М.Ф. Алефіренко - Теоретичні питання фразеології

Розділ IV. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК ГЕНЕТИЧНА ОСНОВА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ. Фраземи і словосполучення у процесі номінації

Взаємодія фразеологічних і синтаксичних одиниць зумовлюється
їх генетичними, структурно-семантичними і функціональними
відношеннями [10, с. 37]. Внаслідок різного вияву цих відношень усі
словосполучення української мови поділяються за ступенем структурно-
семантичної цілісності на три основні групи: 1) стійкі
словосполучення з неподільною семантичною і формально-граматичною структурою,
тобто фраземи: з легкої руки, перша скрипка, на широку ногу, кров з
носа, докласти рук, взяти в руки, замилювати очі, вибити з сідла, товкти
воду в ступці, заяча душа; 2) словосполучення з ізоморфною члени-
містю семантичної і синтаксичної структури, тобто синтаксично вільні
словосполучення*: весняна повінь, намалювати картину, солов’їний
спів, шкіряний портфель, успіх молодого актора, віра в перемогу,
накреслити схему; 3) словосполучення проміжного типу, які за
природою лексичних значень слів наближаються до синтаксично вільних
словосполучень, а за здатністю відтворюватися у мовленні — до
фразем комуністичне будівництво, соціалістичне змагання, червона субота,
ветеран праці, голуб миру, молода гвардія, громадська думка, щира
правда, перший успіх.
Виділені типи словосполучень характеризуються спільними і
відмінними ознаками своєї віднесеиості до позначуваних фрагментів
позамовної дійсності. З екстралінгвальною реальністю воші звичайно
пов’язуються відношеннями прямої (первинної), непрямої і вторинної
номінації. Пор. первинність прямої і непрямої номінативної функції
словосполучень об’єднання руських земель, у найчорніші часи і вто-
* Далі для лаконічності синтаксично вільні словосполучення називаються
скорочено — словосполучення.
70
ринність фразеологічної номінації лебедина пісня у реченні «Галицько-
Волинський літопис» — ця лебедина пісня історії наших земель
перед страшною навалою Батиєвих орд, … навіть у найчорніші часи
підтримує тверду впевненість у нове й остаточне об’єднання руських
земель (3.). Якщо при прямій номінації кожне слово синтаксичного
словосполучення безпосередньо співвідноситься з найменованими
денотатами (об’єднання руських земель — «згуртування в єдине ціле
руських (територій) князівств»), то при непрямій і вторинній
номінації відбувається переосмислення мовних знаків.
Вторинну фразеологічну номінацію слід відрізняти від непрямої
номінації словосполучень, яка реалізується, як правило,
багатозначними словами, ЛСВ яких неодмінно містять денотативні семи (Д2),
необхідні для адекватної віднесеності словесного знака з відповідною
найменованою реалією. Причому «первинне (пряме) значення тут
сприймається як основне, а інші ЛСВ,— відзначає Л. А. Лисиченко,—
теж виконують номінативну функцію в мовній системі, але вони
спрямовані не безпосередньо на предмет, а усвідомлюються нами через
пряме номінативне значення» [81, с. 25]. Так, через пряме
номінативне значення багатозначного слова чорний — «найтемніший»,
«похмурий, не осяяний світлом» [213, XI, с. 352] сприймаються його непрямі
(переносні) найменування «важкий, безпросвітний, безрадісний,
пов’язаний з труднощами, незгодами (про час)» [там же, с. 354]. У
поєднанні з іменником час прикметник найчорніший не втрачає своєї де-
нотативної віднесеності, що виявляється в семантичній інтерпретації
словосполучення у найчорніші часи — «у найскрутніші (найбезпросвіт-
ніші, найбезрадісніші) періоди (етапи, епохи)». Як показує аналіз, при
непрямій номінації значення словосполучення зумовлюється лексичною
і граматичною семантикою його словесних компонентів. У цьому, на наш
погляд, і полягає основна відмінність надслівних метафор від образних
фразем, де переосмислення не відбувається в кожному лексичному
компоненті окремо—воно охоплює всю словосполуку в цілому. В основі
такого переосмислення лежить асоціація з відповідним образом, який
викликається не окремим компонентом, а всім словесним комплексом,
що підлягає фразеологізації. Тому для вторинної номінації фраземи
лебедина пісня важливими є не прямі чи переносні лексичні значення
лебедина — «яка чим-н. нагадує лебедя; така, як у лебедя» [там же,
с. 457], і пісня — «словесно-музичний твір», «поетичний твір» [там же,
с. 544], а окремі їх смислові елементи (К[, К2), які пов’язані з образним
