До інтер’єктивних належать фраземи, які виражають різноманітні
почуття. На відміну від інших ФО, вони не можуть виконувати
номінативної функції; основу їх смислової структури становлять
немотивовані конотативні семи (хай йому грець! хай йому цур! цур (же)
йому! що й казати! що за штука (диво, дивина)! як на лихо! оце так
притичина! матінко рідна! та ін.). Семантико-комунікативне
призначення інтер’єктивних фразем у «безпосередньому вираженні
розкутого почуття» [45, с. 86].
Дослідники виділяють 4 семантичних типи інтер’єктивних фразем:
а) емоційні, б) імперативні, в) запевнення у достовірності сказаного
і г) формули соціального етикету 162, с. 5].
Більшість інтер’єктивних фразем у східнослов’янських мовах
емоційного значення. Вони виражають почуття людини,
модально-оцінювальні характеристики певних ситуацій, ставлення до висловлених
думок співбесідника або навіть погрозу. Пор.: 1) — Де ж тебе носило,
бісова душа} — залюблено дивлячись, доітитувався Олег, радіючи
щасливій зустрічі (Кн.); 2) Що ж це воно за право таке, чорт його
батька зна? (А. Т.); 3) Та мордка його зна, як-то гарно малював!
(К.-О.); 4) Матері його ковінька, та це ж головний бухгалтер Авксен-
тій Веремійович Гадючка! (Б.); 5) Набурмосився Микита: — Хай їх
візьме трясця. Це, голубонько, не діти. А якесь нещастя (П. Г.).
У наведених прикладах фразема бісова душа виражає почуття
радості, фразема морока його зна — почуття захоплення, матері його
ковінька — емоційно-експресивний стан несподіваності, чорт його
батька зна — невдоволену оцінку конкретної життєвої ситуації,
хай їх візьме трясця — експресію лайки чи погрози. Підвищену
емоціональність аналізованим фраземам надають такі «екзотичні»
лексичні компоненти, як бісова душа (морока, ковінька, чорт, трясця).
У складі вигукових фразем вони повністю втратили денотативні
смислові елементи (Да і Д2), що й позбавило їх номінативної функції.
Актуалізація немотивованих конотативних сем (К2 і К3) надає цим
фраземам оригінального емоційного значення й підвищеної
експресії.
Імперативні фраземи поєднують у своїй смисловій структурі на-
казовість із вираженням ставлення мовця до об’єкта волевиявлення.
Наприклад: 1) — Так треба, Параскево, [Ян] подобрів і гладив її
тремтливі плечі.— Треба для мене, для тебе, для Настусі теж. Тому
прошу: нікому про це ні півслова. Хай бог тебе боронить (Ф.); 2) Та
пропади вони пропадом, ті знімки (Л. П.); 3) — Хай йому цур! —
сплюнув Семен і рішивсь відкараскатись від дурних думок (М. К.);
4) Вдовольнившись, витер губи долонею, і лице його посвітлішало,
заіскрились тернові очі.— Хух, хай йому сто дияволів разом. Ну ж
і натомився. Раків хочете? Свіжі, ранком зварені (1. Г.). Десеманти-
зація лексичних компонентів, що стоять у суб’єктній чи об’єктній
позиції, явно знижує власне імперативний характер цих фразем (пор.
компоненти бог, цур, дияволів), увиразнюючи при цьому їх
фразеологічну конотацію.
Крім частки хай, імперативного характеру фраземам надає
дієслівний компонент у формі наказового способу, який, відзначаючись
більшою емоційністю, порівняно з іншими дієслівними категоріями,
своїми функціонально-семантичними властивостями наближається до
вигуків. «Наказовий спосіб,— зауважує акад. В. В. Виноградов,—
знаходиться на периферії дієслівної системи. Він прагне відпасти від
неї, оскільки його притягують вигуки» [35, с. 180].
