Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Битва під Балаклавою

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
25 жовтня 1854 року, долини на північ від порта Балаклава в ра­
йоні Федюхіних гір і річки Чорна, район сіл Чоргун і Кадикьой
на півострові Крим.
КОМАНДУВАЧІ
Російським Чоргунським загоном командував генерал-лейтенант
Павло Петрович Ліпранді*. Помітними командувачами з росій­
ського боку були також командир центральної колони Чонгар-
ського загону генерал-майор Костянтин Романович Семякін*,
йому був підпорядкований генерал-майор Федір Григорович Ле-
вуцький*, правою колоною загону Ліпранді командував пол­
ковник Олександр Петрович Скюдері*, лівою — генерал-майор
С. І. Гріббе (?—? рр.). Російською кавалерією командував гене­
рал-лейтенант Іван Іванович Рижов*. Крім того, окремим від
загону Ліпранді командував ще один виходець з України гене­
рал-майор Йосип Петрович Жабокритський*.
Загальне командування англійськими військами під Сева­
стополем здійснював генерал Фіцрой Джон Генрі Сомерсет*, 1-й
барон Раглан*, місто Балаклава обороняв знаменитий у май­
бутньому фельдмаршал, а тоді полковник шотландець Колін
Кемпбелл*, загальне командування єдиною британською кін­
ною дивізією в Криму здійснював Джордж Чарльз Бінгем, 3-й
граф Лукан*, бригадою важкої кавалерії командував генерал
Джеймс Йорк Скарлетт*, бригадою легкої кавалерії — генерал-
майор Джеймс Томас Бруднел, 7-й граф Кардіган*.
Французьким головнокомандувачем у Криму був генерал
Франсуа Сетен де Канробер*. Командувачем Африканської кінно-єгерської бригади, найактивнішого учасника у битві з бо­
ку французів, був непоганий бригадний генерал Арман-Марі
Октав д’Аллонвіль*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Рапорт генерал-лейтенанта Ліпранді російському головноко­
мандувачу в Криму князю О. С. Меншикову від 26 (14 за ст. сти­
лем) жовтня, «Листи штабного офіцера з Криму» С. Дж. Кал-
торпа, листування лорда Раглана, інші мемуари учасників
битви та офіційні реляції, фотоархів Р. Фентона, репортажі ко­
респондента «Тайме» В. Рассела тощо.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Східна (Кримська) війна почалася 1853 р. як конфлікт Росій­
ської та Османської імперій, та згодом переросла у велику ві­
йну провідних європейських держав. 2 вересня 1654 року ан-
гло-франко-турецькі війська висадилися в Євпаторії і пішли
у наступ на Севастополь, 20 вересня російські війська програ­
ли битву на річці Альма, 28 вересня почалася облога Севасто­
поля (5 жовтня місто вперше зазнало масованого бомбардуван­
ня). За таких обставин російський головнокомандувач князь
О. С. Меншиков вирішив спробувати атакувати головну базу
союзників у Балаклаві, аби спробувати деблокувати обложений
з півдня Севастополь. Для цього було сформовано Чонгарський
загін генерал-лейтенанта П. Ліпранді у складі двох піхотних
полків (Азовського і Дніпровського), двох єгерських (Україн­
ського і Одеського), 4-го стрілецького батальйону (разом до
13 тисяч піхоти), а також Київського та Інгерманландського гу­
сарських полків, Зведеного уланського полку, 1-го Уральсько­
го та 53-го Донського козацьких полків (до 2, 5 тисяч кінноти).
Артилерія росіян складалася з 6 батарей (64 гармати). В остан­
ню мить Меншиков вирішив підтримати дії невеликого загону
Ліпранді силами іншого загону — генерала Й. Жабокритсько-
го (3 батальйони Володимирського піхотного полку, Суздаль­
ський піхотний полк, 2 роти 6-го стрілецького батальйону, 1 ро­
га чорноморських пластунів, 2 роти гусар та 2 сотні донських
козаків, 14 гармат). Усього російські війська у складі 2 загонів
нараховували до 24 тисяч людей — замало для амбітних пла­
нів деблокування Севастополя, утім, достатньо, аби завдати ве­
ликої шкоди базі союзників.
Сили союзників, що прикривали табір у Балаклаві, представ­
ляли здебільшого англійці: кавалерійська дивізія лорда Лукана
(2 бригади, кожна з 5 полків, разом до 1,5 тисячі людей, 6 гар­
мат), 93-м полком шотландських горців К. Кемпбелла, 1,2 ти­
сячі англійських морських піхотинців та 3,5 батальйони тур­
ків, що займали 6 земляних укріплень, редутів (разом до 4 тисяч
піхоти з 26 гарматами). Багато залежало від того, чи встигнуть
втрутитися у хід бою англійські піхотні дивізії герцога Кемб-
ріджського та Дж. Кеткарта (разом 9 тисяч людей) і французь­
кі частини — корпус П. Боске (4 тисячі піхоти) та 1-а кавале­
рійська бригада д’Аллонвіля (2 полки, до 1,5 тисячі людей).
