ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
13 липня — 29 серпня 1944 року, захід України (Галичина, пів­
день Волині, територія сучасних Львівської, Тернопільської,
Івано-Франківської, Рівненської областей) і південь Польщі
(Малопольща).
КОМАНДУВАЧІ
Операція проводилася силами 1-го Українського фронту під
командуванням маршала Івана Степановича Конєва*, у ході
битви було створено 4-й Український фронт на чолі з люди­
ною непростої долі, генерал-полковником Іваном Єфимови­
чем Петровим’’1.
Арміями 1-го Українського фронту командували: 13-ю — до­
свідчений і надійний генерал-лейтенант Микола Павлович Пу-
хов*, 38-ю — Кирило Семенович Москаленко*, 60-ю — гарний
стратег генерал-полковник Павло Олексійович Курочкін*, 1-ю
гвардійською — чудово відомий у майбутньому всьому блоку
країн організації Варшавського договора (ОВД) і НАТО гене­
рал-полковник Андрій Антонович Гречко*, 3-ю гвардійською —
талановитий, брутальний і незалежний генерал-полковник Ва­
силь Миколайович Гордов*, 5-ю гвардійською — уславлений
генерал-полковник Олексій Семенович Жадов*, 3-ю гвардій­
ською танковою — Павло Семенович Рибалко*, 4-ю танко­
вою — ще один видатний радянський танкіст генерал-полков­
ник Дмитро Данилович Лелюшенко*, участь у бояв брав також
Чехословацький корпус генерала Людвіга Свободи*.
Армії 4-го Українського фронту: 1-а гвардійська танкова ар­
мія Михайла Єфимовича Катукова* і 18-а армія генерал-лейте­
нанта Євгена Петровича Журавльова* (1896— 1983 рр„ кавале­
рист, учасник Громадянської війни, з 1940 р. генерал-майор,
1941 р. двічі був в оточенні, воював під Ржевом, Москвою,
у листопаді 1941 р. начштабу Калінінського фронту, в 1942—
1943 рр. командував кількома арміями Західного та Північно-
Західного фронту, з лютого 1944 р. на чолі 18-ї армії, відзначив­
ся у боях у Карпатах, звільняв Закарпаття, з 1955 р. начальник
управління кадрів сухопутних військ).
На чолі німецької групи армій «Північна Україна» стояв відо­
мий німецький танковий командир генерал-полковник Йозеф
Харпе*. У складі групи армій перебували: 1-а танкова армія од­
ного з кращих німецьких спеціалістів з оборони генерал-полков­
ника Готхарда Хайнріці*, 4-а танкова армія генерала танкових
військ Вальтера Нерінга*, а також 1-а угорська армія, з 15 трав­
ня до 1 серпня під командуванням генерал-полковника Кароя
Берегфі*, а з і серпня — генерал-полковника Бели Міклоши*.
Серед командирів німецьких корпусів варто відзначити ко­
мандувача 3-го танкового корпусу Германа Брайта*, безініціа­
тивного командира 13-го армійського корпусу й одного з голо­
вних винуватців катастрофи вермахту під Бродами, генерала
піхоти Артура Хауфе*, рятівника решток того самого 13-го кор­
пусу з частиною дивізії СС «Галичина» включно — його тим­
часового командувача генерал-майора Вольфганга Ланге* і ві­
домого танкового командира, що стояв на чолі 48-го танкового
корпусу, генерала танкових військ Германа Валька*.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Опубліковані радянські документи (Бродовский котел. Воспо­
минания, очерки, документы. — Львов, 1974.), спогади I. Коне­
ва, К. Москаленка, П. Демидова, Б. Шапталова, мемуари ні­
мецьких військових (Г. Балька) та вояків дивізії СС «Галичина»
(П. Шандрука, В.-Д. Хайке, Є. Побігущого, Р. Лазурка, В. Ве­
риги, Р. Долинського, П. Силенка, М. Малецького та ін., доку­
менти та фото про оточення під Бродами.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Станом на липень 1944 р. лінія фронту проходила західніше
Ковеля—Тернополя—Коломиї, у руках німців лишалася значн.і
частина Західної України і Силезький промисловий район
Польщі. Радянське командування вирішило провести проти
групи армій «Північна Україна» (до 600 тисяч, за радянськими
даними, до 900 тисяч людей німецьких та угорських солдат
і офіцерів; до 420, за іншими даними, до 900, танків та штурмо­
вих гармат, до 6,3 тисяч гармат і мінометів, до 700 літаків 4-го
повітряного флоту) масштабний наступ силами надпотужно
го угруповання двох фронтів — 1-го та 4-го Українських (ра
зом 1,2 тисячі людей, до 14 тисяч гармат і мінометів, до 2,2 ти
сячі танків та самохідних гармат, 2,8—3 тисяч літаків). Згідно
з радянським планом наступу, передбачалися два головних
напрямки ударів: на Раву-Руську (1-а гвардійська танкова,
3-а гвардійська і 13-а армії) і на Львів (3-а гвардійська танкова,
4-а танкова, 38-а і 60-а армії).
