ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
27 травня 1653 року, береги річки Яломиця поблизу села Фин­
та, неподалік Тирговіште (нині адміністративний центр повіту
Димбовіца, на півдні Румунії).
КОМАНДУВАЧІ
Козацько-молдавським військом командували господар Мол­
давії Василє Лупу* його зять Тимофій Хмельницький*, полков­
ники Іван Богун*, Тимофій Носач*.
Волосько-молдавсько-трансільванське військо очолювали
волоський господар Матвій Басараб*, великий спатар Валахії
Діку Буєску*, а також ставленик бунтівної молдавської еліти
Штефан Георге*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Див. статті про попередні битви Хмельниччини, також мол­
давський літопис М. Костіна «Літопис країни Молдавської від
Аарона-воєводи до наших днів», повідомлення європейської
преси, звіти австрійського посла в Стамбулі Ренігера.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Ще 1650 р. Б. Хмельницький намагався залучити Молдавію
В. Лупу до союзу з козацькою Україною, використовуючи всі
методи силового тиску, а також вів переговори про укладен
ня династійного шлюбу між його сином Тимішем і донькою
Лупу Розандою (Руксандрою). Шлюб уклали 1652 р. після бит
ии під Батогом, проте значна частина молдавської еліти ви-
і гупила проти союзу з Хмельницьким, орієнтуючись на Річ
І Іосполиту та Валахію, котрою правив Матвій Басараб. На по­
чатку 1653 р. бояри скинули Лупу, і той був змушений проха­
ти допомоги у Хмельницького. 18 квітня козацький гетьман
послав до Молдавії свого сина з кількома досвідченими пол­
ковниками і до 20 тисяч козацького війська (дані польських
джерел про 30 тисяч козаків українські історики вважають пе­
ребільшеними), котрі разом із вірними Лупу військами роз­
били Ш тефана Георге, повернули Лупу його столицю Ясси
І переслідували Георге по території Валахії. 22 травня під
Фокшанами В. Лупу і Т. Хмельницький розбили кінноту Діку
Ііуєску, але згодом не зуміли розбити ворога під Тележином.
М. Басараб, зібравши своє військо і залучивши кілька поль­
ських хоругов, можливо, й до 500 трансільванських вояків
(усього валаський господар міг мати 15—20 тисяч вояків при
12 гарматах), став табором неподалік своєї столиці, чекаючи
па козаків і молдаван. Син Хмельницького і Лупу могли мати
чисельну перевагу, бо джерела повідомляють про 15—20 ти­
сяч кінних і піших козаків, пару тисяч татар і 4—5 тисяч мол­
даван, серед яких було кілька сот німецьких найманців —
шардія господаря, а також до 20 гармат.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Козацьке військо складалося як з піхоти, так і з кінноти, ма­
ло небагато артилерії, у поході йшло звичним рухомим та­
бором з кількох рядів возів. Його ядро — досвідчені реєстровці,
масовість забезпечували так звані левенці — легкоозброєні
покозачені з Поділля. Військо Лупу складалося з піших сей-
менів — найманців-стрільців з аркебуз, невеликого загону
ііімців-мушкетерів, значної кількості кінних молдаван, озбро­
єних луками та шаблями. Волоське війське мало ядром сей-
менів та піших гвардійців-доробанів, а також польські та
угорські кінні хоругви, масовість забезпечували кінні волось­
кі боярські загони. Загалом сили сторін цілком порівняні (при
деякій кількісній і якісній перевазі молдавсько-козацького
війська в піхоті та артилерії, волохи мали перевагу в кінно
ті), усе залежало від майстерності полководців. Зауважимо;
М. Басараб мав кращ у оборонну позицію, що спиралася
флангами на річки (Яломицю та заболочений потік Жінту),
але бойовий дух його війська після попередніх боїв був НІ
надто високий.
ХІД БИТВИ
Тиміш Хмельницький після блискучих успіхів квітня — трап
ня рвався в бій, навіть не давши війську перепочити після бою
під Тележином. Недооцінивши валахів і їхнього досвідченого
лідера, Тиміш і його тесть почали атаку ворожих позицій
вранці 27 травня, переправивши частину молдавської кінно
ти через потік Ж інта (Лупу наполягав на атаці козаків табо
ром, але Тиміш виявив легковажність, сподіваючись на слаб
кий дух волохів). Басараб, що стояв у центрі свого військи
(праве крило очолював Георге, ліве — Буєску), вичікував, аж
поки загін німецької піхоти Лупу не потіснив його сейменів,
а молдавська кіннота — вже громила його правий фланг. То
ді волоський господар особисто повів у контратаку людей,
діставши рану в коліно (ймовірно, це був критичний момен і
битви). Наскільки можна зрозуміти, координація дій між мол-
даванами і козаками була не найкраща, і Тиміш загалом не пи
явив здібностей хорошого полководця — він запізніло реагу
вав на ситуацію, його полки вступали в бій нескоординовапо,
а після початку бурі та зливи, що намочила порох, козацькії
піхота взагалі не змогла як слід відбиватися від атак волось«
ких, польських та угорських кіннотників. Саме контратак!
кінноти Басараба вирішила долю битви — козацька і молдаи
ська кіннота на чолі зі всією старшиною, Хмельниченком і Лу
пу втекла з поля бою (подібне сталося і в битві під Жон*
нином). Багатотисячна піхота козаків та вцілілі молдавські
сеймени спробували відбитися в таборі, але під вечір він буй
узятий воїнами Басараба. Битва під Ф интою (Тирговіште) 193
ИТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
!а даними джерел, у битві загинуло 5—6 тисяч козаків (зде­
більшого піхоти) і невідома кількість молдаван, після бою
у таборі Хмельницького-молодшого було вбито до 2 тисяч ко-
і.іків, кілька тисяч Басараб подарував султану Мехмету IV,
той повернув їх своєму потенційному васалу — Б. Хмель­
ницькому. Втрати волохів були значно менші, але жодних да­
них про них знайти не вдалося. Битва стала вирішальним по­
поротом у молдавській кампанії Хмельницького, Василь Лупу
зрештою остаточно втратив владу, а Тиміш Хмельницький за­
гинув, намагаючись врятувати тестя з облоги в фортеці Суча-
на восени того ж року (що стало чи не найфатальнішим чин­
ником у державотворчо-династійних планів Богдана). Валахія
посилила свій вплив у регіоні (молдавським господарем став
і.ілежний від Басараба С. Георге), але загалом розклад сил тут
не надто змінився.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Практично невідома широкій громадськості в Україні битва
(іцо й не дивно, зважаючи на її результат). У Румунії останній
військовий тріумф М. Басараба відомий дещо краще.