Батьків, батьківський. Батьків — присвійний
прикметник від іменника батько. «Кожний батьків докір здавався
йому тепер удвоє важчим» (І. Нечуй-Левицький). «Раділо
серце батькове та материне, на їх дивлячись, раділа й
стара Марина, гойдаючи онуків…» (Панас Мирний). «Ще на
воротях почув Йон сурмовий голос батьків..л (М.
Коцюбинський).
Коли Уельський принц зійшов на батьків трон,
Він, як наказує традиції закон,
Перед підданцями промову мав поважну
(М. Рильський).
Батьківський — прикметник від іменника батьки
(батько й мати)—наприклад, «…Яцуба, влучивши момент
затишшя, встає і звертається до випускників з розважливим
напученням від батьківського комітету» (О. Гончар).
Батьківський — прикметник і від слова батько, коли
йдеться про дії, обов’язки, почуття, ставлення до своїх
нащадків та інші риси, властиві чоловікам, у яких є діти,
Але нема до мене діла
байдужим зорям угорі.
…Пливуть над скорбним сном Славути,
над горем батьківським моїм.
їм гуркоту гармат не чути,
і наших сліз не видно їм (В. Сосюра).
«[Танкред:] — …любов моя батьківська, що, може, ніколи
в світі ніде такої зроду не було, жалю серцю завдає»
(Д. Боккаччо, «Декамерон», пер. М. Лукаша).
У переносному значенні прикметник батьківський —
«дбайливий», «доброзичливий», «відданий». «А майор Во-
ронцов, 8 дудочкою паперів у руці, вже стояв перед
бійцями на гарматному лафеті. Очі його в жмутках золотих
зморщок кліпали якусь мить, немов звикаючи до сонця,
потім враз заблищали до гвардійців славними, добрими
батьківськими слізьми» (О. Гончар),
Поширена стилістична помилка полягав в тому, що
прикметник батьківський вживають з не властивим йому
значенням присвійності. Наприклад: «Ось уже забовваніла
й комірчина, де живуть після пожежі Волошини. Вона
схожа на чепурненького хлопчака, який, бавлячись, по пояс
валіз у землю, а йому хтось знічев’я насунув на очі велику
батьківську шапку*. «Велика батьківська шапка
насунулась йому аж на ніс і заважала бачити». «Потім він ввучно
поцілував батьківську руку…* (тут скрізь треба: батько*
ву). «Під стіною лежать складені бруси на нові луткн,
обіч —старий віз, іще батьківський (треба: батьків)*.