Українець — особа чоловічої статі, жінка — українка,
грузин — грузинка, казах — казашка, туркмен —
туркменка, англієць — англійка. А як назвати людину, що
народилася в Греції? Він грек, а вона? За аналогією до
попереднього мало б бути гречка, але ж це — назва
рослини, а жінка — грекиня або гречанка. Так само щодо
жителів Туреччини: турок — туркеня або турчанка. Жін-
ка німецької національності — німкеня. Значно рідше
вживається німка, що видається природнішим.
А як називати уродженців Фінляндії? Усі вони фіннщ
чоловік — фіни, а жінка — фінка. Назви фіни, фінни
пишуться з двома н, а фінка й прикметник фінський
(наприклад, Фінська затока) — з одним н. Чому так? Вияв-
ляється, що коли після подвоєного приголосного в коре-
ні слова йде суфікс, то одна з цих двох літер може не
писатися. У слові фінка суфікс -/с-, у слові фінський —
-ськ-у тому всі словники фіксують їх написання з одним я.
Більшість назв професій, якими володіють жінки,
утворюється додаванням певного суфікса до того слова, що
означає назву професії чоловіка. Наприклад:
монтажник — монтажниця, лікар — лікарка, вчитель — вчитель-
ка% Проте є іменники, які мають лише форму чоловічого
роду: токар, слюсар, монтер, інженер, доктор, доцент;
інші — тільки форму жіночого (праля, покоївка).
Якщо юнак-друкар, випускає книжки, то дівчина-дру-
карка має зовсім іншу роботу — працює на друкарській
машинці, знімає копію з різних документів, рукописів.
Дехто каже на неї машиністка, але з погляду сучасної
літературної мови цього робити не варто. І вже зовсім
не можна вжити слова машиністка щодо жінки, яка
водить поїзди, керує краном і т. ін. Вона машиніст, а не
машиністка.
А ось ще одна невідповідність: швець шиє або лагодить
взуття. За логікою швачкою слід було б називати жінку,
яка виконує цю роботу. Насправді ж швачкою
називають жінку, яка шиє не взуття, а білизну, легкий одяг.
Верхній одяг шиє кравець, а про молодого й
недосвідченого кравця можна сказати ще кравчина. Жінка, яка
виконує кравецьку роботу,— кравчиня або кравчиха. Якщо
перше слово цілком закономірне (кравець — кравчиня,
як майстер — майстриня), то друге мало б називати
тільки дружину кравця — як швець — шевчиха, коваль —
ковалиха, бондар — бондариха, Парусенко — Парусенчиха,
Загоруйко — Загоруйчиха.
Ну, а якщо хлопець працює рахівником, то дівчина —
теж рахівник, а не рахівниця, бо таким словом
називають прилад для лічби.
Майже в кожній установі є посада секретаря. Так
вона іменується офіційно — за штатним розписом, у
наказах. Але в побуті, в неофіційній мові здебільшого вжива-
ють слово секретарка. Отже, ту саму людину можна
назвати одночасно словом у чоловічому і в жіночому роді —
секретарем і секретаркою. Це буває, якщо йдеться про
технічну посаду. А жінка на адміністративній або
виборній посаді — тільки секретар: «Зустрів секретаря
комсомольської організації Ніну Шевчук», «Звернувся до
секретаря комісії Дорошевської».
Отже, секретар або секретарка — залежно від
значення, але ні в якому разі не секретарша9 бо це слово,
поширене в розмовній мові, фактично означає «дружина
секретаря».
Може виникнути питання: невже назви професій жінок
ніколи не закінчуються на -шаі Адже, справді, всім ясно,
що не можна говорити «касирша», «лікарша», а тільки
касир або касирка, лікар або лікарка. І все-таки
«законно» вживані слова на -та знайти можна.
Суфікс ‘Ш(а) звичайно мають назви, що означають
жінок за званням або посадою чоловіка. Якщо чоловік
генерал, то дружина генеральша, адмірал — адміральша.
Таким чином, коли ми кажемо про жінку, що вона
директор (або директорка), то це означає, що вона працює на
цій посаді, а директорша — дружина директора. Але й
тут не без відхилень. Білетерша — дружина білетера, але
водночас так нерідко (поряд з білетерка) називають
особу жіночої статі, що перебуває на посаді білетера.
Отже, в назвах осіб жіночої статі є багато
суперечливого, навіть парадоксального, але із зростанням
культури мовлення і ця група лексики з кожним роком стає
дедалі більш унормованою.
Щойно ми говорили, що* про ту саму особу жіночої
статі можна сказати секретар і секретарка — коли
йдеться про людину, що перебуває на посаді технічного
працівника. Але бувають ще парадоксальніші випадки:
іменник жіночого роду в давальному відмінку однини
повністю збігається формою з іменником чоловічого роду.
Як це може бути? — скажете ви. А ось послухайте.