Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва на Жовтих Водах

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
29 квітня — 16 травня 1648 року, аж ніяк не біля сучасного
міста Жовті Води, а на межі двох сучасних областей Украї­
ни — поблизу урочища Княжі Байраки поблизу села Пахарів-
ка Олександрійського району Кіровоградської області та на
околиці міста П’ятихатки П ’ятихатського району Дніпропе­
тровської області.
КОМАНДУВАЧІ
Козацько-татарськими військами командували гетьман запо­
рожців Богдан-Зиновій Хмельницький*, для нього Жовті Води
стали тріумфальним початком гетьманування і довгої війни
і Річчю Посполитою; полковник Максим Кривоніс*, полков­
ник Михайло Криса* і мурза Тугай-бей*.
Коронне військо очолювали Стефан Потоцький*, Яцек Шем-
берк*, Стефан Чарнецький*, полковник реєстрового Переяс­
лавського полку Адам Душинський*, полковник реєстрового
Ііілоцерківського полку Олександр Бруханський* (?—-?, шлях­
тич), Ян-Фридерік Сапіга* (на момент битви ротмістр, керу­
вав спорудженням табору і битвою після поранення Потоць-
кого, після повернення з татарського полону брав участь у війні
і козаками), Іван Виговський* (на момент битви ротмістр хо­
ругви кварцяного війська).
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Хроніка «Польські аннали від смерті Владіслава IV» В. Кохов-
ського, поема «Війна домова з козаками і татарами…» С. Твар-
довського, «Хроніка подій у Південній Русі» Я. Ю зефовича,
козацькі літописи Самовидця, Величка, Грабянки, свідчення
учасника битви, річпосполитського пахолка, використані, на­
приклад, польським істориком В. Маєвським у статті в збір­
нику «Джерелознавчі студії» (т. XXVI, 1981 р.), лист полковни­
ка К. Корицького до сандомирського воєводи В. Заславського,
поема Хаджі Мехмеда Сенаї «Тугай-бей» та його хроніка
«Книга походів».
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
У січні — березні 1648 р. проголошений гетьманом на Січі
Б. Хмельницький розпочав бурхливу підготовку до війни з Річ­
чю Посполитою за відновлення козацьких прав і уклав стра­
тегічний союз із Кримом. У квітні 1648 р. великий коронний
гетьман М. Потоцький, фатально недооцінивши сили ворога,
послав на приборкання повстанців частину реєстрових коза­
ків (до 3,5 тисяч) на чолі з кумом Б. Хмельницького полковни
ком реєстровців М.-С. Кричевським на човнах Дніпром. Вони
мали з’єднатися біля Кодака з мобільним авангардом, який ру­
шив Саксаганським Шляхом 21 квітня під проводом сина геть­
мана, Стефана Потоцького (його метою була глибока розвідка
і розгром, як вважав його батько, ще невеликих сил повстан
ців). У цьому передовому загоні були решта реєстровців — до
1,5 тисячі людей під проводом комісара Я. Шемберка, близько
700 кіннотників (з них 150 гусар, решта 11 хоругов панцирних
козаків), до 500 драгун, 140 піших німецьких найманців та
З—6 полкових гармат кварцяного війська. Це був авангард, слі­
дом за яким через кілька днів з-під Корсуня вирушило й голо­
вне військо з 5—6 тисяч жовнірів, не рахуючи слуг. Хмельниць­
кий мав 2—4 тисячі козаків, з ним було до 4 тисяч татар
Тугай-бея і кілька малих гармат (фальконетів). Артилерія ко­
зацького гетьмана помітно зросла після приєднання до нього
реєстровців. 27—29 квітня загін Потоцького-молодшого зі­
ткнувся з татарськими роз’їздами на річці Жовті Води і заклав
стаціонарний табір, чекаючи на підхід батька і Кричевського.
По суті, це був початок Жовтоводської битви.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Загін С. Потоцького, зважаючи на його початкові завдання, скла­
дався здебільшого з панцирних козаків і кінних реєстровців, але
в бою ключову роль відіграли нечисленні гармати й 120 крила­
тих гусар, які кілька разів відбивали спроби козаків Хмельниць­
кого розірвати польський табір на марші. Озброєння згаданих
родів військ — див. статтю «Хотинська битва».
