М.Ф. Алефіренко - Теоретичні питання фразеології

Дієслівні фраземи

Дієслівними називаються фраземи з узагальненою семантикою
процесуальної ознаки, об’єктивованою в дієслівних граматичних
категоріях виду, стану, способу, особи, часу [49, с. 26—28]. У реченні
дієслівні фраземи виконують синтаксичну функцію присудка.
Наприклад: 1) Чоловіча частина курсу тепер уже остаточно махнула на
нього [Карналя] рукою (3.); 2) Кому, як не вам, треба стати на прю
з сухолясниками і тими, хто підтримує їх (Д. М.); 3) — Годі спину
гнути над чобітьми,— говорив Грицько.— Тра пороху понюхати
і шаблею погратися в поході (3. Т.). Дієслівні фраземи, як і дієслова,
характеризуються лексико-граматичним значенням процесуальності:
махнути рукою — «зневіритися», стати на прю — «боротися», гнути
спину — «виснажливо працювати», понюхати пороху — «взяти участь
у бою», шаблею погратися — «проявити хоробрість». Разом із
підметом чоловіча частина фраземи махнути рукою утворює предикативний
центр двоскладного речення. В інших випадках дієслівні фраземи
виступають у ролі головних членів односкладних речень, поєднуючи
в собі суб’єктно-предикатні відношення.
Таке комунікативно-семантичне і конструктивне навантаження
дієслівних фразем обумовлює обов’язкову наявність і специфічне
функціонування у них морфологічних парадигм виду, стану, часу,
особи, числа, а в минулому часі — і роду.
Основні ознаки дієслівних фразем формуються внаслідок
взаємодії різнорівневих мовних факторів: 1) семантичного —
фразеологічне значення узагальнено-процесуального або
процесуально-атрибутивного характеру, 2) морфологічного — дієслівний компонент у ролі
граматичного центру фраземи, недостатність його морфологічних
парадигм (виду, стану, часу, особи, числа, роду), 3) синтаксичного —
спеціалізація синтаксичних функцій дієслівних фразем — функції
присудка, обставини. Відсутність хоч однієї з названих ознак
позбавляє фразему статусу дієслівної. Так, незважаючи на те, що формально-
граматичним центром виступає дієслівна лексема, фразема рукою
подати, пити дати назвати дієслівними не можна, оскільки в них де-
актуалізувалося категоріальне значення процесуальності й повністю
дегенерувалася морфологічна парадигма. Подібні утворення
поповнюють розряд адвербіальних фразем.
Вплив різних рівнів мови на формотворення компонентів
дієслівних фразем зумовив такі основні три типи їх морфологічної парадиг-
матики: 1) парадигматичне формотворення, внаслідок якого
регулярно утворюються значущі морфологічні форми дієслівних
компонентів фразем; 2) редуковані морфологічні парадигми дієслівних
компонентів фразем, які регламентуються системотвірними факторами
власне фразеологічного рівня мови; 3) формотворення дієслівних
компонентів фразем на основі деактуалізації диференціюючих
граматичних значень співвідносних (паралельних) морфологічних форм,
53
внаслідок чого розвивається морфологічна варіантність [175, с. 158]
ФО (каші (кашу) не звариш, тримагШ хвоста (хвіст) за вітром).
Категорія виду, як показує аналіз, належить насамперед
дієслівному компоненту фраземи [49, с. 26], а відповідне видове значення —
всій фраземі. При цьому видове формотворення фразем регулюється
не стільки видовою парадигмою граматично стрижневого дієслівного
компонента, скільки характером фразеологічного значення, тому що
вид взагалі як загальнодієслівна категорія тісно пов’язаний із
семантикою [152, с. 331]. Це приводить до того, що видові кореляції на
фразеологічному рівні можливі там, де еони не властиві для
еквівалентних утворень на лексичному рівні. Наприклад: брати на зуби —
взяти на зуби, але гудити (ндв.), брати в шори — узяти в шори, але,
вичитувати(ндр.); брати приклад — взяти приклад, але наслідувати
(ндв.); брати на кпини — взяти на кпини,[але глузувати (ндв.);брати
під варту — взяти під варту, але сторожувати (ндв.); давати по-
тачку — дати потачку, але потакати (ндв.); добивати віку —
добити віку, але доживати (ндв.). Як видно з наведених прикладів, дія,
виражена фраземами, може мислитися як актуально-тривала і як
результативна, а співвідносні дієслова виражають дію, не обмежену
часовими і результативними відношеннями до її внутрішньої межі.
