Дорікати. Це слово (так само як і його синоніми
докоряти, закидати) вимагав після себе давального
відмінка: «дорікати, докоряти, закидати (кому?) учневі*.
«Дорікали Петрові Ткаченкові, що не додержав слова» (С. Ва-
сильченко).
О ні, я вам не дорікаю, рідні,
Спасибі, що учили, як могли,
Що все-таки мені 8а гроші бідні
Із ярмарку сопілку привезли (Д. Павличко).
У творах українських письменників дожовтневого
періоду здебільшого виступав така ж форма. Порівн.: «Але
якось зовсім несподівано він 8 гірким жалем почав
оповідати їй про своє життя, про свою недолю, дорікати їй,
нащо вона запропастила його вік молодий» (М.
Коцюбинський). «Любов. Ти не будеш мені дорікати?* (Леся
Українка). «…Вона йому дорікала, вона його кляла-про-
клинала» (Марко Вовчок). Проте інколи натрапляємо на
керування знахідним відмінком. Ця форма тепер не
вважається нормативною. Досвід, дослід. Досвід — сукупність практично
засвоєних знань, навичок.
Він так мостив річище арика,
Неначе досвід мав будівника (М. Бажан).
Пишуть хлопці і дівчата,
Просять досвід передати,
Хвалять жінку без кінця,
А про мене — ні слівця (С. Олійник).
Досвід — це також «випробуване на практиці». «Він
переконався в цьому на власному досвіді». «Вася Багіров
8 досвіду знав, що коли почався такий наступ, то
батальйон, рано чи пізно, піде вперед» (О. Гончар).
Слово досвід часто плутають із словом дослід.
Дослід — «експеримент», «відтворення якогось явища
в штучних умовах 8 метою його дослідження». «…Ще
25 років тому наукові працівники Харківського фізико-
технічного інституту вперше в СРСР здійснили успішні
досліди по штучному розщепленню атома літію» («Наука
і життя»). «Досліди на тваринах показали, що видалення
печінки призводить організм до втрати здатності
утримувати в собі вапаси води» («Наука і життя»).