Відмінний, відмітний. Відмінний — «дуже добрий»
(«Після хвороби апетит у дівчинки був відмінний»),
«різний» (у цьому значенні слово відмінний часто вживають
з додатком — від кого? від чого? щоб відрізнити від
першого значення). Порівн.: «У них були відмінні
характери». Речення в такій редакції можна розуміти
двозначно: «У них були дуже добрі характери» і «У них були різні
характери». Щоб усунути двозначність, варто вжити
додаток, трохи змінивши при цьому конструкцію речення:
«У кожного був відмінний від решти характер». «В них
відмінні смаки» (чудові чи різні?). Здебільшого значення
встановлюють з контексту.
Не бажано вживати слово відмінний у сполученні із
словами риса, властивість, особливім ь, коли треба
підкреслити, що вони саме відрізняють когось або щось від інших,
є характерною ознакою, притаманною комусь чи чомусь.
У цьому разі краще вжити слово відмітний — відмітна
риса (властивість, особливість). «Відмітною особливістю
радянської людини є моральна чистота, простота і
скромність у громадському й особистому житті» («Комуніст
України»). Якщо в такій ситуації вжити слово відмінний,
буде незрозумілим, про що йдеться,— про позитивність*
певної ознаки чи про її характерність для когось або
чогось (риса може бути й негативною).
Відмітний — «характерний для когось або чогось»;
«притаманний чомусь чи комусь, що відрізняє його від
інших». Виступає в сполученні із словами риса, властивість,
особливість та ін. «Пропаганда передового досвіду все
більше стає відмітною рисою роботи багатьох культосвітніх
установ» («Комуніст України»). «Важлива відмітна риса
післявоєнних відбудовних робіт полягала в тому, що
відроджувані підприємства оснащувались найновішою
технікою» (Історія КПРС).