Одного разу мені довелося почути, як дівчинка розпо
відала подрузі зміст поеми О. С. Пушкіна «Цигани». «Але
ко вирішив піти в цигани», — долетіла до мене фраза із
сусідньої лавочки в парку. Чи можна так сказати?
Відомо, що в знахідному відмінку множини назви жи
вих істот, які належать до чоловічого роду, приймають
закінчення родового відмінка, а назви предметів —
називного.
І все-таки є випадки, коли назви людей в знахідному
відмінку множини вживаються у формі називного, а не
родового.
Спостереження показують, що це буває тоді, коли імен
ник виступає з прийменником в і формально має закін
чення називного відмінка, але відповідає на граматичні
питання не кого? що?, а куди?, наприклад: «ЦаГ
віддав Шевченка в солдати» — віддав не в кого? що?
а віддав куди? Іменник солдати з прийменником в ) ся Велика Вітчизняна війна, нашого дідуся в армію не
взяли, і він вирішив піти в партизани, боротися проти
фашистів». Піти в сталевари, в партизани, в шахтарі, в
льотчики — в усіх цих конструкціях бачимо іменник, що
означає живу істоту, у формі називного відмінка множини.
Тепер повернемося до дівчинки. Ми помітили, що в її
словах не все правильно. Сказати «піти в цигани» не
можна. Яка різниця між «піти в шахтарі» і «піти в
цигани»? Шахтар, матрос, сталевар — це назви професій,
категорія соціальна; шахтарем, матросом, сталеваром мо-
^е стати будь-яка людина, якщо вона має фізичну силу
и певні знання, а стати іншої національності не можна.
Очевидно, дівчинку збили з пантелику слова Земфіри,
Яка, представляючи своєму батькові Алеко, сказала:
Он хочет бнть, как мьі, цнганом.
Але тут ідеться не про національність, а про
циганське вільне життя, як воно уявлялося пушкінському
героєві.
Отже, хоч ми розуміємо, що йдеться про циганське
життя і формально з погляду граматики конструкція
«піти в цигани» можлива, але практично її не вживають,