Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва під Ольшаницею

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
Між 27 січня — першими числами лютого 1527 р., околиці
давнього городища (давнього міста часів Київської Русі, що зва­
лося Торчеськ) і береги річки Ольшаниця (сьогодні — місце­
вість поблизу села Ольшаниця Рокитнянського району Київ­
ської області).
КОМАНДУВАЧІ
Литовсько-руське військо очолював великий гетьман литов­
ський Костянтин Острозький*, великий канцлер литовський
Альбрехт Гаштольд*, гетьман польний литовський і київський
воєвода Андрій Немирович*, грізний для татар черкаський і ка­
нівський староста Остафій Дашкович*, каштелян віленський
ітроцький Юрій (Єжі) «Геркулес» Радзивілл*. У битві також взя­
ли участь приватні війська руських князів Юрія Слуцького-
Олельковича*, Федора Сангушка*, Івана* і його брата Олексан­
дра (?— 1555 рр.) Вишневецьких*, Олександра Чорторийського*.
Татарами командували якісь невідомі нам представники ро­
ду Гіреїв, полководці хана Саадета І Гірея (правив у 1524—
1532 рр.), є згадка про те, що в полон після битви потрапив і був
убитий якийсь «царевич» (калга?) Малай (можливо, Мамай —
ім’я, популярне у кримських татар і ногайців; ймовірно, саме
його Децій зве «юним ханом», лідером татар у цьому поході).
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
«Древності польські» Ю. Л. Деція, «Про звичаї татар, литовців
і москвитян» М. Литвина, Хроніка Литовська і Жмудська,
«Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі» М. Стрий-
ковського, «Хроніка польська» М. Бєльського, «Панегірик Аль­
брехту Гаштольду» Д. Септеннія.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Хан Саадет І Гірей вів курс на зближення з Османською імпе­
рією і Москвою, через що погіршилися стосунки з Польщею та
Литвою. Кружляли чутки, що хан прохав у султана Сулеймана
І яничар і гармати для взяття Києва. Сулейман готувався до
чергового походу в Угорщину, тож йому було вигідно нейтра­
лізувати на якийсь час потенційного союзника угорців — по­
ляків і литовців. Можливо, хан отримав невеликий турецький
загін (про турків на Ольшаниці згадують деякі руські джере­
ла). На початку січня 1527 р. великий загін татар (джерела зга­
дують від 20 до 40 тисяч нападників) пройшлися по Белзько-
му та Люблінському воєводствах Польщі, взяли великий ясир
і поверталися додому через Київщину. Але на них чекав не­
приємний сюрприз.
Навздогін татарам вирушило невелике військо Костянти­
на Острозького, що складалося здебільшого з руських та ли­
товських княжих дружин (до 5 тисяч кінноти, за Децієм). Піс­
ля довгої й виснажливої серії маршів Острозький наздогнав
ворога на березі Ольшаниці в останній дні січня чи в перші
дні лютого.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Обидва війська були кінними, але ситуація швидко змінила­
ся в силу унікальних обставин битви: татари були захоплені
зненацька перед виступом з табору, втратили коней і билися
пішими в глибокому снігу).
Ще одна особливість битви — насамкінець на татар напа­
ли звільнені вояками Острозького полонені з числа ясиру.
Ймовірно, у битві брав участь загон козаків під командуван­
ням Дашковича.
ХІД БИТВИ
Ще вночі татари, почуваючи себе в безпеці, бенкетували захоп­
леною худобою. Князь Острозький атакував ворожий табір
Рис. 15. Польсько-угорська шабля XVI ст.
Рис. 16. Бехтерець XVI ст. ІІИТВА ПІД ОЛЬШАНИЦЕЮ 91
на світанку, відправивши 1,5-тисячний загін Дашковича та
(луцького відрізати ворогу шлях до відступу. У результаті та­
тарське військо було (рідкісний випадок) заскочене зненацька,
итратило коней, яких захопили руські вояки, і змушене бити­
ся в снігу пішки. Легкоозброєні татари не мали шансів проти
руської кінноти, а от важче озброєна охорона «юного хана» би­
лася довго і всерйоз (майже увесь світловий день). Втікачів
иправно перехоплював загін Дашковича і Слуцького.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Татарське військо не просто розбили, його практично знищи­
ли: джерела говорять про 20—26 тисяч загиблих в бою і від
холоду татар (можливо, тут є певне перебільшення, бо все їх­
нє військо нараховувало приблизно стільки, а хтось таки мав
урятуватися). Після такої битви мали бути тисячі полонених,
але в люті морози й сніг їх було б важко привезти до княжих
маєтків, і Острозький наказує їх убити, за виключенням 700 лю­
дей (очевидно, знатних). Втрати руського війська невідомі. Го­
ловним результатом битви стало те, що небезпека для Великого
князівства Литовського з боку Криму на якийсь час зменши­
лася, хан відновив дружні відносини з королем. З татарського
полону були врятовані до 40 тисяч полонених українців, біло­
русів, поляків.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Остання грандіозна перемога князя Острозького (помер 1530 р.)
прогриміла на всю Східну Європу. Вона була оспівана у віршах
(поемі Т. Жебравського, панегірику Септеннія на честь Гаштоль-
да, де, щоправда, про Острозького взагалі не було згадки) і у про­
зі, Острозького величали «найвищим імператором, що веде вій­
ни проти татар», влаштувавши йому «давньоримський» тріумф
у Кракові — з трофеями, полоненими і привітаннями від коро­
ля. Сьогоднішні українці знають про цю битву значно менше,
здебільшого зі сторінок праць краєзнавчого плану.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.