Адрес, адреса. Адрес — писане привітання, звернення
до когось з нагоди якоїсь події, переважно ювілею.
Наприклад: «Великий інтерес становить придбаний музеєм
адрес, піднесений Курако робітниками і службовцями
доменного цеху…» (з газ.).
Іноді слово адрес плутають в адресою, вживаючи його
в жіночому роді: «Місцевком і адміністрація підготували
ювілярові адресу». Очевидно, ця помилка пов’язана з тим,
що в російській мові слово адрес в омонімічним — мав два
значення: «писане привітання» і «зазначення місця
мешкання особи або перебування установи». Слову адрес, що
в російській мові передає друге значення, в українській
відповідав слово в жіночому роді адреса, а російському
слову адрес у першому значенні відповідає таке саме
українське слово. Отже, слід сказати: «Місцевком і
адміністрація підготували ювілярові адрес».
Адреса — напис на поштовому відправленні;
зазначення місця мешкання особи або перебування установи. На?
приклад: «Ваш син живий. Лежить він у шпиталі. Тут,
у Москві, і хоче бачить вас… Його адреса…* (В. Сосюра).
«Він дописав листа, вклав його у конверт, старанно заклеїв
і написав адресу* (А. Головко).
Форма адреса усталилася в сучасній мові. А на початку
століття інколи поряд в нею вживали це слово і в
чоловічому роді. Наприклад: «Запечатавши в конверту,
написавши адрес, писар уночі зайшов через садок і уткнув пакет
в щілину дверей, котрі виходили в садок» (І. Нечуй-Ле-
вицький). Або в Лесі Українки: «Маниного сталого адресу
поки ще нема», хоча в її ж «Блакитній троянді»
знаходимо: « Л ю б о в. А як же ви знайшли? Звідки ви довідались
моєї адреси?» .
У розмовній мові слово адреса без достатніх підстав уживається І з прийменником є (у переносному
Значенні) — «закиди в його адресу*. Проте в українській мові
і в прямому значенні («Лист прибув на мою домашню
адресу»), і в переносному («закиди на його адресу») із
словом адреса треба вживати прийменник на. чНа адресу
Чабанчука полетіло кілька таких… виразів, що він тільки
розгублено подивився навколо» (О. Донченко).