Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва під Охматовим 1644 р.

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
ЗО січня 1644 року береги річки Гірський Тікич і поля поблизу
міста Охматів (нині село Охматів Жашківського району Чер­
каської області).
КОМАНДУВАЧІ
Річпосполитське військо: великий коронний гетьман Станіслав
Конецпольський*, князь Ієремія Вишневецький*, стражник ко­
ронний Ян Одживольський*, комісар Війська Запорозького
Міколай Зацвіліховський*. Одним із розвідувальних загонів
командував Станіслав-Міхал Кричевський*.
Татарами командував один з найвідоміших їхніх полковод­
ців усіх часів Тугай-бей*. Брали участь у поході також Мурта-
за-ага, Гумер-ага (керував вибором маршруту, бо добре знав
місцевість), Темір-ага та інші.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
«Щоденник» шляхтича С. Освенціма, відписки московських во­
євод з прикордонних міст царю.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Загалом дружній до Речі Посполитої хан Мехмед IV Гірей до­
тримувався політики рівноваги в причорноморському регіоні,
а окрім того, дослуховувався до прагнень беїв, зацікавлених
у здобутті військової здобичі. Будь-які спроби короля Владисла­
ва IV обійти дражливе питання сплати упоминків (подарунків,
а по суті — данини) хану розглядалися як привід до нападів (на­
пад 1643 р. почасти зірвала перемога І. Вишневецького на річці
Сура). Саме так і сталося 1644 р„ коли з-під Перекопа вирушив
у похід на Україну грізний Тугай-бей. Він вів до 20 тисяч ногай­
ських і кримських татар, серед яких була його власна кількати-
сячна «гвардія» з числа знатних представників роду Аргин, ви­
сокою боєздатністю відзначалися і буджацькі татари (правда, їх
було мало, до 300 людей). Проте чи не вперше військам Речі По­
сполитої вдалося перехопити татар не тоді, коли вони, обтяже-
ні ясирем і здобиччю, поверталися додому, а коли вони тільки-
но готувалися до нападу. У результаті глибоких розвідрейдів
коронних корогов і козацьких сотень стало відомо про набли­
ження татар, і Конецпольський із Вишневецьким почали стягу­
вати війська, щоб перекрити Тугай-бею шлях. Коронне військо
мало до 12 тисяч людей (здебільшого кінноти: гусарії, панцир­
них, козацької реєстрової кінноти, драгун, а також 4 тисячі реє­
стрової козацької піхоти) і 22 гармати. З тисячі надвірного вій­
ська мав І. Вишневецький, ще 3 тисячі — інші магнати, що брали
участь у бою. Річпосполитське військо було поділено на три «ди­
візії». Перша, якою командував гетьман С. Конецпольський, сто­
яла в Барі і Вінниці. Друга, теж зі складу коронного війська, під
командою Я. Одживольського стояла в Вузівці. Князь І. Вишне­
вецький зі своєю дивізією розташувався у Мошнах. Коли Конец­
польський довідався, що Тугай-бей іде Кучманським Шляхом
(або близьким Чорним Шляхом), він дав наказ збирати війська.
Дивізія Вишневецького 27 січня зайняла Корсунь (за 80 км від
дивізії Одживольського), а гетьманська дивізія зайняла позиції
в Ставищах. Коли у результаті активного ведення розвідки і взят­
тя «язиків» виявилося, що татарська орда прямує на Охматів, ко­
ронне командування вирішило зосередити свої сили там.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Татари мали багато запасних коней, а ядро їхнього війська
становили загони ногайських мурз і «гвардія» Тугай-бея, що не
боялася рукопашного бою, бо була споряджена кольчугами та
шоломами-місюрками. Загалом татари віддавали перевагу «та­
тарському танцю» перед ворожими позиціями, з оточенням
і довгим обстрілом ворога з луків, тож перед боєм вони отабо­
рилися між ставками перед замерзлою річкою Гірський Тікич.
Коронне військо вишикувалося в чотири ешелони. У першо­
му — став авангард Одживольського, у другому — більшість
кінноти у двох лініях, у третьому — табори з піхотою, а в чет­
вертому — корогви козацькі і драгунські. Усе шикування (окрім
авангарду Одживольського) мало форму чотирикутника.
ХІД БИТВИ
Зранку на землю впав густий туман, і Конецпольський не ризик­
нув атакувати татар до того, як підійде дивізія Вишневецького.
Тому фактично битву почали татари. Для охорони дамби поміж
ставками Тугай-бей переправив через річку Гірський Тікич шес­
титисячний загін кінноти, але її відкинув авангард Одживоль­
ського, і гетьман зайняв дамбу. У цей час підійшов Вишневець-
кий і зайняв позиції на польському лівому крилі. Прагнучи
відрізати татарам шлях відступу, Вишневецький кинув своє вій- |
сько в атаку по льоду. Тугай-бей, усвідомивши, що похід зірва­
но, а польська кіннота саме затрималася на вузькій дамбі, ви­
рішив використати цей момент для виходу з бою. Татарський
відступ мав прикривати ар’єргард у 4 тисячі ординців. Але його
знесло шаленою атакою гусар. Усі польські сили кинулися в го­
нитву за ворогом, котрий тікав на конях, втомлених за час похо­
ду вигорілим степом і в морози. Поблизу села Кищенці важка і
кіннота зупинилася, і подальшу гонитву вели переважно укра- І
їнські козаки Миколая Зацвіліховського. Козаки наздогнали вій­
сько Тугай-бея на переправі через річку Синюху і завдали йому
нових втрат, потопивши чимало татар у річці.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Тугай-бей втратив до 4 тисяч людей вбитими і полоненими,
а також багато коней. Втрати коронного війська невідомі, але,
схоже, невеликі. Важливим результатом битви стала відмова
сейму в лютому того ж року платити Криму щорічні упомин-
ки й активна підготовка королем Владіславом IV до великої ві-

ські козаки. Для Конецпольського битва стала останньою пе­
ремогою (помер 1646 р.), для Вишневецького — бажаним осо­
бистим тріумфом, а Тугай-бей дістав шанс для реваншу, час
»кого наспів чотири роки по тому.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Ііитва, результат котрої колись прогримів на всю Річ Посполи­
ту, маловідома в Україні серед неісториків, побіжно згадуєть-
I ся в деяких художніх творах, присвячених Хмельниччині.
Є помітні спроби популяризації події зусиллями місцевих
краєзнавців.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.