ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
7—28 червня 1919 року, наступ почався з невеликого трикут­
ника біля Чорткова на південному сході Галичини (обмежено­
го річками Збруч і Дністер та лінією Гусятин — Улашківці —
Товсте — Устечко), тривав до лінії Галич — Янчин західніше від
Золочева — Брод (територія сьогоднішньої Тернопільської, Іва-
но-Франківської та Львівської областей).
КОМАНДУВАЧІ
Новим командувачем УГА, призначеним на початку наступу, був
наддніпрянець Олександр Греков*, одним з головних розробни­
ків плану операції був генерал-четар Віктор Курманович*. На­
прикінці операції Курмановича на посту голови генштабу ЗУНР
змінив полковник Альфред Шаманек*. Талановитими штабіс­
тами були також полковник Карл Долежаль* і генерал-майор
Густав Ціріц*.
Корпусами УГА на початку наступу під Чортковом коман­
дували: 1-м — підполковник Осип Микитка*, 2-м — полков­
ник Мирон Тарнавський*, 3-м — полковник Антон Кравс*.
Командирами двох корпусів (4-го і 5-го), що формувалися під
час наступу на визволених територіях, стали Володимир Ген-
бачів* і Григорій Коссак*. Одним з найкращих командирів бри­
гад УГА, що відзначився в Чортківському наступі, був майор
Альфред Бізанц*.
Польським головнокомандувачем був творець Другої Речі
Посполитої Юзеф Клеменс Пілсудський*. Східний фронт на­
прикінці квітня 1919 р. — до 29 травня 1919 р. очолював гене­
рал Юзеф Галлер фон Галленбург*, 29 травня 1919 р. польськими
військами у Східній Галичині командував генерал Вацлав Те
одор Івашкевич*, серед командувачів дивізій і бригад відзна
чимо досвідчених генерал-майорів Зигмунта Зелінського*
і Францішека Александровича*, колишнього царського генера­
ла Владіслава Єнджеєвського*, відомого у майбутньому полі­
тика, а тоді полковника Владіслава Сікорського*. Чималу роль
на останній стадії операції відіграв командир 4-ї дивізії гене­
рал Люціан Желіговський*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Офіційна документація Начальної команди УГА, спогади го­
ловнокомандувача УГА О. Грекова, колишнього командувач і
М. Омеляновича-Павленка, В. Курмановича, А. Кравса, А. Бі
занца, Н. Гірняка, С. Шухевича, І. Рогатинського, М. Петруня-
ка, Г. Книша, Б. Гнатевича.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Після проголошення 1 листопада уЛьвові створення ЗУНР, ко
ли українці зайняли Львів, почалася українсько-польська вій­
на. Попри героїзм українських частин, її хід був несприятли­
вий для української сторони — унаслідок підтримки польських
військ Францією поляки станом на травень 1919 р. фактично
завдали важкої поразки збройним силам ЗУНР, затиснувши їх
між Дністром і нижнім Збручем на південь від Чорткова,
13 травня спроби комісії з примирення на чолі з бурським ге­
нералом Л. Ботою укласти мир між Польщею та ЗУНР вияви­
лися марними через зрив переговорів польською стороною,
У цих умовах керівництво ЗУНР змінило командувача УГА
М. Омеляновича-Павленка на наддніпрянця О. Грекова і поча­
ло підготовку до останнього відчайдушного наступу, аби здо­
бути на мирних переговорах кращі умови перемир’я. На почат­
ку операції УГА складалася з 3 корпусів піхоти (до 19 тисяч
людей), близько 0,5 тисячі кіннотників, до 400 кулеметів, до
250 гармат (50 артбатарей). У ході операції до війська масово
записувалися добровольці, котрих через брак зброї прийняли
ґ>лизько 15 тисяч. Польські війська (сформовані з галицьких
поляків+значна частина 58-тисячної армії Галлера, хоча і ко­
мандувача армії, і одну з дивізій вже перекинули з Галичини на
інший фронт) становили на початку червня 20—25 тисяч, на­
прикінці червня — 38,6 тисяч піхоти, 2,1 тисячі кавалерії,
800 кулеметів і 200 гармат (кілька десятків артбатарей), 9 авіа-
ескадр. Зокрема, наприкінці бойових дій до поляків приєдна­
лася загартована в боях 4-а стрілецька дивізія Л. Желіговсько-
іо (2,2 тисячі піхоти, 1,1 тисячі кінноти, 13 гармат).
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
УГА складалася здебільшого з піхоти (3 цілком сформовані кор­
пуси, кожен складався з 4 бригад, а бригади з 4 куренів, гармат­
ного полку, кінної і саперної сотень), артилерії, нечисленної ка­
валерії (з червня 1919 р. 1 полк, 1 бригада і кілька окремих
ескадронів), авіації (до 40 літаків, заснував П. Франко, син
І. Франка), 2—3 панцерних потяги, з низкою інженерних, сані­
тарних, тилових служб. Мала на озброєнні австрійські, німець­
кі, російські гвинтівки та карабіни (Маузера, Манліхера, Мосі-
на), німецькі, бельгійські, американські пістолети (Парабелум
М08, Кольт-1916, ФН Браунінг) та револьвери (Наган, Кольт),
гранати, кулемети (див. статтю «Битва на Маківці»), росій­
ські та німецькі гармати і гаубиці калібром від 75 до 152 мм.
