ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
Травень 1630 р„ апогей козацьких вилазок припадає на 22—
23 травня, мир — 29 травня; околиці міста Переяслав (нині Пе-
реяслав-Хмельницький, місто обласного значення на сході Ки­
ївської області).
КОМАНДУВАЧІ
Річпосполитське військо: великий коронний гетьман Станіслав
Конецпольський*, Станіслав Потоцький*, воєвода брацлав-
ський Лукаш Жолкевський*, ротмістри Лянцкоронський, Лє-
щинський, Сладковський, Ганібал та інші. Окремої згадки
заслуговує хорунжий подільский Самійло Лащ-Тучапський* —
талановитий ротмістр із прикордоння і водночас надзвичай­
ний бандит. За розбій, грабежі, вбивства 236 разів був присудже­
ний до позбавлення честі — баніції і 47 разів до позбавлення
честі й доброго імені — інфамії; за відвагу на полі бою його за­
хищав Конецпольський, під чиїм командуванням Лащ був
з 1623 р. Гіршої кандидатури для врегулювання козацької про­
блеми годі було шукати.
Козацьке військо: гетьман нереєстровців Тарас Федорович-
Трясило* і майбутній гетьман реєстровців, що став гетьманом
після Трясила, Тимофій Орендаренко.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Хроніка П. Пясецького, листи і щоденники річпосполитських
воєначальників (див. «Мемуары, относящиеся к истории Юж­
ной Руси. Вып. 2»), повідомлення прикордонних московських
воевод та агентів, Львівський літопис, Київський літопис.
ІІЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Кінець 1629 р. був непростим для населення кресів (прикор­
донних територій) Речі Посполитої: через підвищення оподат­
кування і суперечки між уніатами і православними на Київщи­
ні розквартирували багато вояків коронного війська. Але замість
втихомирення населення це призвело до загострення конфлік­
ту. У протистояння втрутились козаки, бо багато хто з них мав
тут родичів і близьких. За таких обставин достатньо було іс­
кри, щоб спалахнуло полум’я нової козацької війни. Фактично
на нових засадах відродився тимчасовий союз православних
ієрархів і козацтва. Прихильники налагодження відносин ко­
заків з державою (такі, як гетьман реєстровців Григорій Чор­
ний) були приречені на загибель. Чутки про навернення Чор­
ного до унії та його спроби виконати сеймову постанову про
виключення з реєстру «неблагонадійних» більшість козаків
сприйняли як зраду. Тоді Тарас Федорович, знаний запорозь­
кий лідер, очолив похід козаків із Січі на волость у березні
1630 р. Тогочасні джерела згадують про 10 тисяч козаків у вій­
ську гетьмана нереєстровців. Безперечним успіхом Трясила
стало приєднання частини реєстрових полків (за даними Львів­
ського літопису, 4 з загального числа в 6 тисяч), а також усу­
нення конкурента (реєстрового гетьмана Григорія Чорного бу­
ло засуджено на смерть у містечку Боровиця).
25 березня військо Тараса підійшло до Корсуня. Розкварти­
ровані тут роти армії Конецпольського опинились між двох
вогнів: коли козаки почали штурм міста, міщани стріляли по
жовнірах з вікон власних будинків. Результатом таких дій став
розгром коронного гарнізону і втеча його залишків до фортеці
Вар, де перебував штаб Конецпольського. Після першої перемо­
ги Трясило розіслав універсали. Дуже швидко тисячі селян взя­
лись за зброю. Водночас він звернувся до Конецпольського
з пропозицією скасувати Куруківську угоду, збільшити реєстр
і не розквартировувати жовнірів на «козацьких» територіях.
Козацький гетьман вимагав також, щоб йому видали реєстров­
ців, які не підтримали повстання. Погодитись із цим Конец-
польський не міг, бо не мав права змінювати сеймові рішення,
а лицарська честь, як він згодом писав, не дозволяла капітулю­
вати перед ворогом, видавши союзників. Натомість він почав
збирати розкидані по зимових квартирах війська. Фактично хід
кампанії 1630 р. був відпочатку зумовлений спробами Конец-
польського зібрати якомога більше сил, і Трясила — розбити
коронне військо, поки воно не об’єдналося. Значну роль у вій­
ськовому протистоянні відіграла «мала війна», яку вели і коза­
ки, і їхні тимчасові союзники — селянські загони.