Така розбіжність в утворенні видових форм дієслівних компонентів
фразем і одновидовому функціонуванні еквівалентних їм дієслів
пояснюється тим, що фраземи піддаються впливам системотвірних
факторів фразеологічного рівня.
Корелятивні (двовидові) форми у фраземах утворюються
переважно тоді, коли фразеологічна семантика містить денотативні семи
(Д2), співвідносні з реальними процесуальними ознаками, з реально
або віртуально репрезентованою «дієвою» ситуацією. Наприклад:
розв’язувати руки (ндв.) — розв’язати руки (дв.), давати прикурити
(ндв.) — дати прикурити (дв.), завдавати чосу (ндв.) — завдати часу
(дв.), заварювати кашу (ндв.) — заварити кашу (дв.), збиватися
з пантелику (ндв.)—збитися з пантелику (де.), перемивати
кісточки (ндв.) — перемити кісточки (дв.). В основі видової опозиції
компонентів наведених фразем лежить протиставлення
граматичних денотативних сем (Д2): а) актуально тривала процесуальна
ознака — цілісна процесуальна ознака (горіти від сорому — згоріти
від сорому), б) віртуальна процесуальна ознака — ознака
процесуальної результативності (боятися за власну (свою) шкуру — злякатися
за власну (свою) шкуру, збиватися з пантелику — збитися з
пантелику), в) безвідносна до внутрішньої межі процесуальна ознака —
нетривала, точкоподібна процесуальна ознака (здіймати руку —
здійняти руку, перегинати палицю — перегнути палицю) повторювана
процесуальна ознака — однократна процесуальна ознака (замітати
сліди — замести сліди, обводити навколо пальця — обвести навколо
пальця), д) узагальнена процесуальна ознака — конкретна
процесуальна ознака (зводити рахунки — звести рахунки, мотати (собі) на
54
вус — намотати (собі) на вус, запускати лапу — запустити лапу).
Видові кореляції у фраземах ускладнюються тим, що окремі члени
корелятивної пари можуть співвідноситися і з корелятами інших
видових пар. Так, актуальна тривала процесуальна ознака (а) може
протиставлятися не лише цілісній процесуальній ознаці (а), а й
ознаці процесуальної результативності (б); віртуальна процесуальна
ознака (б) — результативній (б) і конкретній процесуальній ознаці (д).
Значна частина дієслівних компонентів фразем під час фраземо-
творення втрачає видові кореляти, які виявляються несумісними
з характером фразеологічного значення. Така несумісність
зумовлюється взаємодією фразеологічної і граматичної семантики, внаслідок
якої семантичне протиставлення видових пар «не вкладається» в
семантичну структуру фраземи і руйнує ЇЇ. Наприклад: 1) фраземи
з компонентами недоконаного виду: точити (гострити) зуби (зуб),
грати першу скрипку, грати життям і смертю, строїти комедію,
держатися свого берега, держати хвоста (хвіст) бубликом, дивитися
крізь пальці, дивитися в зуби, дивитися крізь рожеві окуляри, ділити
горе і радість, ламати (гнути) спину, сушити (собі) голову, стояти
біля колиски; 2) фраземи з компонентами доконаного виду: заронити
(посіяти) іскру надії, зарубати (собі) на носі, накрити (укрити)
мокрим рядном, накоїти лиха (біди), обламати (зламати) роги,
прокричати вуха, проковтнути пілюлю (язика), розбити (розгромити)
наголову (вщент, дощенту, впень), стерти зуби. Спроба утворити
видовий корелят будь-якої з наведених дієслівних фразем приводить
до деградації фразеологічної цілісності і переводить таку фразему до
розряду синтаксичних словосполучень типу подивитися в зуби,
подивитися крізь пальці, подивитися крізь рожеві окуляри, зламати спину,
висушити голову або позбавляє фразему будь-якого розумного смислу;
рубати (собі) на носі, коїти лихо, кричати вуха і т. д.
