Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ЛІТЕРАТУРНІ ВЕЧОРИ В УКРАЇНСЬКОМУ ІНСТИТУТІ МОДЕРНОГО МИСТЕЦТВА, ЧИКАГО, 1973-2006

Валентина СОБОЛЬ,
доктор філологічних наук, професор
Варшавського університету
ЛІТЕРАТУРНІ ВЕЧОРИ В УКРАЇНСЬКОМУ
ІНСТИТУТІ МОДЕРНОГО МИСТЕЦТВА, ЧИКАГО,
1973-2006
…Думалось – подарую до бібліотеки Варшавського
університету книжку «Літературні вечори в Українському
Інституті Модерного Мистецтва, Чикаго, 1973-2006», видану
Українським Культурологічним Центром у 2006 в Донецьку – і
на тому кінець. Та несподівано для самої себе не змогла
відірватися від цієї праці вечір перший, і наступний…
«Бог в людині. Він є або немає. Але повна його відсутність
– се великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть
до нього», – ці пророчі рядки зі щоденника великого Довженка
прикрашають 99-ту сторінку названої вище книжки, а на
попередніх двох віднаходимо інформацію про те, що 19
листопада 1994 року відбувся літературний вечір, присвячений
сторіччю нашого генія Олександра Петровича Довженка. На
вечорі з доповіддю виступив блискучий поет, актор,
кінорежисер, постановник 10 художніх та документальних
фільмів Микола Вінграновський, який не так давно відійшов у
вічність. Процитовані вище рядки зі щоденника Довженка є мов
би камертоном, за яким звіряється різнопланове багатоголосся –
тих, хто відійшов у вічність, і тих, хто серед нас – як в Україні,
так і за її межами. Їх голоси – всього близько шістдесяти –
пролунали на організованих активістами заснованого в 1971
році меценатом доктором Ахілем Хрептовським Українського
Інституту Модерного Мистецтва літературних вечорах у Чикаго.
А вечори таких митців, як Ганна Черінь чи Юрій Тарнавський,
відбулися неодноразово. Поряд із класиками, такими як Наталя
Лівицька-Холодна, Василь Барка, Віра Вовк, Улас Самчук, Іван
Багряний, Емма Андієвська чи Іван Драч, – у книжці знайшлося279
місце і для менш знаних, але дійових достойників. А крім
шкіців-портретів (а їх понад 50!), подибуємо також і
симптоматичний матеріал – «Зустріч з учасниками І-го
Конгресу Україністів», який відбувся в Києві 27 серпня-3
вересня 1990 р. Сьогодні, по нещодавно завершеному 7-му
Конгресі МАУ в Київі (24-29 червня 2008) – в проекції на рівень
першого конгресу – чіткіше бачаться як етапи поступу, так і
болючі втрати та падіння престижу такого форуму, до якого
чільники України виявляють все меншу увагу…
«Як народжувалося видання» – зі вступного слова
професорів Віри Боднарук та Володимира Білецького постає
оригінальна концепція цього видання з його модульним або
блочним викладом матеріалу про літературні вечори в
Українському Інституті Модерного Мистецтва в Чикаго.
Укладачі книжки прагнули «розкрити не тільки той потенціал
митця, який відкривався на момент проведення творчого
вечора», а подати по можливості повнішу і якнайцікавішу
інформацію, яка б спонукала зацікавлених до подальших
творчих контактів з митцями слова, художниками, вченими.
Пересвідчуємося, що цей задум удався. І не в останню чергу
також і з тієї причини, що вдало дібрані й подані сповідально-
автобіографічні матеріали є домінантними в цьому виданні.
Саме вони чи не найбільше приковують увагу, а певній масі
читачів спроможні може й уперше відкрити малознані сторінки
життя нашого генія Тараса Шевченка чи нові грані творчих
сильветок як визнаних у світі Ганни Черінь («Ганна Черінь про
себе»,С.90), Оксани Забужко («Автобіографія»,С.101), Юрія
Андруховича («Андрухович про себе і світ»,С.116), так і юної
поетеси з Києва Віки Івченко:
Матусю, де ми тільки не були.
І ось у цім краю новоприбулі.
А в Києві каштани зацвіли
На іншій стороні земної кулі», –
такі рядки народилися у Віки, коли вона з мамою прибула
до Америки і 3 квітня 1993 року в Українському Інституті
Модерного Мистецтва відбувся авторський вечір 12-річної
поетеси, авторки на той час уже трьох поетичних збірок, а ще – 280
«дитини Чорнобиля», важко хворої, як тисячі і тисячі дітей в
Україні після Чорнобильської катастрофи. Це поетичне зізнання
юного серця потверджує справедливість слів Ганни Черінь:
«Чужина – найкраща школа любови до Батьківщини»
1
.
Істинність їхню випробували та й продовжують звіряти-
потверджувати – і то на власній непростій долі – мільйони
українських емігрантів у цілому світі. Цю своєрідну сентенцію
про найкращу школу любові до України ми знаходимо в книжці
в коротенькому слові Ганни Черінь про себе саму, і цю аксіому
можна було б сміливо взяти за епіграф не лише тієї частини
книжки, де йдеться про творчі зустрічі та вечори діячів
української діаспори, але також і запрошених митців з України.
Хоча можна говорити й про наявність у книжці дискусійної
певною мірою думки чи пак модної нині «глобалістичної»
позиції. Так, чи не найбільше знаний у широкому світі сьогодні
Юрій Андрухович зізнався: «Мені добре живеться скрізь. Я
люблю подорожувати, люблю повертатися назад. Скажімо, рік я
прожив у Німеччині, в Берліні. Мені здавалося, що це зовсім
недалеко від дому»
2
.
Творчі вечори зібрали тих, хто був зацікавлений творчістю
як українських митців Америки, так і тих, хто пище анлійською,
але є походження є українцем, як наприклад Аскольд Мельник,
Оксана Соловей чи приміром двомовна авторка Ірена Забитко
творами трьох поетів Нью-Йоркської групи- Юрія Коломийця,
Богдана Рубчака, Олега Оверка, які, як підкреслила голова
літературної секції УІММ Віра Боднарук, не змінювали
тематики, а «поширювали розуміння більш складного життя»
3
.

