Між’ярусна взаємодія слів і ФО пояснюється не лише їх близькими
семантичними і функціональними властивостями, а й здатністю
вступати в семантико-словотвірні відношення, які виражають
внутрішній, власне мовний взаємозв’язок елементів двох суміжних рівнів
мовної системи. Внаслідок постійної взаємодії лексичної і
фразеологічної підсистем [117, с. 15—28] встановлюється кругообіг між
лексичними і фразеологічними дериваційними процесами в напрямку від
сполучення словесних знаків до фраземи і, навпаки, від фраземи до
нового словесного знака.
Про велику життєву силу мови, в якій стільки плідності до таких
утворень, що обмежити їх неможливо, писав ще І. І. Срезнєвський
[149, с. 246]. І дійсно, як показав аналіз, важливим джерелом
поповнення лексичного складу сучасної української мови є творення слів
на грунті фразем, що є «не тільки продукт скам’яніння й ізоляції
слів, а й спосіб та джерело породження нових слів» [35, с. 122].
Наприклад: розводити тари-бари — тарабарити, тарабарщина,
тари-бари, тарабарська грамота; ламати голову — головоломка,
головоломний, головоломно; перегнути палицю — перегнути, перегін; відірвати
(зірвати) голову — зірвиголова; варити воду — Варивода
(прізвище). При цьому фраземи й відфраземні деривати вступають у складні
семантико-словотворчі відношення. Характер семаптико-словотвор-
чих зв’язків між фраземами та їх словотвірними похідними визнача-
36
ється способом словотворення й структурно-семантичними
властивостями твірних основ та дериваційних афіксів. У сучасній українській
мові відфраземне словотворення відбувається в основному трьома
способами: лексико-семантичним, морфологічним і лексико-синтак-
сичним.
Найпродуктивнішим способом словотворення на грунті фразем
виступає лексико-семантичний спосіб, за допомогою якого, як
правило, утворюються слова від найбільш ідіоматизованих
словосполучень, що відповідає загальній тенденції мови до економії своїх
виражальних засобів. Суть лексико-семантичного словотвору на базі ідіом
полягає в утворенні нових слів унаслідок семантичної компресії
фразем і вичленення з їх складу одного із компонентів, який найчастіше
виступає смисловим центром твірної фраземи. «І справді,—
зазначав В. В. Виноградов,— словосполучення нерідко сконцентровується
в одне слово, яке і виражає смислову функцію цілої ідіоми…» [35,
с. 123]. Фразеологічний компонент у процесі еліпсації фраземи вбирає
в себе відповідне значення ФО і, вичленившись із експонентної
структури фраземного знака, утворює нове (омонімічне) слово: як в’юн —
в’юн; вавілонське стовпотворіння — стовпотворіння; перегнути
палицю — перегнути. У складі наведених фразем лексеми, як правило,
розвивають нові «позасистемні» значення (у порівнянні з лексичним
значенням омонімічних слів вільного слововживання), які певною
мірою визначаються фразеологічним значенням. Нові, набуті
«позасистемні» значення семантично відмічених компонентів фраземи, які
О. І. Смирницький називав «специфічно вживаними словами», здатні
актуалізуватися, виділятися, набувати окремого відтворення
(О. С. Ахманова). Слова, утворені внаслідок семантичної конденсації
твірної фраземи та еліпсації її компонентного складу, повністю
успадковують її семантику.
Семантико-словотвірні зв’язки між фраземами й відфраземними
дериватами, утвореними лексико-семантичним способом, виразно
виявляють асиметричний дуалізм мовного знака взагалі і знака-фра-
земи зокрема, де значення прагне до того, щоб виразити себе іншими
засобами, ніж його власний експонент. Відфраземні деривати,
утворені внаслідок вичленення із складу фраземи одного із компонентів,
згодом набувають самостійного функціонування в мовленні,
маніфестуючи собою значення, адекватне або близьке базовій словотвірній
фраземі. Розвинувши нове значення, таке відфраземне похідне,
порівняно із співвідносним компонентом фраземи, проявляє тенденцію
до розширення своїх валентних зв’язків.
За зовнішньою подібністю процес деривації відфраземних
похідних, утворених морфологічним способом, нагадує
лексико-семантичний спосіб відфраземного словотворення, оскільки в обох випадках
відбувається вичленення з компонентного складу фраземи її
семантично відміченого компонента, який служить словотвірною базою для
відфраземних словесних утворень.