Втрата компонентами фраземи видової опозиції — це один із
граматичних факторів фразеологізації дієслівних словосполучень,
формування дієслівної фраземіки з відмінними від дієслівних
лексем морфологічними парадигмами. Адже в багатьох «одновидових»
фраземах граматичним центром виступає дієслівний компонент, який
поза фраземою характеризується двовидовою кореляцією. Пор.:
точити — наточити, сіяти — посіяти, накривати — накрити,
грати — зіграти, стояти — стати, дивитися — подивитися, ділити—
розділити, ламати — зламати, сушити —висушити, бити —
розбити, терти — стерти. Це служить ще одним доказом того, що
видове значення притаманне фраземі в цілому, а не окремій дієслівній
лексемі — граматичному центру ФО, який у таких випадках слід
розглядати генетично даним, а не системонабутим елементом
фразеологічного рівня мови.
Можливість/неможливість видової кореляції дієслівних фразем
регулюється кількома факторами: 1) характером взаємодії
морфологічного і лексичного рівнів у процесі фраземотворення; 2) взаємодією
53
синтаксичної моделі з типом фразеологічного значення; 3) характером
співвідношення видового значення 1 способом дії фраземи, тобто
взаємодією власне морфологічних явищ, викликаною специфікою
фразеологічної семантики. Насамперед утворення корелятивних форм
дієслівних фразем недоконаного і доконаного виду зумовлюється
впливом семантичних трансформацій на морфологічні властивості
дієслівних компонентів ФО. У фраземах із мотивованою семантикою
спостерігається більша можливість до видового формотворення, ніж у
немотивованих. Пор.: 1: 1) проливати крсв (няв.) — пролити кров (дв.)
«діставати (дістати) поранення, борючись за кого-н., що-н.»;
розкривати обійми (ндв.) — розкрити обійми (дв.) «радісно зустрічати
(зустріти кого-н.)» і 2) кусати (гризти) (собі) лікті (тільки ндв.)
«глибоко жаліти за втраченим, невиправним», носити воду решетом
(тільки ндв.) «виконувати марну роботу», стерти зуб (дв.) «набути
великого досвіду». У першому випадку видова кореляція фразем
детермінується лексико-семантичною і морфологічною природою
їх дієслівних компонентів, зокрема активним впливом граматичних
категорій дієслівного компонента на семантико-граматичні
властивості цієї фраземи й актуалізацією сем атрибутивності, квалітативності
дії та інтроспективності, що зближуються відповідно з
категоріальними значеннями ад’єктивності, адвербіальності і предикатності.
Категорія часу компонентів дієслівних фразем виражає
відношення процесуальної ознаки до моменту мовлення про неї у формі
теперішнього, минулого і майбутнього часу. Повна часова парадигма
притаманна лише фраземам, у яких стрижневий дієслівний компонент
повністю не десемантизувався і зберігає свої морфологічні властивості.
Часові значення таких фразем виражаються досить розгалуженими
особовими формами. Пор.: 1) Ти вихваляєшся та чванишся тим
багатством, що батько твій придбав, а сам і за холодну воду не берешся
(М. Кр.); 2) Не бійся, твоя Катря й за холодну воду не береться (Куч);
3) Карпо: А що діти? Діти, як у всіх. ївга: Паничами ростуть. За
холодну воду не беруться (В. М.); 4) Вона [Кайдашиха] стояла над
душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралася і за холодну
воду (Н.-Л.); 5) Руки ж, мов на зло, не бралися ні за студену воду,
черево не просило їжі, ноги не повертали на стежку, що біжить до
пралісу, … одна єдина гризота полонила Василька: Анна (Ф.); 6) Степан
одказував їм одне: «Доки не проведу своїх лелек в ирій, не візьмусь
ані за холодну воду\ Мені лелек доглядати треба» (Г. Т.). Наявність
взаємопротиставлених форм теперішнього, минулого і майбутнього
часу аналізованої фраземи підтримується живою динамічністю
фразеологічного значення (категоріальною ознакою дієслівності), а
також особовим формотворенням фраземи, що дає “змогу співвідносити
у часі динамічність ознаки з її носієм.
