Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва під Кумейками

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
16 грудня 1637 року, околиці села Кумейки, нині Черкаський
район, Черкаська область.
КОМАНДУВАЧІ
Річпосполитським військом командував польний коронний
гетьман Миколай «Ведмежа лапа» Потоцький*, окремим під­
розділом війська командував Самійло Лащ*, драгунами коман­
дував військовий обозний Миколай Бігановський*. Кінними
полками командували Лукаш Жолкевський* і 15-річний син
гетьмана Потоцького Петро*. Брав участь у боях і носівський
староста, у майбутньому відомий політик Адам Кисіль*.
Козаками керував гетьман нерєстровців Павло Міхнович
Бут*. Полковниками були Карпо Скидан (?—1638 рр., брав зго­
дом участь у повстанні Остряниці, страчений), Дмитро Гуня
(? —? рр., згодом гетьман, герой битви під Жовнином та обло­
ги на Стариці), генеральним писарем реєстру був Богдан Хмель­
ницький*, але його зоряний час як полководця ще не настав,
відомо лише, що він вів переговори після битви.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
«Щоденник» домініканця Ш. Окольського, «Хроніка» П. Пя-
сецького, «Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси.
Вып. 2», повідомлення московських воевод тощо.
ш
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Чергова козацька війна вибухнула влітку 1637 р. Першим кро­
ком Павлюка з підпорядкування своїй владі козацтва стало блис-
кавичне захоплення гармат реєстрового війська. Далі Павлюк
розіслав універсали з закликами до реєстровців приєднуватись
до своїх братів на Січі. У середині червня 1637 р. Павлюка обра­
ми гетьманом нереєстровці, і він почав традиційний для нереє-
і трових гетьманів похід «на волость». Але Павлюк, який швид­
ко об’єднав реєстровців і нереєстровців і знищив реєстрового
гетьмана Саву Кононовича, аж ніяк не прагнув бою з коронним
мійськом. Другим після Павлюка командувачем козацького вій­
ська став полковник Карпо Скидан, який підписував свої уні-
версали як наказний гетьман. Скидан вписував до козацького
реєстру всіх охочих, чинив напади на шляхетські маєтки, фак­
тично унеможлививши на якийсь час подальші переговори
і великим коронним гетьманом Конецпольським. Павлюк мав
або відступати на Січ, або спробувати розбити коронне військо
і змусити ГІотоцького до переговорів на своїх умовах. Козацький
гетьман не одразу (згаяний тоді час зрештою виявився ф а­
тальним), але таки обрав другий варіант. Павлюк мав 10—
15 тисяч козаків (з них лише 5—6 тисяч реєстровців і добре
озброєних нереєстрових, піхота, як завжди, кількісно домі­
нувала), 8— 10 гармат, Потоцький (за даними Окольського) —
2,8 тисяч кінноти (гусар і панцирних), 1,2 тисячі піхоти і драгун,
6 гармат і невідому кількість озброєних слуг у таборі (москов­
ські повідомлення про 20 тисяч польського війська важко сприй­
мати всерйоз, вочевидь, перебільшеними є й польські відомос­
ті про 20 тисяч війська у Павлюка).
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Козаки, маючи на цей раз багато погано навченої й озброєної
рогатинами, вилами і сокирами піхоти, все ж застосували свій
традиційний бій рухомим табором. Відзначимо активну дуель
нечисленної артилерії козаків і поляків, котру виграли поляки,
успішні дії польської гусарії з панцирними, а також застосуван­
ня нового для Речі Посполитої роду військ — драгун (з’явилися
1618 р., були озброєні короткими піками та мушкетами, діяли
разом з піхотою, часто спішившись).
