Чак Є. Д. Барви нашого слова

«ЛЯЛЕЧКА»

На уроці виникла суперечка про те, чому новела Михайла Коцюбинського називається «Лялечка». Одні гаряче обстоювали думку, що ця назва характеризує вчительку Раїсу Левицьку як покірну, безвольну виконавицю волі сільського попа отця Василя, маріонетку в його руках. Інші не менш палко доводили, що йдеться зовсім не про те: вчителька, яка колись мріяла віддати всі сили служінню народові, боротися за поліпшення соціальних і культурних умов його життя, як і значна частина тогочасної ліберально-народницької інтелігенції, відійшла від своїх ідеалів. Її мрії і плани не здійснилися, і вона лишилася лялечкою, личинкою, так і не розвинувшися в справжнього борця.

Учителеві було дуже приємно, що його учні так активно й зацікавлено обговорюють твір, і він висловив свою думку, приєднавшись до тих, хто вважав, що назва новели символізує втрачене життя, душевну порожнечу Раїси Левицької. Вона лишилася в стані личинки, духовно не розвинулася.

Крім того, вчитель разом з учнями здійснив невеличке лінгвістичне дослідження тексту, яке підтвердило, що письменник ужив слово лялечка в значенні «личинка».

Як це він довів?

Словники української мови не фіксують вживання слова лялька в зменшено-пестливій формі (лялечка) у значенні «макет фігури людини або тварини для театральних вистав», тобто в значенні слова маріонетка. Як відомо, маріонетка – слово французького походження, спочатку було назвою невеликих фігур євангельської діви Марії в середньовічній ляльковій виставі, а згодом почало означати ляльку, яку за допомогою ниток, шнурів приводить у рух у ляльковому театрі актор-ляльковод, схований від глядача. Великого поширення набуло слово маріонетка в переносному вживанні, означаючи окрему людину або уряд, державу, що є слухняним знаряддям у чужих руках. Так-от в обох цих значеннях може бути вжите слово лялька, але не лялечка, зменшена форма цього слова не фіксується.

Таким чином, варіант з тлумаченням назви твору як характеристики героїні – покірного знаряддя в руках попа відпадає хоча б з погляду формально-граматичного.

Коли ж в українській мові вживається лялечка? Насамперед це зменшено-пестливе утворення від слова лялька в значеннях «дитяча іграшка у вигляді фігурки людини» і «макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу». В нашому випадку таке значення не підходить за своїм змістом. Семантично не пасує сюди і вживане в мові переносне значення слова лялечка, коли йдеться про когось або щось гарне, привабливе. Наприклад, кажуть: «У нього дочка – лялечка», тобто дуже гарна.

Є ще й друге значення слова лялечка – «одна із стадій розвитку комахи, в якій комаха звичайно нерухома, не живиться; личинка в коконі». У Михайла Коцюбинського в новелі саме останнє значення вжите переносно – воно виражає думку, що Раїса Левицька як діяльний учасник боротьби за інтереси народу не відбулася, її мрії та плани не здійснилися, вони так і лишилися не реалізованими.

Характерно, що в значенні «личинка» лялечка – не пестлива форма, а основна; лялька в цьому разі сказати не можна.

Є ще одне непряме, віддалене свідчення, що письменник думав про головного персонажа свого твору саме в такому ключі, переносно асоціюючи її з нерозвинутою личинкою. Описуючи душевний стан учительки в релігійному екстазі та під впливом закоханості в отця Василя, Коцюбинський зазначає: «Раїса мала таке почуття, наче під твердою шкаралущею лялечки у неї виростають барвні крила і набирають сили до льоту». Так здавалося героїні, а насправді її дедалі більше й частіше огортали хворобливе марення, фантастичнії галюцинації, які й привели її в чорну безодню.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.