Однак для ФО повна часова парадигма їх дієслівного компонента
не характерна [49, с. 27]. На фразеологічному рівні відбувається,
як правило, скорочення взаємопротиставлених членів часової пара-
56
дигми, що виступає одним із важливих моментів граматичної ідіо-
матизації словосполучень. Унаслідок цього відзначається
нерівномірність уживання часових форм. У мовленні найбільш уживаним є
минулий час дієслівних фразем. Він становить 50 % усіх зареєстрованих
ФО, теперішній час — 36 %, а майбутній — 14 %.
Функціонування категорії часу в дієслівних фраземах
зумовлюється в основному двома факторами — внутрішньосистемними і між-
рівневими. Внутрішньосистемні чинники проявляються у
взаємовпливах дієслівного часу і власне дієслівних категорій виду, особи
і способу. Міжрівневі фактори виникають унаслідок
взаємовідношення дієслівних фразем із явищами лексико-семантичної підсистеми.
Характер часової парадигми дієслівних фразем і система часових
значень окремих часових форм значною мірою детермінуються
категорією виду. Так, одновидові дієслівні фраземи доконаного виду
реалізують лише форми минулого і майбутнього простого часів: ніби
в рот води набрав (-ла, -ли), накивав (-ла), накиває п’ятами, мухи
не скривдив (не скривдить). Причому фраземи з процесуальною
домінантою фразеологічного значення частіше реалізують форми
минулого часу. Наприклад: 1) Всю дорогу [Яків] був такий говіркий та
веселий, бубонів, як міський дзвін, а тут ніби води в рот набрав,
і чорні брови здвинув і голову повісив (М. В.); 2) — Що ж трапилось?
З ким це він глек розбив? (А. Г.). Фраземи ж, у семантиці яких
переважає модально-оцінювальний компонент, частіше вживаються в
майбутньому часі у формі першої або другої особи однини чи множини:
1) Ні! Ні! Я не поїду доти, доки вас не виведу на чисту воду і утоплю!
(О. К.); 2) — Цить, а то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш,—
крикнула Кайдашиха й скочила з місця (Н.-Л.). Звичайно, названі
обмеження носять у сучасній українській мові тенденційний
характер. Зрідка аналізовані фраземи можуть реалізуватися і в іншій
часовій формі: розіб’ють глек, відкриють (нову) Америку, вивів на чисту
воду. Однак відзначена тенденція виступає специфічною рисою
дієслівних фразем, частина яких зовсім утратила здатність до часового
формотворення, закріпившись у мові або у формі минулого, або
майбутнього часу. Пор.: 1) Півтисячі зробити кожухів. До покрови! Та
що він з глузду з’їхаві (Коч.); 2) — І скажіть, одразу вину на жінку
спихнув, а вона в нього така тиха, що й води не замутить (М. С).
У подібних фраземах нейтралізація часових опозицій викликається,
на наш погляд, трансформацією динамічної ознаки в статичну, що
пояснюється загальною тенденцією фразеологічних утворень до
вираження оцінювально-квалітативної семантики.
Такі ж закономірності характеризують взаємовідношення недоко-
наного виду і категорії часу фразем. Як правило, недоконаний вид
реалізується у поєднанні з однією якоюсь часовою формою —
теперішнім або минулим часом. При цьому найбільшого поширення набув
теперішній неактуальний час: 1) Карпо засміявсь та й за вухом не
веде (А. Г.); 2) їм селянська нужда й за вухом не свербить (А. Г.). Ця
57
видово-часова форма тісно пов’язана^з семантикоюфраземи, що
виражає стан особи. Для вираження процесуального значення (процесу
мислення, сприйняття, морального впливу) використовується
переважно минулий недоконаний час. Так, усі 14 зафіксованих нами
уживань дієслівної фраземи варити воду реалізується у минулому недоко-
наному часі, наприклад: І) Опріч Гафійки, було ще два наймити. Під-
пара варив з челяді воду. Йому все було мало роботи (М. К..); 2) Хотіла
кинути. Ледве впросив. Два місяці варила з мене воду, а потім
простила (О. К.). Для закріплення подібних фразем (махнути рукою,
бувати у бувальцях) у одній якійсь видочасовій формі вирішальне
значення має модально-квалітативна семантика ФО.
