Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва під П’яткою

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
2 лютого 1593 року1, околиці містечка П’ятка (нині село П’ятка
Чуднівського району Ж итомирської області).
КОМАНДУВАЧІ
Козацьке військо очолив полковник реєстровців Криштоф Ко-
синський*. Його підтримали полковники Сасько (Сашко) Фе­
дорович* і Яків Осовський, а також невідомі козацькі ватажки
Серафин, Ніс, Полох, «Ціркасій валаський», Жук.
Річпосполитське військо: воєвода київський, маршалок во­
линський князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозь­
кий*, його син Януш Острозький* і князь Олександр Михай­
лович Вишневецький*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Польські хроніки М. Бєльського, П. Пясецького, Р. Гейден-
штейна, листування О. Вишневецького та С. Жолкевського,
епічна поема С. Пекаліда «Про Острозьку війну під П’яткою
проти низових».
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Повстання Косинського розпочалося у грудні 1591 р., козаки
зайняли значну частину Київщини, підвладної кривдникам їх­
нього гетьмана Острозьким та їхнім васалам Вишневецьким,
забравши чималу здобич і трофеї, а також запровадивши на
цій території елементи свого полкового устрою. Небажання
1 Дати подано за новим стилем.
Острозьких вести справжню війну проти бунтівного васала по­
яснюють різними причинами, зокрема недоторканістю основ­
ного ядра володінь князя на Волині. Спроби річпосполитської
нлади врегулювати ситуацію через переговорну комісію успіху
не мали. Взимку 1592— 1593 рр. козаки Косинського розпоча­
ли похід на Волинь, до Острополя, що негайно викликало го­
стру реакцію Острозьких: почали збирати приватні й наймані
війська, скликали «посполите рушення» шляхти Київського,
Брацлавського та Волинського воєводств.
Справжнім військовим лідером клану став Януш Острозький,
тоді як верховне командування перебувало в руках Василя-Кос-
тянтина. Він зібрав надвірне військо, приєднав до нього опол-
ченців-шляхтичів і найняв кількасот піхотинців в Угорщині та
Мазовії. Загальну чисельність магнатської армії встановити важ­
ко, але за деякими даними це кілька тисяч людей (на думку
С. Леп’явка, близько 5 тисяч, можливо, ця цифра є заниженою,
адже до надвірного війська Острозьких мали додатися шляхти­
чі з «посполитого рушення», найманці, кінний загін польських
шляхтичів під орудою Свошовського). У війську переважала кін­
нота — важка й середня — з числа хоругов князя, загін татар, що
також служили Острозьким, поляки, але чималу роль грали й на­
ймані та власні піхотинці — стрільці та списоносці, що прикри­
вали стрільців з аркебуз та луків у бою, а також невідома за кіль­
кістю артилерія — гармати та гаківниці (важкі фортечні рушниці).
Військо Косинського налічувало кілька тисяч досвідчених
запорожців, котрі були гарною стріляючою «їздячою піхотою».
За «реєстром» Пекаліда виходить, що Косинський та його ота­
мани мали під Острополем близько 11 тисяч козаків, а також
незліченні юрби селян-повстанців. За свідченням менш схиль­
них до перебільшень джерел (наприклад, Й. Бєльського), чи­
сельність козаків Косинського не перевищувала 5 тисяч людей,
плюс невідома кількість селян і мешканців міст Острополя та
П’ятки, що приєдналися до повстання. Артилерія повсталих
складалася з трофейних гармат і гаківниць — важких фортеч­
них рушниць. За даними Пекаліда, після бою трофеями армії
Острозьких стали до ЗО гармат і 18 гаківниць.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Військо Косинського помітно поступалося супротивникові за
кількістю та якістю кінноти — цілком реальною здається циф­
ра у кількасот легкоозброєних козацьких вершників, яких склад­
но порівнювати з кіннотою Острозьких. Щодо піхоти, тут си­
ли можна вважати рівними або навіть говорити про перевагу
козаків: брак списоносців вони надолужували наявністю укрі­
плень, значною кількістю вогнепальної зброї (аркебузів), луків,
легкої артилерії, вмінням вести бій табором, який було закла­
дено під стінами замку в П’ятці.
Результат бою залежав від того, чи вдасться Острозьким піс­
ля артобстрілу в ході бою розірвати козацький табір без фа­
тальних втрат у кінноті та стрільцях.
