Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Танкова битва під Дубном—Луцьком—Бродами

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
23—ЗО червня 1941 року, район міст Дубно (нині райцентр Рів­
ненської області), Луцьк (обласний центр Волинської області),
Броди (райцентр Львівської області).
Карта 21. Битва під Дубном—Луцьком—Бродами
КОМАНДУВАЧІ
Радянським Південно-Західним фронтом, розгорнутим у Київ­
ському особливому військовому окрузі (КОВО), командував ге­
рой війни з Фінляндією генерал-полковник Михайло Петрович
Кирпонос*, начальником штабу фронту був грамотний штабіст
генерал-майор Максим Олексійович Пуркаєв*. Радянськими 6-ю
та 5-ю арміями, на стику котрих відбувся німецький прорив, ко­
мандували, відповідно, не надто досвідчений генерал-лейтенант
Іван Миколайович Музиченко* і перспективний генерал-майор
танкових військ Михайло Іванович Потапов*. Чималу негатив­
ну роль у плануванні строків та напрямків контрудару відігра­
ли представник Ставки Георгій Костянтинович Жуков та кор­
пусний комісар Микола Миколайович Вашугін*.
Мехкорпусами, що завдавали контрудари, керували: 9-м —
у майбутньому один із найкращих радянських полководців Кос­
тянтин Костянтинович (Ксаверійович) Рокосовський*, 15-м — ге­
нерал-майор Ігнатій Іванович Карпезо*, 8-м — генерал-лейтенант
Дмитро Іванович Рябишев*, 19-м — генерал-лейтенант Мико­
ла Володимирович Фекленко*, 22-м мехкорпусом — генерал-
майор Семен Михайлович Кондрусьов*. Потужним 4-м мех­
корпусом, що стримував атаки німецької 17-ї армії західніше
Бродів, командував один з кращих радянських командирів по­
чатку війни генерал-майор Андрій Андрійович Власов*, серед
командирів танкових дивізій відзначимо одного з найкращих
у майбутньому радянських танкових командирів полковника
Михайла Єфимовича Катукова*.
Німецькою групою армій «Південь» командував досвідче­
ний і консервативний фельдмаршал Герд фон Рундштедт*, ра­
дянським танковим командирам з кавалерійським минулим
протистояв на чолі 1-ї танкової групи їхній німецький «ко­
лега» — старий кавалерист генерал-полковник Пауль Людвіг
Евальд фон Клейст*. Корпусами командували: 3-м моторизо­
ваним — генерал від кавалерії Еберхард фон Макензен*, 48-м
танковим — один з найкращих німецьких танкових командирів
Другої світової війни генерал танкових військ Вернер Кемпф*.
Найвідомішими у майбутньому з командирів танкових дивізій,
що воювали під Дубном — Бродами, були командир 11-ї тан­
кової дивізії генерал-майор Людвіг Крювель* і 16-ї — генерал-
майор Ханс-Валентин Хубе*, талановитим танковим команди­
ром і колоритною особою був командир 18-го полку в складі
тієї ж 16-ї танкової дивізії, відомий у майбутньому «танковий
граф» Гіацинт фон Штрахвіц*. 17-ю армією, що закріплювала
успіхи, досягнуті танковими частинами, командував генерал
піхоти Карл-Генріх фон Штюльпнагель*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Спогади К. Москаленка, М. Катукова, К. Рокосовського, М. По-
пеля «В тяжку пору», І. Баграмяна «Мої спогади», Д. Рябишева
«Перший рік війни», щоденник Ф. Гальдера, Додатки до фунда­
ментальної праці Б. Мюллер-Гіллебранда «Сухопутна армія Ні­
меччини 1939—1945», фонди ДАМО РФ.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИДИ СТОРІН
Від початку війни хід бойових дій на південній ділянці радян­
сько-німецького фронту мав дещо інший характер, ніж у цен­
трі та на півночі. Це зумовлено помітною перевагою сил радян­
ського Південно-Західного фронту над німцями в артилерії
(15,7 тисячі гармат і мінометів у німців, 20 тисяч у Південно-
Західного фронту), великою перевагою в танках і помірною —
в авіації (1,5 тисячі літаків у німців та їх союзників проти
2,5 тисячі у Робітничо-Селянській Червоній Армії — РСЧА).
У кількості людських ресурсів на 22 червня радянська сторона
поступалася, маючи 1,1 млн людей проти 1,5 млн у ворога, про­
те фронт у ході бойових дій постійно мав підкріплення. Удар­
ною силою РСЧА на цьому фронті були 8 мехкорпусів KO­
BO. Під Дубном — Луцьком — Бродами або на Львівському
напрямку були 6 з них, які налічували 17,7 тисячі офіцерів,
38,2 тисячі сержантського складу, 127 тисяч рядових, мали
на озброєнні 272 танки КВ, 494 танки Т-34, 1378 танків БТ-2,
БТ-5 та БТ-7, 1316 танків Т-26, 49 танків Т-35, 126 танків Т-28,
65 танків Т-37, Т-38, Т-40,760 бронеавтомобілів БА-10 та БА-20.