Рис. 22. Патронташ і патронна перев’язь (бандельєра) XVI ст. 1
ХІД БИТВИ
Можливою причиною доволі азартного рішення Павлюка ата­
кувати військо Потоцького була кількісна перевага і чутка про
заколот коронних жовнірів, яким не видали платню (заколот
справді був, проте з ним річпосполитське командування вчас­
но впоралось). У напрямку до містечка Мошни, де розміщува­
лось військо Скидана, рушив авангард Потоцького під коман­
дуванням Лаща, який завдав козакам поразки, хоч і сам зазнав
чималих втрат. Проти Лаща рушили основні сили Павлюка; вони
перейшли річку Рось і зупинились біля селища Кумейки. Захопи­
ти Лаща зненацька чи наздогнати його не вдалося, і Павлюк,
все ще впевнений, що сили Потоцького ослаблені жовнірським
заколотом, 16 грудня пішов в атаку на ворожі війська, маючи
чисельну перевагу 2 чи 3 до 1, котру нівелювали досвід і краще
озброєння коронних жовнірів, а також зручна.для оборони по­
зиція. План, котрий приписував Павлюку Потоцький в одно­
му зі своїх листів до Варшави, був схожий на план 1630 р.: роз-
(>ити передовий загін коронного війська (під проводом Лаща),
перейти Рось, атакувати табір Потоцького з тилу і знищити пе­
реправи, щоб заблокувати коронне військо. Утім, козаки Пав-
люка не зуміли виконати цей план, бо не змогли перехопити
Лаща, котрий фактично «навів» козаків на табір Потоцького.
Тоді Павлюк влаштував пряму атаку по рівнині рухомим табо­
ром на польські позиції. Козаки ішли табором у 6 рядів возів,
підбадьорюючи себе вигуками і лайкою на адресу Лаща, По­
тоцького та навіть короля. Після недовгої гарматної стріляни­
ми козаки пішли в атаку, але потрапили в багнюку, за якою за-
кбачливо вишикував свої лави ГІотоцький (у центрі піхота
і гармати, праворуч кіннота). Обхід болота дорого коштував
козакам: польські драгуни та артилерія підпалили запас поро­
ху на возах у козацькому таборі, спричинивши паніку серед по-
нсталих, які спробували вишикувати більш тісний табір. У цю
мить гусари і панцирні Петра Потоцького вдарили з флангу по
розладнаному козацькому табору і з четвертої атаки прорвали
його. Табір знову зімкнувся, козаки билися до останку і відмов­
лялись капітулювати. Павлюку вдалося врятуватися з части­
ною війська (мабуть, це була козацька кіннота і реєстровці), він
підступив до села Боровиці, де заклав постійний табір. Залиш­
ки піхоти з-під Кумейок вночі вивів рухомим табором Гуня.
20 грудня під Боровицю підійшов Потоцький, і почалась обло­
га табору. Козаки, деморалізовані розгромом під Кумейками,
погодились видати Павлюка і Томиленка. Щоправда, Адам Ки­
сіль пообіцяв, що виданих ватажків не стратять. Павлюк, не
надто сподіваючись на милосердя з боку урядовців Речі Поспо­
литої вдруге, спробував втекти з табору, але був затриманий
і виданий 11 грудня разом із Томиленком.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
За підрахунками Потоцького, козаки втратили в битві 1,2 ти­
сячі реєстровців і до 5 тисяч запорожців та селян-повстанців,
м(о скидається на правду. Сам польний гетьман нібито втратив
150 вбитими і 350 пораненими (ця кількість, ймовірно, є дещо
заниженою, судячи з того, яким довгим і запеклим був бій). Зда­
валося, Потоцький міг тріумфувати — його загони увійшли на
козацьку територію, розмістилися на зимові квартири, багато
хто з бунтівних козацьких ватажків загинув або потрапив у по­
лон і був страчений (взаємна ненависть під час цієї кампанії
вражала, бо жовніри нерідко відмовлялися брати козаків у по­
лон, козаки не щадили місцевих шляхтичів, Потоцький нака­
зував саджати полонених на палі). Проте навесні 1638 р. січо­
вики знайшли сили для нового виступу. Він був спричинений
бажанням запорожців змити ганьбу поразки під Кумейками,
до того ж козацьких ватажків таки стратили усупереч домов­
леностям, а коронні жовніри знов розквартирувалися на «ко­
зацьких територіях», та й надто важкими для козаків були на­
слідки Боровицького перемир’я (скорочення реєстру, репресії
всупереч обіцянці амністії тощо). Ранньої весни 1638 р. на Сі­
чі обрали нового гетьмана. Ним став Яків (Яцко) Острянин
(Остряниця).
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Як і більшість козацьких поразок, битва не надто добре знана
в сучасній Україні, хоча й входить до шкільної програми. На
місці битви встановлено пам’ятний знак, їй присвячена поема
П. Куліша «Кумейки», вона згадана і в творах інших класиків
української літератури (Т. Шевченка, Є. Гребінки тощо). А не­
відомий автор «Історії Русів» перетворив Кумейки на козаць­
ку перемогу, породивши наслідувачів з числа вітчизняних пуб­
ліцистів межі XX—XXI ст.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.