ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
26 травня — 7 червня 1596 року, урочище Солониця біля річ­
ки Сула (нині неподалік села Солониця Лубенського району
Полтавської області).
КОМАНДУВАЧІ
Див. статтю «Битва під Гострим Каменем». До Жолкевсько­
го приєднався загін відомого руського князя, воєводи підлясь-
кого Януша Заславського*. До козаків Наливайка і Лободи на­
магався пробитися покозачений шляхтич Каспар Підвисоцький
(у березні 1595 р. згаданий у джерелах як гетьман запорожців),
іцо командував запорозькою флотилією на Дніпрі; козацьким
ар’єргардом, командувала мало не ключова постать останньо­
го акту Солоницької трагедії — запорозький полковник Кри-
штоф Кремпський (? — після 1596 р., можливо, гербу «Порай»),
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Див. «Битва під Гострим Каменем».
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Об’єднаний козацький табір відступав углиб Лівобережжя —
єдиною можливістю порятунку був постійний відступ, а мож­
ливо, і перехід на землі, підвладні московському царю, де Жол-
кевський не зміг би переслідувати повстанців, не наразившись
на міжнародний скандал. Проте Жолкевський швидко подолав
Дніпро, і переслідування тривало. Першими нав’язаного темпу
не витримали козаки — їхній переобтяжений жінками і дітьми
(яких козаки з Правобережжя, обґрунтовано боячись репре­
сій, везли з собою) табір міг відірватись від кінноти ворога ли­
ше за сприятливих обставин. Частина повстанців розбіглась
з табору — на момент облоги на Солониці в таборі Наливайк
і Лободи лишилось до 6 тисяч більш-менш боєздатних чолові­
ків і стільки ж «некомбатантів» — жінок, дітей, старих, а такояс
поранених). Фатальними для козаків стали захоплення жовні­
рами Жолкевського не до кінця знищеної повстанцями пон
тонної переправи через Сулу нижче Лубен і обхідний маневр
кінних рот К. Ружинського, М. Вишневецького та Ю. Струса.
Десь між 22 та 24 травня козаки зрозуміли, що прорватись не
вдасться, і заходилися укріплювати табір у багнистій місцевос­
ті в урочищі Солониця. Стратегічно кампанію виграв Жолкев-
ський, але тактичну перемогу ще треба було здобути. Польний
гетьман мав на початку облоги козацького табору на Солони­
ці разом з озброєними слугами до 5—6 тисяч людей (мав ще
поповнення з надвірних військ руських князів). Промовистим
є той факт, що єдиним з великих українських магнатів, хто не
пішов на війну зі своїм колишнім васалом Наливайком, був Ва-
силь-Костянтин Острозький.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Див. статтю «Битва під Гострим Каменем».
ХІД ОБЛОГИ
Козаки не мали кінноти, рівноцінної коронній, і можливості
поповнювати запаси їжі, фуражу і боєприпасів. Проте козаць­
кі гармати раз за разом відбивали спроби коронного війська
атакувати, а козацька кіннота перші кілька днів облоги роби­
ла постійні вилазки, інколи небезуспішні. Козаки окопали та­
бір із багатьох рядів возів шанцями-окопами, встановили на
земляних реданах гармати. Спроба прямого штурму обійшла­
ся б надто дорого коронному війську. Жолкевський знав це,
і вміло сіяв у козацькому середовищі розбрат, чекаючи водно­
час на прибуття важких облогових гармат. Сподівання поль­
ського воєначальника на розкол всередині козацтва справди­
лись: в останніх числах травня на черговій бурхливій козацькій
раді Лободу звинуватили в зраді і вбили прихильники Нали­
вайка, а новим гетьманом вибрали Кремпського. Водночас запо­
рожці продовжили переговори з Жолкевським, який вимагав
видачі Наливайка і клейнодів. Єдина надія повсталих — фло­
тилія К. Підвисоцького — не змогла пробитись по Дніпру до
табору з першої спроби, а друга спроба запізнилась — до Жол-
кевського прибув загін князя Заславського з важкими гарма­
тами. 5—6 червня козацький табір бомбардувала важка арти­
лерія, і 7 червня запорожці домовились із Жолкевським про
капітуляцію. Наливайко, довідавшись про це, вирішив востан­
нє спробувати щастя в бою, але його спроба прорватися з та­
бору була зірвана його ж супротивниками з числа запорожців.
Наливайка, Шаулу і ще кількох лідерів повстанців видали поль-
ному гетьману, а вранці 8 червня відбулася капітуляція, що пе­
ретворилась на побоїще. Врятуватися вдалося 1,5 тисячам кін­
них козаків на чолі з К. Кремпським, що з боєм прорвалися
з табору і таки відійшли геть на човнах Підвисоцького.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Облогу табору на Солониці вінчало жахливе побоїще, якого не
плановано жодною стороною конфлікту. Було вбито кілька ти­
сяч козаків (Й. Бєльський), покозачених та членів їхніх родин.
Згодом у Варшаві стратили полонених ватажків. Втрати корон­
ного війська під час облоги, вочевидь, були незначними. Пер­
ший раунд козацьких воєн закінчився переконливою перемо­
гою Речі Посполитої. До того ж, іще на початку травня сейм
у Варшаві видав історичну постанову «проти козаків і свавіль­
них людей»: згадані вище категорії осіб підлягали знищенню,
а майно їхніх лідерів — конфіскації. У козаків відбирались
Трахтемирів і Бориспіль, а всі козаки як такі оголошувались
зрадниками і ворогами батьківщ ини. Це була перша, але
не остання спроба знищити козацтво законодавчим чином,
підкріплена вогнем і мечем. Зрештою, у не далекій перспек­
тиві вона не дала нічого доброго і самій Речі Посполитій, і її
громадянам, як свавільним, так і законослухняним…
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
«Наливайкова війна» і її останній акорд — трагедія козацтва
на Солониці — набула великого розголосу в усій Речі Поспо­
литій. І якщо для її мешканців межі XVI—XVII ст. бути «Нали­
вайком» означало бути зрадником своїх обов’язків і держави
в особі короля і Речі Посполитої, бунтівником, відступником,
то пізніше ситуація змінилася діаметрально. Завдяки козаць­
ким літописам, історичному роману І. Ле «Наливайко», одно­
йменній поемі поета-декабриста К. Рилєєва, зрештою, шкіль­
ному курсу історії, сьогодні більшість любителів вітчизняної
історії частіше бачать в неоднозначних козацьких вождях тих
років радше борців за свободу і щастя свого народу.