Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва під Пилявцями

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
21—23 вересня 1648 року, береги річки Іква (притока Півден­
ного Бугу), неподалік містечка Пилявці, сьогодні село Пилява
Старосинявського району Хмельницької області.
КОМАНДУВАЧІ
Загальне командування козацьким військом здійснював Бог­
дан Хмельницький*, окремим корпусом керував один з найкра­
щих козацьких полководців кампанії 1648 р. Максим Криво­
ніс*. Серед керівників війська були також полковник Іван
Чарнота*, що у битві командував центром козацького війська,
Карпо Півторакожух*, уманський полковник Іван Ганжа*. Та­
тарами командували, можливо, Антемир-мурза і Адлаєт-мур-
за, участь у битві Тугай-бея дискусійна.
Після поразки під Корсунем річпосполитське військо очо­
лювали так звані реґіментарі, котрими сейм призначив: кня­
зя Владислава Домініка Заславського*, Миколая Остророга*,
Олександра Конецпольського*. Загальновідоме влучне вислов­
лювання Б. Хмельницького щодо пилявецьких реґіментарів:
«перина», «латина» і «дитина». Своїми контингентами керува­
ли і князь Ієремія Вишневецький*, Адам Кисіль*, Анджей Фір-
лей*, Януш Тишкевич*, Зигмунт Денхоф*, князь Самуель-Кароль
Корецький*, представники родів Потоцьких та Любомирських,
Криштоф Корицький*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Див. джерела про попередні битви 1648 р. Реляція Д. Заслав­
ського сейму, лист. А. Мясковського, щоденники та реляції
шляхтичів-учасників битви.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИДИ СТОРІН
І Іісля Жовтих Вод і Корсуня Б. Хмельницький уклав перемир’я
і владою Речі Посполитої. Значну частину України охопила се­
лянська війна. Улітку 1648 р. на території Київського, Брацлав-
ського, Чернігівського і частини Подільського воєводств було
знищено річпосполитську адміністрацію, євреїв, римо- та гре­
ко-католиків та запроваджено козацькі порядки, відбулося ма­
сове покозачення населення. Значно активізувалися дії по­
встанців на Галичині та на Волині. На початку червня 1648 р.
на Правобережжя пробилися з лівого берега Дніпра поріділі
надвірні війська І. Вишневецького таЯ.Тишкевича, влаштував­
ши тут криваві репресії проти бунтівників. У боях під Махнів-
кою та Старокостянтиновом козацькі полки на чолі з М. Кри­
воносом завдали князю Ієремії значних втрат, витіснивши
Вишневецького на Волинь. Унаслідок цих подій умовна «мир- ;
на передишка» у війні з Хмельницьким скінчилася. На почат­
ку серпня 1648 р. сейм постановив призначити комісарів та ре-
ґіментарів для формування нової коронної армії в районі
Глинян (поблизу Львова) та біля замку Човганський Камінь (те­
пер Теофіполь Хмельницької області). 14 вересня коронне вій­
сько вирушило проти Хмельницького, який отаборився на бе­
резі річки Іква, не ризикуючи атакувати ворога до підходу татар
(ті мали відбити набіг донських козаків, і тому запізнювалися).
Чисельність козаків Хмельницького в різних джерелах і оцін­
ках істориків суттєво варіюється — від значно заниженої в 6 ти -]
сяч козаків і 3 тисячі татар до значно завищених у 100 тисяч
людей. Ймовірно, гетьман Богдан мав ЗО—40 тисяч війська,
ядро котрого складали реєстровці та запорожці, а масовість за­
безпечували покозачені (саме непоказність деяких ватаг пере­
конала польських реґіментарів у слабкості війська козаків, ко­
трих збиралися «розганяти батогами» воєначальники Речі
Посполитої). Схоже, татари (перш за все буджацькі) підійшли
22 вересня. їх могло бути кілька тисяч (від 4 до 20, більш ймо­
вірна перша цифра). Кількість гармат невідома, але вочевидь
менша, ніж у супротивника.
Численність річпосполитського війська за більш правдопо­
дібною оцінкою складала до ЗО тисяч бійців (10— 12 тисяч на­
двірного війська І. Вишневецького, 2 тисячі надвірної кінноти
Заславського, 4 тисячі Конецпольського, 2 тисячі Остророга,
по 12 хоругов, тобто по 1—1,2 тисячі кінноти, мали Фірлей,
Тишкевич та Кисіль, Денхоф та Любомирський командували
кількома тисячами піхоти, серед якої був полк королівської
гвардії), а також невідома (але дуже велика, не менша, ніж чис­
ло воїнів) кількість слуг, маркітантів тощо. Річпосполитське
військо мало 80—90 гармат, табір складався з кількох десятків
тисяч возів з припасами та предметами розкошу.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Польське військо під Пилявцями складалося з надвірних військ
магнатів та найманої піхоти, загального ополчення шляхти («по­
сполитого рушення») тут не було, всупереч тому, що часто пишуть
про Пилявці, починаючи з художніх творів Г. Сенкевича. Як за­
вжди, домінувала кіннота — гусарські, рейтарські, панцирні, во­
лоські корогви, але головною проблемою була відсутність єдино­
го командування, чвари недосвідчених реґіментарів між собою та
з амбітним І. Вишневецьким, а через брак дисципліни, аномаль­
но велику кількість небойових елементів у гігантському таборі.