Крім того, ще 383 бронеавтомобілі були у складі військ КОВО
поза мехкорпусами. Мехкорпуси були не надто добре оснаще­
ні автомобільним транспортом — мали до 9,8 тисячі автомобі­
лів, по суті, добре «моторизованими» могли вважатися 6 диві­
зій зі складу згаданих 6 мехкорпусів. З німецького боку в битві
могли бути задіяні частини 5 танкових дивізій (моторизовані,
бо на той момент танків у німців не мали): 9-а, 11-а, 13-а, 14-а,
16-а, що мали у складі 8 танків PzKpfw І, 211 танків PzKpfw II,
355 танків PzKpfw III, 100 танків PzKpfw IV та 54 командир­
ських танки. Крім того, німці мали 84 штурмові гармати StuG
III у складі 4 дивізіонів, а також 30 вогнеметних танків. Суттє­
во поступаючись чисельно, німці мали певну перевагу в тан­
ках на напрямах головного удару.
22 червня о пів на четверту ранку почалися бої по всій лі­
нії фронту. Вдень німецька 11-а танкова дивізія успішно про­
рвала радянську оборону на стику 5-ї та 6-ї армій і, відбив­
ши перші контратаки радянського 22-го мехкорпусу, почала
просування на Дубно й Острог, що створило серйозну загро­
зу оточення для 5-ї радянської армії. Штаб фронту (окрім
його начальника — М. Пуркаєва, що запропонував вдатися
до гнучкої оборони з опорою на укріпрайони та подальшим
підготованим контрнаступом), М. Вашугін і представник
Ставки Г. К. Жуков бачили єдиний вихід — завдавати потуж­
ні контрудари.
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
За технічними характеристиками більшість радянських танків
не поступалася німецьким аналогам, а КВ-1, КВ-2 і Т-34 — по­
мітно переважали (хоч і були загалом ще не освоєні екіпажа­
ми). Усі німецькі танки, як і більшість радянських (крім КВ та
Т-34), мали бензинові двигуни і не надто товсту броню (на
жаль, міфи про «застарілі бензинові танки СРСР», як і про су­
цільних німців-автоматників на бронетранспортерах трапля­
ються й досі, у масі радянська і німецька піхота була озброєна
гвинтівками, відповідно, Мосіна та Маузера, а основу мотори­
зованих корпусів вермахту складали звичайні вантажівки).
Проте радянські танкові сили були організовані у величезні,
неповороткі мехкорпуси, організація і моторизація котрих не
втішала. Величезним недоліком була «лихоманка реоргані­
зації», що охопила РСЧА напередодні війни, репресії, котрі
вплинули на поведінку вцілілих командирів, слабка підготов­
ка командного складу, безлад в організації постачання ново-
створених частин, результатом чого був брак боєприпасів, па­
ливно-мастильних матеріалів, запчастин в одних місцях при
їхній наявності на складах в інших. Водночас краще відпрацьо­
вана за кілька років організація німецьких танкових частин да­
лася взнаки навіть попри те, що всі дивізії групи Клейста були
сформовані в 1940 р. і (крім командного складу) не мали бойо­
вого досвіду війни у Франції та Польщі. Основу протитанкової
оборони РСЧА складали 45-мм гармати зразка 1937 р„ вермах­
ту — РАК 35/36 калібром 37-мм, 47-мм самохідні гармати, 88-
мм зенітки (котрі разом з польовою артилерією та корпусними
150-мм гаубицями єдині могли зупинити Т-34 або КВ). Чима­
лу роль у протидії радянським контрударам відіграла німець­
ка авіація, зокрема, знамениті «штуки» — пікірувальники ]и-87.
Відзначимо ще один момент: битва не була суто зіткненням
танків з танками (хоча такі епізоди були), більшість німецьких
та радянських машин загинули чи були пошкоджені внаслідок
дій протитанкової оборони. Багато радянських мехчастин
вступали в бій, щойно прибувши на місце, без взаємної коор­
динації, авіа- і наземної розвідки, без піхоти, яка закріплюва­
ла б досягнуті рубежі.
ХІД БИТВИ
Удосвіта 24 червня 24-й танковий полк 20-ї танкової дивізії пол­
ковника Катукова із складу 9-го мехкорпусу знаскоку атакував
частини 13-ої німецької танкової дивізії, захопивши близько
300 полонених.
