ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
19 липня — 21 серпня 1678 року, околиці гетьманської столиці
І Іравобережної України міста Чигирин (нині райцентр Черкась­
кої області).
КОМАНДУВАЧІ
Армією Московського царства командував обережний і досвідче­
ний воєвода Григорій Григорович Ромодановський*, військом Ліво­
бережного Гетьманату — вмілий політик і не надто яскравий полко­
водець гетьман Іван Самойлович*, генерали Аггей Олексійович
ІИепелєв*, Григорій Іванович Косагов*, Венедикт Андрійович Змє-
єв\ гарнізоном Чигирина керував здібний і енергійний окольни­
чий Іван Іванович Ржевський*, його заступником і головним інже­
нером фортеці був полковник Патрік Леопольд Гордон*, наказним
гетьманом був Павло Животовський*, козацькими полками керува­
ли Федір Криницький*, стародубський полковник Федір Мовчан,
сердюцький (найманих піхотинців) полковник Іван Рубан та інші.
На чолі османської армії стояв великий візир (садразам)
Османської імперії, амбітний і агресивний полководець, тала­
новитий державний діяч Мерзіфонлу Кара Мустафа-паша*.
У складі війська були понад 20 пашей із Румелії та Анатолії. Та­
тарами керував хан Мурад-Гірей*, молдавським військом гос­
подар Антоніє Русет*, валаським — господар Георге Дука*.
В обозі османської армії був Юрій Хмельницький.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
«Щоденник» П. Гордона, російські офіційні документи, поль­
ські реляції Я. Гнинського, С. Проського, козацькі літописи, ма­
теріали європейської преси, котра широко висвітлювала подію.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ ТА СИЛИ СТОРІН
Після капітуляції васала Османської імперії гетьмана П. Доро­
шенка 1676 р. його столицю, потужну фортецю Чигирин з околи­
цею, зайняло московське військо і лівобережні козацькі полки.
Султан Мехмед IV, не бажаючи миритися з утратою стратегічно
важливого форпосту, спробував відбити Чигирин, проте Пер
ший Чигиринський похід 1677 р„ очолюваний Ібрагім-пашею та
ханом Селім-Гіреєм, завершився безуспішно — російсько-укра
їнське військо відстояло фортецю. Це загрожувало втратою між­
народного престижу імперії, яка вела важку війну з Австрією,
і султан наказав будь-що відбити Чигирин, а можливо, і повес­
ти наступ далі — на Київ. Новий похід очолив великий візир
Мерзіфонлу Кара Мустафа і новий кримський хан Мурад-Гірей.
П. Гордон оцінює чисельність османського війська у 15 тисяч
яничар, 15 тисяч сейменів, 15 тисяч лагумджі та мюселлемів (са­
перні війська), 30 тисяч сипахів (кіннотників), 15 тисяч «іншої
гвардії» (тобто військ з числа капикулу — особистої гвардії сул­
тана), 2 тисячі артилеристів-топчу, 10 тисяч молдаван і валахів,
80 тисяч татар, артилерія — 37 важких і 120 польових гармат,
15 мортир. Більш реалістичні цифри подають польські резиден­
ти, що уважно стежили за походом великого візиря. Вони нара­
хували, зокрема, 8 тисяч яничар, 8 тисяч валахів, 4 тисячі мол­
даван, ЗО—40 тисяч турецької кінноти, 40—50 тисяч татар,
22 важкі і 80 польових гармат, 30 мортир. Російське військо Ро-
модановського, за деякими джерелами, нараховувало до 70 ти­
сяч людей (ймовірно, кількість перебільшена), козацьке військо
І. Самойловича — до 40 тисяч (що, загалом, можливо за повної
мобілізації 10 лівобережних полків, про що є згадка у Самовид­
ця), гарнізон Чигирина на початку облоги (відбувалася заміна
військ і посилалися підкріплення) — 726 драгун, 733 солдата,
2591 стрілець у складі 4 приказів, 500 слобідських козаків Сум­
ського і Охтирського полків, 5200 козаків Гадяцького і Чиги­
ринського полків, 867 сердюків Рубана і 96 польських драгун) —
разом до 11 тисяч людей. У Верхньому місті було 11 важких
і 53 менших гармат, 6 мортир, у Нижньому — 15 гармат.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Укріплення Чигирина були досить потужними як для свого ча­
су, місто добре укріпили спочатку Б. Хмельницький, потім П. До­
рошенко, свою лепту вніс і П. Гордон перед облогою, побуду­
вавши додаткове укріплення — кронверк, а також зміцнивши
«бастіон Дорошенка» плетеними кошами з землею, що мали
пом’якшити дію турецьких ядер. Верхнє місто обороняли росій­
ські полки і слобожани, Нижнє — лівобережні реєстрові коза­
ки і сердюки. Про стійкість українських козаків і російських
стрільців в обороні укріплень і таборів уже неодноразово йшло­
ся в тексті. Османські війська розраховували перш за все на важ­
ку артилерію, добре підготованих мінерів та саперів, а також на
орти (роти, хоругви) відчайдушних штурмових піхотинців-сер-
денгесті, які зазвичай були добре броньовані, але під Чигирином
ішли в бій лише у традиційних червоних каптанах, озброєні яни­
чарками і гаками для зтягування оборонців з валу. За вмінням
вести ближній бій озброєні шаблею і щитом яничари і сипахи
перевершували і козаків, і російських ратних людей.
