Говорити, балакати. Абсолютно синонімічними
вважати ці два слова не можна. У значенні «висловлюватись або
сповіщати про щось» у сучасній літературній мові
вживають слово говорити. «А Остап з усіма вітається і до всіх
одно говорить: «Годі, годі, браття, у ярмі ходити» (Марко
Вовчок). «А думка край світа на хмарі ґуля… Спочине на
сонці, його запитає, де воно ночує, як воно встає; послухає
моря, що воно говорить» (Т. Шевченко).
Тільки дієслово говорити виступає в переносному
значенні «виражати якусь думку своїм зовнішнім виглядом».
«Вся постать говорила без слів: «Ану-ну, чим ви тут
займаєтесь?» (А. Головко).
Говорити вживають у значенні «виступати публічно —
з доповіддю, промовою». Наприклад: «Доповідач говорив
про підготовку до нового навчального року».
Часом у літературній мові в значенні «оволодіти актом
мовлення» вживають дієслово говорити:
«Хлопченя із чубчиком льняним,
Тільки що навчившись говорити,
Підбира, ласкаве і сердите,
Перші пари непокірних рим» (М. Рильський).
Набагато рідше вживається дієслово балакати.
«Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами,
що доводиться їх запам’ятати, набуваємо і розуміння того,
що ті слова визначають» (Панас Мирний). У нарфщо-роз-
мовній мові, навпаки, частіше паралельно до говорити
в тому ж значенні виступає балакати. Паралельно слова
говорити і балакати виступають і в значенні «володіти
усно якоюсь мовою». Наприклад: «Після закінчення три- річних курсів іноземних мов мій брат вільно говорить по-
англійськи».
У значенні «розмовляти» (з кимсь або між собою) ці
два слова вживаються паралельно, коли йдеться про
розмову, опис якої має звичайний, нейтральний характер.
{(Балакають, балакають промеж собою, та й посідають на
колодах, усе балакаючи, а на солдатів буцімто і не
дивляться» (Г. Квітка-Основ’яненко). «Отак вони довго
балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась
на другу» (Панас Мирний). «У Мотузки в хаті й світла
в той вечір не світили. Сидів старий і ще якісь чоловіки
в темряві на лаві, похнюпившись, і говорили сти^а й
в’яло» (А. Головко). «Так про що ж ми будемо з тобою
говорити4}» (Г. Тютюнник).
Проте якщо йдеться про серйозний або важливий зміст
розмови, про її офіційний, діловий або урочистий
характер, уживають дієслово говорити. Коли ж зміст розмови не
офіційний, тема побутова чи така, що оповідачем
сприймається як несерйозна, часто вживають слово балакати (до
такого сприймання значення слова балакати в певному
контексті, крім того, спричиняється, мабуть, його лексична
близькість із словами балаканина, балакун, балакунка, що
мають негативно-іронічне забарвлення).
Звичайно, ніхто не скаже: «Міністр вчора балакав з
послом сусідньої держави», а тільки говорив, розмовляв, мав
розмову.
Отже, дієслово говорити, будучи емоційно
нейтральним, може виступати в усіх стилях сучасної української
мови. Дієслово балакати в офіційній, діловій, науковій,
публіцистичній мові не вживається; в основному воно
виступає в побутовій мові, частково в мові художньої
літератури.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Гірський, гірничий, гірницький
Наступна: Година