На Радзехув висунувся 15-й мехкорпус генерал-майора Кар-
пезо. У ході зіткнень із німецькою 11-ою танковою дивізією,
внаслідок дій авіації і через технічні несправності частина тан­
ків мехкорпусу була відразу втрачена. 19-й мехкорпус генерал-
майора Фекленка увечері 24 червня вийшов до річки Іква в ра­
йоні Млинова. 43-а танкова дивізія мехкорпусу рвалася до
Рівного, але зазнала важких авіаударів. Радянський 15-й мех­
корпус, виснажений форсованими маршами і частково зне­
кровлений — комкор загинув у бою, не зумів узяти Радзехув
і зупинити німців. Те саме стосується і дій 22-го мехкорпусу ге­
нерал-майора Кондрусьова, що атакував ворога на захід від
Луцька. 72% танків і автомашин мехкорпусу було втрачено ще
на марші. За перші три дні війни німці просунулися на деяких
ділянках фронту на 100 км углиб радянської оборони. 24 черв­
ня 19-а танкова і 215-а мотострілецька дивізії 22-го мехкорпу­
су перейшли в наступ на північ від шосе Володимир-Волин-
ський — Луцьк. Атака виявилася невдалою, оскільки танки
напоролися на німецьку протитанкову оборону. Корпус втра­
тив понад половину танків і почав розрізнений відступ у район
Рожище. Сюди ж відійшла і 1 -а протитанкова артбригада Мос­
каленка, що досі успішно обороняла шосе.
З боку Луцька і Дубна з ранку 25 червня удар по лівому флан­
гу танкової групи фон Клейста завдавали радянські 9-й і 19-й
мехкорпуси, що відкинули частини 3-го моторизованого кор­
пусу німців на південний захід від Рівного. 43-а танкова диві­
зія 19-го мехкорпусу прорвала оборонні позиції заслонів німець­
кої 11-ої танкової дивізії і о шостій годині вечора увірвалася на
околицю Дубна. Але через відступ сусідів обидва фланги 43 ї
дивізії виявилися незахищеними, і вона відступила теж. Ні­
мецька 11-а танкова дивізія, підтримана лівим флангом 16-ої
танкової дивізії, вийшла до Острога, просунувшись у глибокий
тил радянських військ.
З півдня, з району Врод, на Радзехув і Берестечко, продовжу­
вав свій важкий наступ 15-й мехкорпус. 37-а танкова дивізія
мехкорпусу 25 червня форсувала річку Радоставка і просуну­
лася вперед. 10-а танкова дивізія зіткнулася з німецькою про­
титанковою обороною і вимушена була відійти. З’єднання кор­
пусу піддалися масованому нальоту німецької авіації, під час
якого був важко поранений комкор Карпезо. Позиції корпусу
почали охоплювати з флангів німецькі піхотні частини.
Від початку війни 8-й мехкорпус здійснив марш у 500 км,
залишивши на дорозі поламаними і розбитими внаслідок уда­
рів авіації до половини танків і артилерії, й увечері 25 червня
опинився в районі Буська, на південний захід від Бродів.
З ранку 26 червня мехкорпус увійшов до Бродів із завданням
наступати на Дубно. Ранком 26 червня 12-а танкова дивізія
генерал-майора Мішінина атакувала і до шістнадцятої години
захопила місто Лешнів. До кінця дня дивізії 8-го мехкорпусу
просунулися в напрямі Берестечка на 8— 15 км, потіснивши
частини 57-ої піхотної і 16-ої танкової дивізій супротивника,
що відійшли і закріпилися за річкою Пляшівка. Усвідомивши
загрозу правому флангу 48-го моторизованого корпусу, нім­
ці перекинули у цей район 16-у моторизовану дивізію, 670-й
протитанковий батальйон і батарею 88-міліметрових гармат.
До вечора супротивник уже намагався контратакувати час­
тини мехкорпусу, котрий у ніч на 27 червня дістав наказ ви­
йти з бою.
4-й мехкорпус Власова використовувався по частинах у жор­
стоких боях на різних напрямах проти німецької армії Штюль-
пнагеля. 27 червня командувач 5-ї армії Потапов за розпо­
рядженням військради Південно-Західного фронту ухвалив
рішення зранку почати наступ 9-го і 19-го мехкорпусів на лі­
вий фланг німецького угруповання між Луцьком і Рівно по
збіжних напрямках на Млинів і 36-го стрілецького корпусу на
Дубно. Частини 15-го мехкорпусу мали вийти до Берестечка
і повернути на Дубно.
Проте німці знову виявилися швидшими: за ніч 26—27 черв­
ня вони переправили через річку Ікву піхотні частини і зосе­
редили проти 9-го мехкорпусу 13-у танкову, 25-у моторизова­
ну, 11-у піхотну і частини 14-ої танкової дивізії. Виявивши
перед собою свіжі частини, Рокоссовський наступу не почав.
