „Українська історична проза» ми
доповнюємо уроком на тему „Історія донецького краю в романі
П.Байдебури „Вогонь землі» (11 кл.), розділ „Українська
література за межами України» – уроком „Письменники
донецької діаспори. В.Біляїв» (11 кл.), після засвоєння розділу
„Постшістдесятництво» пропонуємо урок на тему „В.Стус і
Донеччина» [3,10-11].
Таким чином, розділ „Література рідного краю» є
слушним доповненням до тих історико-літературних і жанрових
розділів, які пропонує шкільна програма.
Кожен зі згаданих етапів – основної та старшої школи –
має самостійне значення, водночас обидва вони є ланками
одного ланцюга – отримання учнями літературної освіти в
школі. Ця обставина зумовила доречність дотримання
принципів відповідності віковим особливостям школярів,
наступності, які реалізуються у жанрових, тематичних,
історико-літературних, а також „авторських» лініях. Так, є
персоналії, які з’являються у програмах різних класів.
Наприклад, творчість письменника-земляка Івана Костирі у
середніх класах представлена циклом казок „Як звірята розуму
набирались» (5 клас) та науково-популярною казкою „Казка про
сонячних братів» (6 клас). Для учнів 10 класу пропонується
більш цікава тема, взята з творчого доробку І.Костирі, яка
доступна саме цьому віку школярів, – „Думи про донецький
край». Подібний підхід і до творчості іншого відомого
письменника-земляка – П.А.Байдебури: у 7 класі вивчається
оповідання „Універсал гетьмана Богдана», у 11 класі – роман
„Вогонь землі».
Для проведення уроків „Літератури рідного краю»
добиралися передусім ті твори, які, відповідаючи віковим
особливостям учнів, виховним завданням літературної освіти,
водночас би виконували і такі функції: відображали особливості
історії та культури донецького краю, сприяли формуванню179
вмінь і навичок аналізу та інтерпретації художнього тексту,
закладали основи знань із теорії та історії літератури, сприяли
всебічному вдосконаленню моральних якостей школярів тощо.
Так, у 5-7 класах пропонуються фольклорні жанри, які у різні
історичні епохи знайшли своє місце на донецькій землі.
Причому, в кожному класі це різна тематика: пісні та легенди
козацької доби та періоду чумакування (5 кл.); легенди про
Савур-Могилу (6 кл.).
У програмі широко представлені твори українських,
російських, грецьких авторів, що відображають історичний стан
розвитку літератури в Донеччині. У старших класах, крім
творчих доробків письменників-земляків, наводиться матеріал і
про особисті та творчі зв’язки з Донеччиною відомих
українських та російських письменників (О.Пушкін, А.Чехов,
І.Бунін, Остап Вишня), а також представників української
діаспори.
Таким чином, на пропедевтичному та систематичному
етапах літературного курсу є можливість найоптимальнішим
чином репрезентувати кращі здобутки літератури донецького
краю від початку її зародження до сучасних часів.
Пропоновані нами теми є орієнтовними. Вчитель має
право на свій розсуд змінити тему уроку, запропонувавши
школярам інші твори. Але вони повинні бути рівноцінними
вказаним як щодо доступності певному віку школярів, так і в
плані навчально-виховних можливостей узятого для розгляду
матеріалу. Для прикладу, автор цього посібника звертає увагу
вчителів на такі теми, які, на жаль, не увійшли до переліку в
„Тематичному плануванні…»: „Моральні проблеми повісті
В.Титова „Всім смертям назло». Життєвий подвиг
письменника»; „Поет-земляк Борис Бєлаш»; „Олександр Купрін
про життя шахтарів донецького краю»; „Праця та побут
шахтарів Донбасу кінця ХІХ ст. у творчості В.Вересаєва»,
„Жіноча» поезія на Донеччині», „Письменники-земляки –
лауреати Національної премії ім. Т.Г.Шевченка», „Поет-земляк
Віктор Руденко», „Літературний світ письменника Анатолія
Кравченка», „Творча спадщина Івана Мельниченка», „Наші
земляки – лауреати премії ім. В. Сосюри», „Святогір’я у творах
художньої літератури», „Тема Великої Вітчизняної війни у180
творах письменників-земляків», „Олесь Гончар і Донеччина»,
„Володимир Висоцький і донецький край» та ряд інших. За
відсутністю часу на уроках ці теми можна висвітлити у
різноманітних заходах позакласного характеру. Учительській
уяві немає меж.
Як зазначають чимало методистів та учителів-практиків,
уроки літератури рідного краю близькі за своєю типологією і
методикою організації до уроків позакласного читання: вони
проводяться 2-4 рази на рік, практикується використання
читацьких щоденників, залучення нетрадиційних форм подачі
та закріплення матеріалу тощо.
Водночас, у цих уроків є своя специфіка: вони органічно
поєднані з краєзнавством – історією та культурою рідного краю
і, таким чином, насичені місцевим матеріалом. Тому вчитель-
словесник має широкі можливості залучення у навчально-
виховний процес досягнень регіональної культури та історичної
науки, матеріалів краєзнавчих та літературно-краєзнавчих
музеїв і кімнат-музеїв, різноманітної додаткової літератури.
