Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва на Синіх Водах

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
Ймовірно, вересень — грудень 1362 р. (менш вірогідно 1363 р.).
Можливе місце — район великого городища поблизу села Тор­
говиця на берегах річки Синюха, Новоархангельський район
Кіровоградської області.
КОМАНДУВАЧІ
Литовсько-руським військом командував великий князь ли­
товський Ольгерд (Альгірдас) Гедимінович*, окремими полка­
ми командували його племінники, сини Коріата Гедиміновича,
Олександр (?—1380 рр.), Костянтин (?—1389 рр.), Юрій (?—
1387 рр.) і Федір (?—1414 рр.).
Татарським військом командували троє «цариків» (можли­
во, принців-Чингізидів) — Хачибей (Хаджі-бей, Качибей), Кот-
лобуга і Бекер, а також воєначальник («солтан») Димейтер (Ди-
митр). Через те, що подія припадає на час погано висвітленої
в джерелах «великої замятні» у Золотій Орді, є чимало припу­
щень про те, ким могли бути вищезгадані ординські правителі
(хани трьох причорноморських орд? татарські правителі з Кри­
му? намісники котрогось із золотоординських ханів? Димей-
тера — через його ім’я — вважають християнином, іноді ото­
тожнюючи з правителем християнського князівства Феодоро
в Криму; можливо, справжнім іменем султана було Темір). Про
Бекера взагалі часто забувають — він згаданий лише в одному
джерелі. Ім’я Хаджібея пов’язують з назвою татарської форте­
ці на місці сучасної Одеси, Кутлу-Бугою звали одного з відомих
татарських принців цього періоду (Джучид, син Урус-хана, за­
гинув у бою з Тохтамишем 1376 р.).
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Анонімна литовсько-руська літописна оповідь «Про Поділля»
(початок 1430-х рр.), Рогозький літопис (кінець XIV ст.), Нико-
нівське літописне зведення (1520-і рр.), Густинський літопис
(XVII ст.), «Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі»
Мацея Стрийковського (кінець XVI ст.) — основне джерело для
всіх спроб реконструкції ходу битви.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Після вбивства 1359 р. непопулярного хана Бердибека в Золо­
тій Орді, найпотужнішій державі регіону, почалася так звана
велика замятня — понад 20-річна боротьба за владу. Паралель­
но йшло посилення Великого князівства Литовського під про­
водом голови роду Гедиміновичів — Ольгерда. Ймовірно, по­
хід Ольгерда в Степ був пов’язаний з боротьбою за престол
в Орді, бо інакше навряд чи литовсько-руське військо наважи­
лося на таку далеку степову експедицію. Військо великого кня­
зя литовського складалося з частини двірського війська — осо­
бистої дружини князя (чисельність його на Синіх Водах була
невелика, бо тривала війна з Тевтонським орденом, куди було
відряджено велику частину сил князівства) та загонів двірсько­
го війська князів Коріатовичів (у цей час правили на території
сучасної Білорусі; до складу їхнього війська входили загони ва­
салів з Північної Київщини, Чернігівщини і частини Волині,
можливо, якісь татарські загони). Чисельність литовського вій­
ська обчислити складно, вона могла сягати кількох тисяч вої-
нів-професіоналів. Татарське військо, можливо, не надто пере­
важало литовсько-руське за чисельністю.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Військо Великого князівства Литовського складалося з кінноти,
частина котрої за необхідності спішувалася. Можливо, викорис­
товували табір з возів. Наявність вогнепальної зброї у війську
Рис. 13. Шолом-місюрка
Ольгерда сумнівна. Важкоозброєні вояки (бояри, дрібні князі)
зі складу двірського війська литовських часів мали як східні, так
і європейські шоломи, пластинчаті обладунки й традиційні коль­
чуги, різні види м’якого обладунку, щити-тарчі, у бою застосо­
вували шаблі, мечі, піки, булави й кистені. Легкоозброєні воїни
(слуги) вели обстріл ворога з луків, метали легкі списи-сулиці.
Із новинок озброєння слід відзначити масове використання ар­
балетів (можливо, арбалетників прикривали воїни з важкими
ростовими щитами-павезами). Цікаве повідомлення Стрийков-
ського про поділ війська литовців на 6 тактичних одиниць (гу-
фів), розташованих «підковою» — «рогами» до ворога.
Татарське військо було кінним, ядро його складала легко­
озброєна кіннота з луками, шаблями та арканами, дружинни-
ки-нукери татарських «цариків» мали пластинчатий обладу-
нок, різні види м’якого обладунку, значну кількість списів та
ударної зброї. Тактичні прийоми татар були різноманітними,
включно з ешелонованим бойовим порядком, використанням
резервів, а також «татарським танцем» — обстрілом з луків на
середній дистанції, удаваними відступами, атаками важкої кін­
ноти проти деморалізованого обстрілом ворога тощо.
ХІД БИТВИ
Можливо, фланги литовсько-руського війська спиралися на
якісь природні перепони, що не дало змоги татарам здійснити
обхідний маневр. Татари намагалися обстрілом з луків розлад­
нати бойові порядки литовського війська, але зробити це їм не
вдалося, натомість арбалетники Коріатовичів завдали кочови­
кам чималих втрат. Долю битви вирішив фронтальний удар ли­
товсько-руської кінноти, що прорвала татарський центр і зму­
сила кочовиків тікати.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
У битві та під час втечі загинуло чимало татарської знаті (мурз та
уланів), доля «цариків» та Димейтера спірна (за Стрийковським,
вони теж загинули). Литовці взяли великі трофеї у трьох татар­
ських таборах. Втрати переможців невідомі. Результатом битви
стало приєднання до Великого князівства Литовського Поділля,
закріплення влади над Київським князівством (можливо, його
приєднали раніше). Гіпотези про остаточне скинення «ненависно­
го золотоординського ira з українських земель» унаслідок битви
грішать перебільшеннями і назагал не надто об’єктивні. У суто
військовому плані — фактично перша значна перемога військ
Великого князівства Литовського над татарами в умовах степу.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Пам’ять про битву надзвичайно актуалізована в сучасній Україні
й почасти в Литві (планується урочисте святкування 650-ї річни­
ці), битва та її герої стали персонажами науково-популярних та
художніх творів, картин (дилогія В. Рутківського «Сині Води», кар­
тина литовського художника Г. Казимірєнаса). У більшості
сучасних українських науково-популярних праць, підручників
і романів подія зображена як «українське Куликове поле», визна­
чальна віха в «європейському» (а не «азійському», репрезентова­
ному татарами) виборі українського історичного шляху.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.