Є на Україні міста, назви яких схожі кінцевою
частиною, а словники фіксують написання цих частин не
однаково. Сімферополь, Севастополь, Овідіополь,
Мелітополь у кінцевому закритому складі мають о, хоч,
здавалося б, мали б, за законами граматики, закінчуватися на
•піль, як Тернопіль, Бориспіль, К^рижопіль.
На перший погляд, тут суперечність, а коли
розібратися глибше, виходить усе правильно. У словах Тернопіль,
Бориспіль друга частина утворена від
спільнослов’янського поле, і тому в закритому складі о переходить в і.
А в основі другої частини слів Севастополь, Сімферополь,
Мелітополь лежить грецьке слово поліс, що означало
«місто». Правило про чергування о — і на слова
іншомовного походження не поширюється. Тому й маємо
різні написання — з піль і з поль.
Міста, в назві яких є елемент -поль, розташовані в
Криму, на півдні України — там, де колись, дуже давно,
були грецькі колонії. І самі назви ці — давньогрецькі.
В утворених від них прикметниках так само немає
чергування: сімферопольські вулиці, мелітопольські кавуни.
А в прикметниках, утворених від іменників на -піль,—
геж є цей елемент: тернопільські школярі, бориспільсь-
кий автобус.