Балаклава — єдина битва Кримської війни, де росіяни мали по­
мітну чисельну перевагу.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Армії, що зійшлися на полях битв Кримської війни, комплек­
тувалися за різними принципами: Росія за рекрутським набо­
ром, Франція за загальною військовою повинністю, Велико­
британія мала виключно найману армію. Безумовно, кожна
система мала свої переваги та недоліки. Якість підготовки ка­
дрів у арміях була різна, давалася взнаки практика набору ли­
ше дворян до офіцерського корпусу в Росії та Великобританії.
Російська армія модернізувалася повільніше за армії супро­
тивників, нарізну вогнепальну зброю тут використовували ли­
ше єгерські полки, навчені діяти в розсипному порядку, ліній­
на піхота воювала по-старому. Більша економічна розвиненість
Франції та особливо Великобританії дали змогу цим країнам пе­
реозброїти своїх вояків нарізною стрілецькою зброєю (англій­
цям гвинтівками Енфілда 1853 р. під кулю Міньє, хоча деякі
Рис. 37. Британський гранений багнет першої половини XIX ст.
полки та морська піхота досі мали знамениті гладкоствольні муш­
кети «Браун Бесс», французам штуцерами Тьєрі, Тувенена тощо,
хоча чимало французьких солдат, як і росіяни, вживало гладко-
ствольні рушниці, заряджені удосконаленими кулями Нейслера
і нерідко з капсульним ударним замком замість кремінного), і
Переозброєння дало змогу союзникам активніше викорис­
товувати більш гнучкі тактичні побудови, такі як стрілецькі це­
пи, замість щільних колони — головного бойового порядку за
часів домінування гладкоствольної вогнепальної зброї та шти­
кового бою (і залишалися головними, наприклад, у росіян).
Проте і в союзників, і в армії Російської імперії такі старі види
бойового порядку, як каре (квадрат з пустотою всередині) і роз­
горнутий 2- чи 3-шереножний стрій, вживалися як і раніше,
відповідно, для відбиття атак кінноти і для наступу. Відзначи­
мо високі бойові якості (особливо в атаці та маневрі) французь­
кої легкої піхоти, зокрема славнозвісних добровольчих частин
колоніальних військ — так званих зуавів, традиційну стійкість
російських й англійських солдат в обороні. Російська кіннота,
як і раніше, складалася з полків та ескадронів, ділилася на важ­
ку, на міцних конях (кірасири і драгуни, озброєння перших —
палаш, пістолети, других — шабля, мушкет, з захисного споря­
дження каска) і легку (гусари з шаблями і пістолетами, улани
з піками і шаблями), а також іррегулярну — козаки, що діяли
лавою або в розсипному строю. Французька кіннота цього пе­
ріоду так само ділилася на важку і легку (гусари, кінні єгеря,
улани), організація та озброєння було схоже з російським. Важ
ка англійська кіннота була представлена драгунами, легка —
легкими драгунами, гусарами та уланами. Усі сторони конфлік­
ту мали мідну артилерію, що заряджалася з дула і за дальністю
пострілу картеччю поступалася штуцерному вогню. Французька
і російська артилерія переважали англійську якісно і значною
мірою кількісно. Турецька армія перебувала в процесі модер­
нізації, поступаючись усім вище згаданим, проте невибагли­
вість і мужність турків у скрутних обставинах нерідко виправ­
ляли огріхи дисципліни та підготовки.
ХІД БИТВИ
Російський наступ трьома колонами почався о п’ятій ранку, за
півгодини колона Гріббе взяла село Комари і о шостій ранку по­
чала обстріл редутів, котрі утримували турецькі піхотинці. Ан­
глійці висунули вперед дві батареї, аби підтримати турків, але
важчі російські 18-фунтові гармати діяли ефективніше. Після
достатньо серйозного обстрілу та штурму о пів на восьму редут
№1 взяв Азовський полк генерала Семякіна, водночас Україн­
ський та Одеський полки до восьмої години ранку вибили турків
і інших трьох редутів. Небажання англійського командувача Ра-
глана повірити, що росіяни спромоглися на щось серйозніше за
звичайну демонстративну атаку, призвело до важкої ситуації для
союзників. Зрозумішви це, Раглан о пів на дев’яту наказав лор­
ду Лукану атакувати росіян силами важкої бригади кінноти. Тим
часом Ліпранді кинув у бій свою кінноту на чолі з генералом Ри-
жовим. Те, що сталося далі, — одна з загадок цієї битви. Ймовір­
но, доволі кволу атаку кількох ескадронів гусар і трьох сотень
козаків-донців відбили з далекої відстані горці 93-го полку Ко­
ліна Кемпбелла, вишикувані в дві лінії (заробивши від репор­
тера Вільямса безсмертну в англійській військовій історії мета­
фору «тонка червона лінія»). Причини нерішучої поведінки
генерала Рижова незрозумілі дотепер. Тим часом його кінноту
атакувала важка бригада Скарлетта. О пів на десяту перша ста­
дія бою скінчилася — Ліпранді міцно утримував 4 редути, хоча
Кемпбелл та Скарлетт відбили атаку його кінноти. На допомогу
англійцям поспішали їхні піхотні дивізії та французька кіннота,
але Раглан погано бачив зі свого командного пункту обстанов­
ку, тому вирішив відбити захоплені ворогом у редутах 10 гармат
силами кінноти, а саме Легкої бригади. Нечіткий наказ командува­
ча приніс Лукану імпульсивний ад’ютант Раглана капітан Люїс
Нолан, ще більш заплутавши ситуацію (капітан загинув на по­
чатку атаки, не встигнувши пояснити Лукану його помилку).
