ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
15— 16 серпня 1649 року, на берегах річки Стрипа (ліва при­
тока Дністра) біля міста Зборів (нині райцентр Тернопільської
області).
КОМАНДУВАЧІ
Козацьким військом командували гетьман Богдан Хмельниць­
кий* і кілька полковників, що пішли з табору з-під Збаража, та­
тарами — хан Іслам-Гірей III*, у татарському війську були та­
кож Тугай-бей*, Сулейман-ага, великий візир Сефер-казі тощо.
Річпосполитське військо очолював король Ян-Казимир II Ва­
за*, «генералісімусом» армії вважався великий коронний канц­
лер Єжі Оссолінський*, важливою фігурою в штабі війська
був генерал артилерії Кшиштоф Арцишевський*. Своїми кон­
тингентами командували князь Самуель-Кароль Корецький*,
син гетьмана Миколая, генерал земель Подільских Петро По-
тоцький*, Адам Кисіль*, Зигмунт Денхоф*, відомий згодом
польський воєначальник і суперечливий політик Єжі Любо-
мирський*, великий писар литовський Казимир Леон Сапіга*.
Німецькою піхотою командували генерал-майор Христофор
Хувальт* і ліфляндський полковник Вольф*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Див. попередні битви 1648—1649 рр„ особливо «Щоденник»
С. Освенціма, також анонімний «Щоденник, складений у табо­
рі під Зборовом літа Божого 1649», «Історія війни козаків про­
ти Польщі» П. Шевальє.
ІІЕРЕДУМОБИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Король Ян-Казимир зібрав чимале військо, основу якого ста­
новили кінні загони магнатів та наймана німецька піхота (на­
справді в ній служили багато підданих Речі Посполитої, але
під Зборовим було чимало і власне німців). Король вів у по­
хід особисту гвардію (близько 1,2 тисячі рейтарів і піхоти) і до
З тисяч німецької піхоти під командуванням Хувальта. З черв­
ня Ян II Казимир прибув у Люблін, де два тижні чекав на хо­
ругви, що йшли слідом. 12 липня король вирушив до Крас-
ностава, де стояв табором два дні. Туди прибуло 600 людей
піхоти, набраної воєводою поморським, староста калушський
привів під Замостя гусарську і козацьку хоругви та хоругву
угорської піхоти. Діставши ще кілька підкріплень (гусарських,
козацьких хоругов, рот драгун та угорської піхоти, а також
гармати зі Львова та Замостя), король рушив далі. У Золоче-
ві до королівського війська приєдналися повітові хоругви
львів’ян і перемишлян на чолі з Петром Потоцьким. 14 серп­
ня, вже недалеко від Зборова, до польського війська приєд­
нався Єжі Любомирський з 3 хоругвами угорської піхоти,
2 драгунськими ротами та декількома гарматами. 15 серпня,
перед самою битвою, коли польське військо почало пере­
праву, до нього приєдналося «посполите рушення» волинське
та перемишлянське, а також кілька дрібних контингентів. За­
галом кількість професійних вояків (без «посполитого рушен­
ня» і слуг) могла становити до 20 тисяч, а разом — до 30—
40 тисяч.
Хмельницький привів під Зборів лише частину війська, що
облягало Збараж. Відкидаючи фантастичні цифри деяких поль­
ських джерел у 300 тисяч козаків і 100 тисяч татар, ми вважає­
мо перебільшеною і цифру П. Шевальє в 80 тисяч козаків та
60 тисяч татар. Невідомий автор «Щоденника, складеного в та­
борі під Зборовим літа Божого 1649», який повідомляє про
40 тисяч кінних козаків і понад 10 тисяч татар, що билися під
Зборовим (можливо, татар було і більше — до 30 тисяч). Кіль­
кість гармат невідома, але їх активно застосовували козаки.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Річпосполитське військо мало традиційно велику кількість кін
ноти (здебільшого панцирні козаки, трохи гусар), чимало дра
гун та багато німецької й угорської піхоти. Німецькі полки мали
в своєму складі традиційну європейську комбінацію мушкетерів
і списоносців, що їх прикривали від атак кінноти, угорські —
частіше мали аркебузи й сокирки, іноді списи.
Великий військовий досвід дозволяв німцям вести бій у до
статньо складних умовах. Натомість магнатські хоругви були
більш строкаті, відзначалися слабшою дисципліною. Найгірше
шрави були з «посполитим рушенням» — ополченням шлях­
ти, яка йшла на війну з власним озброєнням. Ця частина вій­
ська була слабко боєздатна, першою піддавалася паніці, що
й відіграло неабияку роль під Зборовом. Велика кількість
озброєних слуг у таборі за умов грамотного використання мог­
ла дати певну користь в оборонних боях (див. статтю «Хо­
тинська битва»).