Імперативні фраземи, волевиявлення яких спрямоване на самого
мовця, переводяться до розряду тих ФО, які виражають запевнення
у достовірності висловленого змісту. Наприклад: 1) Герасим. Отже,
побий мене бог, меж ними [грішми] є фальшиві (К.-К-); 2) — Онисію…
А бий мене сила божа — забув, як вас по батькові! (Г. Т.). Із розряду
імперативних до розряду запевнень у достовірності сказаного ні
фраземи переводяться займенниковим компонентом мене, який, на відміну
від інших компонентів, не десемантизується (пор.: щоб мені не жити,
щоб мені провалитись на цьому місці та ін.).
В окрему групу виділяються інтер’ективні фраземи, що служать
у мовленні формулами соціального етикету (добрий день, доброї ночі,
бувайте здорові). Серед них у кількісному відношенні виділяються
різні побажання: 1) … Вона чемно підсмикнула чорні губи і
заспівала: — Золотий ти мій начальнику! Дай боже тобі здоров’я та убере-
ження від ворога… (Л. П.); 2) — Жива-здорова хазяйка! — упізнав
Косован Марію Павлівну (В. П.). Незважаючи на десемантизацію
компонентного складу, аналізовані фраземи не позбавлені
інформативності й пізнавальності. Вони, як і лексичні вигуки, «мають певний
зміст» і як виразники емоцій, почуттів, волевиявлень… дають
інформацію не тільки про емоційно-чуттєвий стан людини, її реакцію на
зовнішній світ, а й про мотиви поведінки особи, умови та ситуацію її
активної діяльності і мовного спілкування (Л. І. Мацько). У цьому
соціально-комунікативне призначення інтер’єктивної фраземіки.
Аналізовані ФО відзначаються великою структурною розмаїтістю.
Тут і фраземи, побудовані за моделями сурядних (ох і ах!) і
підрядних словосполучень (матінко рідна! матір божа!), і фраземи із
структурою речення — односкладного (от тобі, бабо, й Юрія (Юра), от
тобі й маєш), двоскладного (очі б мої не бачили! щоб нога не була чия
в кого, де). Окрему невелику групу становлять вигукові фраземи,
що утворилися внаслідок інтер’ективації підрядної частини
складнопідрядного речення: 1) Куди твоє діло! прямо як решето (А. Т.);
2) Бери — і по руках! Де наше не пропадало… (Г. Т.). У подібних
випадках підрядна частина складного речення тільки за формальною
структурою нагадує речення, а за змістом — повністю позбавлена
граматичної семантики. Внаслідок зредукування синтаксичних
відношень між лексичними компонентами ці утворення виражають цілісне
фразеологічне значення: куди твоє діло\ — про вправність,
майстерність когось, де наше не пропадало — виражає згоду, незважаючи на
певні при цьому збитки, втрати.
Отже, процес становлення інтер’єктивних фразем — це взаємодія
одиниць різних структурних рівнів мови: лексичного,
морфологічного і синтаксичного. Результатом цієї взаємодії є десемантизація
лексичних компонентів фраземи, їх морфологічна депарадигматизація,
вироблення цілісного емоціонального значення,втрата синтаксичних
відношень, яка приводить до синтаксичної нерозкладності
багатокомпонентного фразеологічного іптер’єктива.
Проведений аналіз показує, що морфологічні властивості фразем
зумовлюються їх -багатоаснектними міжрівневими відношеннями:
з одного боку, факторами системотвірними, а з другого — системо-
набутими. До перших належать: а) лексичні значення фраземних
компонентів, ступінь їх десемантизації; б) морфологічні властивості
граматично стрижневого компонента; ступінь повноти або редукції його
морфологічних парадигм; в) тип структурно-граматичної моделіслово-
69
сполучення, з яким генетично співвідносна фразема; синтаксичне
значення цієї моделі; г) граматичні значення службових частин мови
у структурі фраземи (прийменники, часток, сполучників). Системо-
набутими факторами виступають: а) характер фразеологічного
значення фраземи; б) рівень ідіоматизації лексичних компонентів ФО;
в) ступінь граматичної ідіоматизації фраземи (ступінь і характер
деформації їх синтаксичних відношень та зв’язків); г) синтаксичні
властивості фразем, зокрема специфіка їх синтаксичної дистрибуції
і синтаксичних функцій у реченні.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.