Після загибелі професійної армії під Корсунем військо Речі По­
сполитої під Пилявцями було відносно менш боєздатним.
Головною проблемою Хмельницького була велика кількість
покозачених селян (так званих дейнеків), озброєних самороб­
ними списами, косами, палицями і бердишами, що виявилися
ефективними проти кінноти в рукопашному бою на греблі. Во­
ни йшли за військом і потребували зброї та припасів. Окрім то­
го, нез’ясована ситуація з часом прибуття татар. Цим поясню­
ється оборонна стратегія гетьмана, спрямована на виснаження
супротивника, ослаблення його сутичками з окремими ватага­
ми погано навчених покозачених, яких, як не цинічно це про­
звучить, гетьман використовув як гарматне м’ясо. Як завжди,
добре спрацювала козацька розвідка, і Богдан добре знав, з ким
має справу. Корпус Кривоноса, як і в попередніх випадках, ді­
яв окремо від сил Хмельницького, разом із меншими загонами
проводив диверсії в тилу ворога, нищачи міста й замки з неве­
ликими залогами. 14 вересня польське військо, підбурюване
Вишневецьким, повільно рушило на Хмельницького, який
наказав Кривоносу залишити Старокостянтинів і відійти до
Пилявецького замку, біля якого козаки й отаборилися на право­
му березі Ікви (на думку І. Стороженка, 3 таборами — Кривоно­
са, Півторакожуха та Хмельницького). У тилу війська реґімента-
рів успішно діяли диверсійні загони Хмельницького. 19 вересня
польські передові частини з’явилися на лівому березі Ікви.
ХІД БИТВИ
Битва розпочалась 21 вересня з несподіваних навіть для поль­
ських реґіментарів атак полку Я. Тишкевича на греблю через
Ікву, на якій вирили шанці козаки. Бої тривали з перемінним
успіхом і закінчилися взяттям греблі поляками, які, однак, не
мали якогось чіткого плану битви, обмежившись взяттям плац­
дарму на правому березі Ікви. Наступного дня в козацькому
таборі залунали радісні вигуки і стрілянина — то Хмельниць­
кий вітав прихід татар. Проте питання, скільки їх було і чи не
було тут елементу військових хитрощів (деякі джерела припус­
кають, що то козаки перевдягайся у татарські кожухи, щоб на­
гнати страх на поляків) — лишається спірним. Розпочалися гер­
ці, в одному з яких, можливо, загинув І. Ганжа. Основний бій
відбувся 23 вересня зранку. Козацьке військо вийшло з табору,
лівим флангом командував М. Кривоніс, центром — Чорнота,
праворуч стояли покозачені К. Півторакожуха. Ймовірно, геть­
ман, побачивши недисциплінованість ворожих сил, планував
форсувати Ікву і спробувати оточити польський табір татар­
ською кіннотою і корпусом Кривоноса. Паралельно польське
командування вирішило змінити сторожу біля греблі на свіжі
сили, чим не могли не скористатися козаки. Знову розпочала­
ся боротьба за греблю, що тепер перебувала в руках поляків,
котрі постійно надсилали підкріплення — кінні хоругви, що за­
знавали значних втрат. З флангів польське військо атакували
татари, що переправлися через Ікву бродом. Частина польської
кінноти не витримала і почала тікати, і реґіментарям довелося
відводити війська до табору, аби уникнути розгрому. Мораль­
ний дух річпосполитських воїнів упав до найнижчої за час бит-
ви позначки. У сутінках і Хмельницький також повернув свої
иійська до табору. Подальші події джерела змальовують по-
різному, залежно від їх походження — польські полководці на­
магалися виправдатися, шукаючи винних, хто подав сигнал до
итечі. Можливо, то була козацька диверсія. Десь о третій ночі
надвірна кіннота магнатів почала панічну втечу з табору. Вте­
ча тривала кілька днів, багато хто врятувався аж у Львові, час­
тина втікачів загинула на мосту через Случ, що не витримав
і впав у воду. Лише ранком 24 вересня Хмельницький і татари
не повірили в такий розвиток подій, остерігаючись пастки.
Проте згодом козаки увірвались до табору, де знищили чи по­
лонили всіх, хто не встиг утекти (здебільшого піхоту та слуг).
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Річпосполитьске військо розпалося, зазнавши великих втрат (май­
же вся піхота загинула в таборі, козакам дісталася артилерія і здо­
бич на суму 7 мільйонів злотих, а також безліч табірної обслуги).
Втрати козаків і татар були невеликими (можливо, кількасот лю­
дей під час боїв за греблю в перші дні). Наслідком цієї найганеб-
нішої, на думку учасників подій і польських дослідників, поразки
в історії Речі Посполитої став новий похід Хмельницького, який
увінчався облогами Львова і Замостя, знищенням річпосполит-
ської адміністрації на Волині і Поділлі та новими переговорами
козаків з Річчю Посполитою, яку очолив король Ян-Казимир.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Для польської сторони битва стала ганебною плямою на репу­
тації польської зброї (на відміну від більшості битв Хмельнич­
чини) і сприймається такою дотепер (згадаймо хоча б роман
Г. Сенкевича «Вогнем і мечем» і однойменний фільм Є. Гофма-
на). Український фольклор, художня література, кінематограф,
підручники змальовують битву як один із найбільших тріум­
фів Б. Хмельницького. Кілька разів відбувалося святкування її
річниці громадськими організаціями України, на честь героїв
битви у Пиляві встановлено пам’ятний знак.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.