Головною проблемою коронного війська була мізерна кіль­
кість професійних піхотинців для ефективної оборони табору.
Хмельницький мав таку піхоту, і тому компенсував одвічну ко­
зацьку слабкість у кінноті, залучивши татар і звівши фортифі­
кації навколо стаціонарного табору супротивника. Проте на
Рис. 24. Коліщаткові та кремінноударні
пістолети XVI—XVII ст.
початку козацькому гетьману таки бракувало артилерії, щоб
взяти табір Потоцького. Новацією за українськими мірками
встановлення 15 легких фальконетів на однокінну тягу, що
з’явилися у Хмельницького в останній фазі битви після пере­
ходу на бік повсталих флотилії реєстровців.
ХІД БИТВИ
Кілька днів козаки Хмельницького і татари Тугай-бея безуспіш­
но атакували річпосполитський табір, бо С. Потоцький відби­
вався за допомогою артилерії та мушкетної стрільби. Ключо­
вою подією для подальшого перебігу кампанії став перехід на
бік Хмельницького реєстровців, що пливли Дніпром (при­
близно 4 травня). Тепер Хмельницький мав 12—13 тисяч ко­
заків і татар. Після цього С. Потоцькому лишалося одне: бо­
ронитися до кінця або спробувати за допомогою рухомого
табору прорватися на з’єднання з батьком. Облога польсько­
го табору тривала до 14 травня, за цей час обидва реєстрові
полки, що були в війську Потоцького, і частина руських дра­
гун втекли до Хмельницького. Розпочалися переговори, на
яких заручником з польського боку виступив С. Чарнецький,
з козацького М. Кривоніс та М. Криса. Близько тисячі вцілі­
лих річпосполитських бійців погодилися на капітуляцію, яка
передбачала передавання Хмельницькому гармат і клейнодів
за умови вільного відступу. Вночі 15 травня козацькі заруч­
ники втекли з табору Потоцького, а в балці за Княжими Бай­
раками польські війська атакували татари, до яких невдовзі
приєдналися козаки, що супроводжували відступ поляків об­
стрілом з легких гармат. Козаки Кривоноса влаштували засід­
ку, перерізавши посполитам шлях до відступу. За кілька го­
дин безперервних атак бій перетворився на різанину.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Річпосполитське військо загинуло чи потрапило в полон (є ві­
домості про близько 300 полонених) у повному складі (втік
1 пахолок). Стефан Потоцький помер від гангрени внаслідок
поранення в руку, решта командування потрапила в полон.
Втрати Хмельницького і Тугай-бея невідомі: можливо, кіль­
касот людей. Перша перемога над досвідченим коронним вій­
ськом, хай і значно меншим за чисельністю, піднесла автори­
тет Хмельницького. Полонені, передані татарам для викупу,
стали помітним стимулом для воїнів Тугай-бея, який нарешті
мав реванш за поразку під Охматовим 1644 р. Поразка аван­
гарду і смерть сина стали важким ударом для великого корон­
ного гетьмана М. Потоцького, який відчув, що втрачає конт­
роль над ситуацією.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Несподівана козацька перемога над коронним військом, що
стала прологом до Хмельниччини, добре запам’яталася всім
учасникам конфлікту. Вона оспівана в українських народних
піснях, згадується в «Думі» І. Мазепи. Загалом це добре зна­
на в радянські часи та в сучасній Україні, Польщі та Росії бит­
ва, найчастіше сприймається українцями як перший тріумф
у війні за визволення з-під польської влади. Саме в такій іпо­
стасі звеличена в українських пам’ятниках (у місті Жовті Во­
ди —- памятник і меморіальна дошка, пам’ятник у селі Ж ов­
те), художній літературі та кіно (романи М. Старицького,
П. Панча, І. Ле, П. Загребельного, кілька кінофільмів, присвя­
чених Б. Хмельницькому). Польський погляд на битву як на
героїчну польську поразку добре репрезентують яскравий,
хоча й не цілком достовірний історично фрагмент з відомого
фільму Є. Гофмана «Вогнем і мечем» і картина Ю. Коссака «За­
гибель С. Потоцького».

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.