Козаки вперше за багато років мали стратегічну ініціативу —
їхнє військо було зібране і вийшло «на волость» великими піхот­
ними силами з артилерією, а не було перехоплене коронними
військами на запорозьких землях. Конецпольський вислав про­
ти окремих загонів повстанців кілька своїх підрозділів під ко­
мандуванням старост Л. Жолкевського, С. Потоцького та корон­
ного стражника С. Лаща. За свідченням українських джерел, Лащ
до ноги вирубав населення містечка Лисянка на великодні свя­
та у квітні 1630 р„ аби налякати потенційних бунтарів. Козаки
і міщани відповідали Лащу тим самим: під час походу було вби­
то чимало людей з рот Лаща, Лянцкоронського і Сладковського.
У похід вирушило 8-тисячне коронне військо, до якого приєдна­
лися кілька надвірних загонів різних магнатів і якесь число ко-
заків-реєстровців. Таким чином чисельність армії Конецполь-
ського зросла до 10—12 тисяч бійців, з переважанням кінноти,
німецькою найманою і польською піхотою і до 30 гармат.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Див. статтю «Битва на Куруковому озері».
ХІД БИТВИ
Головні сили під проводом Конецпольського вирушили з Бара
6 квітня 1630 року і швидким маршем пройшли Вінницю і Бі­
лу Церкву. За чутками, Конецпольський освятив свою шаблю
па вівтарі католицького собору (схоже на пізню православну
легенду, покликану довести, з ким насправді був Всевишній).
При переправі через Дніпро під Києвом козацький кінний за­
гін потріпав коронні сили, взяв у полон німецького капітана-
артилериста, який згодом служив повстанцям, і мало не поло­
нив (за непідтвердженими відомостями Львівського літопису)
самого Конецпольського. Десь на початку травня (на думку
М. Грушевського, перед 8 травня) розпочались бойові дії на Лі­
вобережжі в околицях Переяслава. Гетьман Тарас, який, оче­
видно, розраховував на підтримку мешканців Переяслава та
навколишніх сіл, а може, забезпечував собі шлях до відступу
на схід, на московські землі (як колись Наливайко), міг мати не
менші сили, хоч і поступався коронній армії в якості кавале­
рії і артилерії. Подальший хід тритижневих бойових дій, як не
дивно, відомий лише уривками (тоді як хід Солоницької кам­
панії 1596 р. Жолкевського відомий чудово). Це наводить на
певні роздуми: щось не так склалося для коронного війська, і ці
невдачі намагався приховати сам коронний гетьман. За свід­
ченням козака з Путивля Гладкого, який сам був у Переяславі
і згодом інформував про хід і наслідки цієї кампанії москов­
ський уряд, козаки оборонялися в таборі під Переяславом та
в самому місті, часто роблячи успішні вилазки. Вони розбили
під Переяславом чимало підрозділів коронного війська не
стільки в одну «Тарасову ніч», як це здавалось автору «Історії
Русів», а згодом — українським поетам, зокрема геніальному
романтику Шевченку, а під час кількох успішних козацьких ви­
лазок, що підірвали дух коронної армії, її віру в перемогу, за­
вдавши їй чималих втрат. Конецпольський не зумів отримати
підкріплень — вони гинули в боях з повсталими, котрі діяли
і на правому, і на лівому березі Дніпра. Фактично коронне вій­
сько опинилося у стратегічній блокаді. А козаки Тараса такі
підкріплення мали — повстання селян і міщан ширилось, охо­
пивши Копачів, Димер, Білгородку та навколишні села. Схоже,
вирішальними для перебігу кампанії стали 22 і 23 травня
(за Київським літописом, цитованим П. Кулішем та М. Гру-
шевським), або, відповідно, 15 і 16 травня (як нерідко пишуть
за відомостями Львівського літопису), відбулися два вирішаль­
них бої. У суботу 22 травня загін повстанців наблизився до ко­
