ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
27 вересня — 4 листопада 1660 року, околиці містечка Чуднів
на річці Тетерев (нині селище міського типу, райцентр Ж ито­
мирської області).
КОМАНДУВАЧІ
Російською армією командував досвідчений і знаний воєна­
чальник Василь Шереметєв*, передовим полком керував воєво­
да князь Осип Іванович Щербатов*, ар’єргардним «сторожовим
полком» — воєвода князь Григорій Афанасійович Козловський*.
Полками командували досвідчені німецькі, шотландські та ро­
сійські офіцери. Союзним Шереметєву козацьким військом ко­
мандував Тимофій Цецюра*, серед відомих полковників назве­
мо Василя Дворецького*, Василя Золотаренка*, Іонікія Силича*,
Федора Жученка*, Павла Апостола*.
Річпосполитським військом формально керував старий і хво­
рий великий коронний гетьман Станіслав «Ревера» Потоцький*
із синами Анджеєм* і Феліксом*. Найбільшу роль у плануван­
ні та проведенні операцій відіграв польний гетьман Єжі Любо-
мирський*, серед відомих на той час або в майбутньому воє­
начальників можна назвати одного з найкращих польських
полководців другої половини XVII ст. Станіслава Яна Яблонов-
ського*, загартованого в боях з козаками Яна Фредеріка Сапі-
іу*, Яна «Собіпана» Замойського*, Яна Собеського*, Кришто-
фа Корицького*. Відзначимо також участь у битві князя Дмитра
Юрія Вишневецького* та сина князя Ієремії Міхала-Корибута*.
Власною дивізією командував колишній козацький гетьман, се­
натор Речі Посполитої Іван Виговський*. У річпосполитсько-
му війську також було чимало досвідчених іноземних офіцерів
вищого та середнього рангу.
Татарами командували нурадін Мурад-Гірей* і невідомий
нам ближче Сафа-Гірей.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
«Щоденник» П. Гордона, «Записки» Я. Лося, польська реляція
Я. Зеленевича, анонімна польська «Віршована хроніка», козаць­
кі літописи, російські актові матеріали.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Восени 1659 р. царський уряд змусив гетьмана Ю. Хмельниць­
кого укласти так звану Другу Переяславську угоду, котра поміт­
но звужувала права Української козацької держави під росій
ською протекцією. Ця подія збурила незадоволення старшини,
перш за все правобережних полків. Посилилися тертя між ко­
зацькою старшиною і новим головнокомандувачем московських
військ в Україні, В. Б. Шереметєвим, котрий зневажливо ставив­
ся до українських союзників і їхнього гетьмана. На літо 1660 р.
цар, заохочуваний Шереметєвим, запланував дати вирішальний
бій Речі Посполитій на території України та Білорусі. У Білорусі
це вилилося в наступ війська князя І. А. Хованського, 28 червня
розгромленого С. Чарнецьким біля села Полонка. В Україні, ни
Волинь і далі на Львів, було спрямоване відбірне московське вій­
сько, що на 2/3 складалося з 7 рейтарських (6,1 тисяч), 3 драгун­
ських (3,2 тисяч), 3 солдатських (3 тисяч) полків «нового строю»,
решту становили 2 стрілецькі «прикази» (до 1 тисячі людей) та
сотні помісної кінноти (до 5,1 тисячі людей). Артилерія, за
польськими даними, становила до 30 гармат. Шереметєву було
підпорядковане козацьке військо Т. Цецюри, що складалося
з лівобережних козацьких полків (Київський, Миргородський,
Ніжинський, Полтавський, Лубенський, Чернігівський) —
усього 12—15 тисяч людей, кілька гармат. Разом із Шереметє­
вим на війну зібрався і Юрій Хмельницький з правобережни
ми полками (від 20 до ЗО тисяч людей), який наступав у тому ж
напрямку окремим угрупованням. Битва під Ч удновим 209
Річ Посполита відчула масштаб загрози, зібравши проти ар­
мій вторгнення дуже солідне військо (Ян-Казимир уже відно­
вив оборонний потенціал країни порівняно з часами Потопу),
поділене на дві «дивізії» (С. Потоцького та Є. Любомирського):
5 гусарських, 97 панцирних, 20 татарських і 15 валаських хору­
гов кінноти, 3 полки рейтарів, 8 полків і 5 ескадронів драгун,
13 полків німецької піхоти і 4 хоругви польсько-угорської пі­
хоти. Всього, з урахуванням некомплекту в полках і хоругвах,
за підрахунками польських істориків, у коронному війську бу­
ло близько 700 гусар, до 8—9 тисяч панцирних козаків, до
2,1 тисячі вояків «татарських хоругов», до 1,3 тисячі валаських
кіннотників, 1,5 тисячі рейтар, до 10 тисяч піхоти і 4,5 тисячі
коронних драгун, а також до 1,5 тисячі козаків і драгун І. Ви-
говського. Слід додати кілька тисяч людей табірної челяді. Арти­
лерія з 3- та 6-фунтових гармат нараховувала 37 одиниць. Хан
встиг надіслати Речі Посполитій на допомогу 12—15 тисяч кін­
ноти (дані про 30—40 тисяч татар польські та частина росій­
ських авторів слушно вважають перебільшеними).
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Звертає на себе увагу в річпосполитському війську велика кіль­
кість піхоти, що добре стріляла. Це позитивно відбилося на ре­
зультатах кампанії, як і збільшення кількості легкої кінноти —
«татарських» (складалися частково з литовських татар, частково
з поляків, литовців, українців) та «валаських» хоругов (порівня­
но з гусарськими, що могли нараховувати 100—200 людей, пан­
цирними — 100—150 людей, легкі хоругви були меншими, 60—
100 людей). Кілька хоругов об’єднувалися в полк. Війська мали
добру виучку і мотивацію.