Водночас під Луцьком пішли в наступ німецькі 298-а і 299-а ди-
віза за підтримки танків 14-ої дивізії. На цей напрям РСЧА до­
велося перекинути 20-у танкову дивізію, що стабілізувало по­
ложення до початку липня. 19-й мехкорпус Фекленка у наступ
перейти також не зміг, бо відступав під ударами 11-ої і 13-ої ди­
візій панцерваффе до Рівного, а потім на Гощу При відступі
і під ударами авіації він втратив частину танків, автомашин
і знарядь мехкорпусу. 36-й стрілецький корпус був ослаблений
боями і в атаку перейти також не зміг. З південного напряму
перейти в наступ о другій годині дня 27 червня змогли тільки
поспішно організовані зведені загони 24-го танкового полку
підполковника Волкова і 34-ої танкової дивізії під командуван­
ням бригадного комісара Попеля, які й добилися найбільшого
в ході битви успіху.
Удар у напрямку Дубна став для німців несподіванкою —
зім’явши оборонні заслони, група Попеля до вечора увійшла
на околицю Дубна, захопивши тилові запаси 11-ї танкової ди­
візії і декілька десятків неушкоджених танків (які згодом до­
велося залишити). За ніч німці перекинули до місця прориву
частини 16-ої моторизованої, 75-ої і 111-ої піхотних дивізій і за­
крили прорив, перервавши шляхи постачання групи Попеля.
Спроби частин 8-го мехкорпусу прорвати німецьку оборону не
вдалися, корпус сам перейшов до оборони. На лівому фланзі,
прорвавши оборону 212-ої моторизованої дивізії 15-го мехкор­
пусу, близько 40 німецьких танків вийшли до штабу 12-ої тан­
кової дивізії. Командир дивізії генерал-майор Т. А. Мішанін
відправив їм назустріч резерв — 6 танків КВ і 4 Т-34, яким вда­
лося зупинити прорив, підбивши німецькі танки і не зазнавши
втрат — німецькі танкові гармати їх броню пробити не змогли.
8-й мехкорпус організовано відійшов на рубіж Золочівських
висот, прорвавши німецькі заслони. До ранку 5 липня дивізії
корпусу закінчили зосередження в Проскурові. 29 червня 15-у
мехкорпусу було наказано змінитися частинами 37-го стрілець­
кого корпусу і відійти на Золочевські висоти у районі Білий
Камінь — Золочів — Ляцьке. Загін Попеля, відрізаний у гли­
бокому тилі супротивника, зайняв кругову оборону в районі
Дубно до 2 липня, а потім знищ ив техніку, що лишилася,
й успішно вийшов до своїх. Найбільше радянське танкове по­
боїще скінчилося.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
У результаті контрударів було затримано на тиждень наступ 1-ої
танкової групи і зірвано плани супротивника швидко прорвати­
ся до Києва і оточити 6-у, 12-у і 26-у армії Південно-Західного
фронту на Львівському виступі. Німецьке командування зуміло
відбити контрудар і завдати поразки мехкорпусам Південно-За­
хідного фронту, не припиняючи свого наступу. Радянська сто­
рона втратила до 2,5 тисяч танків, група фон Клейста зазнала на
порядок менших, але чималих як для себе втрат — у її складі на
кінець боїв налічувалося до 320 боєготових танків, проте злама­
ні машини швидко ремонтувалися. Існує зведення безповорот­
них втрат групи фон Клейста на 4.09.1941 р.: 186 машин, більша
частина з яких втрачені під Дубном — Луцьком — Бродами. Люд­
ські втрати обох сторін саме в цій битві точно невідомі. Півден-
но-Західний фронт втратив в усіх боях у період 22 червня —
5 липня 165,5 тисяч людей вбитими і полоненими, до 658 тисяч
пораненими, 4351 танк, 5806 гармат і мінометів, 1218 літаків. Ні­
мецька група армій «Південь» (без румун і угорців, що діяли ра­
зом із нею) за той самий період втратила 5,5 тисячі вбитими
і зниклими безвісти, 17,2 тисячі пораненими.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
За радянських часів одна з найбільших танкових битв в історії
була забута (встановлений, наприклад, на виїзді з Дубна танк-
пам’ятник ІС-2 не має ніякого стосунку до битви). У 1990-х рр.
інтерес до події пожвавився як в Україні, так і в Росії, перш за все
завдяки науковцям, історикам-аматорам, групам пошуку, крає­
знавцям тощо. Сьогодні в Україні це добре відома любителям ві­
тчизняної історії битва, присутня в усіх підручниках і загальних
працях про Другу світову війну. Проте якихось помітних захо­
дів щодо вшанування пам’яті полеглих в битві не провадиться.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.