ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
20 або 22 січня — 9 лютого 1664 року, околиці міста Глухів на
річці Есмань (тоді сотенне місто Ніжинського полку, нині рай­
центр Сумської області).
КОМАНДУВАЧІ
Обороною міста керували: наказний генеральний обозний лі­
вобережного гетьманату Павло Животовський*; полковник ки­
ївський Василь Дворецький*; московський полковник Авраам
Лопухін*.
Польським військом формально командував король Ян II Ка­
зимир Ваза*, фактичне керівництво військом здійснювали до­
свідчені полководці — воєвода Руський Стефан Чарнецький*
і великий коронний хорунжий Ян Собеський*; на момент обло­
ги досвідчений генерал, ветеран війн із Хмельницьким і Мос­
квою, слава переможця турків під Хотином 1673 р. і рятівника
Відня у нього ще попереду). Антуан де Граммон згадує про актив­
не втручаня в командування великого канцлера литовського Кри-
штофа Сигізмунда Паца*. Союзним Речі Посполитій козацьким
військом з Правобережжя керували гетьман Правобережної
України Павло Тетеря-Моржковський* і наказний гетьман Іван
Богун*, це була найсуперечливіша кампанія уславленого полко­
водця, що закінчилася його трагічною загибеллю.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Записки герцога А. де Граммона «З історії Московського похо­
ду Яна Казимира», «Літописець, або хронічка різних справ та
подій» Я. Єрлича, «Польські аннали від смерті Владіслава IV»
В. Каховського, також «Літописець Дворецьких» (ймовірно,
створений В. Дворецьким), літописи С. Величка, Самовидця,
Г. Грабянки, листування короля Яна-Казимира, спогади німець­
кого офіцера Й. М. фон Хапа.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИДИ СТОРІН
Після перемоги під Чудновим і приходу до влади на Правобе­
режжі Павла Тетері Річ Посполита спробувала завдати вирі­
шального удару Москві в боротьбі за Україну. Ставки були ви­
сокими: надано чималі гроші на найманців, до бойових дій,
окрім коронного, мало приєднатися і литовське військо. У ра­
зі успіху планувалося розвинути похід углиб московських земель,
і цьому мав сприяти союз із Кримським ханством. У листопаді
1663 р. король Ян Казимир із польською армією, козаками Те­
тері та чималим загоном татар переправилися через Дніпро бі­
ля Ржищева. Зимовий похід (нетиповий для XVII ст., як пока­
зала битва під Охматовим 1655 р.) був важкий, але король
доволі швидко просувався вперед, беручи без бою міста Черні­
гівського та Ніжинского полків. Лівобережний гетьман І. Брю-
ховецький та російський воєвода Г. Ромодановський мали не­
достатньо сил для відкритого бою, тому відступали вглиб, не
приймаючи битви. На початку 20-х чисел січня польське вій­
сько, полки Павла Тетері й татари підійшли до Глухова, який
встиг підготуватися до оборони. Розподіл сил намагаються
встановити за даними А. де Граммона, який подає перебільше­
ні дані про польську сторону (2 тисячі гусар, 20 тисяч панцир­
них козаків, 4 тисячі драгун, 14 тисяч німецької, польської
і угорської піхоти, 12 тисяч рейтарів особистої гвардії короля,
ще 20 тисяч козаків Тетері та Богуна і 20 тисяч татар). Завище­
ною є і чисельність гвардії; можливо, тут є зайвий нуль, бо да­
лі в описі бойових дій всюди фігурує 1 (!) рейтарський полк ко­
ролівських гвардійців; забагато у Граммона, як для виснаженої
довгою війною країни панцирних козаків та найманої піхоти.
Натомість кількість гусарії, українських козаків і татар вида­
ється близькою до істини. Можливо, загальна кількість коро-
лівського війська без правобережних козаків і татар становила
20—25 тисяч людей. В облозі були задіяні дві польські бата­
реї — у 12 та 6 гармат. Не до кінця зрозуміла кількість захисни­
ків глухівського гарнізону, що складався з українських козаків
кількох сотень Ніжинського та Гадяцького полків та російських
ратних людей. А. де Граммон згадує про «2 тисячі царських дра­
гун», яких вочевидь у Глухові не було, бо місто захищав приказ
А. Лопухіна (зі штатною чисельністю до 500 стрільців), та, мож­
ливо, кілька тисяч українських козаків і міщан. Кількість арти­
лерії невідома.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Річпосполитське військо складалося з типових для Польщі
XVII ст. родів військ. Зауважимо, що в королівській гвардії бу­
ли наймані німецькі рейтари — важка кіннота, одягнена в об-
ладунки і озброєна палашем та пістолетами з коліщатковим
замком; дорогої гусарії небагато, а основу кінноти становили
панцирні козаки з додачею легких волоських та татарських хо*
ругов, корисних для рейдової війни. До речі, панцирні козаки
зазвичай спішувалися для штурмів. Кіннота, як завжди, кіль­
кісно домінувала над піхотою, утім, саме піхота складалася
частково з німецьких найманих мушкетерів та пікінерів, котрі
славилися своїми бойовими якостями по всій Європі, та меш­
канців Речі Посполитої, озброєних «на німецький лад». Решту
піхоти становили польські та угорські гайдуки, озброєні не
важким мушкетом, а меншим і легшим аркебузом, шаблею
і іноді бердишем або сокиркою-чеканом. У пішому строю дія­
ли й польські драгуни.
