Перед нами три поширені у мові слона: дівчина,
утворена від нього пестлива форма дівча і дівчатко, що
означає «маленьке дівча». Усіма цими словами можна
назвати ту саму людину, а відмінюються вони по-різному,
належать до різних відмін і навіть… не всі однакового
роду. Поміркуймо.
Слово дівчина означає особу жіночої статі,
закінчується на -а, отже, належить до першої відміни. А от
дівча — іменник четвертої відміни.
— Чому? — скажете ви. — Адже воно теж означає
особу жіночої статі й теж закінчується на -а.
— Цього заперечувати не можна, та придивіться до
нього пильніше, спробуйте провідміняти, і ви
переконаєтеся, що граматична різниця між словами дівчина і дівча
велика. По-перше, ми помічаємо, що в деяких1
непрямих відмінках, а саме — в родовому, давальному та
місцевому— слово дівча приймає суфікс -ат-: дівчати, дів- чаті. По-друге, з подивом для себе пересвідчуємося в
тому, що тут і рід інший — середній. Ми кажемо: «До нас
підійшло дівча», а не «підійшла». Саме ці два
факти дають право й підставу віднести його до четвертої
відміни.
— Даруйте,—заперечите ви.—Тут щось не так:
слово дівча означає особу жіночого роду, як же водночас
воно може бути середнього роду?
— Не треба плутати рід за статтю з родом
граматичним, властивим слову, яке називає цю особу. Вони не
завжди збігаються. Пригадайте, слово тесля
відмінюється як іменник жіночого роду й належить до першої
відміни, а теслями бувають тільки чоловіки. Слово суддя —
жіночого роду, проте може означати людей обох статей;
іменник сирота — спільного роду, тобто вживається
щодо чоловіків і жінок, а граматично — жіночого роду.
Тепер нам лишилося встановити, до якої відміни
належить слово дівчатко….
— Що ж тут думати? — скаже легковажний,
недалекоглядний читач.— Суфікс -аг- є, слово середнього роду,
отже, це іменник четвертої відміни.
Але можна з певністю твердити, що вдумливий читач
заперечить йому:
— Іменник дівчатко — другої відміни, це можна
визначити за його ознаками: середній рід і закінчення -о,
а для іменників четвертої відміни в називному відмінку
однини характерні закінчення -а або -я (лоша, теля), а
не -о. Крім того, суфікса -аг- у цьому відмінку іменники
четвертої відміни не мають — він з’являється тільки
в непрямих відмінках.
Отже, в цьому разі ту саму людину можна назвати
трьома словами, що належать до трьох різних відмін, Хоч
корінь мають спільний.