Вимагати — «настійливо, владно просити», «добиватися
чогось».
Вимагати можна вживати в переносному розумінні»
персоніфікуючи речі, явища, поняття. «Лишилось тільки
ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних
«треба», які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те
«треба» мале, чи велике —- вагу те має, що кожен раз воно
вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує» (М.
Коцюбинський). «Туга по Тесленкові перекипіла в серці
у гнів, що владно вимагав дії» (А. Головко). Вимагати
в цьому значенні може керувати інфінітивом,
віддієслівним іменником {вимагаємо — чого? — звільнити,
звільнення) або вживається із сполучником щоб і дієсловом
в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб
звільнили, щоб звільнено було).
Крім того, вимагати означає ще «зумовлювати щось»,
«бажати, очікувати якихось дій від когось або чогось,
вияву якихось якостей» {вимагати — чого? або чого від кого — чого?). «Створення матеріально-технічної бази
комунізму вимагає постійного вдосконалення
господарського керівництва і планування» (Програма КПРС).
«Успішне виконання грандіозних накреслень щодо дальшого
розвитку народного господарства вимагає вмілого, найбільш
раціонального використання природних багатств» («Наука
і життя»). «Хлопець умів добре мастити букси й висів над
колесом вагона, коли того вимагав обов’язок, але тут,
в оцій урочистій, незвичайній обстановці, він розгубився»
(О. Донченко).
Слово вимагати інколи неправильно вживають замість
потребувати (див.). Часом, коли контекст вимагає дієслова
в доконаному виді, безпідставно вживають слово
потребувати (з наголосом на є), якого в українській мові не існує.
В такому разі має виступати слово зажадати (порівн.:
«Випускник інституту вимагав іншого призначення на
роботу» — недок. вид; «Випускник інституту зажадав
іншого призначення на роботу» — док. вид).