У результаті Легка бригада Кардігана о пів на дванадцяту була
спрямована атакувати… російську батарею донських козаків
у глибині долини, що являла собою вузький, добре прострілюва­
ний з трьох боків російськими батареями зі складу загонів Жабо-
критського та Ліпранді «мішок». П’ять англійських полків (2 лег­
ких драгунських, 2 гусарських і 1 уланський, від 661 до 673 людей)
здійснили одну з найбезумніших атак у військовій історії, тоді як
Лукан не підтримав їх, не бажаючи ризикувати Важкою бригадою.
Попри шалений артобстріл, окремі групи англійців прорвалися
до гармат, порубали частину російських артилеристів і потіснили
кавалерію Рижова, що стояла за батареєю. Здавалося, російські
улани та гусари практично відрізали англійцям шлях назад, але ті
в масі своїй примудрилися прорватися і повернутися до своїх лав
близько дванадцятої години, у чому їм добряче допомогла кава­
лерійська атака французьких кінних єгерів д’Аллонвілля проти
полків Жабокритського. Битва скінчилася — англійці були не в то­
му моральному стані, аби ризикнути знову атакувати втрачені ре­
дути, Ліпранді втратив ефект несподіванки.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Людські втрати в цій, другій битві на території Криму 1854 р„ бу­
ли невеликі: росіяни втратили, за офіційними даними, 131 вби­
тими (не рахуючи померлих згодом від ран), 481 пораненими
і 15 полоненими, англійці — 122 вбитими, 268 пораненими та
59 полоненими, турки — 170 вбитими, 89 полоненими і близько
200 пораненими, загальні втрати французів — не більше 50 лю­
дей. Загинуло до 400 коней Легкої бригади, що, по суті, втрати-
ла на якийсь час боєздатність. Злополучні для Легкої бригади
гармати залишилися трофеєм Ліпранді. Ця стратегічно нічийна
битва не змусила союзників зняти облогу Севастополя, хоча за­
йняття кількох висот росіянами дещо ускладнило англо-фран-
цузам постачання облогових траншей.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Невеликий тактичний успіх Ліпранді одразу взяла на щит росій­
ська пропаганда, яка давно чекала хоча б маленької перемоги. Це
пояснює лавину орденів, якими цар Микола І обдарував майже
всіх генералів, учасників битви (окрім хіба що Рижова). Водночас
англійські ЗМІ (на той момент їхній вплив на перебіг бойових дій
у Криму був без перебільшення безпрецедентним в історії) чима­
ло прислужилися до створення міфу про героїко-трагічну жерт­
ву чи самопожертву Легкої бригади (цапом-відбувайлом у цій си­
туації став непопулярний граф Лукан, тоді як провина лежала ще
й як мінімум на Раглані і почасти Кардігані). Ключовим елемен­
том міфу про безпрецедентне героїчне безглуздя в ім’я батьківщи­
ни є знаменитий вірш найвидатнішого вікторіанського поета
А. Теннісона «Атака Легкої бригади», що стрімко набув популяр­
ності в англомовному світі. Саме слово «Балаклава» чи «Балаклав-
ська атака» стало для британців синонімом відчайдушної, аж де­
що неадекватної відваги. Подія висвітлена аж у двох художніх
фільмах (1936 і 1968 pp.), вірші Р. Кіплінга; їй присвячені пісня ге-
ві-метал групи «Iron Maiden», кілька картин художників XIX ст.
(Р. Гібба, Р. Вудвілла та інших). Незважаючи на колосальну славу
битви в англомовному світі, у Росії та особливо, як не дивно,
в Україні (де, власне, відбувалася битва) вона відома значно мен­
ше. Проте останніми десятиліттями в Криму відзначається її річ­
ниця, приїздять британські делегації, на полі битви встановлено
пам’ятники. З XIX ст. існує і «патріотична російська версія» про
розгром «одвічних ворогів Росії» (її симпатиків не надто бенте­
жить той факт, що бригада безповоротно втратила в бою лише
17% особового складу, що вона аж ніяк не складалася з «самих ли­
ше синів лордів», як іноді все ще пишуть деякі недобросовісні жур­
налісти та публіцисти).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.