ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
Червень — липень 860 р„ протока Босфор, околиці Константи­
нополя, узбережжя Мармурового моря і Принцеві острови
КОМАНДУВАЧІ
На підставі «Повісті минулих літ» домовилися вважати, що по­
ходом керували князі Аскольд і Дір. За версією «Повісті мину­
лих літ», вони є варягами-дружинниками Рюрика, співправи­
телями, за версією Никонівського літопису — представниками
місцевої полянської династії, можливо, нащадками Кия. Пра­
вили в Києві в середині IX ст. — разом або по черзі. Аскольд*1 —
перший видатний правитель і полководець Русі, котрий орга­
нізував успішний напад на столицю могутньої Візантійської
імперії, Константинополь. Ймовірно, перший князь-хреститель
Русі, покровитель літописання у Києві. За «Повістю минулих
літ» князь був убитий Олегом 882 р. Прихильники версії «Ас-
кольдового хрещення» не виключають, що перемогу Олега за­
безпечила підтримка київських язичників, невдоволених хрис­
тиянізацією, яку провадив Аскольд. Постать Діра* видається
«розмитою» навіть серед тих небагатьох фактів, які ми маємо
про Аскольда. Єдине можливе незалежне підтвердження його
існування (крім «Повісті минулих літ») — згадка про «першо­
го серед князів русів, що зветься Діра» у арабського письмен­
ника X ст. аль-Масуді. Деякі автори вважають за можливе
1 Біографії персоналій, позначених (*), подано в додатку в кінці книги.
пов’язати з добою Діра такі події, як будівництво хазарської
фортеці Саркел на Дону (833 р.) — нібито проти русів, посоль­
ство «народу Рос» і його «кагана» («хакана») до Інгельхайма
і Константинополя у 838—839 рр.
Гарнізоном Константинополя командував епарх (градона­
чальник з широкими повноваженнями) Ориха, також у керу­
ванні містом брав участь патріарх Фотій*. Імператор Михаїл III
П’яниця* був у поході проти арабів і, скоріше за все, не встиг
повернутися до столиці на час події.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Гомілії (проповіді) очевидця події, Константинопольського пат­
ріарха Фотія, лист Папи Миколая І імператору Візантії Миха-
їлу III від 28 вересня 865 року, більш пізні згадки — у візантій­
ських хроніках Георгія Амартола, Лева Граматика, Феодосія
Мелитенського, так званій Брюссельській хроніці, «Житії пат­
ріарха Ігнатія», Венеціанській хроніці XI ст. і руському джере­
лі — «Повісті минулих літ».
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Стосунки нової держави Русі й могутньої Візантії на ранньо­
му етапі були непростими перш за все через привабливість
земель імперії для нападів: тут можна було взяти здобич і під­
вищити престиж військових вождів русів. Можливо, цей пер­
ший в історії русько-візантійських воєн похід руських військ
на Константинополь пов’язаний зі складним військово-полі-
тичним положенням імперії в середині IX ст., коли Візантія
вела важку війну з халіфатом Аббасидів, тому в Константи­
нополі залишалася лише частина гарнізону і флот. У будь-
якому разі для імперських збройних сил і дипломатії напад
русів був абсолютною несподіванкою. Версію про образи, за­
вдані раніше русам у Константинополі, і похід як помсту сьо­
годні історики відкидають.
Русь: 200 або 360 (відповідно, візантійські й венеціанська
хроніки) суден русів, загалом звичайний корабель вікінгів вмі­
щував 30 людей, отже, усього від 6 до 10 тисяч воїнів.
Візантія: невідомі, але точно менші за супротивника і недо­
статні для ефективної оборони морських стін Константинопо­
ля, судячи зі слів патріарха Фотія.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Руське військо, вірогідно, складалося зі скандинавсько-слов’ян ­
ської княжої дружини й ополченців зі слов’янських союзів
племен. Озброєння — традиційне для скандинавів і слов’ян
Рис. 1. Булави часів Київської Русі
X ст.: списи, бойові сокири, щити, рідше мечі, шоломи і коль­
чуги. Схоже, під час походу руси вживали тактику кінних
і морських рейдів углиб Фракії й на острови Мармурового мо­
ря, успішно знищивши та захопивши велику кількість ромей-
ського населення і взявши чималу здобич. Грецькі джерела
твердять про тактику глухої оборони ромеїв по периметру
міських стін Константинополя, що, схоже, пояснюється ма­
лою чисельністю піхотних підрозділів гарнізону й відсутніс­
тю в місті кінноти та флоту.
ХІД КОНФЛІКТУ
Напад русів стався увечері 18 червня 860 року, і, за словами Фо-
тія, існувала реальна загроза взяття русами принаймні части­
ни міста. Проте гарнізону вдалося утримати стіни (Фотій при­
писує цей факт заступництву Богородиці, одяг котрої пронесли
під час хресного ходу вздовж стін), тож руси відмовилися від
облоги і спустошили передмістя, навколишні села і монастирі,
а потім мало не захопили на Принцевих островах колишнього
патріарха Ігнатія. Вони відплили додому не раніше кінця лип­
ня, причому якщо сучасники тих подій твердили про повний
успіх русів і безславний для ромеїв кінець протистояння, то
більш пізні грецькі джерела (використані й автором «Повісті
минулих літ») твердять про прихід імператора Михаїла III до
міста і спільну молитву його і Фотія. За цією сумнівною версі­
єю, після занурення у воду Золотого Рогу священного одягу
(мафорія) Богородиці руський флот розкидало раптовим штор­
мом. Скоріш за все, тут йдеться про змішування пізнішими
авторами реалій подій різних, зокрема більш ранніх облог Кон­
стантинополя.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Схоже, втрати русів були незначними, втрати візантійського
війська — теж, але чимало мешканців грецьких міст і сіл загину­
ли або потрапили в полон. На Русі як наслідок стала популярною
ідея морських походів на Візантію, але водночас відбулося
пожвавлення контактів візантійської світської і церковної
дипломатії з Руссю, наслідком чого було так зване Аскольдове
хрещення частини еліти Русі в другій половині 860-х рр.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
У XVIII—XIX ст., на хвилі інтересу до давньоруської історії, об­
рази Аскольда і Діра відтворили кілька російських поетів і ху­
дожників, у Києві на ймовірній могилі князя збудована ротон­
да. Ім’ям Аскольда у XIX — на початку XX ст. назвали два
кораблі ВМФ Російської імперії — фрегат та крейсер. Крім то­
го, на думку деяких вчених, саме успішний «похід Аскольда»
став основою для формування пізнішого епічного образу «Оле­
га, який прибиває щит до воріт Царгорода» (на цей сюжет іс­
нує низка відомих картин і поетичних творів XIX ст.). Можли­
во, автор «Повісті минулих літ» «роздвоїв» усну оповідь про
перший успішний для Русі похід невідомого руського ватажка,
приписавши їх відомим йому князям — Аскольду (разом із су­
перечливою постаттю Діра) й Олегу.