Диктант, диктовка, диктування. Диктант у нас
вживається в двох значеннях. Це насамперед відтворений на
письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух, із уст
іншої людини. Наприклад: «Екзаменаційний диктант
складався із 120 слів і був не дуже важким». Друге значення
олова диктант — «вид навчальної роботи».
Семантично розрізнити значення слова диктант у
місцевому відмінку однини й множини можна таким чином:
коли йдеться про текст, слово диктант вживають з
прийменником у (в) («У його диктанті вчителька знайшла
чимало помилок»), коли мають на увазі вид навчальної
роботи, вживають прийменник на («На диктанті був
присутній директор школи». В такому разі можлива й лельна конструкція з родовим відмінком — під час
диктанту).
Коли ж треба передати процес написання тексту,
вживають словосполучення під диктовку, а не під диктант.
«Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда…»
(О. Гончар), «Дві дочки [Ламарка] допомагали сліпому
батькові: вони вбирали і читали йому матеріали, писали
під його диктовку» («Основи дарвінізму»).
У переносному значенні словосполучення під диктовку
вживають тоді, коли хочуть показати несамостійність
чиїхось дій. Наприклад: «Маріонетковий уряд цієї
невеличкої країни робить усе під диктовку своїх хазяїв».
Проте якщо в реченні підкреслюється не спосіб
повідомлення тексту, а перебіг процесу повідомлення,
вживають віддієслівний іменник диктування, а не диктовка.
Наприклад: «Диктування по радіо матеріалів РАТАУ
тривало півтори години».