1
2-й літературний вечір Ганни Черінь. Ганна Черінь про себе//Літературні
вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973-2006.-
Донецьк: Український Культурологічний Центр, Донецьк 2006.- С.90.
2
Вечір поезії Юрія Андруховича//Літературні вечори в Українському
Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973-2006.- Донецьк: Український
Культурологічний Центр, Донецьк 2006.- С.117.
3
Боднарук Віра. Літературні вечори в Інституті Модерного Мистецтва (1977-
2006)// Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва
Чикаго, 1973-2006.- Донецьк: Український Культурологічний Центр, Донецьк
2006.- С.8. 281
Гостями Українського Інституту Модерного Мистецтва з
Великої України стали Оксана Забужко, Іван Драч, Ігор
Римарук, Юрій Андрухович, Віка Івченко, Наталія
Преображенська, Василь Василашко, Микола Вінграновський,
Святослав Максимчук, Микола Воробйов, Борис Лобода,
Дмитро Степовик. Безперечно, коротенький на 2-3 сторінки
матеріал не спроможний висвітлити повний доробок того чи
іншого учасника урочистих зібрань у Чикаго. Взяти хоча б
багатогранний доробок доктора богословських наук, доктора
філософських наук, доктора мистецтвознавства академіка
Академії наук вищої школи України Дмитра Степовика, який і
сьогодні поповнюється – прочитаймо бодай його дві розвідки-
передмови до чудових переспівів Тетяною Яковенко перлин
Святого Письма, а саме « Премудрість Божа і премудрість
людська»
1
та «Книга пророка Даниїла як українська епічна
поема»
2
.
У книзі «Літературні вечори в Українському Інституті
Модерного Мистецтва, Чикаго, 1973-2006» можемо прочитати
новаторський матеріал Дмитра Степовика «Шевченко на тлі
мистецтва ХІХ століття» . Його текст суттєво доповнює
інформацію, уміщену в книжці в матеріалі про монтаж
«Шевченко говорить», в якому – зусиллями Гуртка Мистецького
Слова з Детройту – були представлені поезія, а також
листування, уривки із щоденника, образотворчість. Можливо,
надміру стислим, хоча водночас і ретельним є добір фрагментів
знаменитого Шевченкового «Журналу» на сторінках 45-46.
Поезії Тараса Шевченка увійшли також і до програми
Заслуженого Артиста України, атора театру ім..Марії
Заньковецької у Львові Святослава Максимчука. З його програм
на сьогодні, як відомо, створено 15 аудіоальбомів. На
прочитаний матеріал накладає яскравий відбиток і незабутнє,
моє власне враження від «живого слова»- від виступу
Святослава Максимчука на міжнародному науковому конгресі у

1
Степовик Дмитро. Премудрість Божа і премудрість людська // Книга
Екклезіястова. В художньому переспіві Тетяни Яковенко.- Вінниця 2005.- С.3-7.
2
Степовик Дмитро. Книга пророка Даниїла як українська епічна поема//Книга
пророка Даниїла. В художньому перспіві Тетяни Яковенко.-Вінниця 2008.-С.3-5. 282
Львові, присвяченому Іванові Франкові, та на урочистостях з
нагоди 150-річчя від дня народження Франка у 2006-му році.
Матеріал до ювілею Івана Франка – «Іван Франко – велет духу.
До 150-річчя Каменяра» – це властиво останній розділ цікавого
та інформативно насиченого, щедро ілюстрованого збірника
«Літературні вечори в Українському Інституті Модерного
Мистецтва, Чикаго, 1973-2006». Вечір на честь Івана Франка в
Чикаго відбувся місяцем пізніше від всесвітнього форуму у
Львові у вересні 2006 року.
Отже, книжка «Літературні вечори в Українському
Інституті Модерного Мистецтва, Чикаго, 1973-2006» являє
цілому світові – і то вже вкотре!- незглибиме джерело високого
духу держави слова – держави таки міцнішої, аніж ту, яку маємо
нині. Безперечно, книжка значно виграла б, коли б такий
калейдоскопічний матеріал заграв кольоровими ілюстраціями.
Тому бажаним видається доповнене свіжою інформацією та
поліграфічно вдосконалене перевидання книжки, котра вартує
того, аби з нею запізналося широке коло читачів. І то
якнайширше. Акцент цей – за сьогоднішніх умов – не такий
уже й другорядний. Бо ж книжка бачиться кроком уперед на
шляху консолідації українства у світі.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.