Українські козаки Тетері і Богуна були непоганим легким
кінним і пішим військом, але в цьому поході мали вкрай низь­
ку мотивацію, що й вплинуло на хід бойових дій. Татари
запам’яталися А. де Граммону хіба що успішним великим рей­
дом з метою взяття ясиру.
Є багато відомостей про вміння українських козаків боро­
нити навіть не надто потужні укріплення (а Глухів як сотенне
містечко належав саме до таких, бо мав рів, вал і дерев’яну сті
ну з баштами і воротами, оточеними місцями не до кінця за­
мерзлим болотом). Гарними оборонцями міст були і московські
стрільці, озброєні пищалями (аналог мушкета, траплялися
гладкоствольні і, рідше, нарізні), короткими списами і берди­
шами, шпагами і невеликою кількістю порохових гранат, під
проводом Лопухіна, що мав досвід важкої оборони Могильо­
ва. Проте сили здавалися надто нерівними.
ХІД ОБЛОГИ
На початку облоги частина місцевих мешканців, серед них
і старшини, спробували здати місто королю, схопивши В. Дво­
рецького. Проте більша частина міщан стояла за оборону, то­
му послали по допомогу до гетьмана Брюховецького. Перший
тиждень поляки облягали місто, іноді обстрілюючи його з гар­
мат, і влаштовували бучні бенкети з пиятикою і грабунками на­
вколишніх сіл. Королю дуже скоро набридла облога «мізер-
216 В и зн ачн і битви та полководці україн сько ї історії
ного містечка», тому під стіни зробили підкопи і позакладали
діжки з порохом. Після вибуху на світанку 29 січня спішені пан­
цирні, німецька і угорська піхота та козаки Богуна пішли на
штурм двох проломів, один з яких був поблизу греблі в забо­
лоченій місцевості. Проте гарнізон скористався не надто вда­
лою конфігурацією пролому і спорудив барикаду, яку захищали
гармати, заряджені на картеч. У результаті штурмувальники,
очолені Я. Собеським, зазнали страшних втрат і були змуше­
ні відступити. Козаки ж Богуна, якщо вірити хроністу Я. Єр-
личу, взагалі «відбували номер» біля Водних воріт, не йдучи
на штурм (сам Богун нібито листувався з обложеними, спові­
щаючи про плани короля, закликав не здаватися і навіть пе­
реправляв до міста порох). Другий штурм міста повторював
перший, хоча й був спочатку успішнішим для поляків. 8 лю­
того о шостій ранку знову підірвали порохові заряди під сті­
ною, навпроти яких король наказав встановити 18 гармат
у складі 2 батарей, і поляки пішли на штурм через проломи.
У цю вирішальну мить козаки і стрільці глухівського гарнізо­
ну зуміли переламати хід бою на свою користь: вони влучно
стріляли з-за стін будинків та решток фортечної стіни, а по­
тім провели успішну контратаку і вибили ворога з міста. До­
відавшись про наближення військ Ромодановського і Брюхо-
вецького і про повстання в щойно підкорених містах, король
наказав зняти облогу. Його плани з’єднатися з литовською ар­
мією М. К. Паца зазнали краху через успішні дії московських
військ у Білорусі. Похід перетворився на жахливий відступ
голодного війська по спустошеній території Північного Ліво­
бережжя, під час котрого відбулося кілька боїв з перемінним
успіхом з козаками та московським військом.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Втрати військ Яна-Казимира А. де Граммон обчислює в 4 тися­
чі загиблими і пораненими (серед них 200 офіцерів) у першо­
му штурмі і «не менше» під час другого (проте слід врахувати
схильність герцога до округлень і перебільшень). Ще більш
катастрофічним став для польського війська відступ на Право­
бережжя: від хвороб та холоду загинули майже всі коні коро­
лівського війська і багато тисяч жовнірів (але знову-таки,
навряд чи 3/4, як твердить де Граммон). Втрати глухівців неві­
домі, але пропорційно кількості гарнізону, ймовірно, чималі,
Ще одним трагічним наслідком облоги стала загибель 27 люто­
го під Новгород-Сіверським за нез’ясованих обставин І. Богу-
на (ймовірно, при спробі арешту членами королівської ради),
Загалом облога зайвий раз підтвердила стійкість українського
козацтва при обороні укріплень і великі проблеми у веденні
облоги фортеці у річпосполитського війська. Зазнали краху
плани П. Тетері та Яна-Казимира об’єднати козацьку Україну
під владою Варшави, зріс авторитет І. Брюховецького. 1667 р.
виснажені супротивники — Москва і Варшава — уклали ком­
промісне Андрусівське перемир’я, яке зафіксувало поділ козаць­
ких земель по Дніпру.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Героїчна оборона Глухова була добре знана сучасниками: С. Ве-
личко створив вражаючу, хоча й дещо фантазійну (включно
з перемогою Брюховецького над королем у польовій битві під
містом наприкінці облоги) версію події у своєму літописі; во­
на змальована в панегірику І. Орновського «Багатий сад», у ко­
зацьких літописах XVII—XVIII ст. У радянський час і нині при­
забута, помітний хіба що інтерес краєзнавців та намагання
деяких російських істориків інтерпретувати її як черговий «трі­
умф російської зброї».