ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
10 липня — 22 серпня 1649 року, фортеця Збараж (нині рай
центр Тернопільської області).
КОМАНДУВАЧІ
Козацьким військом командував Богдан Хмельницький*, у вій
ську була генеральна старшина, зокрема, «покоєвий писар»
і права рука гетьмана Іван Виговський*, генеральний обозний
Інан Чарнота* і 17—20 полковників, серед яких Станіслав Мро-
:ювицький*, Кіндрат Бурляй*, Іван Богун*, Данило Нечай*,
Мартин Пушкар*, Федір Вешняк*, Мартин Небаба*, Матвій
Гладкий*, Філон Джалалій* та інші.
Татарами керував хан Іслам-Гірей III* та легендарний Ту-
гай-бей*.
Військом Речі Посполитої керували реґіментарі Анджей Фір-
лей*, Миколай Остророг* і Станіслав Лянцкоронський*. Але
головну роль натхненника й організатора оборони разом із
Фірлеєм грав князь Ієремія Вишневецький*. По суті, облога
стала «зоряною миттю» князя. Своїми контингентами коман
дували Олександр Конецпольський*, князь Самуель-Кароль
Корецький*, Адам Ієронім Сенявський* та інші. Артилерією
керував капітан Себастян Адерс*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Анонімні «Щоденники Збаразької облоги», героїчні поеми
Я. Бялобоцького, В. Радванського, С. Твардовського, див. попе
редні битви Хмельниччини.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Перемир’я, укладене між козаками і Річчю Посполитою в Переяс
лаві у лютому 1649 р„ було нетривким, бо козацьке питання не ви
рішили на законодавчому рівні. Тому в квітні обидві сторони го
тувалися до нової війни. Хмельницький почав збирати військо на
основі новостворених 22 козацьких територіальних полків, запро
вадивши новий податок на ведення війни. Військо, що нарахову
вало, за різним оцінками, від ЗО до 100 тисяч козаків і погано.
озброєних дейнеків, виступило в похід на початку травня. Напри
кінці місяця до Хмельницького приєднався кримський хан. Кіль
кість татар, як завжди, складно обчислити; можливо, до 50—60 ти
сяч. У козаків було до 30 гармат генеральної артилерії, якась
кількість полкових. Назустріч козакам і татарам вирушило вій
сько Речі Посполитої, очолене реґіментарями та Вишневецьким.
Почалися бої окремих полків на Волині, у яких козаки і поляки
здобули кілька дрібних перемог. План реґіментаря Фірлея поля
гав у стриманні козаків до підходу великого підкріплення — ко
ролівського війська Яна-Казимира, котре збиралося у Варшаві.
Для цього треба було знайти міцну фортецю і отаборитися біля
неї. Такою фортецею стало місто І. Вишневецького (а до того кня
зів Збаразьких) Збараж з його новими, побудованими у 1620-х —
1630-х рр. чотирма бастіонами і валами. Саме під цими валами,і
маючи в тилу фортецю, і заклали реґіментарі табір для свого не
надто численного війська (його чисельність польські історики
оцінюють у 15 тисяч бійців, не рахуючи слуг, з яких більшість
складала кіннота; піхоти було 1—2 полки, кількість артилерії
в коронному війську і місті невідома, можливо, кілька десятків
гармат). 8 липня козаки розгромили під Чолганським Каменем
великий розвідувальний загін, висланий Фірлеєм. 10 липня ко
заки і татари з’явилися під стінами Збаража.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Польське військо відпочатку було змушене обрати захисний
варіант ведення бою, його кіннота під кінець облоги перетво
рилася на піхоту, бо коні загинули. Через невисокий авторитет
літнього кальвініста Фірлея обороною по суті керував І. Ви-
шневецький. За умов облогової війни величезну роль віді
гравала артилерія (з обох боків), козаки активно використову-
мали всі основні засоби ведення облог — тісну блокаду міста
й ворожого табору, спорудження майже суцільного земляного
палу по периметру фортеці для її обстрілу, штурми з застосуван
ням рухомих дерев’яних укріплень (гуляй-городів), штурмових
драбин, спроб підкопів, відведення води шляхом спорудження
греблі на ставку під міськими стінами, військові хитрощі — за
силання диверсантів, перевдягання в турецький одяг, щоб пе
реконати обложених, що до козаків приєдналися турецькі яни
чари, бо Хмельницький справді вів переговори з султаном.
У відповідь обложені, яким під кінець бойових дій бракувало
боєприпасів, робили вилазки, обстрілювали ворога з гармат,
мушкетів і навіть пращей чи метали каміння. Та найбільше по
ляків турбувало, чи довідається король Ян-Казимир про стан
обложених і чи зможе вчасно прийти їм на допомогу.
ХІД ОБЛОГИ
10 липня козаки і татари знищили великий загін слуг, що заго
товляли фураж поблизу фортеці, не залишаючи полонених. То
го ж дня відбувся запеклий бій перед польським табором, де
відзначилися війська Вишневецького і Конецпольського, було
»бито одного з татарських мурз, але й польське військо таки
встояло. 11 липня до фортеці підійшли основні сили Хмель
ницького, швидко стали табором і почали жвавий обстріл во
рога. 13 липня відбувся перший довгий штурм фортеці, який
тривав кілька годин. Штурмувальниками керував Ф. Вешняк.