ронного табору, можливо, з метою прорватись в обложений Пе
реяслав. Цей загін нараховував чи то 200, чи 500 козаків, і Лащ
не зумів його знищити. На допомогу йому необачно вирушив
сам Конецпольський з чималим військом. Оточені козаки за­
гинули всі, крім одного пораненого сотника, але їхня жертва не
була даремна. Трясило зробив велику вилазку і вдерся в корон­
ний табір, де винищив багато коронних військ і, що важливо, —
захопив три важкі гармати, фактично головну надію Конецполь-
ського. Окрім того, козаки спалили човни на Дніпрі, відрізавши
коронну армію від Правобережжя. У битві загинуло щонаймен­
ше до 30 відомих представників шляхетських родин, зокрема
7 коронних офіцерів від поручника і вище, серед них і старий до­
свідчений ротмістр Ганібал, наставник Конецпольського. А оста­
точно зламала бойовий дух коронного гетьмана ще одна прикра
поразка: наступного дня, у неділю, козаки Трясила винищили
відбірну роту з Ченстохови під командуванням Лещинського
(наголосимо — джерела не називають її гвардією чи охороною
штабу Конецпольського, йдеться про якусь відбірну частину,
з золотим колом на прапорі, чисельністю 157 людей, як подає
львівський літописець, що цілком вірогідно). Через ці поразки,
а також неможливість отримувати поповнення, Конецпольський
зневірився і пішов на переговори. Зрештою і козаки, не здобув­
ши остаточної перемоги, теж схилялись до ідеї вигідного миру.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
За всю кампанію 1630 р. коронне військо втратило до 300 зна­
чних шляхтичів і значно більше (можливо, навіть кілька тисяч)
простих жовнірів і слуг — більше, ніж за попередню війну зі
шведами в Ліфляндії, як із сумом констатував Конецпольський.
Не менше втратили й козаки. Літописець приписує коронному
гетьману, що ходив по полю бою, вкритому трупами польських
і козацьких сміливців, ще одну гірку, пророчу фразу: «ось
і унія — лежать ляхи із Руссю». Далі почалась «комедія», як на-
тав це Конецпольський. Трясила усунули від гетьманства, бо
ііести переговори з «нікчемним хлопом», фактичним перемож­
цем, було б для коронного гетьмана ганьбою. Переговори вів
Лнтон Конашевич Бут — його ім’я стоїть під протоколом Пе­
реяславської угоди 29 травня 1630 року. Формально залишав­
ся в силі Куруківський договір (хоча фактично Конецпольський
погодився на збільшення реєстру до 8 тисяч). Реєстровці, які
перебували в обох таборах, зобов’язувалися не мститися один
одному. Запорожці, виписані з реєстру в лютому 1630 р., по­
новлялися в правах, решта з реєстру виписувалась. Гетьманом
реєстрового війська козаки обрали Тимофія Орендаренка. Пе­
реяслав став символом того, що козацтво здатне перемагати
її бою регулярні війська однієї з найпотужніших держав Євро­
пи, збільшувати свої претензії і хай крок за кроком, але закріп­
лювати певні здобутки у сфері визнання як окремого стану.
Звісно, всі виписані з 8-тисячного реєстру, а також повстанці-
селяни і міщани угоди як такої не визнали…
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
І Іерша, хай і не повна перемога українського козацтва над гріз­
ним супротивником, коронним військом їхньої ж держави, зго­
дом стала символом україно-польського і міжконфесійного
протистояння. Саме в такій іпостасі вона змальована в козаць­
ких літописах, в «Історії Русів», а звідти вже у творчості Т. Шев­
ченка (поема «Тарасова ніч»), кінопродукції епохи українізації
(кінострічка «Тарас Трясило» П. Чардиніна з А. Бучмою в голов­
ній ролі). Нині битву непогано знають в Україні насамперед
завдяки шкільному курсу історії, у Переяславі встановлено
пам’ятник Трясилові.