Московське військо було добре навчене і озброєне. Його го­
ловною ударною силою вважалася кіннота (рейтарська і тра­
диційна дворянська помісна), піхоти було небагато, що недо­
бре для оборони, яку довелося вести Шереметеву. Зауважимо,
що російський воєначальник недооцінив супротивника, не зу­
мів ні запобігти об’єднанню двох дивізій коронного війська,
Рис. 32. Шолом-єрихонка царя Олексія Михайловича
ні вчасно дізнатися про підхід до ворога татар. Сильною сторо­
ною царського війська було вміння вести наступ і відступ «ва-
генбургом» (аналог козацького та гуситського табору). Україн­
ські козаки Хмельницького і Цецюри були слабко мотивовані
у цій кампанії. Цим, власне, пояснюється їхня поведінка і ре­
зультати битви.
ХІД БИТВИ
17 серпня 1660 року Шереметев розпочав похід на Львів. На­
зустріч йому з Луцька виступила «дивізія» Є. Любомирського,
і Поділля підійшов І. Виговський. Біля Костянтинова Любо-
мирський об’єднався з «дивізією» С. Потоцького. 26 серпня
па допомогу полякам підійшов нуредін з татарами. 9 вересня
передові загони супротивників зіткнулися під Бердичевом,
16 вересня відбувся запеклий бій під Любаром. Шереметєв зу­
пинився і після 10 днів боїв був змушений відступати табо­
ром до міста Чуднів, де й отаборився, чекаючи на прибуття
Ю. Хмельницького. Потоцький, Любомирський і Мурад-Гі-
рей оточили ворожий табір. Подальші події нагадують Збо-
рівську битву: не знімаючи облоги, Є. Любомирський (як колись
Ьогдан Хмельницький під Збаражем) вирушив зі своєю дивізі­
єю і частиною татар назустріч Ю. Хмельницькому і 7—8 жовтня
дав козацькому гетьману бій під селом Слободищі. Козаки під
орудою досвідчених полковників І. Богуна, П. Дорошенка,
Г. Гуляницького відбили польські і татарські атаки, завдавши
ворогові чималих втрат, але молодий недосвідчений гетьман
розгубився, бо його старшина схилялася до ідеї союзу з Річ­
чю Посполитою. 11 жовтня Любомирський із поріділим вій­
ськом повернувся під Чуднів, а татари продовжували блокаду
козацького табору. Хмельницький за бажання міг прорвати­
ся до Шереметєва, тим більше що 13—14 жовтня царський воє­
начальник зробив відчайдушну спробу прориву, спаливши
частину возів. Проте польська гусарія і німецька піхота зірва­
ли цю спробу, а Юрій Хмельницький далі вагався. 17 жовтня
він уклав з поляками Слободищенську угоду (повторювала Га-
дяцьку 1658 р., але без ключового пункту про Велике князів­
ство Руське), а 21 жовтня з табору Ш ереметєва дезертирува­
ла частина козаків Цецюри на чолі з наказним гетьманом.
Спроба київського воєводи князя Ю. Барятинського прорва­
тися на допомогу обложеним була відбита польською кавале­
рією Я. Собеського. У таборі під Чудновим гостро відчувався
брак провіанту і пороху, загинули всі коні. Поляки двічі на­
магалися підірвати ворожий табір потужними пороховими
зарядами. 4 листопада Шереметєв був змушений капітулюва­
ти на умовах, що московське військо залишає Київ, Чернігів,
Переяслав і виплачує велику контрибуцію. У ніч з 4 на 5 лис­
топада татари увірвалися до московсько-козацького табору
і почали хапати полонених, царські ратники дали розпачли­
вий бій, у якому загинуло кілька тисяч воїнів, реш ту взяли
в полон, як і частину козаків Цецюри. Кампанія скінчилася
приголомшливою перемогою військ Речі Посполитої.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Військо Шереметєва було знищене повністю — у полон потра­
пило від 8 до 12 тисяч людей, решта загинули. Кількох інозем­
них офіцерів викупили їхні земляки зі складу польської армії,
більшість воєвод і офіцерів потрапили до польського полону,
звідки були невдовзі викуплені, а сам Шереметєв понад 20 ро­
ків мордувався в татарському полоні. Загинули або потрапили
в татарський полон і більшість козаків Цецюри, крім тих, що
встигли втекти до польського табору. Всі втрати коронної ар­
мії в кампанії 1660 р. становили 3,4—4 тисячі вбитими і важко
пораненими, 1,5—2 тисячі померлими від хвороб, голоду і хо­
лоду. Особливо великих втрат зазнали гусарія і німецька піхо­
та. До 1 тисячі вбитими і пораненими становили втрати татар.
Головним наслідком Чуднівської кампанії став перелом у війні,
істотне послаблення московського війська, що зробило немож­
ливим утримання царем всієї козацької України і створило пе­
редумови для її поділу по Дніпру в майбутньому (за Андрусів-
ським перемир’ям 1667 р.) В Україні розпочався новий виток
громадянської війни — Руїни.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Попри наявність інформації про битву в підручниках, погано
знана в Україні, призабута в Росії і навіть Польщі. Останніми
роками військові історики та краєзнавці намагаються актуалі­
зувати історичну пам’ять про подію. 2011 р. на місці битви
в урочищі Шабелянка силами українських козацьких організа­
цій та місцевої влади відкрито пам’ятник загиблим.