І так, і так, і так… Вживаються всі три форми. Як же
це сталося, чим це пояснити?
Плече — іменник другої відміни. Більшості іменників
середнього роду, які належать до цієї відміни, в
родовому відмінку множини властиве нульове закінчення,
тобто, інакше кажучи, в них немає закінчення: озеро — озер,
50 прізвища — прізвищ. Як правило, в іменниках з
нульовим закінченням є не чергується з і: дерево — дерев,
перо—пер. Отже, від іменника плече граматично
виправданою є форма плеч.
Пригадаймо, як сказано в поезії Лесі Українки
«Слово, чому ти не твердая криця…»:
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч.
Проте в мові виступають ще дві паралельні форми:
пліч і плечей. Як це пояснити? Згадуване правило про те,
що в іменниках з нульовим закінченням є не чергується
з і,— не- без винятків. Слова колесо, село, решето в
родовому відмінку множини мають форму коліс, сіл, решіт,
а не «колес», «сел», «решет». За аналогією до цих слів-
винятків і узвичаїлася паралельна форма пліч.
А за аналогією до відповідних форм іменників третьої
відміни — якостей, вістей, костей — утворилася форма
плечей.
Отже, можна так, а можна й так і ще отак.