Де. В українській мові питальний і відносний
прислівник де, що означає «в якому місці», може вживатися
і в значенні питального й відносного прислівників куди,
що означає «в яке місце», «в якому напрямку», і звідки
(«з якого місця», «з якого боку»).
Найчастіше де в значенні «куди» виступає в реченнях,
які мають у своєму складі дієслова, що означають раптове
або ніким не помічене, несподіване, таємне чи таємниче
зникнення або виникнення: подітися, взятися (в значенні
«з’явитися»). «Де поділися ви, голоснії слова…» (Леся
Українка). «Де ти в світі подінешся з малим сиротою?»
(Т. Шевченко). Проте здебільшого прислівники куди і де (в значенні
«куди») вживають паралельно. Порівн. у Т. Г. Шевченка
в «Гайдамаках»: «Порай мені ще раз, де дітись з журбою»;
«Єсть у мене діти, та де їх подіти?»; «Де ти ділася-поді-
лась?»; «І хлинули сльози; дрібні-дрібні полилися. Де
вони взялися?»: І там же: «Куди ж воно ділось? відкіля
взялось?»