Галина Петрівна не раз думала, як пожвавити роботу мовно-літературного гуртка. Якийсь би диспут провести чи дискусію. І ось, переглядаючи нову книжку, вона прочитала цікаві рядки – відгомін давньої наукової суперечки між двома шевченкознавцями. Ішлося про тлумачення слова «братія» в поемі Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля»).

Слово «братія» в цьому творі зустрічається двічі. Вперше у вступі, де поет говорить про різних людей: один руйнує, інший мурує; той виявляється нечесним у ставленні до близьких, жорстоким до родичів, а той, прикриваючися своїм святенництвом,

Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить…
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі.
Як ягнята: – Нехай, каже,
Може, так і треба!

Удруге слово «братія» вжите майже в кінці твору:

От і братія сипнула
У сенат писати
Та підписувать…

Щодо останнього сумнівів не виникає: всі сходяться на тому, що йдеться про чиновників, які служать у державній установі. А ось щодо першого вчені не дійшли згоди.

Коли вчителька разом з членами гуртка ввійшла до кабінету, за столом уже сиділо двоє хлопців у великих окулярах, один з причіпною бородою, другий – з такими ж вусами. Кілька секунд їх пізнавали, а потім щиро сміялися – дуже вже серйозний вигляд мали ці «вчені» з 9-го Б.

Галина Петрівна сказала, що вона вирішила провести театралізований диспут про значення слова «братія» у вступі поеми «Сон», а кожен із цих персонажів викладатиме й обстоюватиме думку одного з двох філологів-шевченкознавців.

Перший почав:

– Текст поеми доводить, що йдеться про «братію», яка «у ярмі падає», з якої цар або поміщик «кров, як воду, точить». Отже, «братія» – це народ, передусім покріпачене селянство, яке покірливо терпить своїх визискувачів.

– Дозвольте з вами не погодитися, – перебив його другий. Насамперед хочу вказати на неточність цитування: у Шевченка сказано «А ви в ярмі падаєте», а не «падає». Даруйте, але не можна так вільно поводитися з текстом твору. Ви навмисне змінили форму дієслівного присудка, аби довести, «що «братія» – це «народ».

Шевченко, справді, був невдоволений покірливістю народних мас і це невдоволення недвозначно висловив фразою «А ви в ярмі падаєте». Маючи на увазі читачів поеми, він вживав особовий займенник «ви». Але до чого тут «братія»?

– Я сказав: передусім покріпачене селянство, але не тільки воно, а й усі скривджені й знедолені самодержавно-феодальним ладом, всі, хто мовчить і терпить, бо «може, так і треба». Нарешті, гіркий сарказм Шевченка якоюсь мірою міг стосуватися і української дворянської інтелігенції, що примирилася з національним пригнобленням України.

Репліка слухачів:

– Як же можна «братією» водночас називати представників різних соціальних верств – і селян, і інших скривджених самодержавним ладом людей, і українську інтелігенцію? Адже слово «братія» означає людей одного соціального середовища, одного фаху, одного товариського кола.

Знову вступає в суперечку опонент:

– От ви кажете, що мова йде про «братію», яка «падає у ярмі», з якої цар або поміщик «кров, як воду, точить», але в Шевченка ж не з «братії» кров точить, а з «отечества».

– У поета, справді, так, але чи можна заперечувати, що, говорячи про «отечество», з якого «кров, як воду», точать можновладці, Шевченко мав на увазі саме народ, експлуатований люд.

А тепер про граматику. Слово «братія», хай не граматично, а за своїм змістом, безумовно, «в’яжеться» з «А ви в ярмі падаєте». Адже це останнє звертання поет адресує тому ж пасивному загалу, що його він іменує також словом «братія». Отже, вважаю, що «А ви в ярмі падаєте» стосується «братії», оскільки під цим словом Шевченко, безперечно, розумів ту суспільно пасивну масу, що «як ягнята», покірливо примирилися зі своєю сумною долею.

– Ні, я поділяю думку тих, хто під словом «братія» розуміє царських чиновників. Адже в іншому місці твору Шевченко знову вживає це слово, як знайоме читачеві, і саме в значенні «царські чиновники» – «От і братія сипнула у сенат писати. Та підписувать».

– По-перше, і це звичайна річ, письменник може вжити те саме слово в різному контексті з неоднаковим значенням. По-друге, невже Шевченко гірко дорікав би царським чиновникам за рабську покірливість і ягняче непротивленство перед суспільним злом? Невже він їх вважав жертвами? Поставте замість «братія» слово «чиновництво», і ви переконаєтеся, що вийде нісенітниця:

А чиновництво мовчить собі,
Витріщивши очі…

Це безглуздя.

Репліка слухачів:

– Слово «братія» здебільшого вживається або іронічно, або жартівливо. Вважаю, що Тарас Шевченко, який любив народ, вболівав за нього, не міг назвати його «братією».

Учителька:

– Правильно, що «братія» часом звучить іронічно, але в Шевченка є приклади вживання цього слова і не в такому тоні – навпаки, з відтінком інтимності. 1847 року в Орській фортеці він написав вірш «Згадайте, братія моя…», адресований членам Кирило-Мефодіївського братства, разом з якими його було заарештовано. У середині вірша, як і в першому рядку, за яким названо твір, – звернення до однодумців:

Ніколи, братія, ніколи
З Дніпра укупі не п’ємо!

Звичайно, тут ні про яку іронію не можна говорити.

Між іншим, один із шановних учених говорив про те, що дієслово «падаєте» граматично не узгоджується зі словом «братія». В ході дискусії його опонент визнав це правильним. Але подивіться на початок щойно цитованого мною вірша – «Загадайте, братія моя…» Дієслово в множині, а іменник в однині. Це можна пояснити, очевидно, тим, що «братія» означає збірне поняття; вживаючи дієслово у формі «згадайте», поет наче звертається водночас до кожного і до всіх разом. Одному з наших учених не треба було б міняти форму «падаєте» на «падає», якби він у той момент пам’ятав про вірш «Згадайте, братія моя…» В його руках був би переконливий аргумент про можливість вживання Шевченком поруч зі словом «братія» дієслова не в однині, а в множині.

Галина Петрівна подякувала «науковцям» за цікаві виступи і підсумувала сказане. На її думку, у вступі до поеми слово «братія» означає представників чиновницько-бюрократичного апарату, які бачать усі ці неподобства і зловживання можновладців у країні, але нічого не роблять, щоб заступитися за народ. Вони задоволені своїм становищем і бояться втратити його.

Якщо прийняти таке тлумачення слова, то воно не суперечить і другому вживанню «братії» в поемі – всі визнають, що Шевченко там мав на увазі чиновників. Малоймовірно, щоб письменник у якомусь творі вжив те саме слово з різними значеннями.

Тут правильно було сказано, що поет не міг про народ говорити іронічно. А в цьому уривку не тільки іронія – тут сарказм: недоброзичливо звучить словосполучення «витріщивши очі», порівняння з ягнятами. Це не могло стосуватися селян, народу, за яких поет уболівав усім серцем.