Сьогодні постала гостра потреба у залученні школярів до
електронних засобів інформації, особливо до Інтернету. Тому
вчитель повинен знати адреси сайтів, які дадуть можливість як
учителю, так і учням поповнити знання з літератури рідного
краю. Рекомендуємо звернутися до сайту, який відкрив доцент
Донецького національного університету В.Оліфіренко за
адресою: www.donbasslit/skif.net. Багатий матеріал про
письменників-земляків є на сайті Донецької обласної бібліотеки
ім. Н.К.Крупської: http://www.library.donetsk.ua.
Для вибору авторів та їхніх творів для уроків «Література
рідного краю» радимо враховувати наступні моменти:
– художню майстерність письменника. У навчально-
виховний процес слід залучати твори, яким притаманні високі
естетичні критерії, жанрово-тематична розмаїтість, ідейність,
реальність, народність, типовість зображуваних подій,
яскравість образів, чистота літературної мови. Необхідно
акцентувати увагу на тих творах, які сприяють зародженню у
свідомості і підсвідомості молодої людини якостей, що є
носіями позитивної, життєствердної енергії. Адже в умовах
національного державотворення актуалізуються пріоритет181
людини-гуманіста, людини-патріота, оптимістичні суспільні
настрої, духовне здоров’я сучасної людини європейського
мислення;
– твори, залучені на уроки літератури рідного краю,
повинні сприяти вирішенню кількох рівноцінних функцій, серед
яких виділяються: пізнавальна, виховна, розвивальна, естетична.
Це означає, що кожен запропонований твір не лише відображає
певну історично-художню дійсність, а й засобами мистецтва
слова виховує українського школяра;
– посильність творів конкретному віку тих, хто навчається,
тобто врахування вікової психології;
– тематика творів повинна бути тісно пов’язана з тим
краєм, де живуть вихованці. Наприклад, для Донбасу – це,
насамперд, такі теми: фольклор Донеччини, образ донецького
степу, життя та праця земляків, образ шахтаря, історичне
минуле краю, природа рідного краю, дитяча тема в творчості
письменників-земляків і т.п.;
– важливе значення має листування учнів конкретної
школи з тим чи іншим письменником-земляком, зустрічі з ним;
– наявність у бібліотеці творів письменника;
– добре знання вчителем життя та творчості письменника,
а, можливо, й особисте знайомство з ним.
Все це разом дасть можливість донести до свідомості дітей
та юнацтва особливості донецького краю, відображеного у
художньому слові.
Можуть змінюватися теми уроків літератури рідного краю,
можна (та й треба) урізноманітнювати прийоми роботи з
учнями, але незмінними, на наш погляд, повинні залишатися два
принципи: 1). На уроки треба відбирати твори, які сприятимуть
підвищенню освітнього рівня та вихованості учнів, які є
творами високохудожніми та ідейно сталими. Малоідейні та
низько художні твори не лише підриватимуть престиж
літератури в цілому, фальсифікуватимуть її повновартісний
імідж, а й деформуватимуть естетичний смак, свідомість і
підсвідомість людини. 2). Уроки літератури рідного краю
повинен проводити вчитель, глибоко та всебічно обізнаний із
місцевою літературою, який любить рідний край, Донеччину, з
розумінням і повагою відноситься до різноманітних культур, які182
існують у донецькому регіоні, у цій прекрасній частині
української землі. Учитель повинен не тільки виховувати палку
та щиру любов до донецького краю, а й паралельно з цим і
любов до всієї нашої держави, яка входить у велику європейську
родину, й ім’я якій – Україна.
Сподіваємося, що уроки літератури, які висвітлюють
питання регіональної культури, посідають чільне місце у роботі
вчителя-словесника, а наші поради, викладені у даній статті,
сприятимуть удосконаленню цієї важливої ділянки навчально-
виховного процесу в школах України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Мовчан Р Вивчення української літератури у 5 класі 12-річної
школи // Дивослово. – 2005. – №1. – С.39-43.
2. Оліфіренко В.В. Вивчення літератури рідного краю в школі. –
Донецьк: Укр. культурол. центр, 1996. – 94 с.
3. Романько В.І. Література донецького краю: Посібник для вчителя
/ Відп. ред. проф. В.А.Глущенко. – Донецьк: Нац. Спілка письменників
України, ж. „Донбас», 2006. – 264 с.
4. Українська література. 5-11 класи: Програми для
загальноосвітніх навчальних закладів з укр. та рос. мовами навчання
/Уклад. Н.Й.Волошина та О.М.Бандура, відповід. за випуск –
Н.Шинкарук – К.: Шкільний світ, 2001.
5. Українська література. 5-11 класи: Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською
мовами навчання /Керівник авторського колективу М.Г.Жулинський –
К.: Генеза, 2002.
6. Українська література. 5-12 класи. Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання.
Керівник авторського проекту – М.Г.Жулинський, загальна редакція –
Р.В.Мовчан //Дивослово. – 2005. – №1. – С.30-38.