уявленням про нібито передсмертний «спів» лебедів: «останній»,
«високохудожній» і «твір». Саме в такій інтеграції конотативних сем
і полягає суть вторинного номінативно-експресивного значення цієї
фраземи — «останній найвизначніший вияв таланту». Ось чому при
вторинній (фразеологічній) номінації лексичні компоненти фраземи
співвідносяться з об’єктами позамовної дійсності не самостійно,
а всією сталою комбінацією лексемних компонентів. Наприклад: зуби
стерти — «набути досвіду», в усі дзвони дзвонити — «розголошувати»,
71
«поширювати щось», заткнути за пояс — «перевершити», наобум
лазаря — «навмання». Співвіднесеність фразем з відповідними
фрагментами дійсності має опосередкований* характер. Такими посередниками
між планом вираження фраземи і відповідними фрагментами реальної
дійсності виступають первинні денотати й десигнати тих лексем, які,
сполучившись, утворили цю фразему. Опосередкований зв’язок
фраземи як одиниці вторинної номінації з тією чи іншою позамовною
ситуацією приводить «до утворення предметно-понятійного симбіозу
двох відношень найменування, при якому взаємодіють… п’ять
компонентів: «дійсність—понятійно-мовне її відображення — сигніфікат
опосередковуючого, опорного найменування — попереднє структурно-
семантичне значення мовної форми — мовна форма у вторинній
функції називання» [185, с. 81]. На відміну від словосполучень позначува-
ний фраземою фрагмент об’єктивної дійсності має нерозчленований
характер, тому у процесі фразеологічної номінації відбувається не
поєднання, а дифузійний сплав кількох найменувань у цілісну, єдину
референцію. Отже, у процесі фразеологічної номінації формування
значення фраземи має не мовленнєвий, а мовний характер, тоді як
значення словосполучення виникає внаслідок мовленнєвої
комбінації лексичних значень. Звідси несамостійність номінативної функції
переосмислених слів — компонентів фраземи і відносна незалежність
номінації лексем у словосполученні. Найпоширенішими способами
переосмислення прямих лексичних значень слів, об’єднаних у нову
номінативну одиницю-фразему, є метонімія і метафора. «Виникнення
нових семантичних відтінків і розширення гами значень шляхом
метафорично-метонімічних та функціональних переносів,— робить
справедливий висновок Л. С. Паламарчук,— належить до поширених
явищ у процесі семантичних зміщень і змістового оновлення слів…
Аналогічні явища семантичного зміщення та переносності
спостерігаються і в фразеології» [107, с. 46].
Метонімічне переосмислення лексичних компонентів фраземи
виникає під впливом суміжності об’єктів первинної і вторинної
номінації. У зв’язку з цим певна частина десигната вже об’єктивованого
слова збігається з відповідними семами іншого десигната,
репрезентованого новою мовною формою — фраземою. Наприклад: мати
руку — «користуватися підтримкою впливової людини», злі язики —
«наклепники», душу виймати — «дуже хвилювати, розчулювати»;
голову зложити — «загинути». У наведених прикладах компоненти
фразем рука, язики переосмислюються за «суміжністю» із значенням
лексеми людина, душа — із значенням лексеми серце, голова — із
значенням лексеми життя. Таке переосмислення грунтується на
реальних асоціативних зв’язках.
Переосмислення словосполучень на основі певної аналогії, яка
виявляється між денотатами первинної і вторинної комбінації,
називається метафоричним. Наприклад: наламати дров — «наробити
помилок», одягати хомут на шию — «приносити зайві турботи, незруч-
72
ності», накрутити хвоста — «піддати суворій критиці, вилаяти»,
не один пуд солі з’їсти — «довгий час разом прожити», на живу нит-
Ку — «неміцно, як попало». Метафоричне переосмислення слів у
процесі їх фразеологічної деривації -відбувається шляхом суміщеного
бачення двох об’єктів найменування: одного із них у вигляді десигната,
тобто понятійного відображення реалії, яка вичленяється відносно
властивостей другої реалії, а другого — у вигляді лексичного
значення тієї лексеми, яка підлягає переосмисленню. Взаємодія
первинного і вторинного об’єктів найменування й утворює сигніфікативну
основу фраземи як одиниці вторинної номінації.
Отже, фразеологічна номінація, на відміну від вторинного
лексичного найменування, формується не на основі якоїсь яскравої ознаки
денотата, а в процесі мовної інтеграції десигнатів фраземних слів-ком-
понентів і понятійного змісту того фрагмента дійсності, який
позначається фраземою.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.