Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Біжучий

Біжучий. У переносному значенні в українській
літературній мові останніх десятиліть це слово сприймається
як застаріле, хоч раніше було дуже поширене. Порівн.:
«П’єса, справді, була вовсім сучасна. В ній описувались
події, які відбувалися буквально на наших очах, в перших
числах біжучого місяця» (Ю. Смолич). «Липський.
…Я готовий служити вам моїм біжучим рахунком (виймав
чекову книжку)» — І. Кочерга. «Біжучий ремонт…
техніки» (Ю. Яновський). На іронічне тлумачення слова біжу-
чий натрапляємо в О. Вишні: «Далі почалися «біжучі* справи. Бігали до колгоспної комори оД голови і бігали
з колгоспної комори до голови».
У сучасній мові замість слова біжучий здебільшого
вживається поточний («поточні питання»). Порівн.
видання останніх років: «Загальні збори, конференція або з’їзд
обирають бюро або комітет, які є виконавчими органами
і керують усією поточною роботою партійної організації»
(Статут КПРС). «Щодалі, то частіше доводиться зупиняти
той чи інший прилад на поточний ремонт» (Ю. Шовко-
пляс). У А. Головка: «Покінчивши з цим питанням,
перейшли до поточних справ». Цікаво зіставити дві редакції
уривка з роману А. Головка «Бур’ян». Давніша: «Повістка
дня така — взяв він папірець і читав: 1) про заготовку
палива для сільради, 2) заява гр. х. Огирі, Обухівської
сільради, Кушниренка і 3) біжучі справи». Пізніша редакція:
«Повістка дня така — взяв він папірець і читав: 1) заява
громадянина хутора Огирі, Обухівської сільради,
Кушниренка і 2) поточні справи».

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.