Козаки і татари взяли частину валів ворожого табору, і лише
мужність Фірлея і Вишневецького завадила їм відтіснити ко
ронне військо до Збаразької фортеці. Після потужної контра
таки козаки були змушені відступити, зазнавши великих втрат.
І Іоляки спорудили другу лінію оборони всередині свого заве
ликого, як для їхнього поріділого війська, табору й відійшли
туди. Спроби сепаратних переговорів Фірлея з ханом зазналй
невдачі. Бої тривали. 14 липня козаки завзято атакували ділян
ку, яку захищав Вишневецький, але Ієремія відбився. 17, 19 т і
21 липня козаки тричі штурмували Збараж і польський табір,
були моменти, коли доля річпосполитського війська висіла на
волосинці. Але ні гуляй-городи (зрештою знищені вилазкою
Вишневецького), ні безперервна канонада, ні відчайдушні
штурми не допомогли. Коронне військо міцно трималося, хоч
і змушене було вдруге відійти на нову лінію оборони в таборі,
Переговори, що запропонували обложеним татари, не мали ре
зультату, бо реґіментарі сподівалися на прихід короля (до ньо
го вирушив таємний посланець — переодягнутий шляхтич Ми
колай Скшетуський, прототип Яна Скшетуського з «Вогнем
і мечем» Г. Сенкевича; але посланцям від короля пробитися до
Збаража не пощастило). Ймовірно, 26 чи 28 липня в бою заги
нув С. М розовицький-Морозенко — й поляки втретє відсту
пили вглиб табору, заклавши нову лінію оборони. Обложені
здійснювали різні за успішністю вилазки, з обох боків активно
діяли «снайпери», в обох таборах бракувало провіанту та фу
ражу, але звісно ж, ситуація в місті була важча. Татари, яким
набридло стояти під фортецею, зайнялися улюбленою спра
вою — збиранням ясиру по навколишніх селах, від чого поча
лося ремствування з боку покозачених. 5 серпня обложені про
вели чи не найбільшу успішну вилазку, знищивши кількасот
козаків. 6 серпня розпочався генеральний штурм Збаража —»і
козаки цілий день намагалися прорватися в табір і замок. Бу
ло поранено І. Богуна, а також полковника К. Бурляя (була на
віть чутка про його загибель). З середини серпня у фортеці
розпочався справжній голод, обложені їли коней, собак і на
віть щурів, почастішали випадки дезертирства (особливо се
ред челяді). 14 серпня Хмельницький зняв частину військ і ра
зом з татарами рушив під Зборів. Під Збаражем лишился
полки, якими командував І. Чарнота. Проте обложені були
надто знесилені, аби спробувати прорвати кільце облоги. Від
булося ще кілька дрібних вилазок, а 20 серпня польське коман
дування, зважаючи на брак харчів, було змушене вигнати
і фортеці близько 4 тисяч селян, що переховувалися в Збара
жі. Селян перебили або взяли в полон татари. 21 серпня по
вернувся Хмельницький із польськими комісарами, почали
ся переговори про мир і умови виходу обложених з фортеці
(:іа вихід довелося заплатити 120 тисяч злотих), а 25 серпня
козаки пішли від фортеці.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Облога виявилася однією з найважчих в історії Хмельниччи
ни. Втрати коронного війська за час облоги були значні — у бою
та від хвороб і голоду, ймовірно, загинуло до половини війська,
кілька тисяч вояків і челяді потрапили в полон під час і навіть
після облоги (татари не надто дотримувались умов миру, біль
шість оборонців фортеці непоправно підірвали здоров’я). Втра
ти козаків і татар були ще важчими, зважаючи на численні
штурми та знову-таки хвороби (сучасні польські автори оці
нюють їх у 8—18 тисяч людей, деякі українські дослідники на
рахували до неймовірних 30 тисяч втрат з кожного боку). З суто
військової точки зору, стійка оборона Збаража не надто зава
дила Хмельницькому домогтися бажаних результатів у кампа
нії 1649 р. — укласти міцний мир з Річчю Посполитою після
Зборівської перемоги. Але моральне значення успішно витри
маної річпосполитським військом важкої облоги після серії
важких поразок теж не можна недооцінювати.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
У Речі Посполитій Збараж сприйняли як справжній подвиг ко
ронного війська (про це свідчить кілька барокових поем та віршів
на тему його оборони), зросла популярність І. Вишневецького,
справжнім пам’ятником жовнірській мужності є опис облоги
у «Вогнем і мечем» Г. Сенкевича та фільмі Є. Гофмана. Україн
ський фольклор, художня література, кінематограф теж змальо
вують облогу як важкий, проте все ж таки успіх козаків Хмель
ницького. Так само зображають подію й українські підручники.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Битва під Лоєвом 1649 р.
Наступна: Битва під Зборовим