Проблемою УГА була хронічна нестача зброї та боєприпасів,
що фатально позначилося на ході бойових дій.
Армія Галлера, що складалася частково з колишніх полоне­
них поляків, частково з французьких і американських поляків-
добровольців (і за згодою з Антантою мала використовуватись
тільки проти більшовиків, Галлер і Пілсудський цю угоду по­
рушили), мала 5 дивізій, була добре організована і озброєна
французькими інструкторами, мала на озброєнні потужну ар­
тилерію, близько 200 літаків усіх типів, легкі танки (Рено FT
17), бронепотяги і бронеавтомобілі, достатньо сильною була
польська кіннота. Польські війська використовували фран­
цузьку, американську, рідше австрійську, німецьку, російську
зброю. У польській армії Галлера було чимало французьких
офіцерів, в УГА — австро-угорських. Більшість генералів УГА
(за винятком наддніпрянців та А. Кравса) були прихильника­
ми позиційної війни, не надто добре почуваючись у веденні вій
ни маневреної, чого не можна сказати про їхніх польських су­
противників. Бойовий дух обох армій був високий — війна
йшла на землях, які обидві сторони вважали рідними.
ХІД БИТВИ
Польські війська під час травневого наступу розтягнули свої
лінії комунікацій. Вважаючи ЗУНР переможеною, польське ке­
рівництво перекинуло частину військ Галлера на інший фронт.
Користуючись цими обставинами, 7 червня новий головноко­
мандувач УГА Греков і начштабу Курманович розпочали на­
ступ. Першою його фазою став прорив Польського фронту під
Чортковим і взяття міста 8 червня силами 2-го корпусу УГА,
зокрема, частинами січових стрільців. Водночас були розгром
лені кілька частин 5-ї польської дивізії В. Сікорського, 11—
12 червня під Бучачем та Теребовлею бригади 2-го корпусу УГА
розбили польські війська Сікорського і відкинули їх до Терно­
поля, а 3-й корпус успішно наступав на Монастириську. 14—
15 червня частини 1-го та 2-го корпусів УГА в запеклому бою
взяли Тернопіль, 16 червня 3-й корпус відкинув поляків за Дніс­
тер. 17 червня 2-й корпус перейшов до надійно укріплених ще
за австрійських часів Бережан, і 19 червня почався штурм міс­
та. Через неузгодженість дій українських частин поляки вчас­
но залишили місто, уникнувши оточення. 20 червня частини
1-го та 2-го корпусів УГА знову прорвали Польський фронт,
роз’єднавши та ізолювавши частини дивізій Зелінського та Єн-
джеєвського. Сам Ю. Пілсудський 21 червня прибув до Льво­
ва, 23-го числа виїхавши на фронт. Тим часом 1-й корпус УГА
оволодів Зборовом, а 22—24 червня взяв Золочів і Броди, 2-іі
корпус взяв Рогатин. Наступ частин УГА зупинився на лінії
Броди — Гологори — Перемишляни на схід від Ходорова — н.і
схід від Ж уравно — Галич (українці пройшли з боями до
120 км). Вирішальним моментом стала телеграма з далекого Па­
рижа 25 червня: Антанта погодилася на те, аби Польща оку­
пувала всі землі на захід від річки Збруч. У Галичину швидко
перекидалися дивізії армії Ю. Галлера. 28 червня розпочався
польський контрнаступ, особисто керований Ю. Пілсудським.
Знесилена УГА, страждаючи через брак набоїв, відкотилася на­
зад по всьому фронту від Бродів до Галича, на початку липня
була знову затиснута на клапті землі біля Чорткова. 16—17 лип­
ня УГА перейшла Збруч і опинилася на території УНР. Поль-
сько-українська війна закінчилася перемогою поляків.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Втрати УГА в Чортківській офензиві могли становити кілька
тисяч вбитих і поранених із незначною кількістю полонених
(на відміну від липневих боїв 1919 р., коли УГА втратила лише
полоненими понад 10 тисяч вояків). Значно потерпіла головна
ударна сила армії — 2-й корпус. Втрати поляків були такі са­
мі, можливо, навіть дещо більшими, бо було розгромлено чи­
малий гарнізон Тернополя. Наступ став останньою героїчною
спробою армії ЗУНР зберегти свою державу в умовах зовніш­
ньої ізоляції (УНР мало чим могла допомогти своїм західно­
українським братам, бо сама конала під ударами червоних ар­
мій). Попри чималі втрати, УГА збереглася як військова сила,
взявши участь у бойових діях на Наддніпрянщині влітку — во­
сени 1919 р.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Добре відома в Західній Україні та в діаспорі (як символ укра­
їнського бойового духу, виявленого за найнесприятливіших об­
ставин) і майже невідома на Наддніпрянщині битва (попри
згадки в підручниках історії, поодинокі згадки в пресі). 2011 р.
у Чорткові була спеціальна поминальна служба за загиблих во­
яків, існує меморіальна дошка на їхню честь.