37
Однак якщо для лексико-семантичного відфраземного словотвору
вичленення із компонентного складу фраземи твірного елемента
закінчується його переосмисленням, то при морфологічному способі
утворення слів на базі фразем вичленення даного компонента
супроводжується відповідними його дериваційними траснформаціями. Так,
у дієслівних фраземах типу змотувати (змотати) вудки; скалити
зуби; надути губи; губити голову таким дериваційним
трансформаціям піддаються дієслівні компоненти, до яких додається
аглютинативний афікс -ся. Внаслідок такого зовні простого словотвірного
процесу відбуваються складні семантичні перетворення вичленених
компонентів фраземи: семантика відфраземних дериватів цього типу
репрезентує психо-фізичний стан суб’єкта, втрачаючи властивості
процесуальності, дійовості. Порівняймо: змотувати вудки —
змотатися; надувати губи — надутися, губити голову — губитися.
Наприклад: Данило відчув, що починає губитись від усієї цієї
наявності, від путанини (Коп.). Відфраземні деривати, утворені
морфологічним способом, належать переважно до загальновживаної лексики,
поповнюючи експресивно-емоційні ресурси розмовного стилю
української мови.
Основним елементом лексичного значення таких відфраземних
дериватів виступає фразеологічне значення твірної фраземи, яка,
хоч і є основним компонентом, повністю не покриває значення
похідного слова. Семантична структура відфраземного
суфіксально-префіксального деривата формується поєднанням значення твірної
фраземи із значенням дериваційних афіксів. Наприклад: 1) стати
(звестися, піднятися) на диби (на дибки) — здибитися; 2) держати
(тримати) під спудом — підспудний «той, що не проявляється
відкрито, таємний, прихований»; підспудно (присл. до підспудний);
підспідок (розм.) «правда, істина, які приховують, тримають у
таємниці».
Отже, твірні фраземи і відфраземні деривати — семантично
неадекватні мовні утворення. Якщо для семантики даних фразем
властивий яскраво виражений експресивно-емоційний компонент (стати
на диби — «рішуче заперечувати щось»; держати під спудом —
«тримати у надзвичайно великій таємниці, глибоко приховувати»),
то їх відфраземні деривати мають тенденції до нейтралізації в своїй
семантичній структурі емопійно-експресивних сем. Пор.: 1)
Здіймався… вітер, туману вже не було, море ставало дибки, загрожуючи
малим суднам (Донч.); 2) Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник —
перед хазяїном, … все, зачувши волю, піднялося на дибки і
прокричало про своє право (П. М.); 3) За семафором, тільки набравши розгін,
він [поїзд] раптом здибився від вибуху страшної сили (І. Ц.); 4) Перед
нами океан сучасності, розбурханий і здиблений ідеологічною
боротьбою двох світів (Літ. Укр.).
Відмінність семантико-словотвірного значення відфраземних
дериватів, утворених суфіксально-префіксальним способом, від фра-
38
зеологічного значення відповідних твірних фразем значною мірою
зумовлюється приналежністю того чи іншого відфраземного
похідного до певної частини мови. Так, фразеологічне значення фраземи
кістки перемивати (перетирати) — «займатися пересудами» —
характеризується здатністю виражати узагальнену предметність, тоді
як значення відфраземного деривата костити — «дуже лаяти» —
виражає певну процесуальність. Пор.: 1) Уся сім’я Глущуків
потрапила на голодні зуби, і хто тільки не хотів, той і не перемивав їй
кісток (С. Ч.); 2) Тихоп… і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить
(К. О.). До фразеологічного значення фраземи держати (тримати)
під спудом — «тримати у надзвичайно великій таємниці» — значно
ближче відфраземні прикметниковий і прислівниковий деривати під-
спудний і підспудно, ніж семантика іменникового відфраземного
деривата підспідок — «правда, істина, які приховують». Це пояснюється,
на наш погляд, тим, що частиномовне значення прикметника підспуд-
ний чи прислівника підспудно відзначається характерними для цих
лексико-граматичних розрядів слів словотвірними значеннями —
здатністю передавати ознаки, якості, прикмети певних предметів,
явищ, дій чи станів. Такого категоріального значення аналізованим
відфраземним дериватам надає семантика приад’єктивного і приадвер-
біального дериваційного афікса -«-.
Значення ж присубстантивного дериваційного афікса -ок- у від-
фраземному іменниковому дериваті підспідок, навпаки, позбавляє це
похідне утворення атрибутивної семантики, надаючи йому
категоріального значення абстрактної предметності.
Отже, семантика відфраземних дериватів є наслідком взаємодії
значень твірної основи і відповідного дериваційного афікса. Крім
того, семантика відфраземного деривата значною мірою
зумовлюється його лексико-граматичним статусом: байдики бити —
байдикувати; теревені точити — теревенити; баляндраси правити —
баляндрасити; собаку з’їсти — насобачитися.