Як показує аналіз, специфіка граматичної категорії часу на
фразеологічному рівні зумовлюється в основному семантикою фраземи.
Часова парадигма притаманна насамперед фраземам процесуальної
семантики, в основі якої лежить відображена у свідомості динамічна
ознака, що в об’єктивній дійсності характеризується реальним
(логічним) часом.
Скорочення, або повна редукція часової парадигми відбувається:
а) коли фразеологічне значення втрачає ознаку процесуальності як
конкретної дії (заглядати в рот — «захоплюватися кимось» (мин. ч.,
рідше — теп. чЛ; тут граматично стрижневі дієслова вже не означають
«розмовляти» і «зазирати» у прямому розумінні цих слів); б) коли
дієслівна фразема виражає стан людини: повісив носа —«зажурився,
засмутився» (мин. ч.); утер носа — «показав свої переваги» (мин. ч.,
рідше — майб. ч.) (утре носа); клював нссом — «дрімав» (мин. ч.,
рідше — теп. ч.) (клює носом); опустив крила— «зневірився» (мин. ч.);
любить, як собака палицю — «ненавидить» (теп. ч.); в) коли дієслівна
фразема виражає кінцеву, завершальну дію: собаку з’їв — «набув
досвіду» (мин. ч.); задушив комара — «втамував голод» (мин. ч.);
набрав у рот води — «замовкнув» (мин. ч.); облизав макогона —
«зазнав невдачі» (мин. ч.); г) якщо семантична структура дієслівної
фраземи містить модально-оцінювальний смисловий елемент: виміняти
шило на швайку — «невигідно міняти що-небудь на щось» (мин. ч.);
носитися як курка з яйцем — «приділяти занадто великої уваги
чомусь» та ін.
Модальність семантики окремих часових форм дієслівних фразем
тісно пов’язана також з категоріями способу й особи. Так, фраземи
ловити гав своє значення «витрачати марно час, бути неуважним»
реалізує у дійсному (теп., мин. і майб. часу), наказовому і умовному
(з часткою не) способах. Наприклад: 1) Між нами вороги ходять, а
ми гав ловимо (В. С); 2) — Ти чого задумався, гав ловиш} — крикнув
на нього Сагура (І. Ц..); 3) — Бери! Скажи нашим на подвір’ї, що тут
порядок. Нехай не ловлять гав… (А.); 4) Не ловили гав, зірко стояли
на чатах, а він, бач, автобуса не зачув, отак по-дурному попався
(О. Г.); 5) — Стою, оту звірину стережу. А вона, оця тигра, дивиться
на мене, скалить зуби і шипучим голосом каже: «Сторожи не сторожи,
38
а гаву вловиш» (Ков.); 6) — Не ловіть гав, Берестовський,— крикнув
Пасєков,— вони [вороги] вже зовсім близько (Л. П.). Як видно з
наведених прикладів, тричленна категорія способу характеризує
насамперед процесуальну семантику фразем.
Специфіка функціонування категорії особи в дієслівних фраземах
полягає в тому, що дієслівний компонент має неповну особову
парадигму. Пор.: кидаю (-єиі,-є) і в жар кидає, де дієслівний компонент
уживається тільки в третій особі. Основною причиною редукції
особової парадигми виступає семантична переорієнтація дієслівного
компонента, який у складі фраземи характеризує не особу (суб’єкта дії),
а предмети і явища неантропонімічного плану.
Разом із категоріями часу і способу категорія особи дієслівних
фразем тісно пов’язана з явищами синтаксичної семантики —
предикативністю і модальністю речення.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.