ХІД БИТВИ
Наскільки можна реконструювати хід подій початку лютого
1593 р„ відбулося таке. В останніх числах січня Косинський ви­
рішив дочекатися ворога під Острополем і дати бій авангарду
Острозьких — тисячного загону кінноті на чолі з княжичем
Янушем, котрі атакували повсталих. Пекалід пише про розстав­
ляння козацьких військ на полі бою (п’ятьма загонами піхоти
і двома — кінноти), згадуючи ще й про елемент козацьких вій­
ськових хитрощів:
«Підступ готуючи хитрий, гармати свої розмістили
В балці кривій непомітній…»
Симон Пекалід
Це дуже схоже на спробу Косинського розбити ворожий
авангард, що штурмував козацький табір і зайняте повстанця­
ми місто. Януш втратив багато людей і був змушений чекати
підходу батька з основним військом. КоЗаки тим часом підпа­
лили княжий палац в Острополі і почали відступ на схід; мож­
ливо, щоб прорватися на Подніпров’я. Косинський не міг не
Рис. 17. Пістолет XVI ст. з коліщатковим замком і ключ до нього
тати про наближення значних сил Василя-Костянтина Ост­
розького, і мав зрозуміти, що невдовзі буде оточений. Про те,
що козацькому гетьманові вдалось добряче потріпати кінноту
Мнуша під Острополем, свідчить і той факт, що молодший Ост­
розький не зміг організувати переслідування козаків, що відсту­
пали по важких дорогах. Іншої відповіді на резонне питання, як
козацький табір обігнав кінноту князя Януша й отаборився
у П’ятці (за 70 км на схід від Острополя), ми не бачимо. Косин-
ський укріпив П’ятку, давши втомленому війську перепочити,
готуючись потроху до прориву. Пізнього ранку 2 лютого 1593 ро­
ку козаки вийшли з П’ятки рухомим табором, і почалася запек­
ла битва, що тривала кілька годин (до заходу сонця, тобто до
м’ятої години пообіді). Спочатку відбулися звичні для тих часів
герці-поєдинки, а згодом почався справжній бій — вирішаль­
ний для всієї кампанії. У центрі війська Острозьких стояла пі­
хота й гармати, Я. Острозький та О. Вишневецький коман­
дували кінними флангами. Обидві сторони билися мужньо,
і на початку козаки мали певні успіхи (першими залпами ко­
зацької піхоти було вбито дві сотні ворожих коней і чимало
вершників). Проте згодом далася взнаки перевага Острозьких
и кінноті та артилерії — саме завдяки останній Януш зміг про­
рватися в козацький табір з кінними хоругвами. Спроби коза­
ків переправитися через річку відбила угорська піхота і списо­
носці. Після прориву Януша в табір козацькі ряди захиталися,
і військо Косинського почало тікати. Кілька козацьких стар­
шин (серед них Серафин) загинули; О. Острозький згодом
писав про втрати серед «найпередніших» людей у козаків. Сам
Косинський насилу врятувався (Пекалід повідомив, можли­
во, не без тенденції, нібито гетьман сховався під мостом, звід­
ки його привезли до П’ятки соратники). На думку С. Леп’явка,
від остаточного знищення козаків урятувало настання тем­
ряви. Ми додамо слідом за Пекалідом, що Я. Острозький, який
командував княжим військом, може, навіть не сподівався на
такий успіх і не встиг перекрити повсталим шлях до П’ятки
своєю піхотою, і розпочати штурм майже позбавленого захис­
ників міста.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Відомості про втрати, як завжди, суперечливі. Щодо козаків,
то різні джерела твердять про 2—3 тисячі вбитих (С. Леп’явко
вважає, що ця цифра дещо перебільшена, і то основна части­
на загиблих — селяни-втікачі та «козацька збиранина»; оче­
видно, і ядро війська Косинського зазнало відчутних втрат;
гетьман також втратив майже всю артилерію і кілька прапо­
рів). Острозькі, за одними даними, не втратили і десятка лю­
дей, за іншими, більш вартими довіри, зазнали чималих втрат,
хоч і менших, ніж Косинський (особливо під час штурму та­
бору — той-таки Пекалід чесно пише про це, зазначаючи, що
низовиків усе ж загинуло більше — і це схоже на правду). Зро­
зуміло одне: Косинському не вдалося вирватися з «фатальної
П’ятки», але й Острозькі не добили ворога. Сім днів тривало
перемир’я, під час якого козаки поховали своїх загиблих
у трьох братських могилах, а 10 лютого козацькі посли звер­
нулися до князя Василя-Костянтина з пропозицією про мир.
Князь Острозький погодився на мир, але за умови, що Косин­
ський особисто попросить у нього пробачення і складе при­
сягу. Козацький гетьман був змушений піти на цей, м’яко
скажемо, не надто приємний для нього крок. Козаки вільно
повернулися на Подніпров’я, а в травні того ж року Косин- 1
ський знову почав бойові дії, напавши на Черкаси, котрі обо-
роняв один з героїв битви під П’яткою, князь Вишневецький.
У випадковій сутичці в місті козацький гетьман загинув, що
аж ніяк не означало кінця епохи перших козацьких воєн в іс­
торії України та Речі Посполитої.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Окрім чудової барокової поеми Пекаліда (1600), битва зали­
шила помітний слід у козацькій літописній традиції — аж до
змалювання… блискучої перемоги (!) Косинського над «поля-
ками-католиками та уніатами» в «Історії Русів» (межа XVIII—
XIX ст.) і натхненних нею творах українських романтиків
XIX ст. Лідер козацького повстання за права козацького ста­
ну поступово перетворився на національного й конфесійного
героя, а його поразка, хоч і доволі героїчна, — на перемогу,
«вкрадену підступними ляхами, що згодом вбили Косинсько­
го на переговорах». У сучасній Україні битву непогано знають
любителі мілітарної та політичної історії України, які шану­
ють Косинського (удостоєний пам’ятних знаків, ювілейних
монет тощо), але оцінки битви варіюються від традиційних
до змалювання протистояння як трагічного символа «розтято­
го» українського світу XVI—XVII ст.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.