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Радянська теорія глибокої операції була достатньо добре відпра­
цьована командувачами РСЧА різних рівнів, її грізним знаряд­
дям стали численні танкові корпуси, оснащені моторизованою
піхотою на ленд-лізівському американському автотранспорті,
оснащені середніми танками Т-34, Т-34-85, американськими
МІУ «Генерал Шерман», а також важким радянським ІС-2, що
став головним радянським важким танком прориву. Відзначи­
мо ризиковані, але вмілі дії радянських танкових армій і вже
звичний героїзм протитанкової оборони РСЧА. Особливістю
з радянського боку стало і масоване застосування артилерії та
полків «катюш», котрі деморалізовували німецьку піхоту. Нім
ці, відступаючи, робили ставку на активну оборону, зокрема,
протитанкову за допомогою штурмовиків (перш за все багато
цільових Г\У-190, але літали й ветерани 1и-87), танків PzKpfw IV,
«Пантер», а також нових — батальйону з 20 важких танків
PzKpfw VI АшЈ В, неофіційно званого «Королівським тигром»
(його дебют під Сандомиром, щоправда, був провальний, ма­
шина виявилася товстобронною, але неповороткою і «не дове­
деною» до нормальної експлуатації). Відзначимо участь у бит­
ві 14-ї української дивізії ваффен СС «Галичина».
ХІД БИТВИ
13 липня 1944 року після потужного артобстрілу та бомбарду­
вання німецьких позицій, війська 1-го Українського фронту пе­
рейшли у наступ на Рава-Руському напрямку. Оборонні лінії
німців були прорвані, частини радянських 3-ї гвардійської та
13-ї армій просунулись на відстань до 20 км. З меншим успіхом
наступали 60-а і 38-а армії в напрямку на Львів, де контрудар
завдали німецькі танкові дивізії. Проте і тут радянській 60-й
армії вдалося створити «Колтівський коридор» завдовжки
20 км і завширшки до 6 км, завдяки якому в тили німців про­
сувалися частини 3-ї гвардійської танкової армії Рибалка, а по­
тім і 4-а танкова армія Лелюшенка. Радянська авіація бомбила
німецькі позиції упродовж усього бою, активність люфтваффе
була невисокою через брак пального. 16— 17 липня обидві ра­
дянські танкові армії пройшли коридором під перехресним об­
стрілом ворога (унікальний випадок в історії Другої світової
війни). Станом на 18 липня німецьку оборону прорвали на ді­
лянці в 200 км, на 50—80 км углиб. Утворився «Бродський мі­
шок», до якого потрапили здебільшого частини 13-го армійсько­
го корпусу німців. Бої в оточенні та невдалі спроби виснажених
німецьких танкових дивізій пробити кільце тривали до 22 лип­
ня, коли «мішок» розрізали навпіл і знищили, хоча частина ото­
чених вийшла малими групами.
Після знищення «мішка» під Бродами радянські армії про­
довжили наступ на Львів та Перемишль. 23 липня радянські
війська форсували річку Сян та захопили території навколо
Ярослава. 1-а гвардійська танкова армія Катукова, швидко на­
ступаючи, опинилась на території Польщі, де взяла Люблін.