Рис. 34. Московські клевець, сокирка, шестопер і булави XVII ст.
ХІД БИТВИ
18 липня сипахи з’явилися під Чигирином і вступили в бій
з сердюками. У бою загинув полковник І. Рубан. 19 липня
турки почали облогу, зайнявш и правий берег р. Тясмин. До
фортеці пробилося поповнення — 1200 козаків Охтирсько-
го полку і 1000 сердюків. Турки спорудили 5 батарей, закла­
ли мережу траншей і розпочали обстріл фортеці. 22 липня
гарнізон здійснив успішну вилазку, завдавши чималих втрат
яничарам. Кілька наступних тижнів пройшли в жорстокій
боротьбі: турки неодноразово робили проломи у валах Чиги­
рина в результаті артобстрілу та мінування (усього закладе­
но 25 підкопів з пороховими мінами), козаки відбивали всі
спроби увірватися в місто. 13 серпня під час обстрілу заги­
нув І. Ржевський, і командиром гарнізону став П. Гордон.
20 серпня гарнізон здійснив невдалу вилазку, а наступного
дня турки підірвали міну саме під час зміни гарнізону ф ор­
теці. Недосвідчені козаки не витримали жахливого вибуху
й атаки яничар, почали тікати вглиб Нижнього міста. У бою
загинули Ф. Криницький і Ф. Мовчан. Гордону насилу вда­
лося навести лад у військах, і бій тривав аж до вечора. Від­
чайдушні прохання про допомогу залишилися непочутими
Ромодановським, бо він боявся йти на ризик. Тоді Гордон ви­
рішив уночі вивести гарнізон з фортеці. У ніч з 21 на 22 серп­
ня відбулося кілька боїв, гарнізон зазнав нових втрат, але за­
галом вийшов із фортеці ще й вивіз кілька легких гармат.
Гордон залишив Чигирин останнім, підпаливши порох у по­
роховому погребі. Ж ахливий вибух струсонув і освітлив на
мить усе поле довкола на кілька миль: бравий шотландець
влаштував столиці гинучої правобережної козацької держа­
ви достойний кінець. 23—28 серпня відбулася серія боїв між
московсько-козацьким і турецьким військами. Турків вда­
лося зупинити, але й воїни Ромодановського і Самойловича
зазнали чималих втрат, особливо від дій сипахів. Кара Мус-
тафа зрозумів, що його сил для походу на Київ може забракну­
ти, і не став ризикувати: ЗО серпня — 1 вересня турки гучно
відсвяткували взяття Чигирина і згорнули табір, вируш ив­
ши до Молдавії.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Втрати чигиринського гарнізону за час облоги становили, за
даними Гордона, 1,3 тисячі вбитими та дещо більше поране­
ними; втрати війська Ромодановського в результаті битв з тур­
ками на Бужинській переправі та на Стрільниковій горі —
3291 людей вбитими, 5431 людей пораненими; втрати війська
Самойловича невідомі. Турки втратили, за різними даними, від
12 до 60 (!) тисяч людей (перша цифра, очевидно, ближча до іс­
тини). Виснажені війною Османська імперія і Московське цар­
ство невдовзі будуть змушені укласти тимчасовий Бахчисарай­
ський мир (1681 р.), на Правобережжі на короткий час владу
возьмуть турецькі ставленики — Ю. Хмельницький, згодом
Г. Дука, а для козацької України загибель давньої гетьманської
столиці — уособлення величі держави часів Б. Хмельницького
Чигирина — стане трагічним символом апофеозу Руїни.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Надзвичайно резонансна для свого часу подія, знайшла відо­
браження в бароковій літературі України та Речі Посполитої.
У пам’ять про загиблих в Україні та Московській державі бу­
ло споруджено кілька церков. Про оборону Чигирина як про
героїчний подвиг українського козацтва згадували і в радян­
ські часи (наприклад, у романах В. Малика, Ю. Мушкетика).
Сьогодні подія не надто знана широкою громадськістю в Укра­
їні, є спроби популяризації силами військових істориків, крає­
знавців, організацій українського козацтва. На честь захис­
ників міста на Замковій горі встановлено кам’яний хрест;
пам’ятником можна вважати якоюсь мірою і каплицю Свя­
тої Покрови (1995 р.), і відбудований 2007 р. бастіон Д оро­
шенка (частина національного історико-культурного запо­
відника «Чигирин»),