Ядром козацького війська були колишні реєстровці, поповне-
пі частиною добре озброєних покозачених, що пройшли кампа­
нію 1648 р. і набули певного військового вишколу. Вони пересу­
валися верхи задля кращої мобільності, швидко спішувалися,
вміли вести тришереножний вогневий бій, були достатньо стій­
кі в обороні, могли завзято атакувати ворожі укріплення (див.
статтю «Облога Збаража»), Навряд чи Хмельницький взяв із
собою під Зборів багато новобранців, скоріш за все, вони зали­
шилися облягати Збараж. Велике моральне значення мала наяв­
ність татарської кінноти, корисної у проведенні флангових атак,
обходів, переслідуванні розбитого ворога. Як завжди, Хмель­
ницький вів активні розвідувальні дії, тому мав достовірну ін­
формацію про пересування ворожих сил. Його план розбити
Яна-Казимира, не знімаючи облоги Збаража, був сміливим, але
добре продуманим і талановито виконаним.
ХІД БИТВИ
13 серпня Ян II Казимир з військом зупинився у таборі під Збо-
рівським замком на правому березі річки Стрипа і готувався
до переправи. В останні дні перед тим випали великі дощі,
річка розлилася і позривала мости, внаслідок чого переправа
військ відбувалася повільно і в незручних умовах. Переправа
почалася 15 серпня, коли Хмельницький вже був зовсім близь­
ко і вислав татар на перехоплення ворога. Першими на лівий
берег Стрипи успішно переправилася королівська гвардія, ні­
мецька піхота і гармати, у польському таборі лишилися части­
на кінних хоругов магнатів і «посполите рушення». Тут і задзво­
нили дзвони церкви у Зборові, слідом за якими почалась атака
татарської кінноти (татари вночі перейшли Стрипу вище 36
рова). Атаки воїнів Іслам-Гірея на табір на правому березі б
ли досить успішні, там полягло «посполите рушення», чимало
слуг і вояків з магнатських хоругов, і лише зусиллями литов
ського підканцлера Сапіги після серії хаотичних сутичок воро
га таки зупинили. На правому березі польське військо вишику­
валося в бойовий порядок: князь Корецький і Є. Любомирський
на лівому фланзі, Оссолінський, Денхоф і П. Потоцький — на
правому, німецька піхота Хувальта і Вольфа — у центрі. Кінни
ми контратаками, мушкетним вогнем і виставляючи списи, ко
ронні жовніри відбили татарські наскоки. Бій точився до вечо
ра, коронне військо (особливо його лівий фланг) насилу встояло,
король особисто об’їжджав ряди, підбадьорюючи вояків. Під
вечір з-під Збаража прибули полки Хмельницького й основи
сили татар на чолі з ханом. Уночі річпосполитське керівництво,
налякане ходом боїв, спробувало домовитися з ханом, запропо­
нувавши йому великі упоминки — фактично данину. Проте Іс-
лам-Гірей не поспішав відповідати на королівський лист. Поль­
ським військом ширилася паніка, і якби не зусилля короля
і воєначальників, могли б повторитися Пилявці.
На ранок 16 серпня козаки взяли містечко Зборів, постави­
ли біля церкви кілька гармат і почали обстріл ворожого табо­
ру і переправи. Хмельницький вишикував військо трьома ве­
ликими загонами і почав бій. Двічі козаки вривалися на вали
польського табору на лівому березі Стрипи, але їх відбивали
німці й озброєна челядь. У другій половині дня бій було при­
пинено, почалися переговори, що скінчилися 17 серпня укла­
денням Зборівської угоди, виплатою упоминків татарам і від­
ступом королівського війська до Глинян.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Результати битви історики оцінють по-різному — від неповної
(чи навіть повної) перемоги українсько-татарського війська
д о… катастрофічної стратегічної поразки, яка не дала можли­
вості побудувати окрему державу для всього українського на-
селения, а лише вигідну для козаків і старшини автономію
(М. Грушевський). Так само по-різному розглядають причини
раптового початку переговорів — від бажання перш за все са­
мого Хмельницького «зберегти обличчя» короля для перегово­
рів про статус козацької України у складі Речі Посполитої до
підлої зради ханом свого союзника, який був змушений на ці
переговори піти. Як би там не було, у суто військовому плані
Хмельницький переконливо виграв кампанію 1649 p., до того
ж, вперше закріпив її помітним політичним результатом —
Зборівською угодою, яка оформила територіальну автономію
козацької України і стала певним зразком для майбутніх подіб­
них угод монархів з козацькими гетьманами.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Добре відома в Україні битва, яка найчастіше змальовується як
чергова блискуча перемога Хмельницького (і є часто приводом
до критики його татарських союзників, роль котрих у художній,
науково-популярній літературі, підручниках іноді взагалі зво­
диться до мінімуму, або змальовується як суто негативна через
взяття ясиру). У Зборові з 1993 р. активно діє музей битви, пла­
нується створення заповідника «Поле Зборівської битви»,
у 2002—2005 pp. здійснили розкопки поля Зборівської битви.