27 липня за підтримки польських повстанців радянські 3-а гвар­
дійська танкова, 60-а та 38-а армії взяли Львів (не давши нім­
цям зруйнувати місто) і Перемишль. На станіславському на­
прямку частини 1-ї гвардійської та 18-ї армій 24 липня взяли
Галич, а 27 липня Станіслав. Перша фаза битви скінчилася з ви
ходом радянських військ на державний кордон СРСР зразка
1941 р. Німецька група армій була розрізана навпіл, її частини
відступали до Вісли і Карпат. Наступна фаза полягала в захо­
пленні 1-м Українським фронтом плацдармів на Віслі у районі
Баранува — ИІидлува — Сандомира та відчайдушних спроб
німців витіснити радянські війська з цих плацдармів. Бої тут
почалися 29 липня і тривали до 29 серпня — плацдарм то роз­
ширювався, то звужувався, але ліквідувати його німцям не до­
помогли ні 501-й батальйон важких «Королівських тигрів», без­
дарно кинутий у бій без підтримки і наполовину знищений
радянськими танками та артилерією під Оглендувом, ні інші
танкові підкріплення Харпе. 15 серпня радянські вояки взяли
Сандомир і розширили плацдарм до 120 км завширшки і 50 км
завглибшки. 29 серпня виснажені радянські війська остаточно
зупинилися. Усі подальші спроби 4-го Українського фронту
І. Петрова прорвати угорсько-німецьку оборону в Карпатських
передгір’ях були марними: 5 серпня було взято Стрий, 6 серп­
ня Дрогобич, 15 серпня наступ припинився.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Відомості про втрати німецької сторони в німецьких та радян­
ських джерелах помітно відрізняються. За німецькими даними,
загальні втрати вермахту і СС у битві становили до 137 тисяч
людей, з них до 55 тисяч убитими та полоненими. Найбільших
втрат німці зазнали в «Бродському мішку» — в оточення там
потрапило до 40—45 тисяч вояків (корпусне управління «С» —
до дивізії особового складу, 361-а піхотна, 340-а піхотна, 454-а
охоронна дивізії, а також 14-а дивізія ваффен СС «Галичина»,
частини ще трьох дивізій). З «мішка» пощастило вибратися
6,8 тисяч людей, серед них до 1,5 тисяч українців, решта заги­
нули або потрапили в полон, частина вояків дивізії СС «Гали­
чина» пішла до загонів УПА. Важкими (до кількох сотень) бу­
ли втрати в танках, оточені дивізії втратили всю артилерію
і міномети. Радянські війська дорого заплатили за свій безсум­
нівний успіх. За офіційними радянськими даними, загальні
втрати склали 289 тисяч людей, з них 65 тисяч — безповорот­
ні, також безповоротно втрачено 1269 танків і самохідних гар­
мат, 289 літаків.
У результаті битви радянські війська звільнили всю терито­
рію УРСР у межах 1941 р., а також частину Польщі, продемон­
струвавши високий рівень бойової майстерності. Нищівної по­
разки було завдано групі армій «Північна Україна», почалися
бойові дії радянських військ проти загонів УПА в Галичині, що
тривали і після завершення Другої світової війни.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
У СРСР завдяки сталінській пропаганді успішна битва увійшла
до знаменитих «Десяти сталінських ударів» 1944 р„ була добре
відома з кінематографу, публіцистики, зокрема, й присвяченої
розгрому під Бродами українських вояків Гітлера з СС «Гали­
чина». Саме ця версія досі актуальна у свідомості багатьох меш­
канців Росії і українців Наддніпрянщини. Її втілює і відомий
радянський меморіал у Львові — Пагорб Слави поблизу Лича-
ківського цвинтаря. Натомість в українській діаспорній літе­
ратурі та у сьогоднішній Західній Україні вся битва, і перш за
все «мішок» під Бродами, відомі як важливий героїчно-трагіч­
ний епізод «української боротьби з більшовизмом» (у такій
іпостасі є темою низки поетичних і прозових художніх творів),
подія добре знана в Польщі.