Семантичною своєрідністю словотвору на грунті фразем лексико-
синтаксичним способом відзначається зрощення стійкої сполуки
словесних знаків у нове слово. Причому семантика відфраземного
деривата, утвореного лексико-синтаксичним способом, залежить від його
словотвірної структури. Семантика відфраземного деривата,
утвореного сполученням скороченої основи і повного слова, формується
лише на основі значення стійкого словосполучення: скалити зуби —
зубоскалити, скалозуб (зубоскал). Певними відмінностями у семантиці
характеризуються фраземи і їх словотвірні похідні, які утворюються
сполученням обох скорочених основ. Розширення значення таких
відфраземних дериватів пояснюється смисловою «самодостатністю» їх
словотвірної структури, а також тим, що вони належать до інших
частин мови, ніж стержневі компоненти твірних фразем: на віки вічні —
віковічний, ловити гав — гаволов. Відфраземні деривати, утворені
лексико-синтаксичним способом, як правило, належать до іншого лекси-
39
ко-граматичного розряду, ніж той, з яким співвідноситься твірна фра-
зема. Наприклад: переливати з пустого в порожне—пустопорожній;
втратити божу волю — збожеволіти, божевільний; злоба дня —
злободенний. Це сприяє збагаченню семантики відфраземних дериватів.
Порівняймо у контексті: 1) Одна й друга дискусія були зовсім
безплідні, бо переливали з пустого в порожнє (І. Ф.) 2) Хай дадуть
козакам пустопорожні землі від Дніпра до Перекопу (Д.);
Нетерпимість до пустопорожнього слова — органічна риса його [Я. Галана]
характеру (Мист.); Кузьмін збагнув, що має справу не з таким собі
пустопорожнім, а з людиною практичною (Ю. 3.). У наведених
прикладах фразема переливати з пустого в порожнє має значення «вести
малозмістовні розмови; займатися непотрібною справою». Семантика
ж відфраземного похідного пустопорожній більш широка: «1)
безлюдний або малолюдний; 2) позбавлений змісту, убогий змістом; 3)
несерйозний, духовно обмежений, легковажний». Розширення
семантики похідного слова, як видно з наведених вище речень, значно
збагачує валентні потенції цього відфраземного деривата.
Подібними семантико-словотвірними зв’язками характеризується
стійке словосполучення злоба дня — «те, що привертає увагу,
цікавить у даний момент»; на злобу дня — «на злободенну тему» і від-
фраземні деривати злободенний, злободенно, злободенність.
Наприклад: 1) В кожну боротьбу за кожну злобу дня треба вкладати
нерозривний зв’язок з корінними цілями (В. І. Ленін); 2) Перед людством
стоїть нині важлива і злободенна проблема — добитися повного
роззброєння і запобігти винищувальній атомній війні (Ком. Укр.); 3)
Тихонюк зрозумів, що його робота буде залежати від того, наскільки
він зуміє її спланувати, надати їй гострої злободенності і яку
дисципліну прищепить своїм вихованцям (Ю. 3.).
Утворені лексико-семантичним способом відфраземні деривати,
хоч і відзначаються відмінною семантико-словотвірною структурою,
належать, як правило, разом з твірною фраземою до одного
функціонального стилю. Наприклад: фразема крутити хвостом —
«хитрувати, лукавити, лицемірити» і відфраземні деривати крутихвіст
(крутихвістка), вертихвіст (вертихвістка) — «хитра та спритна
людина; шахрай, ошуканець». Пор.: 1) — Він [Океан] хитрий. Любить
хвостом крутити (Г. Т.); 2) — Я тобі покажу, крутихвістко, як
зустрічати нові кадри! (Ч). У таких випадках,— справедливо
стверджує В. Д. Ужченко,— «структурно-складніший рівень (система)
передає у спадок одиницям структурно нижчого рівня (системи)
семантику, мотивування, стилістичне забарвлення» [160, с. 601.
.Збагачення лексичної системи сучасної української мови за
рахунок відфраземного словотвору відзначається досить складними
й різноманітними семантико-словотвірними відношеннями між
твірними фраземами та їх похідними, які зумовлюються як способом
словотвору, так і семантикою твірних та дериваційних
компонентів.
40
Отже, взаємодія фразеологічного й лексичного рівнів
зумовлюється необхідністю функціонального вдосконалення мови, а також
зовнішніми і внутрішніми факторами ЇЇ розвитку.