Дякувати. Це дієслово вимагає після себе давального
відмінка (дякувати — кому?). Наприклад: «Начальник
застави дякував школярам за зв’язок з червоними
бійцями» (О. Донченко).
Троянці всі тут заревли,
Одважних стали обнімати,
їм дякувать і цілувати… (І. Котляревський).
«Все вийшло так, що вона ще мусила дякувати йому*
(М. Коцюбинський). «— А я тобі й не дякую ва кисет,—
мовить здумавши Чіпка.— Спасибі тобі!» (Панас Мирний).
«Спасибі… Дякую вам, Шовкун» (О. Гончар).
Вживання дієслова дякувати із внахідним відмінком
(дякувати — кого?) — помилкове.